www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Креативний потенціал студентів-філологів як педагогічна категорія
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Креативний потенціал студентів-філологів як педагогічна категорія

Н. В. Саприкіна,
викладач
(Бердянський державний педагогічний університет)

КРЕАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ

   Постановка проблеми. Оновлення змісту освіти, орієнтація на новий тип педагогічного світогляду вимагає від майбутніх учителів-словесників володіння ключовими компетентностями, уміння креативно мислити та в будь-яку хвилину активізувати свій потенціал, діяти творчо й продуктивно. Так, у Національній доктрині розвитку освіти України зазначається про необхідність розвитку ініціативи та творчого пошуку педагогів, вивчення і поширення їхнього педагогічного досвіду. Зміни суспільного життя країни вимагають від усіх педагогічних колективів працювати по-новому, оновлювати форми та методи діяльності, сприяючи якнайшвидшому входженню України в Болонський процес [З, с 26]. Професійна підготовка студентів-філологів у педагогічних університетах здійснюється в традиційній освітній парадигмі, що полягає в засвоєнні нормативного та недостатній увазі до творчого компонентів. Це вимагає подолання диспропорції між суспільними вимогами та реальним рівнем готовності випускника ВНЗ до творчої продуктивної діяльності, теоретичного обґрунтування процесу формування креативності, а також структури творчого потенціалу майбутнього вчителя.
   Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз науково-методичної літератури дозволяє говорити про те, що проблеми креативності, творчості в широкому значенні не є новими, що зумовлено їх багатоаспектністю та дослідженнями суміжними науками. У психології це обґрунтування понять креативність, творчість, творча діяльність, креативний потенціал, творча активність, види і структура творчості, критерії креативності, принципи заохочення креативності, етапи й механізми творчого процесу (Ж. Адамар, Д. Богоявленська, К. Бейттел, Л. Бурлачук, Л. Виготський, І. Волков, Д. Плфорд, Д. Дьюн, В. Зінченко, 0. Леонтьев, I. Лернер, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн, Ю. Самарін, О. Тихомиров та інші). Філософські витоки креативності досліджували такі вчені, як Г. Гегель, І. Кант, П. Лезін, Г. Сковорода, О. Спіркін, В. Соловйов, Л. Фейербах. Лінгвістичні аспекти креативності крізь призму психології мови розглядали В. Гумбольдт, О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський. Не зважаючи на те, що проблемам творчості завжди приділялося багато уваги в педагогічній науці (П. Блонський, О. Духнович, Я. Коменський, Т. Лубенець, С. Русова, О. Савченко та інші), лінгводидатичний аспект у структурі креативності тривалий час не був предметом окремих досліджень.
   Креативність має важливе значення щодо формування професійно-методичної компетентності вчителя-словесника, зокрема здатності до новоутворень, особливостей організації навчально-виховного процесу, що знайшло відображення в сучасній науковій літературі. Адже система освіти тільки тоді буде вважатися ефективною, коли "...її результатом буде компетентна особистість, котра володіє не тільки знаннями, моральними якостями, але й уміє адекватно діяти у відповідних ситуаціях... [7, с 57]".
   Метою нашої статті є теоретичне обґрунтування сутності поняття "креативність", "креативний потенціал" як педагогічної категорії.
   Вирішення поставлених завдань вимагає від нас чіткого розмежування понять "креативність" і "обдарованість", оскільки часто невиправдано ці поняття вважають синонімічними, взаємообумовленими. У світовій науці є два діаметрально протилежні погляди на проблему обдарованості. Сутність першого полягає в тому, що обдарованим є кожен індивід від народження, необхідно лише вчасно виявити та розвити певний вид обдарованості переважно у дошкільному або молодшому шкільному віці. Згідно з другим поглядом, обдарованість -надзвичайно складне й рідкісне явище, яким володіє обмежена кількість людей. Підтримуючи першу думку, ми вважаємо, що розвиток креативності, творчих здібностей і потенціалу можливий у процесі всього життя у структурі особистісної активності людини й не залежить вщ виду й рівня розвитку обдарованості. Автори концепції креативності Д. Плфорд, П. Торренс Г. Сельє підкреслюють, що креативність є загальною особливістю особистості (здатністю, диспозицією, рисою - за різними авторськими тлумаченнями) і впливає на творчу продуктивність незалежно від сфери прояву особистісної активності. Зокрема, перший вчений зазначає чотири основних ознаки креативності: оригінальність; семантична гнучкість; образна адаптивна гнучкість; семантична спонтанна гнучкість.
