www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Компетентнісний підхід до підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти у процесі викладання курсу "Культура мовлення та виразне читання"
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Компетентнісний підхід до підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти у процесі викладання курсу "Культура мовлення та виразне читання"

Ю. А. Руденко,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського)

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ "КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ ТА ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ"

   Постановка проблеми. Швидкоплинність та мінливість сучасних освітніх технологій, необхідність орієнтування у медіапросторі висувають нові вимоги до професійного становлення особистості. Для повноцінного професійного зростання майбутній педагог дошкільної освіти XXI століття має послуговуватися традиційними інформаційними (бібліотеки, підручники, лекційні та практичні заняття тощо) й електронними джерелами медіапростору (інтернет, електронна бібліотека тощо). Запровадження кредитно-модульної системи в ланці вищої освіти України сприяє формуванню низки професійних компетентностей студентів дошкільних факультетів. Компетентний вихователь дошкільного навчального закладу виступає запорукою виховання компетентного дошкільника, який є новою генерацією української нації, людини, яка зможе успішно реалізовувати себе в майбутньому.Аналіз досліджень і публікацій з означеної проблематики засвідчує підвищення інтересу до формування різних видів професійної компетенції майбутніх фахівців. Проблема формування мовленнєвої компетентності майбутніх педагогів є предметом численних досліджень з мовознавства (Н. Бабич, В. Виноградов, Б. Головін, Л. Мацько та інші), лінгводидактики (С. Караман, М. Пентилюк та інші), педагогіки (І. Варнавська, Л. Горобець, Т. Ісаєва та інші), психології (О. Власова, А. Петровський, С Рубінштнейн та інші) та психолінгвістики (П. Гальперін, О. Леонтьев, О. Лурія та інші).
   Мета статті полягає в обґрунтуванні застосування компетентнісного підходу до підготовки майбутніх педагогів у процесі викладання курсу "Культура мовлення та виразне читання".
   Поняття "компетентнісний підхід" передбачає спрямованість навчального процесу вищої школи на формування та розвиток ключових (тобто базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такої спрямованості є формування загальної компетентності, що виступає як інтеграція особистісних новоутворень. Така характеристика, на думку вчених, формується протягом навчального процесу і передбачає наявність знань, умінь тощо [9, с 64].Сучасне реформування освіти в нашій країні передбачає переорієнтацію діяльності педагога, вихователя, всього навчального процесу, як на рівні вищої школи, так і в дошкільній ланці, з передавання знань на формування насамперед особистості, формування її компетентності. Система знань, умінь і навичок, яка передається особистості у процесі навчання і є компетентність. Компетенція, за О. Власовою, ототожнюється з компетентністю, яка, за її словами, базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню особистості [3, с 322].
   У термінуванні поняття "компетенція" вчені (І. Зимня, Т. Базаров, П. Каптєрєвта інші) виокремлюють такі підвиди: проста (базова), що формується на основі знань, умінь, здібностей, легко фіксується, знаходить прояви в певних видах діяльності; ключова - відображає духовний світ особистості; стандартна - компетенція, без якої неможливе повноцінне функціонування особистості; провідна - компетенція, яку характеризує інноваційність, креативність, динамічність, полікультурність.Т. Ісаєва з-поміж професійно значущих компетенцій виокремлює адаптаційно-цивілізаційну, соціальну, соціально-організаційну, професійну, комунікативну, ціннісно-смислову [7]. З-поміж основних груп компетенцій, яких потребує сучасне життя, О. Власова виокремлює: соціальні - пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активними у прийманні рішень, у суспільному житті тощо; полікультурні - повага до мови, культури тощо; комунікативні - передбачають опанування важливим у роботі й суспільному житті ефективним усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами; інформаційні - передбачають оволодіння інформаційними технологіями, уміннями здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію тощо; саморозвитку й самоосвіти, пов'язані з потребою й готовністю постійно навчатися як у професійному плані, так і в особистому й суспільному житті тощо [3, с 322]. Так, І. Варнавська наголошує на доцільності урахування аспектів процесу формування мовленнєвої компетентності. З-поміж них автор виокремлює: лінгвістичний (змістова сторона роботи передбачає формування правильного уявлення про структуру рідної мови в усій сукупності її виявлень); комунікативний (спрямований на розвиток мовленнєвої компетентності особистості - вироблення умінь і навичок сприймати, відтворювати мовлення й створювати власні висловлювання); культурологічний (передбачав формування пізнавальної та творчої самостійності особистості, залучення до національної культури українського народу, усвідомлення необхідності й важливості роботи з розвитку мовленнєвих умінь і навичок); діяльнісний (система вправ і завдань комплексного характеру, спрямована на формування досвіду творчої діяльності - формування мовленнєвої компетентності) [2].
