www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Синтез мистецтв як засіб формування емоційно-ціннісного ставлення студентів-хореографів до майбутньої професійної діяльності
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Синтез мистецтв як засіб формування емоційно-ціннісного ставлення студентів-хореографів до майбутньої професійної діяльності

Т. I. Сердюк,
старший викладач
(Бердянський державний педагогічний університет)

СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-ХОРЕОГРАФІВ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

   Постановка проблеми. У сучасній системі освіти важливе місце займає мистецтво, яке є невід'ємною частиною людської діяльності. Залучення до різних видів мистецтв розвиває емоційно-моральну, духовну культуру підростаючого покоління, пробуджує в нього здатність бачити, цінувати і створювати красу в житті та мистецтві.
   Аналіз досліджень і публікацій. Кожен вид мистецтва відбиває певні сторони життя за допомогою доступних тільки йому виразних засобів. Жоден з видів мистецтва, на думку А. Зіся [7], не може самостійно відобразити багатогранність об'єктивного світу. Різні види мистецтв можуть звертатися до зображення тих самих життєвих явищ, проте кожен з них прагне віддзеркалити ті сторони життя, які не можуть бути в достатній мірі показані іншими видами мистецтв. Г. Шевченко [14] розглядає проблему взаємодії мистецтва як об'єктивну закономірність розвитку єдиного художньо-культурного процесу. На її думку, взаємодія мистецтв завжди носить конкретно-історичний характер і є відображенням художнього мислення визначеної епохи. Взаємодія видів мистецтв як результат соціально-культурного розвитку суспільства розглядалася Т. Голінською [4]. На думку дослідниці, синтез надає художній картині світу цілісності та гармонійності. Взаємодію видів мистецтв обумовлено їх естетичною природою, генетичною, морфологічною спільністю, єдиними законами художнього мислення, загальною діалектикою людського пізнання.
   Дослідники С Арчажнікова і С Московська [11] довели, що взаємодія різних видів мистецтв сприяє більш дієвому сприйняттю навчального матеріалу, що позитивно впливає на естетичний, творчий розвиток особистості. Російська дослідниця Ю. Ушакова [12] зазначає, що комплексна взаємодія різних видів художньої діяльності спрямована на формування цілісності духовної, емоційної, інтелектуальної та фізичної сфер особистості. На її думку, розкриття образу літературною й музично-танцювальною мовою з художнім оформленням допоможе учням мислити -відчуваючи. Синтез мистецтв використовувався сучасними науковцями яку художньо-естетичній діяльності (К. Васильковська, Л. Лещенко, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Шевнюк, О. Щолокова), так і у фізичному вихованні.
   В експериментальному дослідженні О. Дубогай [5] застосовувалося виконання фізичних вправ під музику зі знайомих дітям мультфільмів з хоровим співом. Дослідженням встановлено, що виконання фізичних вправ зі співом під музику викликає збільшення частоти серцевих скорочень у період навантаження й більш швидке її відновлення до вихідного рівня. Також зазначено про більш тривалий час затримки подиху на вдиху й видиху після виконання комплексу фізичних вправ зі співом під музику. Результати дослідження О. Дубогай показали більш виражене поліпшення функціональних показників, що характеризують діяльність серцево-судинної й дихальної систем. Зміни показників характеризувалися рухливістю нервових процесів і розумовою працездатністю, що свідчило про значне їхнє збільшення після виконання вправ під музику зі співом; виявлено поліпшення працездатності поряд зі зменшенням простудних захворювань і розширення функціональних можливостей організму.
