www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Формування критичного мислення учнів на уроках розвитку мовлення в аспекті функціонально-семантичного підходу
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Формування критичного мислення учнів на уроках розвитку мовлення в аспекті функціонально-семантичного підходу

Г.М.Строганова,
старший викладач
(Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова)

ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ В АСПЕКТІ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПІДХОДУ

   Сучасні темпи розвитку науки і техніки, збільшення обсягів наукових знань потребують модернізації педагогічної освіти з метою створення такої системи, яка б формувала і культивувала в учнів потребу у необхідності оволодівати знаннями, бути грамотними і досвідченими людьми. Практична потреба сучасного суспільства характеризується вимогою до випускників шкіл безперервно працювати над собою, вміти постійно самовдосконалюватися. Ключове правило освіти - навчити вчитися. Основне завдання вчителя на сьогодні полягає у формуванні особистості учня, здатного до самостійного пізнання, у створенні умов для пізнавальної потреби в школярів; готового до самоосвіти в подальшому житті. Як зазначено у чинній шкільній програмі з рідної мови: "Основна мета навчання рідної мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови - її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції" [5, с.2], а основне завдання у становленні особистості -формування критичного мислення.
   Вирішальна мета освіти - навчити дітей жити і творчо застосовувати набуті знання на практиці. Навчити творчості не можливо, але можливо створити умови для формування критичного мислення, розвитку зв'язного мовлення. Для кожного учня гарно розвинуте мовлення - це не тільки засіб спілкування, але і стимул інтелектуального розвитку, інструмент пізнання і самовиховання.
   Процеси формування, розвитку мислення і мовлення перебувають у тісному зв'язку. У психологічній і науково-методичній літературі акумульовано достатньо матеріалу як теоретичного, так і практичного характеру. Вивченням проблеми вдосконалення самого процесу мислення присвятили свої дослідження Г.Воропай, Р.Пауль, В.Ружжиєров, О.Тягло та ін. У роботах С.Заір-Бека, Д.Рассела, Д. Халперн, Дж.Чаффа та ін. описується системний напрямок, який підкреслює регулятивно-моральні аспекти мисленнєвої діяльності. Питання формування критичного мислення в учнів розглядалися С Векслером, А.Байрамовим, А.Липкіною, Л.Рибаком та ін. Над проблемою правильної організації роботи з розвитку зв'язного мовлення учнів на уроках рідної мови працювали вчені-методисти і вчителі-словесники, розробляли теоретичні положення та втілювали їх на практиці. М.Стельмахович, В.Мельничайко, М. Пентилюк, Г.Шелехова та ін. удосконалювали методику розвитку зв'язного мовлення, а А.Коваль, Г.Іваницька, В.Тихоша, Н.Голуб та ін. працювали над розробкою способів лексичного збагачення мовлення школярів. На жаль, проблема формування критичного мислення на уроках розвитку зв'язного мовлення ще не знайшла належного висвітлення у спеціальній, науково-методичній літературі.
   Мета статті: зосередити увагу вчителів української мови на існуючій проблемі формування критичного мислення учнів на уроках розвитку зв'язного мовлення та на практичному розв'язанні цієї проблеми за умов реалізації функціонально-семантичного підходу.
   Зорієнтованість сучасної лінгводидактики на розвиток особистості учня, виховання грамотної, мислячої людини є вирішальним у визначенні організації напрацювання стратегій і методів формування критичного мислення ще у школі, а саме на уроках розвитку зв'язного мовлення під час роботи над удосконалення усіх видів мовленнєвої діяльності. "Робота над зв'язним мовленням у вузькому і широкому розумінні повинна проводитися паралельно до останнього класу з поступовим ускладненням її технології [1, с 156].
   Дослідники висловлюють різноманітні думки з приводу специфіки формування критичного мислення у школярів, іноді навіть ці погляди є досить суперечливими. Єдиного загальноприйнятого визначення поняття "критичного мислення" не існує, тому і підходи вчених до розробки методики формування критичного мислення різнопланові.