   Згідно з теорією креативності Т. Любарта й Р. Стенберга для розвитку творчої активності необхідно шість специфічних, але взаємопов'язаних джерел: 1) здібності, які поділяються на синтетичні (уміння по-новому бачити проблему, дивергентне мислення); аналітичні (уміння аналізувати й оцінювати ідеї); практично-контекстуальні (уміння знаходити абстрактним ідеям практичне застосування); 2) знання, спираючись на які людина може перейти до творчої діяльності, креативно використовувати теоретичні відомості на практиці; 3) мислення. Аналізуючи стилі мислення дослідники наголошують, що найважливішим для творчості є "законодавчий" стиль, спрямований на власні закони руху й розвитку думки; 4) особистісні якості, серед яких найважливішими є: уміння долати перепони й непевність у собі, виправдано ризикувати; 5) мотивація, що допомагає людині зосередитися на творчій роботі;6) навколишнє середовище, оскільки без підтримки середовища креативність не може виявитися і розвиватися. Автори теорії креативності (Т. Любарта, Р. Стенберг) висунули гіпотезу про те, що творчий процес - це не просто послідовне використання кожного з елементів креативної діяльності. Серед компонентів може спрацьовувати принцип компенсації - відсутність або нечітка вираженість одного може компенсуватися силою іншого.
   У широкому значенні креативність тлумачать як"... сукупність властивостей особистості, що забезпечує її входження у творчий процес [2, с 60]". Енциклопедія освіти подає вужче визначення креативності - "...творчий дух, творчий потенціал індивіда, його творчі здібності, що виявляються не тільки в оригінальних продуктах діяльності, а й у мисленні, почуттях і спілкуванні з іншими людьми [1, с 432]". Дотримання принципу креативності у професійній підготовці майбутніх учителів-словесників, зокрема навчально-виховному процесі, полягає у максимальній орієнтації на творче начало у навчальній діяльності, що передбачає не просте вигадування за отриманим зразком, аналогією, а передусім формування у студентів здатності самостійно знаходити шляхи виконання завдань, які не зустрічалися раніше. Серед диференціальних ознак креативності можна виокремити такі: вміння сформулювати проблему, побачити в ній якнайбільше зв'язків; гнучкість як уміння розуміти та сприймати нові погляди й думки; розширення, вихід за межі традиційного; оригінальність, що полягає у відмові від стереотипності в мисленні та діяльності тощо. У розвитку креативності студентів-філологів виокремлюють декілька етапів: діагностично-інформаційний, що передбачає підготовку до формування професійно-креативних якостей майбутніх учителів, озброєння їх необхідними знаннями з мови та літератури, методик їх навчання, діагностування рівня креативності особистості; репродуктивно-творчий, на якому студенти оволодівають способами діяльності, їх комбінуванням і трансформацією, моделюванням навчально-виховного процесу в умовах новизни та творчості.
