www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Теоретичні засади формування культури праці на заняттях у навчальних майстернях
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретичні засади формування культури праці на заняттях у навчальних майстернях

С. І. Сиващенко,
старший викладач
(Бердянський державний педагогічний університет)

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРАЦІ НА ЗАНЯТТЯХ У НАВЧАЛЬНИХ МАЙСТЕРНЯХ

   Постановка проблеми. Питання щодо культури праці залишаються невизначеними, що є загальною педагогічною проблемою, яка впливає на вирішення важливих практичних завдань. Упровадження нової навчальної програми з трудового навчання для загальноосвітніх закладів вимагає від сучасного учителя здатності вирішувати принципово нові завдання, зокрема формування в учнів культури праці. Розв'язання таких завдань у педагогічній практиці ускладнюється відсутністю обґрунтованого теоретичного базису і, насамперед, педагогічного визначення поняття "культура праці".
   Аналіз досліджень і публікацій. Питання з проблем формування культури праці у процесі трудової діяльності молоді порушувалися вченими-педагогами в різні роки. Чималий досвід накопичено педагогами-дослідниками минулих років С Матушкіним, М. Цєйтліним, І. Зєльдісом, М. Скаткіним, В. Поляковим, І. Зарецькою, Б. Адаскіним, М. Ханіним, В. Струманським, Д. Зембицьким, С Журавлем та іншими. Доповнилися вітчизняні наукові знання дослідженнями С Лісової, Г. Бєлєнької, І. Косика, Н. Дупакта інших.
   Останні дослідження процесу формування культури праці учнів основної школи на уроках трудового навчання провели О. Авраменко [1] і Ю. Кузьменко [6]. Ці дослідження враховують соціально-економічні зміни в державі, стан реформування загальної середньої освіти, зокрема освітньої галузі "Технологія", а також зміст та положення нової програми з трудового навчання для дванадцятирічної школи. У досліджені О. Авраменко зазначено, що "культура праці учнів" - це складне особистісне утворення, яке виражає рівень оволодіння певною системою знань і майстерності їх застосування у практично-перетворювальній діяльності. Ю. Кузьменко поняття "культура праці учня" розуміє як сукупність сформованих культуровідповідних якостей особистості, що базується на свідомому засвоєнні, збереженні та примноженні школярем спеціальних знань, умінь, навичок, а також досвіду, що зумовлюють дієвість поглядів і переконань.
   Мета статті - з'ясувати теоретичні засади сутності поняття "культура праці". Отримані результати дослідження дозволять визначитися щодо дефініцій поняття "культура праці", зважаючи на організацію навчально-виховного процесу в умовах навчальних майстерень.
   Розглянемо деякі концепції й можливі підходи, запропоновані науковцями, згідно з досягнутим рівнем знань і можливостями свого часу. Варто зупинитися на деяких дослідженнях філософів, які розглядали проблему культури праці. Зауважимо, що філософське осмислення цих проблем почалося приблизно із середини 70-х років минулого століття.
   У монографії "Культура праці як продуктивна творчість людини" В. Капіца [5] розглядає проблеми розвитку суспільної праці як цілісну проблему розвитку людини та її перспектив як планетарної істоти, якій з метою самозбереження необхідно розвивати нову культуру праці, а також формувати нову свідомість, знайти нові ідейно-творчі парадигми життєвих устремлінь, нову духовно-практичну якість людського буття. Досягти цієї мети можливо тільки за умов реалізації головної родової потенції людини -здібності до розвитку в процесі праці. Важливо зазначити, що ця здібність реалізується у повній мірі не в будь якій праці, а лише культурно перетвореній. Культура праці проявляється в діяльності, під час якої розкриваються творчі здібності людини, які продуктивно реалізуються. А процес розвитку здібностей людини у праці та їх реалізація в матеріальних плодах діяльності є продуктивна творчість. Продуктивна творчість - технологічне вираження культури праці - охоплює здатність людини перетворювати свої соціальні й духовні сили на матеріальні цінності. На думку В. Капіци, "культура праці - це продуктивне творіння людиною своїх нових здібностей і їх предметна реалізація в новій якості життя людей, це продуктивна самореалізація людини у творчості [5, с 5]".
   У дослідженні Б. Беновицького [3] зроблено спробу розглянути культуру праці як окреме, відносно самостійне явище суспільного життя і на цій основі визначити місце культури праці в системі трудової діяльності. Початковою основою розробки філософської концепції культури праці автор визначає категорію культури. З метою розроблення філософсько-соціологічного формулювання поняття культури праці початкове визначення культури, як оптимального способу соціальної діяльності, переноситься у сферу праці.