   На необхідності дослідження феномена синтезу мистецтва в сучасній українській хореографії наголошувала Д. Бернадська [1]. Науковцем визначено сутність сучасної сценічної хореографії як виду танцювального мистецтва, яке є синтезом народно-сценічних, бальних і спортивних танців. Нею виокремлено характерні ознаки синтезу мистецтв в європейській сценічно-хореографічній практиці, які містяться у поєднанні різних принципів формоутворення та окремих прийомів мистецтва театру, кіно, телебачення. Вона розкриває поняття "синтез" як поєднання (інтеграцію) різних елементів в єдине ціле, якісно відмінне від простої арифметичної суми. Синтез мистецтв визначається нею як органічна єдність художніх засобів і образних елементів різних мистецтв, в якому втілюється універсальна здатність людини естетично опановувати світ. Прийнятною для нашого дослідження є думка Д. Бернадської [1], що феномен синтезу мистецтв реалізується в єдиному художньому образі або системі образів, які об'єднані єдністю задуму, стилю, виконання, але створені за законами різних мистецтв. Вона зазначає, що кожне з мистецтв потенційно міститься в суміжному, а мова мистецтв загалом може розглядатися як єдина стихія загального художнього мислення.
   Отже, мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічного потенціалу синтезу мистецтв і його практичне використання у формуванні емоційно-ціннісного ставлення студентів-хореографів до майбутньої професійної діяльності. Використання в хореографічній діяльності різних видів мистецтв сприяє вихованню моральної, емоційно-інтелектуальної сфер особистості, що визначає подальшу насиченість її життя, в результаті чого вона навчається нестандартно мислити, почувати, співпереживати, бути більш емоційною, а значить більш чуйною.
   Ще за часів Ж. Новерра [9] постановнику балету треба було мати солідний запас знань. Вимагали поінформованості в давній і новітній літературі, включаючи поезію й драматургію - джерела сюжетів. Важливий сенс одержувало знайомство з живописом, що давав матеріал для пластичних образів балету. Ускладнювалися зв'язки з музикою, яка перетворювалася з акомпанементу настроїв на потужний засіб окреслення характерів, дій, різноманітних почуттів героїв. Для послідовного розвитку хореографічного спектаклю Ж. Новерр [9] пропонував звести воєдино музику, живопис, виконавське мистецтво акторів. У цьому він бачив матеріал для монолітної дії, яка слідувала логіці балетмейстера-режисера. У балетах геніального балетмейстера літературна основа взаємодіяла з програмною музикою, живописом і хореографією.
   Хореографи західноєвропейського балетного театру Г. Анджьоліні, К Блазис, Ж. Омер зазначали про важливість енциклопедичних знань хореографа. На їх думку, грамотний балетмейстер повинен користуватися художніми засобами всіх мистецтв, часових і просторових, звертаючись до засобів танцю, музики, виконання, а то й до всього "...видовища, що зливається в єдиний союз хорів, балетів, акторів, статистів, костюмів, декорацій [10]". Російський балетмейстер І. Вальберх стверджував, що "артисти, їх дарування, музика, декорації, костюми сприяють успіху балету". Він говорив про необхідність удосконалювати всі ці обов'язкові складові хореографічноїтворчості [9]. Сучасна хореографічна традиція також орієнтована на тісні зв'язки із суміжними сценічними мистецтвами, а також вплив літератури, музики, живопису, архітектури на хореографічні постановки. Мистецтвознавець В. Пасютинська вказує на те, що наприкінці XIX - початку XX століття хореографічне мистецтво піднялося на високий рівень завдяки поєднанню в ньому кількох видів мистецтв: симфонічної музики, танцю та живопису, який ніс велике художньо-емоційне навантаження. Цю позицію підтримував балетмейстер Р. Захаров, на думку якого, гармонійне поєднання усіх компонентів хореографічного твору - лібрето, музики, танцю, декорацій -дозволяє цілком розкрити його ідейно-образний зміст.
   Враховуючи важливість комплексної взаємодії різних видів мистецтв і синтетичність хореографічного мистецтва, у своїй експериментальній роботі ми вважали доцільним використання комплексу методів синтетичної драматизації з метою формування емоційно-ціннісного ставлення студентів-хореографів до майбутньої професійної діяльності. Одним з ефективних методів формування у студентів емоційно-почуттєвої сфери є ігровий метод. Для його реалізації ми використовували матеріали репертуарного збірника "Весняночка" В. Верховинця. Саме у праці В. Верховинця "Весняночка" розроблено та реалізовано ідею комплексного використання елементів музичного, хореографічного та драматичного мистецтва у процесі навчання й виховання молоді засобами українського мистецтва. Рухливі музичні ігри є унікальним синтезом народної традиції, творчої імпровізації, художньої образності та ігрової доступності.
