www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Міжособистісні взаємини студентів як психолого-педагогічна проблема
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Міжособистісні взаємини студентів як психолого-педагогічна проблема

Н. В. Руденко,
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет)

МІЖОСОБИСТІСНІ ВЗАЄМИНИ СТУДЕНТІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

   Постановка проблеми. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях наголошується, що важливим фактором впливу на розвиток особистості є мікросередовище. Саме в малих групах відбувається реальний вплив на виховання особистості, створюється мікроклімат, який визначає комфорт чи дискомфорт у стосунках, формуються позитивні чи негативні риси характеру, цінності й норми поведінки, міжособистісні взаємини. Таким виховним мікросередовищем для студентів вищих навчальних закладів освіти є студентська група. Вона об'єднує людей з різними індивідуальними особливостями, характером, темпераментом, здібностями, де кожна людина по-різному сприймає, осмислює й оцінює взаємовідносини залежно від особливостей свого внутрішнього світу та становища у зовнішньому соціальному оточенні. Тому студентський колектив є важливою життєвою умовою для формування повноцінної особистості, її свідомості, самосвідомості. Під впливом студентської групи формуються вимоги до обов'язків, здатність контролювати та регулювати свою поведінку. Проблема формування міжособистісних взаємин у студентській академічній групі має вплив як на навчально-виховний процес вищого навчального закладу, так і на формування професійно важливих якостей кваліфікованого фахівця. Дослідження соціально-психологічних та індивщуально-психологічних характеристик групи дає змогу конкретніше визначити слабкі ланки в структурі і психології колективу та цілеспрямовано їх удосконалювати, зокрема щодо проблеми взаємин студентів у групі. Отже, проблема формування міжособистісних взаємин студентів у групі є дуже актуальною.
   Аналіз досліджень і публікацій. Як свідчать результати проведеного аналізу актуальних досліджень проблема міжособистісних взаємин не є новою. Багато психологів та педагогів розглядали у своїх працях поняття "взаємини", "відношення" (А. Ананьев, Е. Ільїн, Я. Коломінський, Я. Коменський, В. М'ясищев, П. М'ясоїд, Н. Обозов, А. Петровський та інші), поняття "міжособистісні взаємини" та "міжособистісні відносини", "міжособистісне спілкування" (А Ананьев, А. Бодальов, Л. Виготський, Е. Ільїн, Я. Коломінський, Я. Коменський, І. Кон, В. Куніцина, В. М'ясищев, П. М'ясоїд, Н. Обозов, А. Петровський, А. Реан, К Роджерс, І. Сайтарлі та інші). Проте більшість учених у своїх працях звертають увагу на проблеми відносин, міжособистісне спілкуванню, одночасно проблема міжособистісних взаємин залишається недостатньо вивченою у сучасній психолого-педагогічній літературі.
   Мета статті - здійснити аналіз міжособистісних взаємин як психолого-педагогічної проблеми, уточнити такі поняття, як "взаємини", "відносини", "взаємовідносини".
   Поняття "міжособистісні взаємини", "взаємовідносини" є похідними від поняття "відношення", що є досить поширеним у багатьох науках: філософії, соціології, психології та педагогіці. Розглянемо більш детально категорії "відношення" та "взаємини". У психологс-педагогічній літературі окремі вчені ототожнюють поняття "взаємини" та "відносини". Ці поняття знаходяться у тісному зв'язку між собою, але не є абсолютно ідентичними. У тлумачному словнику (2008) "взаємини" - це взаємні стосунки між ким-небудь, а "відносини" -"стосунки", "зв'язки", "взаємини" між ким-небудь, контакти. У деяких словниках відношення визначається, як "взаємне спілкування, зв'язок між ким-небудь, що утворюється із спілкування на якому-небудь фунті"; "стосунок, причетність до кого-небудь; зв'язок із кимсь, чимсь". У різних словниках поняття "взаємини" завжди ототожнюється з поняттям "взаємовідносини".
   Термін "відношення" використав як базову категорію під час розробки "теорії відношень" В. М'ясищев, трактуючи їх як "інтегральну систему вибіркових свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності. Ця система відношень є єдністю трьох взаємопов'язаних компонентів: 1) відношення людини до інших людей; 2) відношення людини до себе; 3) відношення до предметів і явищ зовнішнього світу.
   У педагогіці поняття "відносини" вживаються тоді, коли розкриваються зв'язки особистості із суспільством, процеси формування людини в колективі, коли йдеться про взаємодію вихователів і вихованців, спрямованість тих чи інших людських спільностей, особистості, характер, поведінки, дії, вчинки людей, підхід до різних педагогічних явищ. Терміни "відношення" і "взаємовідношення" використовують для позначення різних етапів динаміки відношень. Наприклад, Л. Гозманом показано, що на етапі зародження відношення є "індивідуальним феноменом", що характеризується спрямованістю від суб'єкта відносини до об'єкта відносини; в міру... індивідуальне відношення перетворюється у взаємовідношення".
