www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Формування гуманних якостей майбутніх учителів початкової школи
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Формування гуманних якостей майбутніх учителів початкової школи

І.О. Січко,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського)

ФОРМУВАННЯ ГУМАННИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

   Постановка проблеми. У період становлення України як суверенної держави, відродження духовності суспільства проблема виховання особистості стоїть надзвичайно гостро.
   Сучасний етап розвитку суспільства характеризується докорінними змінами в усіх суспільно політичних, економічних структурах і переоцінкою життєвих цінностей. З'явилися ознаки критичного стану і в духовному житті: втрачається престижність знань, знижується моральна культура. Практичні навички, підпорядковані пресловутому "вмінню жити", стали значною мірою визначати поведінку людей. Об'єктивною реальністю є наростання негативних тенденцій у молодіжному середовищі, які проявляються в споживацтві, дармоїдстві, рості злочинності. Тому виховання високоморальної особистості в умовах, що утворилися, нагальна потреба суспільства.
   На основі аналізу сутності гуманізму та гуманності, як його етичного аспекту, в нашому дослідженні розкривається зміст гуманного відношення до людей. Воно є складним за своєю структурою і охоплює такі моральні норми, як: доброзичливість, чуйність, повага, співчуття, вимогливість до себе й оточуючих, непримиримість до всякого зла та несправедливості. Гуманні відносини проявляються в почуттях, мотивах і відповідній поведінці [1, с.48].
   Орієнтація особистості в процесі її формування на загальнолюдські ідеали, прагнення до подальшого їх удосконалення -одне із важливих завдань національної школи.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблема формування гуманних відносин не нова. Спираючись на філософські, соціологічні, психологічні дослідження, педагогічна наука все активніше шукає шляхи виховання гуманної людини. При цьому вона використовує багатовікові традиції прогресивної зарубіжної та вітчизняної класичної педагогіки (Я. Коменський, Я. Корчак, Й. Песталоцці, М. Пирогов, Ж.-Ж. Руссо, Л. Толстой, К. Ушинський та ін.).
   Проблема формування гуманних відносин досліджувалась П. Блонським, С. Русовою, С. Шацьким, А. Макаренко.
   У працях Ф. Корольова, І. Мединського, 3. Равкіна, А. Мельниченко, І. Ясинського, М. Грищенко висвітлюються питання створення відповідних матеріальних і соціальних умов виховання гуманізму та реалізації його в практичній діяльності педагогічних колективів загальноосвітніх шкіл.
   Вагомий внесок до розв'язання проблеми формування гуманних відносин, виховання гуманної людини здійснили Ш. Амонашвілі, Н. Болдирєв, В. Сухомлинський.
   Окремим аспектам формування гуманних відносин присвячені праці А. Ковальова, Л. Божович, О. Киричука, В. Петрової, І. Беха. Дослідники довели, що вік учнів початкових класів найбільш сприятливий для формування особистісних пізнавальних потреб, моральної свідомості, гуманних якостей.
   В. Сухомлинський сформулював педагогічну концепцію, основою якої є повага і довіра до дитини, визнання її унікальності та права на власний моральний вибір. У своїй педагогічній практиці В. Сухомлинський відстоював головну філософську ідею свого життя: гуманне суспільство можуть створювати лише мудрі, гуманні люди, а таких людей може виховати лише гуманізм. В. Сухомлинський у багатьох своїх працях зазначав, що у виконанні складних завдань навчання і виховання значна роль належить вчителеві. Учений глибоко досліджував цю проблему та її особливості. Він стверджував: "...необхідно, щоб особистість вчителя здійснювала найбільш яскравий, діяльнісний і благотворний вплив на особистість учня ..." [7, с.449].
   Метою статті є розгляд особливостей розвитку гуманних якостей майбутніх учителів початкової школи.
   Одним із напрямків морального виховання підростаючого покоління є гуманістичне виховання. Воно покликано прищеплювати молодій людині, яка входить у життя, стійке, активно діюче гуманне ставлення до людей.
   Але щоб діяльність учителя у цьому напрямку набула належного характеру, йому необхідне знання всіх суттєвих ознак гуманного ставлення людини до людей. Чітке усвідомлення мети гуманістичного виховання допомагає вчителю перетворити її у зміст прагнень своїх вихованців, залучити їх до стійкого вироблення у собі основних моральних якостей [1, с.45].
   Перш ніж перейти до детального розгляду тих конкретних рис, які є складовими етичного змісту гуманного ставлення людини до людини, розглянемо відмінності у дефініціях понять "гуманізм" і "гуманність".