   У літературі зустрічається достатньо багато визначень поняття критичного мислення:
   - "критичне мислення, є раціональним, рефлексивним мисленням, яке направлене на вирішення того, чому варто вірити або які дії варто застосувати" (М.Кларін);
   - "критичне мислення - це використання когнітивних технік і стратегій, які збільшують вірогідність отримання бажаного кінцевого результату" (Д. Халперн);
   - "критичне мислення - це мислення самостійне, інформативне, воно починається з постановки запитання, прагне до переконливої аргументації, має соціальний характер" (Д.Клусгер) та ін.
   Учені-педагоги виділяють такі ознаки критичного мислення: продуктивне мислення, у ході якого формується позитивний досвід, самодостатнє, аргументоване, багатомірне, соціальне.
   Критичне мислення має стати стратегічною основою для постійної освіти людей, а вчитель є важливою частиною цього процесу. Він повинен дати дітям установку на індивідуальний пошук і відбір найбільш цінного, корисного, необхідного матеріалу для переконання у власній правоті, навчити міркувати за межами поданої інформації, мислити творчо, знаходити кращі способи вирішення проблеми.
   Дослідники розглядають критичне мислення як чинник розвитку особистості, тобто суб'єкта людських стосунків свідомої самодіяльності. Формування критичного мислення при цьому виступає як спосіб розвитку, а останній - як показник розвиненості суб'єктивності.
   Робота з формування критичного мислення повинна допомагати створювати атмосферу зацікавленості і співробітництва. А це залежить від певних педагогічних умов, які зможуть забезпечити високоякісні показники у розв'язанні цієї проблеми: перш за все це обізнаність самих педагогів у сучасних технологіях навчання, потреба у підвищенні своєї педагогічної культури, здатності і володіння критичним мисленням, спеціальна підготовка вчителів до розвитку критичного мислення учнів, стимулювання і сприяння формуванню оригінальних думок та ідей учнів.
   Розвивати мовлення учнів - складне і творче завдання. Мовлення формується і розвивається протягом усіх років навчання на уроках усіх предметів, проте провідна роль належить урокам української мови, а саме - урокам розвитку зв'язного мовлення. Учні мають навчитися якомога точніше, повніше висловлювати свої думки й почуття. Для успішної роботи з розвитку мовлення необхідно враховувати взаємозв'язок усіх видів мовленнєвої діяльності: слухання, говоріння, читання, письма, а також усі якості гарного мовлення: точність (відбір мовних одиниць для висловлювання відповідного змісту думки того, хто говорить або пише), ясність (доступність інформації), чистота (доцільність використання мовних засобів), багатство словникового запасу, різноманітність синтаксичних конструкцій, змістовність, виразність, грамотність. На уроках розвитку мовлення відбувається активізація пізнавальної діяльності учнів, виробляються вміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, це формує критичне мислення. Для того що досягти результативності, такі уроки мають включати в себе сукупність дослідницько-пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Щоб досягти певних вершин у майбутньому житті, учням необхідно самостійно мислити, знаходити і розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, уміти встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. У наш час особливу актуальність у методиці розвитку зв'язного мовлення здобуває функціонально-семантичний підхід до аналізу мовних одиниць, в результаті застосування якого учні використовують слова, виходячи з їх функціонування у мовленні та смислового змісту. Перенесення використання функціонально-семантичного підходу у лінгводидактику стало можливим завдяки появі мовознавчих досліджень (О.Бондарко, Г. Золотова, Н.Слюсарева, І.Вихованець, А.Загнітко та ін.), які забезпечують теоретичну базу для вирішення різних методичних проблем (Т.Донская, М.Львов, Л.Тростенцова та ін.).