   Ми звертали увагу студентів на те, що працюючи з дітьми, важливо постійно проводити музично-ритмічні ігри, а також створювати ігрову ситуацію самого заняття, що підвищує емоційність та інтерес дітей до навчання. Орієнтували майбутніх педагогів на те, що гра є дієвим засобом всебічного розвитку дітей. Під час гри дитина задовольняє своє "найсильніше бажання - рухатися" та співає, в чому "надзвичайно велика потреба у самої дитини, в її дитячого товариства та усього молодшого покоління нашого музичного народу [3]". На думку В. Верховинця, "гра є наймиліша хвилина, котрої потрібно дитині для всебічного виховання її молоденького тіла, розуму та її індивідуальних здібностей [3]". Правильність цих висновків неодноразово підтверджувалась у дослідженнях Ю. Азарова, П. Блонського, Н. Ветлугіної, Л. Виготського, А. Леонтьева, А. Макаренка, А. Усової та інших вчених.
   Граючись, дитина зосереджує увагу, а це є початком виховання сильної волі, вчиться спостерігати, оцінювати загальну обстановку, самостійно приймати рішення. Ігри виховують дружні, товариські взаємини, доброзичливість і ввічливість, сприяють зміцненню дитячого колективу. Під час гри у дітей виникає потреба співробітництва, необхідність виконання певних правил. Вони привчаються володіти власними почуттями, вчаться спілкуватися. Це сприяє формуванню морально-етичних принципів і норм поведінки. Рухлива музична гра не лише знайомить з національними традиціями, але й має велике педагогічне значення. Про це згадував ще К. Ушинський, який закликав "звернути увагу на народні ігри, розробити це багате джерело, організувати їх і створити з них чудовий і могутній виховний засіб [13]". Цінним В. Верховинець вважав те, що національні музично-рухливі ігри виховують особистість не шляхом словесних переконань і доказів, а завдяки своїй природі, художньо-образним розкриттям певних життєвих явищ, ситуацій, характерів героїв, тобто емоційно впливає на психіку дитини, а отже і на її практичну діяльність.
   Для нашого дослідження прийнятним є те, що В. Верховинець вбачав виховне значення рухливих музичних ігор у тому, що художній образ, який лежить в їх основі, розкриває з одного боку, об'єктивну картину дійсності, з іншого - суб'єктивне, індивідуальне бачення її виконавцем. Тобто, художній образ створюється у процесі художнього узагальнення через індивідуально-неповторну форму. Драматичне дійство у грі набуває словесно-музично-хореографічної форми, тобто, основними виразними засобами створення художнього образу є спів, міміка, пантоміміка, елементи народного танцю. Таким чином, зважаючи на драматичну і синтетичну природу рухливої музичної гри, ми визначаємо її як гру драматичного змісту, що є символічним відтворенням уявної дії, передбачає перевтілення учасників у певний художній образ. Синтетичність ігрового фольклорного жанру збірки "Весняночка" В. Верховинця, зумовлена комплексним використанням елементів народного музичного, хореографічного, літературного і драматичного мистецтва у виховному процесі, дала нам можливість формувати емоційно-почуттєву сферу студентів, розвивати їх творчі здібності.
   На кращих зразках ігрового фольклору ми виховували художній смак, що передається такими художньо-виразними засобами, які забезпечують емоційне й естетичне переживання мистецьких творів. Рухливі музичні ігри сприяють розвитку художніх здібностей - сприйнятливості, емоційної чуйності, що допомагають студентам зрозуміти ідейну сутність художнього твору, його зміст, визначити своє ставлення, оцінити його художні якості.
