www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Компетентнісний підхід у формуванні готовності майбутніх вчителів до удосконалення професійного рівня
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Компетентнісний підхід у формуванні готовності майбутніх вчителів до удосконалення професійного рівня

О. М. Старокожко,
асистент
(Бердянський державний педагогічний університет)

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ФОРМУВАННІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ДО УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ

   Постановка проблеми. Постійно зростаючі вимоги ринку праці, стрімкі технологічні зміни, глобалізація, зростання академічної та трудової мобільності потребують використання компетентнісного підходу щодо формування готовності майбутніх вчителів до удосконалення професійного рівня, що є необхідною умовою і пріоритетним напрямом модернізації системи вищої педагогічної освіти.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблемам педагогічного професіоналізму було присвячено праці таких науковців, як А. Алексюк, І. Багаєва, Є. Барбіна, І. Богданова, М. Букач, Н. Гузій, В. Горбенко, Л. Гребенкіна, В. Гриньова, Б. Дьяченко, І. Ісаєв, Н. Кузьміна, В. Міжериков, І. Підласий, О. Пехота, О. Рудницька, В. Синенко, С Сисоєва, В. Сластьонін, A. Столяренко, І. Харламов та інші. Проблеми компетентнісного підходу, педагогічної компетентності вивчали такі вчені, як Ю. Варданян, Ф. Гоноболін, Е. Зеєр, І. Зязюн, І. Колеснікова, Н. Кузьміна, М. Лук'янова, А. Маркова, Є. Рогов, B. Сластьонін, В. Сєриков та інші. Аналіз сутності поняття "компетентність", характеристику її складових знаходимо у дослідженнях вітчизняних науковців -О. Локшиної, О. Пометун; уміння навчатися як складову ключової компетентності загальної середньої освіти розкрито О. Савченко; сучасні тенденції розвитку змісту освіти у зарубіжних країнах аналізувалися О. Овчарук та Я. Кодлюк [6; 9; 10; 12; 14]. Окремий напрям складають дослідження, які стосуються розкриття змісту, структури та шляхів формування професійної компетентності майбутнього педагога [12, с 1-4; 14]. Проте питання щодо вивчення компетентнісного підходу в системі вищої педагогічної освіти на сьогодні залишається недостатньо вивченим. Розглянемо цей аспект детальніше.
   Мета і завдання статті - розглянути компетентнісний підхід у системі вищої педагогічної освіти як один із засобів удосконалення професійного рівня готовності студентів педагогічних ВНЗ.
   Професіоналізм майбутнього вчителя - висока підготовленість до виконання завдань професійної діяльності. Професіоналізм дає можливість досягати значних якісних і кількісних результатів праці при менших витратах фізичних і розумових сил на основі використання раціональних прийомів виконання робочих завдань. Професіоналізм фахівця проявляється у систематичному підвищенні кваліфікації, творчій активності, здібності продуктивно задовольняти зростаючі вимоги громадського виробництва та культури.
   У процесі підготовки до професійно-педагогічної діяльності студент повинен поставити перед собою мету - як можна якісніше й у більшому обсязі підготуватися до майбутньої викладацької діяльності [3, с 11 ]. У зв'язку з цим перегляд змісту освіти, його оновлення повинні бути спрямованісьогодні на якісно інший характер результатів навчання: підвищення функціональної і загальнокультурної компетентності, формування пізнавальної самостійності, готовності постійно вдосконалюватися, підвищувати свій професійний рівень [4, с 13]. Саме компетенція майбутнього вчителя є передумовою високого рівня професіоналізму і педагогічної майстерності за умови його цілеспрямованості й активності, самостійності педагогічного мислення, реалізації запланованої програми професійно-педагогічної дії.
   Поняття "компетентність" виступає як центральне, в оновленні змісту навчання, оскільки має інтеграційну природу, об'єднує знання, практичну й інтелектуальну складову освіти. Компетентнісний підхід в освіті ґрунтується, насамперед, на міждисциплінарних, інтегрованих вимогах до результату освітнього процесу. Його варто розглядати як методологічну основу забезпечення цілей, змісту та якості вищої освіти.