   Функціонально-семантичний підхід базується на семантичному принципі виокремлення мовних категорій і різних рівнів засобів їх вираження. Семантична функція - це єднальна база, яка об'єднує в систему різнорідні мовні елементи - морфологічні, лексичні, синтаксичні, інтонаційні. Основною структурною характеристикою функціонально-семантичних підсистем мови визначається польова структура. Системна взаємодія елементів різних мовних рівнів характеризує функціонально-семантичні поля (ФСП). Семантичні і функціональні властивості мовних одиниць, які пов'язані смисловою єдністю і накладаються на конкретний позамовний зміст, є складовою частиною опису зв'язків мовних засобів, що використовуються у процесі спілкування з об'єктивною дійсністю. Семантичні функції, що виступають основою ФСП, характеризуються значною різноманітністю. Серед ФСП, у їх широкому розумінні, виділяють поля на позначення денотативних ситуацій та їх ситуацій (якість, властивості предмета, наявність/відсутність предмета тощо), а також відношення між ними (порівняльні, місцеві, причинні тощо); поля, що позначають мовленнєві інтенції (спонукання, питання тощо); "службові" поля (темпоральні, аспектуальні, нумеральні тощо). Детальний опис мовних одиниць має комплексний характер у виділенні ФСП і зумовлює перерозподіл елементів мовної системи. Розгляд взаємодії елементів ФСП повинен здійснюватися в словосполученнях, реченнях, текстах, у яких внаслідок взаємодії неоднорідних одиниць спеціалізуються на вираженні певної семантичної функції. Розмежувати різні семантичні функції можливо і під час звернення до факторів спілкування (види мовленнєвої діяльності, сфера мовленнєвої діяльності, усне чи писемне мовлення, відносини між учасниками спілкування).
   Поєднання лінгвістичних теоретичних відомостей, удосконалення підходів до розвитку мовлення учнів основної школи і останніх здобутків у галузі психології, а саме розробки методики критичного мислення, вплинули на організацію навчання за новою системою. її базова модель складається з трьох етапів: етап виклику, етап реалізації та етап рефлексії. Пропонуємо модель практичної реалізації такого навчання на уроці розвитку зв'язного мовлення у 7 класі на тему: "Усний твір розповідного характеру про процес праці за власним спостереженням" (ця тема не є новою для учнів, перед цим вони працювали над темами: "Особливості побудови розповіді про процес праці", "Стислий усний переказ розповідного тексту з елементами опису процесу праці в художньому стилі", "Письмовий переказ тексту, що містить розповідь про процес праці").
   Методичний коментар до уроку.
   Етап виклику. Мета: актуалізація опорних знань учнів; активізація мисленнєвої діяльності; мотивація навчальної діяльності; формулювання індивідуальних цілей і завдань.
   Методи і прийоми: обговорення проблеми в загальному колі; мозковий штурм; прогнозування за портретом, картиною; прогнозування за ключовими словами.
   Результат: попередній досвід і знання актуалізовані; мотив сформульовано.
   Етап реалізації. Мета: одержання учнями нових знань; формування і систематизація знань, умінь і навичок, співвіднесення відомих з новими; засвоєння способів роботи з інформацією; підтримка цілей, що були поставлені на етапі виклику.
   Методи і прийоми: симуляції або імітації гри; розігрування ситуації за ролями; мікрофон.
   Результат: систематизація знань, умінь і навичок; досягнення цілей, які були заявлені на початку уроку.
   Етап рефлексії. Мета: засвоїти нові знання; створити цілісне уявлення про процес праці і способи його опису; розширити проблемне коло, поставити нові цілі у навчальний діяльності; робота над оцінкою і самооцінкою розвитку учнів.
   Методи і прийоми: ведення записів слів, висловлювань, необхідних для побудови твору; повернення до ключових слів та аналіз новозасвоєних слів; творча робота (складання власних текстів), підсумкова бесіда.
   Результат: засвоєння нових знань, умінь і навичок; сформовано цілісне уявлення про процес праці і способи його опису; збагачення мовлення учнів новими словами; постановка проблеми для подальшого вирішення.
   Фрагмент конспекту уроку.
   Мета: формувати вміння збирати та систематизувати матеріал для твору, складати план, додержуватися вимог до усного твору розповідного характеру, робити висновки на основі спостережень, збагачувати власне мовлення, формувати навички критичного мислення, вміння виділяти головне з-поміж другорядного.