   Феномен мовної і мовленнєвої компетенції, на думку І. Волкової, полягає відповідно трьом ієрархічним рівням педагогічної системи (предметний, міжпредметний, надпредметний). Фундаменталізм мовної та мовленнєвої компетенції, на думку автора, є підґрунтям навчання мови та й загалу освітнього процесу. Базовими у формуванні мовленнєвої компетентності особистості, на думку І. Варнавської, є такі комунікативні якості мовлення як образність і виразність, котрі досягаються мовцем за допомогою виражальних засобів різних груп (мовних -лексико-семантичних, фонетичних, морфологічних, словотворчих, синтаксичних, стилістичних, звукових; позамовних - міміка, жести, поза, вираз очей і обличчя) [2]. Під комунікативною компетенцією розуміємо комплексне застосування мовцем мовних і немовних засобів з метою спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування. Отже, комунікативна компетенція - це обізнаність людини, певна система знань, практичних мовленнєвих умінь і навичок, мовленнєвих здібностей людини.
   В аспекті професійної підготовки майбутніх вихователів значущими є певні педагогічні уміння, які є базисною структурою їхньої компетентності. Специфічно педагогічними уміннями вважаються: уміння бути джерелом знань; уміння будувати процес засвоєння знань іншими людьми; уміння розвивати різні якості людської особистості [11]; комунікативні, мовні, текстові, жанрові уміння [6]. Формування комунікативних умінь, на думку російських лінгвістів, засновано на розвиткові та удосконаленні механізму еквівалентних замін. Сутність цього механізму полягає в здібності прирівнювати одні словесні та наочні структури до інших. Під час усного мовлення мовець повинен знайти словесні замінники тих образів, уявлень, що породжуються в його внутрішньому мовленні. Звідси прослідковується прямий взаємозв'язок внутрішнього та зовнішнього мовлення [10, с 67]. Важливою передумовою формування комунікативних умінь вченими вважається: по-перше, розвиток наочно-образного мислення, по-друге, збагачення словникового запасу.
   Під комунікативними Л. Горобець розуміє уміння, які формують здібність учителя вирішувати певні комунікативні завдання в різних сферах і ситуаціях педагогічного спілкування [6, с 170]. Комунікативні уміння вчена поділяє на екстралінгвістичні та лінгвістичні (позамовні та мовні). У вітчизняній лінгводидактиці мовні уміння виступають базисною характеристикою процесу комунікації. Надбудовою над мовними виступають риторичні. Риторичні уміння подекуди ототожнюються з умінням свідомо, ефективно впливати на аудиторію (враховуючи міжособистісне, групове та публічне спілкування) за допомогою мовлення. Риторичні уміння, на думку Л. Горобець, мають дворівневу структуру. Риторичне уміння -аналіз і створення текстів: перший рівень передбачає риторичний аналіз тексту, формування на цій основі зачатків ораторського досвіду; риторичні уміння другого рівня передбачають самостійне створення текстів. Другий тип риторичних умінь співвідноситься з введенням риторичних елементів до текстів та має комплексну характеристику. До цього комплексу належать: 1) риторичні уміння, пов'язані з: викладом думок (добір аргументів, зв'язок між тезами; добір мовних засобів, мовних кліше, текстових тональностей; добір відповідних мовних засобів, які відповідають образу оратора); 2) риторичні уміння, пов'язані з місцем знаходження думок (складання плану тексту; продукування вторинної текстової інформації: тези, план, конспект тощо); 3) риторичні уміння, пов'язані з висловленням думок (максимально правильне висловлення думок з метою впливу на інтелектуальні емоції учасників діалогу, полілогу тощо); 4) риторичні уміння, які співвідносяться з виголошенням промови (уміння розподіляти дихання, регулювати темп, гучність мовлення; уміння використовувати в мовленні певну інтонацію; використовувати невербальні засоби під час викладу думок; уміння встановлювати зоровий контакт з аудиторією; уміння знаходити вихід з важкої ситуації тощо [6, с 172-173].В аспекті компетентнісного підходу до підготовки майбутніх вихователів навчання риторики дітей дошкільного віку, сучасна російська лінгводидактика пропонує таку класифікацію педагогічних умінь. Першу групу становлять уміння теоретико-методичного блоку: 1) аналітичні уміння (осмислення навчання дошкільників риторики; аналіз мовного розвитку дошкільників, спілкування дітей у колективі, навчально-мовленнєві ситуації тощо). 2) прогностичні уміння (прогнозування результатів розвитку дітей тощо); 3) проективні уміння (добір домінуючих і додаткових завдань для кожного етапу навчання риторики дошкільників; планування засобів створення особистісно-орієнтованого середовища та зв'язок з батьками тощо); 4) контрольно-діагностичні (діагностика мовних затримок дошкільників у процесі мовленнєвої діяльності; вивчення мовленнєвої діяльності дошкільників тощо); 5) регулятивно-корекційні (забезпечення міжпредметних зв'язків у навчанні риторики дітей дошкільного віку; забезпечення наступності та перспективності роботи з навчання риторики).