   Деякі зарубіжні дослідники (Р. Хайгерті, А. Мейхью та інші) розглядають будь-якого професіонала як носія шести типів професійних компетенцій, що становлять ядро (інваріант) професійної кваліфікації. Це: технічна компетенція; комунікативна компетенція; контекстуальна компетенція (володіння соціальним контекстом, в якому існує професія); адаптивна компетенція (здатність передбачати і перетворювати зміни в професії, пристосовуватись до професійних контекстів, що змінюються); концептуальна компетенція; інтегративна компетенція (уміння мислити в логіці професії, розставляти пріоритети і вирішувати проблеми у відповідному професійному стилі тощо) [1, с 30].
   Педагогічна компетентність має певні особливості. Питаннями педагогічної компетентності займалися такі дослідники, як Ю. Варданян, Е. Зеєр, І. Зязюн, Л. Комаровська, І. Колесникова, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, Е. Рогов, Е. Сахарчук, В. Сериков, А Щербаков та інші. На думку В. Сєрикова (1999), компетентність учителя виявляється у здатності встановлювати зв'язок між педагогічним знанням і ситуацією розвитку учня, в умінні дібрати адекватні засоби і методи з метою створення умов для розвитку особистості учня. В. Сластьонін (2000) визначає педагогічну компетентність через поняття педагогічної рефлексії; емоційної стійкості; врахування індивідуальних особливостей, схильностей, характеру педагога; позитивного ставлення до праці. Під педагогічною компетентністю педагога В. Міжериков (2005) розуміє єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення своєї професійної діяльності. З гармонійним поєднанням знання предмета, методики й дидактики викладання, умінь і навичок (культури) педагогічного спілкування, а також прийомів і засобів саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації пов'язує педагогічну компетентність Л. Мітіна (1998). Інший погляд на проблему як на особистісну характеристику педагога висловлює І. Колесникова (2001), яка вважає, що педагогічна компетентність - це інтегральна професійно-особистісна характеристика, яка зумовлює готовність і здатність виконувати педагогічні функції відповідно до прийнятих у соціумі в конкретно-історичний момент норм, стандартів, вимог. Н. Кузьміна (1993) розглядає професійну компетентність педагога як його обізнаність, як властивість особистості, що дозволяє продуктивно вирішувати навчально-виховні завдання, спрямовані на формування особистості іншої людини. Широке визначення поняття "компетентність" подає І. Зязюн, розкриваючи його в соціально-педагогічному контексті, вважаючи, що "компетентність як екзистенціональна властивість людини є продуктом власної життєтворчої активності людини, ініційованої процесом освіти [5, с 11]". "Компетентність як властивість індивіда існує в різних формах - як високий рівень умілості, як спосіб особистісної самореалізації (звичка, спосіб життєдіяльності, захоплення); як деякий підсумок саморозвитку індивіда, форма вияву здібностей тощо [5, с 17]".
   Нині системи освіти різних країн Європи при всій їх культурно-національній різноманітності та специфіці економічного розвитку характеризують дві тенденції. Це: 1) перехід до професійних стандартів, що ґрунтуються на результатах; 2) системний опис кваліфікацій в термінах професійних компетенцій. Створюються європейські організаційні структури з впровадження своєрідного "європаспорта" - сертифіката, в якому буде зазначено засвоєні студентом компетенції і кваліфікації, що пройшли процедуру взаємовизнання, а також доповнення європейського резюме спеціальним додатком з переліком освоєних спеціальних професійних і ключових компетенцій [11, с 59].У науці відомі спроби структурувати означені поняття, хоча одностайності у поглядах не спостерігається. Наприклад, для одних дослідників компетентність- це єдність когнітивного, предметно-практичного й особистісного досвіду [2]; інші у її структурі виокремлюють мотиваційний, змістовий та процесуальний компоненти [6, с 34-46]; зарубіжні дослідники переважно визначають три основних елементи в компетентнісній освіті -знання, уміння і навички, цінності (ставлення) [6, с 17]); експерти програми "DeSeCo" вважають, що структура компетентності охоплює пізнавальні ставлення і практичні навички, цінності, емоції, поведінкові компоненти, знання й уміння [6, с 10]). Інтегрування зазначених підходів дозволяє стверджувати про те, що структурними компонентами компетентності можна вважати знання, уміння й навички та ціннісне ставлення.