   Процес праці детермінований дією об'єктивних суспільних законів, які можуть бути реалізовані тим або іншим способом трудової діяльності. Серед цих способів існує оптимальний спосіб трудової діяльності для кожного конкретного часу. Здійснення цього способу означає реалізацію суспільних законів, що детермінують процес праці, з гранично можливою у певних історичних умовах силою і глибиною. Оптимальний спосіб трудової діяльності відображається в понятті "культура праці". Отже, на думку Б. Беновицького, культура праці "є окремим способом функціонування системи трудової діяльності та оптимальним серед інших можливих способів праці [3, с 13]".
   В. Жуков [4], провівши соціологічний аналіз культури праці встановив, що єдиною основою, завдяки якій культура праці виступає як цілісність, що функціонує та розвивається, основою яка органічно присутня в усіх відношеннях й субстрактних проявах культури праці, є відношення до праці. Суб'єктивною мірою культури праці є відношення до праці, а її об'єктивним індикатором - якість продукту праці. Також у дослідженні показано культуру праці як процес розвитку особистості у єдності її соціальних якостей. На думку науковця, розвиток особистості "виступає соціальним самоствердженням у процесі реалізації відношення до праці як засобу або ж як самореалізація при ставленні до праці як до потреби [4, с 15]". Іншими словами, для людини, яка бажає самоствердження, праця стає засобом, а для особистості, що прагне самореалізації, вона є потребою.
   Дослідженню проблем культури праці присвячено роботу К. Нізомова [9]. Ученим здійснено аналіз поняття "культура праці" в історико-філософському аспекті й розглянуто його сутність і зміст. Під час вивчення проблем загальної теорії культури філософи неодноразово зверталися до проблем зв'язку культури і людської праці. Ще Гердером і Фіхте саме праці відводиться основоположна роль у розвитку цивілізації та культури. Згодом Гегель зумів побачити у культурно-творчій природі праці, її стимулюючої культурний прогрес суті стимул процесу творення самої людини. Пізніше філософська думка дійшла до розуміння того, що розвиток культури в решті-решт є результатом людської праці, що саме праця є її джерелом.
   К. Нізомов, дослідивши визначення поняття "культура праці" в науковій літературі, розкриває його складність і багатоаспектність. Науковець, зазначаючи, що автори звертають увагу в понятті "культури праці" або на культурний аспект, або аспект праці, пропонує свій підхід, за якого обидва акценти було б подано у своєму діалектичному зв'язку та історико-соціальному контексті. Значна кількість визначень поняття "культура праці" відображає багатокомпонентність феномену й не потребує єдиного, синтезуючого всі інші, визначення. Культуру праці він пропонує вбачати і досліджувати в русі. Методологічною підставою для інтерпретації поняття "культура праці", у його органічних зв'язках із культурою в цілому, є розуміння культури як сукупності стійких форм діяльності, що закріпилися в людській практиці й суспільній свідомості. Питання культури праці слід розглядати як сферу прояву того, в якій мірі реалізується взаємопроникнення і поєднання праці з культурою.
   У 80-х роках минулого століття проводилися спеціальні наукові форуми, на яких розглядалися різноманітні питання культури праці. Звернімося до опублікованих звітних матеріалів і розглянемо погляди авторів на поняття "культура праці". С Єлісєєв розглядає культуру праці як системне явище, що поєднує в собі підсистеми, кожна з яких характеризується певними взаємопов'язаними елементами [7, с 41-43]. Узагальненим показником, який характеризує ступінь розвитку культури праці, є відношення суб'єкта до праці. У відношенні працівника до праці відбиваються майже всі підсистеми культури праці та їх елементи. В. Конев культуру праці досліджує у системі "культура виробництва". На думку автора, система "культура виробництва" поєднує в собі три основні елементи: матеріальну культуру, технологічну культуру і культуру праці [7, с 15-17]. Третій елемент культури виробництва - культура праці є якісною характеристикою живої праці, а також характеристикою рівня розвитку працівника, його умінь, знань технології, фізичної й моральної підготовки до праці.