   У процесі експериментальної роботи значну увагу приділяли не лише технічному виконанню танцювальних рухів, а й розкриттю внутрішнього змісту, психології українського танцю. Так, у грі "Бджоли" [3] ми звертали увагу студентів на те, щоб їхні вихованці не просто сприймали вербальну інформацію про поведінку бджіл, а, уявляючи себе бджолами, за допомогою пантомімічних, танцювальних рухів відображали поведінку комах, практично засвоювали сутність природних процесів. Звертали їх увагу, що єдність пісні та ритмічної хореографії створює необхідну чуттєво-емоційну основу пізнання оточуючого світу. У грі "Ми дзвіночки" [3] студенти на слова пісні робили відповідні ритмічні рухи, які розкривали зміст пісні. Вони із задоволенням витанцьовували в дитячих музичних іграх, створюючи атмосферу веселого настрою і творчої активності. Саме завдяки іграм-інсценізаціям студенти вчилися перевтілюватися у відповідний до змісту гри художній образ, розвивали артистичні здібності, паралельно навчаючись танцювальним рухам. Також музичні рухові ігри сприяли самостійному складанню танцювальних комбінацій з відомих студентам танцювальних рухів. На нашу думку, використання музично-ігрового репертуару В. Верховинця поліпшило професійну підготовку майбутніх учителів хореографії, збагатило цікавими формами і методами виховання підростаючого покоління, сприяло формуванню акторської майстерності студентської молоді та ціннісного ставлення майбутніх педагогів до хореографічного мистецтва.
   У процесі практичної роботи зі студентами особливого значення ми надавали ритмічному виконанню рухливих музичних ігор. На нашу думку, педагогічну цінність мають лише ритмічно проведені ігри. Музичний ритм організовує рухи, дозує їх у розподіленні часу, простору й сили, полегшує роботу м'язів, вносить емоційне забарвлення. Рухи під музику стають не тільки логічно послідовними, але й свідомими, осмисленими і виразними тобто художньо цінними. Саме тому ритмічна основа об'єднує всі ігри "Весняночки". На значенні ритму наголошував основоположник ритмічного виховання Е. Далькроз, який вважав, що завдяки ритму, рухи сприймаються як яскраві образи та стають згодом запорукою для імпровізації. Більшість науковців-психологів (А. Петровський, С Рубінштейн, А. Ухтомський) вважають, що в ритмічних рухах є гармонійна форма, яка відображається у свідомості з найбільшим естетичним враженням. Рівномірні й гармонійні ритмічні рухи породжують відчуття краси, викликають задоволення та позитивні емоції.Відчуття ритму як один з виявів єдності емоцій і знань виражає сутність руху. Джерелом позитивних естетичних відчуттів є система гармонійних рухів і ритмів. Вона характеризує красу форм, доцільність і досконалість рухової дії. На думку М. Булигіна, ритм сприяє естетичній оцінці об'єкта зображення, підсилює комунікативність мистецтва. Ритмічні побудови впливають на психічний стан, виражають, викликають певні емоції і створюють відповідний настрій, стимулюючи тим самим розвиток творчих здібностей людини. Літературознавець С Калачева, даючи характеристику віршовому ритму, звертає увагу на те, що він належить до групи естетичних римів і найбільш близький до музичного ритму. Вловити поетичний чи музичний ритм допомагають необхідні рухи або рухові відчуття. Саме цей підхід присутній в іграх збірки "Весняночка".
   Ряд авторів (К. Бюхер, Р. Галстян, Н. Збруєва) вважають, що рухова дія, яка відбувається на ритмічній основі, звільняється від зайвих, непотрібних рухів, стає гранично доцільною, чіткою, здобуває майже математичну точність, погодженість, високу координацію, завдяки ритму підсилюється автоматизм рухів. На думку В. Гориневського, ритмічність не тільки полегшує роботу, але й надає рухам особливої виразності та краси. Він вважає, що ритмічність виконання забезпечує координацію, естетичну спрямованість рухам усього тіла. В. Завадич [6] стверджує, що ритмічне виконання рухів забезпечує емоційний стан танцюючих. Саме позитивні емоції, викликані ритмічним виконанням рухів, підсилюють ефект впливу на організм. На думку Т. Білоус [2], розвиток у дітей почуття ритму - один з шляхів емоційно-естетичного виховання. Без сформованого почуття ритму неможливим є як емоційне виховання особистості, так і власний творчий її прояв. їх позицію підтримує П. Коваль [8], який вважає, що завдяки музично-ритмічним іграм формуються емоційно-чуттєва сфера, естетичні почуття дітей. Діти привчаються помічати красу танцювальних рухів, в них розвивається почуття прекрасного. Музично-ритмічні ігри позитивно впливають на емоційний світ дитини, його естетичне сприйняття. Наш експериментальний досвід підтвердив, що емоційний стан особистості відображується в різноманітних пластичних ритмоформулах танцю. У відповідь традиційні пластичні ритмоформули танців викликають відповідні емоційні стани у виконавців.