   Володіння творчим потенціалом як видом і компонентом сучасної педагогічної діяльності дає змогу педагогові-словеснику моделювати можливі зміни в організації, структурі та змісті навчального процесу, цілеспрямовано і вчасно коригувати свою діяльність під час використання педагогічних технологій і інновацій, виникнення труднощів у процесі вивчення лінгводидактичних дисциплін, що вимагає доцільного, вдумливого, творчого використання різноманітних методів, прийомів, засобів навчання, реалізації особистісно зорієнтованого підходу в освіті. Формування креативності, розвиток творчого потенціалу вчителя-словесника сприяє зростанню його професіоналізму й компетентності, оскільки визначає діяльнісну спрямованість особистості, є основою професійної творчості й адаптації до сучасних соціально-духовних умов життя людей. Структура професійної творчості вчителя мови і літератури має "трикомпонентну будову" - когнітивний, діяльнісний і особистісний складники [4, с 33]. Когнітивний компонент передбачає наявність професійних знань, які в єдності з творчим потенціалом, мисленням, уявою є основою для успішного планування та реалізації нових задумів; діяльнісний - поєднує професійно-педагогічні уміння, нестандартні творчі способи виконання дидактично-методичних завдань, індивідуально-творчий стиль кожного словесника. До особистісного компонента належать риси різних сфер особистості, що надає цьому складникові суб'єктивного характеру. Отже, під креативним потенціалом вчителя-словесника ми розуміємо сукупність його особистісних якостей, які визначають можливості й межі участі в навчально-методичній діяльності; здатність уміло і вчасно змінювати свою діяльність, якщо вона перестала бути продуктивною, створення таких навчально-виховних, науково-дослідних доробків у сфері філологічної освіти, характерними рисами яких є оригінальність, новизна, засоби і способи навчальної взаємодії з учнями. Розвиток креативного потенціалу студентів-філологів передбачає переорієнтацію сучасної освіти з нормативно-регламентованого на творчий компонент, який полягає у формуванні у студентів готовності до сприйняття, використання й творення педагогічних інновацій, рефлексії, саморозвиткові професійно важливих особистісних якостей.
   Структура творчого потенціалу студента-філолога містить комплекс взаємопов'язаних елементів: мотиваційний, емоційно-вольовий, змістовий, операційний, оцінювально-рефлексивний [8, с 123]. Мотиваційний компонент- це насамперед творча мотивація; інтерес до творчої діяльності, креативний підхід та активність майбутнього словесника; емоційно-вольовий компонент виявляється у наступних особистісних якостях: уміння концентрувати власні творчі сили, сміливість і незалежність у судженнях, оптимізм, високий рівень самооцінки, позитивне самосприйняття тощо. Сутність змістового й операційного елементів полягає у знаннях про способи творчої діяльності та творчих здібностях, уміннях і навичках відповідно. Рефлексія, самооцінка, уміння критично проаналізувати власну діяльність є складовими оцінювально-рефлексивного компонента. На думку О. Куцевол, креативний потенціал словесника виявляється в наступному: бажанні створити необхідні умови для творчого розвитку учнів; педагогічній імпровізації та інтенції у ході реалізації педагогічних задумів; усвідомленні та подоланні бар'єрів, стереотипності, шаблонності; пластичній модифікації досвіду, за допомогою перекомбінування вже відомих елементів, методів, прийомів навчальної діяльності, постановці нових цілей та окресленні шляхів їх досягнення; стимулювання власної творчості, вироблення індивідуального неповторного стилю; умінні динамічно адаптуватися до різноманітних умов навчального процесу.
   Формування креативного потенціалу майбутніх вчителів-словесників має відбуватися під час аудиторної роботи - лекційний курс, практичні та лабораторні заняття, спецкурси, науково-дослідної діяльності, позаудиторної самостійної роботи, у процесі проходження педагогічної практики. Належна теоретична підготовка креативних студентів-філологів залежить від урахування в лекційному курсі досягнень сучасної мовознавчої та літературознавчої науки, педагогічного творчого досвіду вчителів-словесників, особливостей методики організації та проведення такого заняття, що вимагає переходу від традиційної передачі знань від викладача студентові до інструктивної, евристичної бесіди, з елементами використання відеопрезентацій, лекції-діалогу тощо.
   Зміст і структура практичних і лабораторних занять мають спонукати студентів творчо осмислювати теорію, звертатися за додатковою інформацією до підручників, навчально-методичних посібників, Інтернет-джерел, фахових періодичних видань. Такі заняття мають будуватися на використанні проблемних ситуацій, завдань, розв'язання яких вимагає не стільки репродукції отриманих знань під час лекційних занять чи прочитання підручника, скільки активізації творчих умінь студентів, дивергентного мислення, виявлення креативного потенціалу студентів. Суттєвого значення має підготовка та проведення контрольних зрізів, тестування, побудованих за принципом обрання правильної відповіді, що дозволяє розвивати гнучкість мислення студентів-філологів, пізнавальні здібності, контролювати їх науково-дослідну діяльність.