   Значущість знань у структурі компетентності очевидна з огляду на те, що, з одного боку, вони слугують базою для формування умінь і навичок, а з іншого - існує особливий вид знань - про способи діяльності, представлений у формі правил, пам'яток, алгоритмів тощо, який забезпечує процесуальний аспект навчання. Діяльнісний підхід в освіті націлює на оволодіння відповідними уміннями і навичками - предметними (спеціальними) і загальнонавчальними (міжпредметними), які слугують базою для формування інтегрованої якості особистості - уміння вчитися. Однак компетентність не зводиться лише до знань, умінь і навичок, оскільки знати, як виконувати ту чи іншу діяльність чи уміти її виконувати, ще не гарантує бажання працювати, творчого ставлення до роботи. У зв'язку з цим третьою складовою загальної компетентності особистості визнано формування ціннісного ставлення до процесу та результату праці.
   Розглянувши основні поняття категоріальної бази професійної компетентності майбутнього вчителя, на основі їх змістовного синтезу пропонуємо власну інтерпретацію цього феномена: це - інтегративна якість, яка виявляється у здатності до педагогічної діяльності, готовності виконувати різноманітні професійні функції на основі гармонійного поєднання особистісних і базових професійних якостей, які забезпечують високу результативність фахової діяльності та постійне підвищення професійного рівня. Під компетентнісним підходом щодо структури готовності майбутнього вчителя до удосконалення професійного рівня, ми розуміємо наступні її складові: мотиваційний, когнітивний, морально-вольовий та організаційний компоненти.
   Висновки. Таким чином, компетентнісний підхід змінює мету і вектор змісту вищої освіти від передачі знань і умінь предметного змісту до виховання (формування) майбутнього вчителя зі сформованими життєвими і професійними компетентностями.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Розробити комплекс завдань, що сприятимуть підвищенню рівня всіх компонентів готовності майбутнього вчителя у межах компетентнісного підходу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бобиенко О. М. Ключевые компетенции личности как образовательный результат системы профессионального образования : дис.... кандидата пед. наук: 13.00.08/ Бобиенко Олеся Михайловна. - Казань, 2005. -186 с.
2. Болотов В. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе / Виктор Александрович Болотов, Владислав Владиславович Сериков // Педагогика. - 2003. - № 10 - С. 23-28.
3. Бондаревская Е. В. Методологические стратегии личностно ориентированного воспитания / Евгения Васильевна Бондаревская // Известия Российской академии образования. - 1999. - № 3. - С. 23-32.
4. ВойченкоА. П. Организация учебно-воспитательного процесса в педвузе как средство формирования профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности (на материале преподавания пед. дисциплин и пед. практики в нац. группах фак рус. яз. и литературы) : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 "Общая педагогика и история педагогики" /А. П. Войченко. - Фрунзе, 1980.-25 с.
5. Зязюн І. А. Філософія поступу і прогнозу освітньої системи / І. А. Зязюн // Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи : монографія. - К ; Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. - С 10-18.
6. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / за заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : "К.І.С.", 2004. -112 с ("Бібліотека з освітньої політики").
7. Краевский В. В. Общие основы педагогики : учебное пособие для студентов и аспирантов педвузов / В. В. Краевский. -М.Волгоград : Перемена, 2002. - 163 с.
8. Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма / Н. В. Кузьмина. - М.: Рос. акад. управления, 1993. - 73 с.
9. Овчарук О. Перспективи впровадження компетентнісного підходу у зміст освіти в Україні / О. Овчарук // Педагогічна думка. - 2004. - № 3. - С 3-7.
10. Овчарук О. Сучасні тенденції розвитку змісту освіти в зарубіжних країнах / О. Овчарук// Шлях освіти. - 2003. - № 2. - С 17-21.
11. Олейникова О. Н. Европейское сотрудничество в области профессионального образования и обучения: Копенгагенский процесс / О. Н. Олейникова. - М. : Центр изучения проблем профессионального образования, 2004. -70 с.
12. Савченко О. Я. Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів / О. Я. Савченко // Початкова школа. -2001. -№7. -С. 1-4.
13. Словарь по педагогике / [авт.-укпад. Коджаспирова Г. М., Коджаспиров А Ю.]. - М.: ИКЦ "МарТ'; Ростов н/Д: Изд. центр "МарТ, 2005. - 928 с.
14. Соколова І. Професійна компетентність вчителя: проблема структури та змісту / І. Соколова // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. -2004. - Випуск 1. - С. 8-16.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com