   Висновки. Як показали результати нашої експериментальної роботи, синтетичність музично-рухливих ігор В. Верховинця "Весняночка" сприяє створенню умов для повноцінного емоційного самовираження особистості, вихованню морально-вольових якостей, активізації комунікативної здатності до групової взаємодії, інтенсифікації пізнавальних процесів, формуванню музикальності та ритмічності. Аналізуючи результати проведеної роботи, ми відмітили, що у студентів підсилився інтерес до обраної професії хореографа. Вони набули значного емоційного досвіду, в результаті чого сформувалось усвідомлення значущості власної професійної хореографічної діяльності. Отже, обґрунтований нами й експериментально перевірений ігровий метод синтетичної драматизації сприяв ефективному формуванню емоційно-ціннісного ставлення студентів-хореографів до майбутньої професійної діяльності.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Зміст статті не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми. Ми вбачаємо за необхідне подальшу розробку як поліхудожнього розвитку студентів-хореографів на основі інтеграції та комплексної взаємодії різних видів мистецтв, так і фахової підготовки майбутнього педагога в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бернадська Д. П. Феномен синтезу мистецтв в сучасній українській хореографії : дис. ... канд. мистецтвознавства : 17.00.01 / Бернадська Дарія Петрівна. - К., 2005. - 177 с
2. Білоус Т. О. Корекційна спрямованість музично-ритмічних занять у допоміжній школі : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.03 / Білоус Тетяна Олександрівна. - К., 2000. - 173 с
3. Верховинець В. М. Весняночка / В. М. Верховинець. - [5-е вид.]. - К. : Музична Україна, 1989. - 342 с
4. Голінська Т. М. Естетичний розвиток молодших школярів засобами синтезу мистецтв : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 / Голінська Тетяна Миколаївна. -Херсон, 2005. -240 с
5. Дубогай А. Д. Психолого-педагогические основы формирования здорового образа жизни школьников младших классов : дисс. ... доктора пед. наук : 13.00.01 /Дубогай Александра Дмитриевна. -К, 1991 -374 с.
6. Завадич В. Н. Формирование культуры движений у девочек старших классов (на материале уроков ритмической гимнастики): дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Завадич Валентина Николаевна. -Луганск, 1997. -190 с.
7. Зись А. Я. Теоретические предпосылки синтеза искусств. Взаимодействие и синтез искусств /А. Я. Зись. -Л.: Наука, 1978. -220 с.
8. Коваль П. М. Педагогічні засади розвитку особистісних якостей молодших школярів засобами ритміки і хореографії: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Коваль Петро Миколайович. - Ів.-Франківськ, 1998. -182 с
9. Красовская В. М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории/ В. М. Красовская. - Л. : Искусство, 1981. - Т. 2. - 286 с. - (Эпоха Новерра).
10. Красовская В. М. Русский балетный театр / В. М. Красовская. - М. - Л. : Искусство, 1958. - Т. 1. - 309 с. - (От возникновения до середины XIX века).
11. Московская С. Педагогика будущего - синтез искусств / С. Московская. - Спб., 1995. - 80 с.
12. Ушакова Ю. В. Педагогические особенности занятий образной хореографией с детьми младшего возраста : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.02/Ушакова Юнона Васильевна. -М., 2001. -190 с.
13. Ушинський К. Д. О народности в общественной воспитании / К. Д. Ушинский // Педагогические сочинения : [в 11 т.] - М. - Л. : Изд-во АПН РСФСР, 1948. -Т. 3. - С. 268-284.
14. Шевченко Г. П. Эстетическое воспитание в школе : [учебн.-метод, пособие]/ Г. П. Шевченко. - К. : Рад. школа, 1985. - 1 14 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com