www.VuzLib.com

Головна arrow Податкове право arrow Плата за землю
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Плата за землю

Плата за землю

   Використання землі в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати. Стягнення плати за землю регулюється Земельним кодексом України та розділом XIII Податкового кодексу України.
   Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (як фізичні, так і юридичні особи).
   Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
   Базою оподаткування є:
   а) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;
   б) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
   Ставки податку за земельні ділянки, оцінку яких проведено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
   Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, наведені у табл.7.1.
   У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до цих ставок податку застосовуються такі коефіцієнти:
   - на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3;
   - на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;
   - на західному узбережжі Автономної Республіки Крим
   - 2,2;
   - на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2;
   - у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3;
   - на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.
   Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із встановлених ставок, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок, з урахуванням наведених вище коефіцієнтів.
   Від сплати земельного податку звільняються такі групи фізичних осіб:
   - інваліди першої і другої групи;
   - фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
   - пенсіонери (за віком);
   - ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
   - фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
   Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
   - для ведення особистого селянського господарства - у розмірі, не більш як 2 гектара;
   - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - 0,1 гектара;
   - для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,1 гектара;
   - для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
   - для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара. Також, від сплати податку звільняються такі юридичні особи:
   - заповідники, парки державної та комунальної власності;
   - дослідні господарства наукових установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю;
   - органи прокуратури державної влади та місцевого самоврядування. Збройні Сили та Державна прикордонна служба України;
   - дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України;
   - релігійні організації України;
   - громадські організації України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів;
   - дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок бюджету.
   Не сплачується земельний податок за:
   - сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій;
   - землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
   - землі дорожнього господарства;
   - земельні ділянки кладовищ, крематоріїв тощо. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за
   землю є календарний рік. Підставою для нарахування податку є дані державного земельного кадастру.
   Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
   Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводиться щороку до 1 травня.
   Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
   Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
   Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів.
   Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
   Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
   Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
   Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
   - не може бути меншою:
   а) для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку;
   б) для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку;
   - не може перевищувати:
   а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;
   б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
   Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
   Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com