www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Компетентнісний підхід до створення професійно-педагогічних програм підготовки інженерів-педагогів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Компетентнісний підхід до створення професійно-педагогічних програм підготовки інженерів-педагогів

Л. 3. Тархан,
доктор педагогічних наук, доцент
(Кримський інженерно-педагогічний університет)

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО СТВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОГРАМ ПІДГОТОВКИ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

   Постановка проблеми. В останнє десятиріччя у світовому освітньому просторі відбувається різка зміна переорієнтації оцінки результату освіти з понять "підготовленість", "освіченість", "загальна культура", "вихованість" на поняття "компетенція", "компетентність" тих, хто навчається. Тобто береться за основу компетентнісний підхід в освіті й інновації в її системі. Процеси реформування стосуються змістового аспекту освіти і технологій здійснення навчання та виховання усіх вікових категорій тих, хто навчається. За такого підходу суть підготовки педагогічних кадрів полягає не у збагаченні тих, хто навчається певною кількістю інформації, а в розвитку уміння оперувати інформацією, проектувати та моделювати свою діяльність. Тому вища освіта стає фактором безперервного професійного навчання і розвитку спеціалістів освітніх закладів, зокрема інженерів-педагогів. Найбільш повно відповідає цим вимогам компетентнісний підхід. Одночасно аналіз досліджень і публікацій з цієї проблеми доводить усю складність, багатовимірність і неоднозначність трактування як самих понять "компетенція", "компетентність", так і заснованого на них підходу до процесу та результату освіти.
   З початку нового століття проблемами компетентнісного підходу в освіті переймаються багато досвідчених спеціалістів (В. Байденко, В. Безрукова, В. Болотов, Е. Зеєр, І. Зимня, Н. Кузьміна, О. Лебедев, A. Маркова, А. Новиков, Т. Орджи, М. Пожарська, А. Пінський, Дж. Равен, B. Сєріков, М. Холстед, А. Хуторський, В. Шадриков, Б. Ельконін, І. Якиманська та інші). Вони подають різні аспекти, створюють термінологічні апарати і до сьогодні не виробили єдиної теоретичної концепції компетентнісного підходу в освіті, що утруднює педагогічну практику.
   Зазначимо, що в російській освітній системі, на відміну від української, вже закріпився термін "компетентнісний підхід", який уживається і в офіційних документах, зокрема у Федеральній цільовій програмі розвитку освіти на 2006-2010 роки та Плані заходів щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої професійної освіти, дисертаційних дослідженнях у галузі педагогіки, починаючи з 2003 року. На сучасному етапі застосування компетентнісного підходу є ключовим елементом майбутніх державних освітніх стандартів вищої професійної освіти, обов'язковість якої полягає у виявленні "портфеля" компетенцій випускника всіх рівнів (бакалавр, магістр) вищої освіти.
   Нині накопичено тільки певний науковий досвід осмислення суті категорій "компетенція" і "компетентність" (А. Бермус, А. Дахін, О. Лебедев, Г. Голуб, Т. Іванова, О. Чуркова та інші), однак дискусії щодо проблеми продовжуються. Компетентнісний підхід як практика реалізується і в інших державах, а ми до цього часу знайомимося з його теоретичними аспектами. Згідно з цим підходом під час структурування змісту вищої освіти необхідно дотримуватися головного принципу: зміст і методика викладання навчальної дисципліни повинні бути зорієнтовані на кінцевий результат - професійну підготовку компетентного спеціаліста, який володіє компетенціями, тобто тим, що він може робити, якими способами діяльності оволодів, до чого готовий.
   Мета публікації - показати, яким чином проектуються у навчальній програмі конкретної дисципліни результуючі одиниці досягнення студента.
   Тенденція руху "від поняття кваліфікації до поняття компетенції" є загальноєвропейською і навіть світовою. Ми зазначали у своїх працях, що посилення пізнавальних та інформаційних починань у сучасному виробництві не задовольняє традиційне поняття професійної кваліфікації. Більш адекватним стає поняття компетентності. Головним показником готовності до професійної діяльності на сьогодні є професійна компетентність -інтегративна характеристика ділових та особистісних якостей спеціаліста, яка відображає не лише рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення цілей професійної діяльності, але й соціально-моральну позицію особистості.
   Професійна компетентність випускника інженерно-педагогічного вищого навчального закладу, запропонована нами раніше, розглядається як якісна характеристика ступеня оволодіння педагогом професійною діяльністю, обумовлена глибокими знаннями властивостей перетворюваних предметів праці, вільним володінням засобами виробництва та навчання, здатність здійснювати складні культуродоцільні види дій [3, с 146].
   Сучасну професійну школу традиційно спрямовано на масову підготовку робітників і спеціалістів широкого кола професійної діяльності. Однак у виробничій сфері частіше поділяються функції експлуатаційно-виробничої діяльності персоналу та професійної діяльності за програмно-інформаційною, ремонтною та сервісною підтримкою виробництва. По-іншому, потрібна масова підготовка кадрів, здатних працювати в умовах упровадження та експлуатації нового складного обладнання, а також "штучна" підготовка вузьких спеціалістів з конкретних видів діяльності. Як здійснювати підготовку педагогів для таких "штучних" або "вузьких" професій і спеціальностей? Існуюча система професійно-педагогічної освіти, орієнтована на масову підготовку педагогів професійного навчання, до сьогодні не дає відповіді на це питання.
