www.VuzLib.com

Головна arrow Соціологія, демографія arrow Соціологічні погляди В. Парето
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Соціологічні погляди В. Парето

Соціологічні погляди В. Парето

   Італійський економіст та соціолог В. Парето (1848—1923) є одним із творців економічної теорії граничної корисності. Його у певному розумінні можна вважати фундатором соціології економіки, оскільки у розв'язанні економічних питань Парето дуже серйозно цікавили соціологічні аспекти. Зокрема питання, які соціальні потреби можуть бути задоволені економічно. Для відповіді на нього й було введене поняття корисності, яке позначає уявлення, що його зацікавлена особа пов'язує з потрібним їй предметом.
   У "Трактаті із загальної соціології" (1916) Парето розвиває соціальну механіку, поділяючи людську активність на два типи — логічні та нелогічні дії. При цьому він зауважує, що в реальному житті обидва типи майже завжди постають у змішаній формі.
   Така класифікація цілком відповідає психологічному напряму в соціології, одним з лідерів якого був Парето. Соціальну еволюцію, стверджував він, визначає психологічний сенс вчинків людей. Ці вчинки можуть бути логічно обґрунтованими, тобто бути доцільними, усвідомленими, а можуть бути й неусвідомленими, інстинктивними, логічно не обґрунтованими. Рушійною силою суспільства є нелогічні вчинки, зумовлені комплексом спонукальних інстинктів, потреб, бажань, інтересів, які притаманні людській істоті і становлять психологічну константу її поведінки.
   З точки зору Парето, дії більшості людей визначені почуттями, а не розумом. Підґрунтя одвічних людських почуттів утворюють так звані залишки, які іноді називають також інстинктами. Ці інстинкти-залишки люди переважно не усвідомлюють, а ті, хто усвідомлює їх, не зізнаються у цьому відкрито. Люди визнають за краще наводити обґрунтування своїх вчинків, які не відповідають дійсності. Подібні обґрунтування Парето називає похідними. Наявність "похідних" у нашій свідомості не говорить про свідоме лицемірство, оскільки людина, згідно з Парето, влаштована так, що визнає за краще навіювати собі віру в істинність обґрунтувань своїх вчинків. Охоплюючи психологію мас, "похідні" можуть перетворюватися на політичні та релігійні доктрини.
   Виходячи з такої схеми, Парето будує пояснення механізмів суспільного життя. На його думку, суспільство — це система, яка перебуває в нестійкій рівновазі, оскільки антагоністичні інтереси класів та соціальних груп немовби паралізують одне одного.
   Цей одвічний антагонізм зумовлений нерівномірним розподілом "залишків" серед людей, тобто нерівністю їхніх інтелектуальних та вольових якостей. Наприклад, здатність керувати має тільки невелика частина суспільства, його еліта, яка перебуває на вершині соціальної піраміди. Але й у середовищі еліти існує своя нерівність: є еліта панівна і непанівна. Між ними постійно відбуваються конфлікти, зумовлені боротьбою за владу, та обміни ролями. Цей процес рольового обміну увійшов до соціологічної літератури під назвою "циркуляція еліт". Кожний тип еліт має обмежені переваги і не може задовольнити усі вимоги реального соціального життя. Тому періодично вони змушені здавати свої позиції, нерідко внаслідок насильницького перевороту, який, згідно з Парето, "загалом корисний для суспільства".
   Деякі погляди Парето взяв на озброєння Б. Муссоліні, хоча до італійських фашистів антисоціаліст та антидемократ Парето ставився з часткою презирливого цинізму. А втім, у 1923 p., незадовго до смерті, його було призначено не без активності фашистів сенатором Італійського королівства.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com