Таблиця 1. Опорна модель "Виклик- Реалізація - Рефлексія"

виклик

Уведення до теми

Використовуючи ключові слова і попередній досвід, складається твір-мініатюра (виконується письмово)

Мозковий штурм

Обговорюються твори-мініатюри. Обмін думками

Прогнозування за ключовими словами

Усі разом обговорюють і виділяють ключові слова уроку, складають план

РЕАЛІЗАЦІЯ

Симуляція та імітація гри

Учні діляться на групи, кожна з яких спробує уявно, схематично відтворити будь-який процес праці

Розігрування ситуації за ролями

Декілька учнів імітують процес праці, решта спостерігає, оцінює

Мікрофон

Висловлювання думок з приводу побаченого, почутого, виправлення недоліків у власному і чужому мовленні (обмін враженнями 3 використанням новозасвоєної лексики)

РЕФЛЕКСІЯ

Творча робота (написання творів)

Складання власних текстів, виголошування декількох творів

Підсумкова бесіда

Усвідомлення результатів уроку, вміння підбивати підсумки уроку, формулювати питання для подальшого вирішення

   Опорна модель "Виклик - Реалізація - Рефлексія" задає не тільки певну логіку побудови уроку, але і послідовність конкретного сполучення методів, прийомів, зумовлює реалізувати міжпредметні зв'язки (інтеграція знань з української літератури, історії, географії та ін.), стимулює бажання учнів пізнавати довкілля, формувати свої вподобання у виборі майбутньої професії. На такому уроці багато часу відводиться на обмін думками, спілкування (задіяні усі види мовленнєвої діяльності: слухання говоріння, читання і письмо). В учнів виробляється вміння аналізувати власне і чуже мовлення, правильно, логічно, точно будувати свої висловлювання, культивується увага і спостережливість, розвиваються усі види пам'яті і увага. Підготовка і проведення такого уроку потребує від учителя бути обізнаним у інтерактивних стратегіях навчання, вміти робити методичний аналіз, який потребує відповідей на такі запитання:
   - чи вдалося чітко виокремити етапи уроку;
   - що відбувалося на кожному з них;
   - як були задіяні учні, що цьому сприяло;
   - якими були стосунки вчитель-учень, учень-учень під час уроку;
   - чи змогли учні самостійно організувати свою роботу (у парах, групах);
   - якими були відповіді учнів;
   - як можна оцінити ефективність, результативність уроку, за якими критеріями.
   Робота з формування критичного мислення на уроках розвитку зв'язного мовлення сприяє вдосконаленню засвоєння знань з мови в цілому завдяки його здатності акумулювати знання, які школярі здобувають із прослуханого і прочитаного на уроках або вкладають у самостійно продуковані тексти (усні або письмові). У розвитку критичного мислення необхідно враховувати усі дидактичні принципи, бо нехтування хоча б одного може спричинити ліквідацію навчального процесу в цілому.
   З метою правильного втілення усіх сучасних навчальних положень учителям варто пам'ятати про те, що базовими аспектами оновленої освіти є ідеї відкритого суспільства і сучасне розуміння культури. У межах такого розуміння відбувається активна взаємодія вчителя та учнів. За умов рівного партнерства і співпраці (на основі суб'єктно-суб'єктних взаємовідносин), розуміння ідеї цінності учня як особистості є можливість у навчанні об'єднати процеси розвитку різних форм інтелектуальної діяльності з удосконаленням усіх видів мовленнєвої діяльності. Таке навчання орієнтує вчителя на формування в учнів ключових умінь і навичок:
   - уміння працювати з інформацією, яка постійно оновлюється;
   - уміння використовувати різні способи інтегрування інформації;
   - уміння самостійно формулювати питання і відшукувати на них відповіді;
   - уміння чітко висловлювати свої думки, вислуховувати позиції інших;
   - уміння аргументувати свої погляди та враховувати думки інших;
   - уміння самостійно здобувати знання та ін.
   Вдале застосування вищезазначених методів у процесі розвитку зв'язного мовлення учнів сьомого класу забезпечить:
   - посилення мотивації та інтересу до навчального предмета;
   - розвиток самостійної діяльності;
   - активізацію мислення;
   - всебічний розвиток навичок і вмінь з різних видів мовленнєвої діяльності учнів;
   - вироблення системного логічного мислення, а отже, і мовлення.
   Таким чином, поєднання методики розвитку критичного мислення і методики розвитку зв'язного мовлення дасть реальну змогу сформувати якості, що характеризують розвиток інтелекту на новому етапі. Потребують розробки і подальшого апробування такі положення: критичне мислення починається з питань і проблем, але не з відповідей на запитання вчителя; людина потребує критичного мислення, яке допомагає їй жити серед людей, соціологізуватися.

ЛІТЕРАТУРА

1. Біляєв О.М. Лінгводидактика рідної мови: Навчально-методичний посібник. - К.: Генеза, 2005. - 180 с
2. Загашев И.О., Заир-Бек СИ., Муштавинская И.В. Критическое мышление: технология развития. - СПб.: Альянс-Дельта, 2003. - 284 с.
3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. / O.I. Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. - К.: А.С.К., 2006.-192 с.
4. Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление. Проблема мирового образования XXI века. -Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. -285 с.
5. Українська (рідна) мова. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / За ред. Л.В.Скуратівського. - К.; Ірпінь: Перун, 2005. - 176 с.
6. Халперн Д. Психология критического мышления. - СПб.: Питер, 2000. -512 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com