   Автор зазначає, що у матеріальній культурі та технології сутнісні сили людини-трудівника існують у своїй можливості, тоді, як культура праці розкриває дійсні сутнісні сили робітника. Культура праці характеризує самого працівника та його діяльність, враховуючи здібності людини реалізовувати себе як головну продуктивну силу певного історичного етапу розвитку виробництва. Розглядаючи поняття "культура праці", І. Модель у своїй праці зазначає про такі її структурні елементи: професійна компетентність; відповідальність і дисциплінованість; усвідомлення суспільної необхідності й значущості праці; естетичне відношення до процесу та предмету праці [7, с 18-20]. Культура праці в такому аспекті є загальною, абстрактною характеристикою трудової діяльності без зв'язку її із суспільним і технологічним розподілом праці. Культура праці є міра оволодіння людьми всіма наявними умовами і факторами трудової діяльності, у цьому сенсі вона є гранично загальною характеристикою праці, а, отже, у культурі праці акумулюються знання, навички, методи організації праці, що мають актуальне значення для відповідного етапу розвитку всього суспільства.
   Інший підхід до культури праці застосовує у своїй роботі Е. Губайдулліна, де змістом культури праці є забезпечення найбільш раціонального використання у процесі виробництва головної продуктивної сили - людей [7, с 21-22]. У роботі В. Степіко, культура праці - це висока відповідальність за доручену справу, усвідомлення особистістю значення своєї праці як частини спільної справи, творче й ініціативне виконання трудових функцій із максимальною продуктивністю і високими якісними показниками, внаслідок чого особистість отримує задоволення від змісту і результатів праці [7, с 26-28]. Варто підкреслити, що згадані вище автори використовують різні підходи до питань щодо культури праці, досить різноманітно визначають її сутність і зміст, а деякі розглядають тільки окремі аспекти культури праці. Але більшість зроблених висновків на основі проведених досліджень науковцями не втратили своєї значущості й актуальності, а отже і цінності задля подальшого проведення роботи у цьому напрямку наукової діяльності. Також треба зазначити те, що у більшості робіт культура праці розглядається, передусім, як резервний засіб підвищення ефективності виробництва. Отже, такий підхід до питань культури праці, насамперед, є економічним.
   У сучасних дослідженнях економістів звертається увага до проблем культури праці, але ці питання вивчаються науковцями у контексті інших тем. Наприклад, В. Співак у навчальному посібнику розглянув і культуру праці, що визначається культурним рівнем працівника, його професіоналізмом, освіченістю, компетентністю, дотриманням трудової та технологічної дисципліни, норм і правил роботи, його відношенням до праці, старанністю, творчістю, формами спілкування з іншими людьми.
   Деякі культурологи (Є. Подольська, В. Лихвар, К. Іванова) культуру праці розглядають, як організацію праці, а її форми і способи в будь-якій галузі, як культурні сценарії трудової діяльності. На їх думку, загальних критеріїв культури праці не існує, тому що слід враховувати різні її особливості, які залежать від історичних умов, соціокультурних особливостей суспільства та специфіки різних видів трудової діяльності. У підручнику "Фізіологія і психологія праці" Я. Крушельницька зазначає, що у процесі виробничого навчання в робітника не тільки формуються та закріплюються трудові навички й уміння, але й виховується культура праці. Під культурою праці, як стверджує авторка, розуміють уміння і звичку робітника раціонально планувати, організовувати й обліковувати свою роботу, творчо використовувати набуті трудові навички, розвивати свою трудову концепцію, погоджуючи мотиви і результати праці зі стратегією розвитку організації.
   Усе зазначене дає змогу зробити висновок щодо різноманітності та розбіжності визначення сутності поняття "культура праці" у дослідженнях вчених, що вплинуло на формування відношення до цих питань у різних галузях науки. На підставі аналізу наукових джерел встановлено, що існують усталені два основні підходи в дослідженнях проблем культури праці, а, отже, і до визначення цього поняття, якими є: економічний і соціально-філософський. Проте, на сучасному етапі соціально-економічного і науково-технічного розвитку суспільства формується новий підхід - культурологічний, що враховує загальнонауковий досвід вивчення культури праці. Культурологічний підхід є вихідним положенням пошуку вирішення питання, що розглядається, оскільки саме культуротворча домінанта визначена концептуальною для освіти XXI століття. Культурологічний підхід застосовується для розв'язання важливих теоретичних і практичних проблем освіти.
   Тепер у педагогічному середовищі все більше стверджується думка щодо застосування культурологічного підходу до технологічної освіти задля подальшого її вдосконалення. Як вважає Т. Мачача, "Розвиток системи технологічної підготовки школярів передбачає створення умов для реалізації потенціалу творчої діяльності кожного учня з метою його самореалізації та самовизначення; структурування змісту предмета за культуродоцільним, інтегративним, синергетичним, концентричним принципами; формування культури перетворювальної діяльності, яку спрямовано на створення матеріальних і духовних цінностей у різних сферах діяльності та є необхідною будь-якому спеціалісту... [8, с 26]".