   До умінь практичної діяльності лінгводидакти відносять: організаторські (формування стійкого інтересу до занять з риторики; організація комунікативного контакту тощо); 2) комунікативні (уміння сприймати інших; встановлювати мовний і немовний контакт з учасниками навчального процесу тощо); 3) уміння педагогічної техніки (розвиток власної дикції, голосу, дихання, володіння невербальними засобами спілкування; регулювання власного психічного стану; уміння керувати власним тілом, знімати м'язове навантаження у процесі виконання педагогічних дій тощо) [8, с 16-18].Висновки. В аспекті започаткованого дослідження зауважимо, що формування умінь і навичок виразного читання у майбутніх фахівців дошкільної освіти потребує застосування компетентнісного підходу. Оволодіння уміннями виразно презентувати художній твір, що рекомендований програмою навчання та виховання в дошкільному закладі (читання напам'ять чи розповідь); організація гри драматизації чи інсценізації за змістом художнього твору; уміння аналізувати художній твір самостійно (перед опрацюванням у групі) та з дітьми; уміння правильно визначати жанр художнього твору; врахування особливостей читання творів різних жанрів - це далеко не повний перелік складових компетенції, які становлять канву умінь і навичок виразного читання. Перед тим як виразно прочитати художній твір, треба взагалі навчитися читати. А чи завжди уміє сучасний вихователь читати? Це риторичне запитання, яке за правилами ведення полілогу не потребує відповіді. Але відповідь є. На жаль, не дуже оптимістична. Читати вихователь звісно вміє, але рівень читацької культури інколи гальмує всі складові самого процесу читання. Якщо швидкість читання вихователя дорівнює максимально допустимій, що вимагається від сучасного першокласника? Якщо майбутній вихователь не може відрізнити байку від вірша? Якщо майбутній вихователь вважає що "Майстер та Маргарита" М. Булгакова можна рекомендувати дітям дошкільного віку для домашнього прочитання? Якщо випускник школи, який вступає на лави дошкільного факультету не знає жодної української народної казки? Таких "Якщо" надто багато. На жаль, це реальність, яка в недалекому майбутньому може призвести до падіння рівня читацької культури батьків, вихователів, як результат - повне знецінення ролі художнього слова в дошкільних закладах освіти.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження вбачаємо в подальшому теоретичному обґрунтуванні й експериментальному запровадженні методики формування умінь і навичок виразного читання у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів з урахуванням компетентнісного підходу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базаров Т. Ю. Компетенции будущего: Квалификация? Компетентность (критерии качества)? / Т. Ю. Базаров
2. Варнавська І. В. Формування мовленнєвої компетентності учнів 5-7 класів у процесі засвоєння виражальних засобі української мови : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук/1. В. Варнавська. -Херсон, 2005.
3. Власова О. І. Педагогічна психологія : навч. посібник / О. І. Власова. -К. : Либідь, 2005. -400 с.
4. Волкова І. В. Освітні компетенції. Мовна й мовленнєва компетенції як особлива складова освітніх технологій / І. В. Волкова // Матеріали II Міжнародної Інтернет-конференції "Нові виміри сучасного світу". - Т. 2. -Мелітополь, 2006. -С. 8-10.
5. Горобець Л. Н. Риторические умения как базовый компонент риторической компетенции учителя / Л. Н. Горобець // Педагогика. - 2003. -№5.-С. 170-174.
6. Исаева Т. Е. Педагогическая культура преподавателя как условие и показатель качества образовательного процесса в высшей школе (Сравнительный анализ отечественного и мирового образовательного процесса) / Т. Е. Исаева. - Ростов-н/Д : Рост. гос. ун-т путей сообщения, 2003.-312 с.
7. Кабушко А. Ю. Содержание профессиональной готовности студентов педагогических вузов к обучению риторике детей дошкольного возраста / А. Ю. Кабушко // Вестник Ставропольского государственного университета. -2007. - №52. - С. 15-19.
8. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / під заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : К.І.С., 2004. - 112 с -(Бібліотека з освітньої політики).
9. Михайлова И. М. Формирование коммуникативных умений младших школьников с использованием наглядности / И. М. Михайлова. - Псков : ПГПУ, 2005.-188 с.
10. Талызина Н. Ф. О психолого-педагогической подготовке преподавателей университетов / Н. Ф. Талызина // Вестник высшей школы. -1985. - №5.-С. 32-35.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com