   У словнику іншомовних слів за редакцією О. Мельничука "гуманізм" (від лат. Humanus - людяний, людський) - світогляд, заснований на ставленні до людини як до найвищої цінності, на захисті права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей [5, с.226].
   Гуманізм - це вираження людяності в усіх багатоманітних проявах людської поведінки.
   У словнику іншомовних слів за ред. П. Пчолкіна "гуманність" -риса людини, яка проявляється у людяності у своїх діях і ставленні до інших людей [6, с 48].
   Отже, зазначене вище дає підстави стверджувати, що гуманність - особистісна якість, зміст якої обумовлений наслідуванням принципів гуманізму. Гуманність формується на основі повсякденного доброзичливого ставлення людини до оточуючих. Коли таке ставлення набуває глибокої усвідомленості, стійкості, воно перетворюється в особистісну якість.
   "Гуманізм" є вихідною категорією для характеристики поняття "гуманізація виховання", визначення сутності, змісту й організації цілеспрямованої виховної роботи з гуманізації стосунків учнів.
   Принципово важливі вихідні гуманізму відображаються в гуманістичному вихованні учнів і його базисній основі та стрижні гуманізації відносин. Істотними для визначення їх сутності, демократизації та гуманізації вітчизняної школи є також ідеї гуманістичної психології К. Роджерса.
   На основі своїх досліджень К. Роджерс дійшов висновку, що основний мотив поведінки людини — це прагнення до самоактуалізації, тобто властиве організму прагнення реалізувати свої здібності з метою зберегти життя і зробити людину сильнішою, її життя різнобічнішим і таким, що задовольняє потреби.
   Необхідними умовами для самоактуалізації К.Роджерс вважає тепле позитивне ставлення до людини як до безумовно цінної незалежно від того, в якому вона перебуває стані, як поводить себе, що відчуває [4, с.235].
   Важливою умовою актуалізації є емпатичне розуміння. Воно передбачає не лише проникнення в думки, а й у почуття людини, вміння дивитися на проблему з її позиції, вміння ставати на її місце.
   Гуманізація відносин — це той логічний центр загальної системи педагогічної науки, на основі якого можна конструювати розв'язання проблеми формування особистості, її внутрішнього світу, регуляції поведінки людей, будувати ефективну систему виховання [8, с.89].
   Тому знання педагогом сукупності потреб, що утворюють гуманність, знання засобів їх задоволення, усвідомлення особистої відповідальності за їх розвиток у підростаючого покоління складає найважливішу умову вдосконалення гуманістичного виховання школярів.
   У педагогічній літературі часто допомога педагога дитині пов'язується тільки з розв'язанням пізнавальних завдань. І тому занадто звужується, втрачає широкий педагогічний смисл. Справжню допомогу в розвитку дитини ми повинні вбачати у самій спрямованості та характері педагогічного процесу, вирішуваних ним завданнях формування та виховання особистості. На жаль, виховання вільної особистості учня певні вчителі розуміють як вільну від виховання "передачу" знань, умінь і навичок. Це одна із вагомих причин, через яку ситуація у вихованні школярів, особливо якщо мати на увазі гуманістичне його спрямування, надто повільно змінюється на краще. Для значної частини шкільних педагогів досі ще не стало провідною метою сприяння духовному розвитку учнів, становленню їхньої особистості.
   Важливим аспектом морального розвитку дитини є формування гуманного ставлення до людей. Відомо, що вчитель початкових класів -найголовніша людина для молодшого школяра й авторитет його незаперечний. Очевидна і фундаментальність формувального впливу особистості вчителя на становлення життєвої позиції дитини, її ставлення до навколишніх людей [7, с.242].
   Спілкування, спрямоване на розвиток учнів, має бути головною метою вчителя. Можна сформувати психологічний портрет особистісно-зорієнтованого вчителя: з ним може поспілкуватися без страху кожен з учнів, він дає можливість висловлювати думки та почуття, відвертий у своїх поглядах; демонструє цілковиту довіру до дітей, не принижує їхньої гідності; щиро цікавиться життям учнів, небайдужий до їхніх проблем, справедливий; виявляє емпатійне розуміння - бачення поведінки учня його ж очима, вміє відчувати внутрішній світ дитини; надає учням реальну допомогу [2, с.93].