   Білоруські вчені С Астрейко, А. Астрейко, Д. Рак також вважають, що нові соціокультурні умови, мета і завдання технологічної освіти вимагають змін щодо традиційних підходів [2]. Одним із нових підходів називається культурологічний, за якого змінюється уява про основоположні цінності технологічної освіти, розширюються культурні основи змісту навчання та виховання особистості.
   Застосування культурологічного підходу створює умови пошуку учнями культурних сенсів, варіантів власної діяльності, вільного вибору освітнього напряму. Предметно-організаційний зміст технологічної освіти змінюється на домінанту культурологічної діяльності та творчості, внаслідок чого переважатиме самостійна творча праця учнів. Запровадження культурологічного підходу у повному діапазоні вимагає інтеграційних процесів щодо культури праці. Тому інтеграційний підхід також має бути задіяний задля вирішення зазначеного вище питання. Тільки тоді матимемо можливість розглядати культуру праці як єдине ціле.
   Визначити педагогічну сутність культури праці на сучасному етапі можливо, передусім, застосувавши культурологічний підхід і врахувавши інтеграційні процеси. Усе зазначене вище ми проаналізували, переосмислили, виокремили головне, відповідно інтерпретували і спробували узагальнити в наступному формулюванні. Культура праці - це уміння і навички, які характеризують якість трудової діяльності особистості, формуються і розвиваються внаслідок культуротворчого впливу праці на людину.
   Висновки. Розглянувши різноманітні підходи до визначення поняття "культура праці", а також дослідивши його сутність у різних галузях науки, зазначимо наступне. По-перше, уміння та навички у сукупності впливають на трудовий процес, а отже і характеризують його як кількісно, так і якісно. Культура праці охоплює переважно якісний аспект навчальної трудової діяльності. По-друге, у навчальній трудовій діяльності культура праці розглядається, насамперед, як мета, а не як засіб. У цьому сенсі, культура праці віддзеркалює відношення до праці та прагнення результату, але не є пріоритетним засобом досягнення підвищення ефективності роботи у навчальних майстернях. По-третє, виконання практичного завдання в ході трудової діяльності передбачає формування і підвищення культури праці. Перевага віддається тому, як виконувалося навчальне трудове завдання, а кінцевому результату відводиться другорядне значення. І, по-четверте, за суттю культура праці як невід'ємна складова загальної культури є культурним виміром "живої" праці, яка сама по собі має ціннісне значення, а також визначає нематеріальну вартість результатів трудової діяльності. Праця у навчальних майстернях не повинна і не може визначатися суто за виробничими показниками, або за їх подібністю. Навчальна трудова діяльність має ціннісний вимір і характеризується, передусім, показниками культури праці.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження слід вбачати у визначенні складових компонентів та змісту культури праці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авраменко О. Б. Формування культури праці в учнів 5-9 класів на уроках трудового навчання : дис.... канд. пед. наук: 13.00.02 / О. Б. Авраменко; Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. -Умань, 2005.-220 с
2. Астрейко С. Я. Культурологический подход к процессу обучения учащихся техническому труду в системе технологического образования / С. Я. Астрейко, А. С. Астрейко, Д. А. Рак // Школа и производство. - 2009. - № 3. - С. 56-57.
3. Беновицкий Б. В. Культура труда в системе трудовой деятельности (философско-социологический аспект) : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. философ, наук: 09.00.01 "Онтологія, гносеологія, феноменологія" / Б. В. Беновицкий. - Иркутск, 1985. - 18 с.
4. Жуков В. К. Культура труда: социологический анализ : автреф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. философ, наук: 09.00.01 "Онтологія, гносеологія, феноменологія" / В. К. Жуков. -П., 1985. - 16 с.
5. Капица В. Ф. Культура труда как производительное творчество человека: монография / В. Ф. Капица. - К : Вища шк Головное издчзо, 1989. -194 с.
6. Кузьменко Ю. В. Методика формування культури праці учнів основної школи на уроках обслуговуючої праці : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Ю. В. Кузьменко ; Південноукраїнський регіональний ін-т післядипломної освіти педагогічних кадрів. -Херсон, 2006. -211 с
7. Культура труда как резерв повышения эффективности производства: тезисы докладов / под ред. Р. А. Злотникова. - Уфа, 1982. -191с.
8. Мачача Т. С. Невідкладні проблеми подальшого вдосконалення технологічної освіти школярів / Т. С Мачача // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2007. - № 3. - С 25-28.
9. Низомов К Р. Диалектика процесса развития культуры труда в социалистическом обществе : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. философ, наук : 09.00.01 "Онтология, гносеология, феноменология" / К. Р. Низомов. -Ташкент, 1988.-20 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com