   Під час творчої самостійної роботи студент націлений на глибоке, різноманітне вивчення мовно-літературних явищ, обґрунтування гіпотез, вирішення проблемних питань, які ставить перед ним викладач на занятті. В організації самостійної роботи виокремлюють три етапи: початковий, відтворювальний, креативний. Останній вимагає від студентів-філологів високого рівня пізнавальної активності, креативного підходу, творчих умінь: висувати нову оригінальну ідею, використовувати фантазію й уяву, формулювати гіпотези, уміння досліджувати, спостерігати, аналізувати, критично осмислювати педагогічний досвід, аргументувати власні висновки. Формуванню таких умінь і навичок буде сприяти виконання таких завдань, як розробка планів-конспектів уроків за певною темою, тематичних портфоліо, мовно-мовленнєвих завдань, граматичних вікторин, здійснення аналізу щодо методів вивчення певного розділу, складання системи вправ і завдань під час вивчення мовного чи літературного курсу, створення власних текстів різних жанрів тощо.
   Педагогічна практика, побудована на принципах співдружності, творчості, індивідуально-диференційованого підходу, дозволяє використати творчі уміння і навички у процесі активної педагогічної діяльності, стимулює студентів до створення оригінальних методичних продуктів, активного використання їх для підвищення якості навчання (проблемне навчання, навчальні ігри, моделювання ї діяльності тощо). Особливого значення під час формування креативного потенціалу студентів-філологів набуває науково-дослідна робота, перспективним напрямком модернізації якої є поєднання традиційних форм (наукових гуртків, виконання конкурсних робіт, участь в олімпіадах, підготовка курсових, конкурсних, дипломних і магістерських робіт), а також сучасних форм -створення та захист різноманітних проектів.
   Висновки. Теоретичний аналіз проблеми дослідження дозволяє говорити про те, що у педагогічній науці багато уваги приділялося проблемам професійної підготовки майбутніх учителів-словесників і формуванню їх особистісних професійних рис: висока кваліфікація, майстерність, професіоналізм, креативність і наявність творчого підходу до освітньої практики, творче мислення, комунікативна гнучкість, схильність до новацій, науково-методична творчість, чому сприяє технологізація навчально-пізнавальної діяльності студентів завдяки особистісно зорієнтованого підходу в освіті. Розвиток креативного потенціалу студентів-філологів сприяє досягненню ними професіоналізму, сприяючи самоактуалізації особистості. Високий рівень креативності діяльності забезпечує ефективну, продуктивну, тривалу педагогічну творчу діяльність, спонукає студентів до активної участі у навчально-виховному процесі.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. В умовах модернізації освіти формування креативного потенціалу студентів-філологів як важливої складової професійної компетентності, особистісної якості кожного вчителя вимагає необхідного теоретичного обґрунтування та окреслення шляхів розвитку творчості, креативних умінь, вдосконалення професійно-методичної діяльності майбутніх учителів-словесників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрієвська В. В. Креативність / В. В. Андрієвська // Енциклопедія освіти / [Акад. пед. наук України; відповід. ред. В. Г. Кремень]. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С 432.
2. Артемова О. І. Креативність як засіб розвитку мовлення учнів / О. І. Артемова // Еврика. -1998. -№ 1. -С. 59-61.
3. Бриль М. М. Психологічна готовність педагога вищої школи до активізації творчого потенціалу учнівської молоді / М. М. Бриль // Теоретичні і прикладні проблеми психології.-2006. -№33(14). -С. 40-48.
4. Книга методиста : довідково-методичне видання / [упоряд. Н. І. Шинкарук]. -X. : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. - 352 с
5. Куцевол О. М. Теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури / О. М. Куцевол. - Вінниця : Глобус-прес, 2006. - 348 с
6. КучерукО. А., Грибан Г. В. Творче становлення майбутнього вчителя-словесника у процесі вивчення методики української мови / О. А. Кучерук, Г. В. Грибан // Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін. -Житомир : ЖДУ, 2004. - С 126-131.
7. Семенов О. М. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури : монографія / О. Семеног. - Суми : ВВП "Мрія-1"ТОВ, 2005.-404 с.
8. Семин Ю. Н., Пушкарева Л. А. Аналіз и синтез понятия "стиль творческой деятельности" / Ю. Н. Семин, Л. А. Пушкарева // Вестник ИжГТУ. - 2008. - № 1. - С. 121-124.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com