www.VuzLib.com

Головна arrow Логіка arrow Правила визначення і помилки, можливі при визначенні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Правила визначення і помилки, можливі при визначенні

Правила визначення і помилки, можливі при визначенні

   Щоб визначення було правильним, необхідно дотримуватися таких правил:
   1. Визначення має бути сумірним, тобто обсяг визначуваного має дорівнювати обсягу визначаючого (А = Вс), Порушення цього правила викликає подвійні помилки: визначення може бути або надто широким, або надто вузьким.
   Надто широке визначення — це таке визначення, в котрому обсяг визначаючого поняття ширше від обсягу визначуваного (А < Вс).
   Приклад надто широкого визначення: "Купівля-продаж є договір про перехід права власності". У цьому визначенні обсяг визначуваного становить лише частину обсягу визначаючого поняття, оскільки "договором про перехід права власності" є не тільки купівля-продаж, а й, наприклад, дарування.
   Визначення буде надто широким, якщо під визначуюче поняття підвести не тільки визначуване, а й ще якесь поняття. Найпоширенішим прикладом таких визначень є визначення, в яких названі лише родові ознаки предмета і не названі специфічні, тобто не названо ознаки, що становлять видову відмінність.
   Надто вузьке визначення — це таке визначення, у якому обсяг визначаючого вужчий (менший) від обсягу визначуваного поняття (А > Вс).
   Надто вузькими е, наприклад, такі визначення: "Домашня тварина — це тварина, яка приручена людиною і використовується нею для сільськогосподарських робіт"; "Адвокат — особа, яка виступає в суді захисником у кримінальних справах" і т. д.
   2. Визначення не має робити кола, тобто визначуване поняття не може визначатися через себе самого.
   При порушенні цього правила можливі такі дві помилки: коло у визначенні і тавтологія.
   Коло у визначенні буде у тому випадку, коли визначуване поняття визначається через друге поняття, котре, в свою чергу, пояснюється через перше,
   Наприклад, "Цивільне право регулює відносини, передбачені цивільним законом". Тут має місце коло у визначенні: визначальне поняття ("відносини, передбачені цивільним законом") не розкриває змісту визначуваного ("цивільне право"), а просто повертає нас до нього. Із визначення нам так і не зрозуміло, які відносини регулюють цивільне право.
   Тавтологією називається таке визначення, в якому визначальне поняття лише повторює визначуване, хоч іноді й іншими словами (idem per idem — те ж через те саме).
   Приклади тавтології: "Побічним доказом називається такий доказ, у якому теза доводиться побічно"; "Цивільне право — це наука про цивільне право" тощо.
   Тавтологія — це також коло у визначенні, тільки більш виражене; тут визначальне поняття буквально повторює те, що сказане у визначуваному. Зміст поняття тавтологія не розкриває, тому вона не виконує функцій визначення.
   Із тавтологією не слід сплутувати такі вирази, як "закон є закон", "факт є факт", "злочин є злочин", "війна є війна", "життя є життя" і т. д. Наприклад, вираз "закон є закон" не є визначенням, він є виразом, за допомогою якого стверджується думка про те, що закон є закон і тому до закону слід підходити як до закону, брати закон в усіх суттєвих його ознаках, і поза цими ознаками поняття "закон" мислити не можна.
   3. Визначення має бути чітким, виразним, вільним від двозначності.
   Визначення буде виразним, якщо поняття, посередництвом яких розкривається зміст визначуваного поняття, є визначеними, такими, що мають одиничне значення. У визначенні не може бути понять двозначних, таких, які можна розуміти по-різному: так і отак. Якщо ж при визначенні користуються поняттями невизначеними (неоднозначними), такими, зміст котрих точно не установлено, то визначення стає нечітким і невиразним.
   Вимога виразності, чіткості визначень у юридичній науці має виняткове значення. Відсутність чіткого визначення правового поняття приводить до різнобою у розумінні закону і до складності в застосуванні закону в судовій практиці. Особливо важливе значення це правило має при визначенні кримінально-правових понять. Визначення кримінального закону мають бути найвиразнішими і найточнішими. Чим точніше в законі описані ознаки складу злочину, тим легше виконувати закон.
   Визначення понять не можна змішувати з різноманітними засобами, схожими з визначеннями, такими як опис, характеристика, порівняння, показ.
   Опис предмета полягає у зазначенні ряду якихось особливих зовнішніх ознак, на основі котрих описуваний предмет відрізняють від інших предметів. Описуються звичайно індивідуальні предмети і явища, наприклад особа розшукуваного злочинця, речовий доказ, місце події тощо.
   Опис не дає відповіді на запитання про те, що таке даний предмет, не розкриває його суті, але дає змогу виділити предмет із навколишніх предметів і впізнати його. Тому опис досить широко використовується у слідчій практиці. Він застосовується, наприклад, при розшуку майна. Так, перш ніж розшукувати викрадені предмети, необхідно їх описати, установити індивідуальні, розпізнавальні ознаки, без знання яких виділити предмет із загальної маси однорідних предметів досить важко. Особливо важливе значення опис має під час ототожнювання людини за зовнішніми ознаками. Криміналістикою розроблена класифікація ознак зовнішності особи, створені спеціальні схеми, котрих слід дотримуватися, описуючи розшукуваних злочинців.
   Опис не має визначення, тому там, де вимагається дати визначений поняття, не можна обмежитися описом предмета.
   Характеристика — це перелік найважливіших у певному відношенні ознак предмета, явища, особи. Наприклад: "Політика є концентроване вираження економіки". У цьому судженні не розкривається зміст поняття "політика", не перелічуються зміст поняття як соціального явища, але вказана ознака, котра найточніше виражає відношення, існуючі між політикою та економікою.
   Характеристикою часто користуються в судових промовах, даючи оцінку обвинувачуваного, потерпілого, свідків, інших осіб.
   Порівняння — наочне роз'яснення предмета або явища за допомогою порівняння його з чимось іншим. Наприклад: "Діти — квіти життя" тощо.
   Показ — це демонстрація предмета, унаслідок якої відбувається ознайомлення з предметом за допомогою безпосереднього його сприймання, або з'ясування класу (роду), до якого належить предмет, котрий нас цікавить. Наприклад: "Це — кафедра"; "Цей колір — синій"; "Кібернетика — наука" і т. д.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com