   Процес спілкування сприяє реалізації формування в молодших школярів чіткої гуманістичної позиції. Гуманні почуття та гуманна свідомість виховуються, тобто вбираються дитиною в процесі спілкування. Спілкування розглядається як особливий вид діяльності, де в центрі уваги - особистість, її унікальність і неповторність. Спілкування- найбільш прийнятна умова для розвитку гуманістичної орієнтації особистості [3, с.32].
   Під час педагогічної практики студенти педагогічного факультету МДУ ім. В. Сухомлинського аналізували емоційно-мовленнєвий вплив педагогів за змістом, формою, модальністю і способом вираження. Відтак вимоги педагогів до дітей поділили на категоричні (наказ, розпорядження, вказівка), позитивні (пропозиція, порада, прохання); оцінювальні впливи - на суворі (наказ, розпорядження, вказівка), м'які (схвалення, згода тощо) і негативні оцінювання у м'якій формі (присоромлення, подив, здивування).За модальністю впливи бувають позитивні (що спонукають до дії) і негативні (що мають на меті перешкодити певній дії). Способи впливів це - доброзичливість, гнучкість, аргументованість.
   Також було проведено опитування школярів, яке передбачало відповіді на запитання:
   1) За що ви любите вчителя?
   2) За що ви не поважаєте вчителя?
   (Відповіді дітей такі: вчитель кричить, не вислуховує думок, нав'язує свою думку, ображає, принижує).
   3) Вчителя з якими якостями ти хотів би бачити поруч із собою, співпрацювати з ним?
   (Відповіді дітей: доброго, радісного, лагідного, справедливого, доброзичливого тощо).
   Аналіз опитувань учнів і спостережень під час навчально-виховного процесу показав, що у 53,8% учителів переважають жорсткі, категоричні форми вимог, а в 46,2% - м'які.
   Якщо порівнювати вимоги вчителів з авторитарними та демократичними формами спілкування, то у перших - 57,3% вони ставляться у строгій категоричній формі наказу, розпорядження, а такий вид м'якої форми, як прохання, у педагогів з авторитарними тенденціями зустрічаються вкрай рідко (4% від загальної кількості вимог).
   Також студентами було проведено анкетування вчителів початкових класів з метою виявлення гуманістичної направленості вчителів. Аналіз анкет показав, що 20% вчителів взагалі не цікавляться питанням гуманістичного виховання, 42% періодично цікавляться і тільки 38% цілеспрямовано та систематично вивчають це питання і використовують на практиці.
   Висновки. Багатство педагога - його неповторна особистість. Отож повернути школу до дитини зможе лише той учитель, котрий взяв на озброєння гуманістичні цінності та здатний реалізувати їх у своїй педагогічній діяльності. Виокремимо такі ціннісні орієнтації вчителя-гуманіста: ставлення до педагогічної діяльності як до покликання; мотиваційна спрямованість учителя не тільки на предмет викладання, а й на учня; педагогічний гуманізм (повага до дітей, переконаність у їхніх здібностях і можливостях); прагнення і вміння відчувати іншого як себе, займати на його позицію, розуміти внутрішній світ дитини; діалогізм як бажання і вміння слухати та чути дитину; співпраця як настанова на взаємодію з учнем у процесі спільної діяльності.
   На сьогодні значно підвищується роль школи як виховного закладу, оскільки тенденції розвитку педагогічної науки орієнтують школу на демократизацію, гуманітаризацію та гуманізацію педагогічного процесу, на оновлення змісту та засобів освіти й виховання нового покоління.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження: передбачаємо висвітлення основних принципів розвитку особистості, які спрямовуються на відродження втрачених духовних цінностей і формування гуманних взаємовідносин між людьми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості / І.Д. Бех // Рідна школа. - 1997. - № 1. - С 45-50.
2. Бех ІД. Особистісно-зорієнтоване виховання / І.Д. Бех. - К. : ІЗМН, 1998.-321 с
3. Пехота О.М. Індивідуалізація професійно-педагогічної підготовки вчителя / О.М. Пєхота. - К., 1997. - 287 с
4. Роджерс К. Емпатия / К. Роджерс // Психология эмоций : тексты. - М. : Мысль, 1984. - 347 с.
5. Словник іншомовних слів // за ред. О.С. Мельничука. - 2-е вид.-К., 1985.-432с.
6. Словник іншомовних слів // за ред. П.В. Пчолкіна. - К., 1985. -471 с.
7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. / В.О Сухомлинський. -Т. 2. - К. : Рад. шк., 1976. -521 с.
8. Шиянов Е.Н. Гуманизация образования и профессиональная подготовка учителя / Е.Н. Шиянов. - М. : Педагогіка, 1991. - 278 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com