   Взаємини (взаємовідносини) обов'язково передбачають взаємне ставлення людини до людини. Взаємовідносини - це специфічний вид ставлення людини до людини, в якому є можливість безпосереднього (або опосередкованого технічними засобами) одночасного або відкладеного відповідного власного ставлення. Взаємини (взаємовідносини) завжди виявляються в контактних групах. Важко припустити, що люди, які впродовж тривалого часу співпрацювали у групі, залишаться байдужими один до одного. їхні почуття можуть бути найрізноманітнішими: бажаність, любов, ненависть, поблажливість тощо. Зрозуміти ці почуття - означає визначити своє відношення до оточуючих. Взаємовідносини між людьми розвиваються під впливом різних факторів. Серед них можна виокремити соціальні умови функціонування колективу. Соціальні норми, що існують у суспільстві, конвенціональні норми в групі є факторами, що впливають на взаємовідносини. Істотне значення мають закони взаємодії людей у виконанні функціональних ролей при спілкуванні в групі. У словнику соціально-психологічних понять взаємовідносини визначаються як система взаємозв'язків людей між собою в різних групах. Вони можуть бути офіційними і неофіційними, діловими й особистісними. У педагогіці обидві категорії "відносини" та "взаємини" є чи не найважливішими, особливої уваги надається під час вивчення взаємовідносин учасників педагогічного процесу.
   Вважаємо за необхідне звернути у вагу на тісний зв'язок понять взаємодія та взаємовідносини, з'ясувати відмінності та взаємозв'язок між ними. Ч. Кулі вважав, що "особистість формується на основі безлічі взаємодій людей з оточуючим світом". О. Леонтьев зазначав, що "пізнання будь-якої речі можливе лише в її відношенні до інших речей, у взаємодії з ними, в русі". Міжособистісна взаємодія, що впливає на розвиток, здійснюється у межах сімейних, професіональних, освітніх, правових і соціально-політичних систем [6].
   Філософський словник характеризує категорію "взаємодія" наступним чином: "У будь-якій цілісній системі взаємодія супроводжується взаємним відображенням тілами властивостей одне одного, в результаті якого вони можуть змінюватися". Отже, хоча й існує тісний зв'язок між процесом взаємодії людей та їхніми взаємовідносинами, але обидва поняття не є ідентичними та не замінюють одне одного. Взаємовідносини є внутрішньою особистісною основою взаємодії, а остання є реалізацією або наслідком та вираженням перших. Великий тлумачний словник сучасної української мови надає таке визначення прикметнику "міжособистісний": "який існує, відбувається між людьми, що стосується їх як особистостей, індивідуальностей".
   Для позначення міжособистісних відносин у психології користуються терміном "взаємовідносини" для того, щоб підкреслити, що міжособистісні відносини, або взаємини, є результатом взаємного сприйняття, пізнання, впливу, оцінки. Іноді термін "взаємовідношення" зводиться до поняття "відношення". В. Паніотто пише про те, що взаємовідносини А та В - це сукупність відношення А до В та відношення В до А, точніше, система цих відносин, бо вони, як правило, мають тісний взаємозв'язок та є певною цілісністю, а не просто сукупністю. Міжособистісні взаємовідносини людей пов'язані з суспільними відносинами і визначають особливості поведінки людини в колективі, результати діяльності членів колективу викликають відповідні реакції інших членів цієї групи, формують у кожного з них ставлення до цієї людини і таким чином у групі розвивається система взаємовідносин [7]. У соціології міжособистісні взаємини визначають, як "систему установок, орієнтацій, очікувань, стереотипів та інших диспозицій членів групи стосовно своїх колег, за допомогою якої люди сприймають та оцінюють один одного. Ці диспозиції опосередковуються змістом, цілями, цінностями та організацією спільної діяльності та виступають основою формування соціально-психологічного клімату в колективі".
   У психології під поняттям "міжособистісні взаємини" розуміють "суб'єктивні зв'язки між людьми, які об'єктивно виявляються в характері та способах міжособистісної взаємодії, тобто взаємних впливів, які виявляють люди один до одного у процесі їхньої сумісної діяльності і спілкування. В. Куніцина зазначає, що термін "міжособистісні" вказує не лише на те, що об'єктом відносин виступає інша людина, але й на взаємну спрямованість відносин [5, с 164]. У процесі їхнього становлення і розвитку міжособистісних взаємин формується система міжособистісних установок, орієнтацій, соціальних сподівань, які залежать від рівня розвитку соціальної групи, згуртованості її членів і змісту виконуваної ними діяльності. Чим вищий рівень розвитку групи, тим складнішою і більш ієрархізованою стає структура міжособистісних взаємин. Оптимальними для розвитку міжособистісних взаємин є умови у згуртованому колективі.
   В. Сухомлинський, підкреслюючи важливість вивчення міжособистісних взаємин для успішної організації навчально-виховного процесу, писав: "Як би глибоко вчитель не володів дидактикою, якість його уроків залежить передусім від того, наскільки в самому процесі викладання, навчання дітей здійснюються принципи і методи виховання. Корінь всіх труднощів та невдач на уроках у переважній кількості випадків криється у забуванні учителем того, що урок - це спільна праця дітей та педагога, що успіх цієї праці визначається передусім тими взаєминами, що складаються між викладачем та учнями [4]". У педагогічній психології міжособистісні взаємини визначають як "вид ставлень особистості, що розкривається стосовно іншого, це суб'єкт-суб'єктні відносини [6]". Таке ставлення є одним з компонентів системи ставлень особистості поряд зі ставленням до предметів оточуючого світу.
   Е. Ільїн називає наступні види міжособистісних взаємин: офіційні та неофіційні; ділові й особисті; раціональні й емоційні; субординаційні та паритетні. Офіційними (формальними) називають відносини, що виникають на посадовій основі та які регулюються статутами, постановами, наказами, законами. Це відносини, що мають правову основу. У такі взаємини люди вступають за посадою, а не з особистих симпатій або антипатій один до одного. Неофіційні (неформальні) відносини складаються на базі особистих взаємин людей і не обмежуються ніякими офіційними межами.
   Ділові взаємини виникають у зв'язку зі спільною роботою людей. Ними можуть бути службові взаємини, засновані на розподілі обов'язків між членами організації, виробничого колективу. Особисті взаємини - це відносини між людьми, які складаються не під час їхньої спільної діяльності. Можна поважати або не поважати свого колегу, відчувати до нього симпатію або антипатію, дружити з ним або ворогувати. Отже, в основі особистих відносин лежать почуття, які люди відчувають по відношенню один до одного. Тому особисті взаємини носять суб'єктивний характер [2, с 194]. Система взаємин особистості є гнучкою, тобто постійно зазнає різновидностей. Крім того, важливим фактором формування й зміни взаємин між людьми є система відносин кожного із суб'єктів.
   Висновки. Отже, із всієї сукупності відносин людини до оточення ми виокремили відношення людини до інших людей, одним з видів яких є міжособистісні взаємини. Для позначення відносин між людьми нерідко використовується поняття "взаємини". Визначаючи поняття "взаємини", треба підкреслити, що це обов'язково взаємне відношення людини до людини. Проте не всі відносини людини до інших людей можливо розглядати як взаємини. Взаємини - це обов'язково прямі міжособистісні відносини. Вони можуть бути безпосередніми "віч-на-віч" або опосередкованими якимись засобами комунікацій, можуть бути одночасними або відстроченими, але в них завжди повинна зберігатися дійсна можливість взаємності. За своєю модальністю взаємини можуть співпадати з відносинами. Вони можуть бути об'єктивними, субордінаційними, функціональними й одночасно особистісними, індивідуальними, емоційними.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Перспективним напрямом у дослідженні вважаємо проблему формування міжособистісних взаємин студентів ВТНЗ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дубінка М. Психолого-педагогічні умови забезпечення ефективності міжособистісного спілкування /Дубінка М. // Рідна школа. -2007. - № 4. - С 33-36.
2. Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений / Е. П. Ильин. -СПб.: Питер, 2010. -576с.
3. Коваленко О. Г. Історія вивчення міжособистісних стосунків / О. Г. Коваленко // 36. наук, праць ХДПУ. - Вип. 13. - X. : ХДПУ, 2000. - С. 39-45.
4. Ковальчук 3. Я. Психологічний аналіз міжособистісної взаємодії вчителя із старшокласниками [монографія] / Ковальчук 3. Я. -Львів, 2008. - 160 с
5. Куницына В. Н. Межличностное общение : [учебник для вузов] / Куницына В. К, Казаринова Н. В., Поголыиа В. М. -СПб.: Питер, 2003.-544 с.
6. Мирончук Н. М. Формування культури міжособистісних взаємин старших підлітків у позаурочній діяльності : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 "Теорія та методика виховання" / Н. М. Мирончук. - К., 2007. - 20 с
7. Тадля О. Формування колективних взаємин у студентській академічній групі / О. Тадля // Рідна школа. - 2008. - № 6. - С 48-51.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com