   Про стан у системі професійно-педагогічної освіти переконливо свідчать дані сайту www.auditorium .ru. За результатами 2003 року учні Росії посіли 25-30 місця серед 40 країн: менше половини (43%) 15-річних школярів володіють уміннями, які відповідають вимогам XXI століття до кваліфікованої робочої сили (наприклад, можуть розв'язувати проблеми, які потребують аналізу запропонованої ситуації та прийняття рішення під час вибору з чітко зазначених альтернатив) і лише 12% з них досягають найвищого рівня компетентності (тобто можуть системно підходити до розв'язання проблеми; одночасно враховувати значну кількість різних умов та обмежень, виявляти залежність між ними; організовувати та контролювати свої роздуми; створювати власне рішення і перевіряти, чи задовольняє воно усі вимоги, які зазначено в умові поставленої проблеми; зрозуміло і чітко формулювати своє рішення у словесній або іншій формі); а майже чверть (23%) не змогла подолати мінімальний рівень компетентності. У країнах-лідерах кількість компетентних учнів складає більше 2/3, із них найвищого рівня компетентності в розв'язанні проблем досягає не менше 1/3, а неуспішних учнів - не більше 10 % [2].
   Сьогодні, як вважають багато спеціалістів та вчених, помилково абсолютизувати роль одного виду професійної підготовки робітничих кадрів для високотехнологічних виробництв. Уявлення про те, що випускник, який здобув професійно-педагогічну спеціальність і має комплекс найрізноманітніших компетенцій (робітничу, інженерно-технологічну, дидактичну, інформаційно-аналітичну, проектно-методичну, соціально-психологічну тощо), здатний підготувати висококваліфікованого спеціаліста, не відповідає реаліям. У підготовці робітників для високотехнологічних виробництв важливу роль відіграють освітня технологія чи комплекс освітніх технологій. Вони здатні забезпечити запланований результат професійної підготовки спеціаліста. Відповідно до цього неправильна пріоритетність формувальної (навчальної) діяльності педагога професійного навчання. На результати навчання сьогодні значний вплив має проектно-методична діяльність педагога.
   У зв'язку з цим, крім основної функції - навчання професії, у педагогів професійної школи з'являються специфічні види діяльності, значення яких для розвитку освітніх програм навчальних закладів буде в майбутньому зростати. До них відносяться: створення моделей спеціалістів, розробка програм розвитку освітнього закладу, пошук та розробка технологій професійної підготовки майбутніх спеціалістів. Таким чином, провідною для педагога є не стільки діяльність предметника чи майстра професійного навчання, скільки організатора, технолога освітнього процесу. Так, учасник освітнього процесу на виробництві (інженер-педагог-технолог) на основі аналізу виробничої технології здатний спроектувати й управляти на практиці (виробнича практика, виробниче навчання) освітньою технологією. Як вважає Н. Ерганова, спеціаліст такої кваліфікації обґрунтовує етапи, стадії навчання, діагностує вихідний рівень кваліфікації того, хто навчається, і залучає до процесу підготовки спеціаліста будь-якої кваліфікації інженера з виробництва, майстра з технологічної ділянки чи робітника високої кваліфікації [4].
   А. Бермус провідним поняттям компетентнісного підходу вважає "освітній домен", де підсумкова компетентність є сукупністю таких доменів, а кожен домен формується як специфічна функція майбутньої професійної діяльності [1]. На нашу думку, у процесі підготовки інженерів-педагогів основним поняттям компетентнісного підходу є компонент (аспект). Під час підготовки майбутніх інженерів-педагогів використовуються такі компоненти: розробка навчальних програм і методів навчання; діагностика та оцінювання; інформаційна інтеграція (пов'язана з використанням сучасних інформаційних технологій у профільній підготовці); інноваційна діяльність та менеджмент; дослідницька діяльність. У кожному компоненті чітко фіксуються окремі дії та здібності, необхідні для подальшої успішної діяльності: визначати, інтерпретувати, порівнювати, розробляти, здійснювати, інтегрувати, контролювати тощо.
   Виходячи з того, що компетентнісний підхід - це метод моделювання результатів навчання (система забезпечення якості) і їх подання як норм якості вищої освіти, під результатами розуміються набори компетенцій, які включають знання, розуміння, навички того, хто вчиться, визначені для кожного модуля програми, для програми загалом. Тому освітньою моделлю стає логічно побудована послідовна система відповідних елементів, які містять у собі структури освітніх цілей, зміст освіти, проектування навчальних планів і програм, окремі цілі управління діяльністю тих, хто навчається, методи контролю і звітність, способи оцінки процесу навчання.
   Проектування навчальної програми чи її модуля в контексті компетентнісного підходу в освіті сприяє оновленню навчальних програм у зв'язку з необхідністю створення умов для: оволодіння способами проектування та аналізу освітнього процесу на основі компетентнісного підходу; оволодіння студентами новими формами оцінки якості освіти; формування у студентів умінь застосовувати проектний метод, організовувати комунікацію в навчальному процесі, інші активні й інтерактивні методи навчання; варіативності й альтернативності освітніх програм; спрямованості на інновації та забезпечення розвитку загального культурного кругозору, збагачення науковими знаннями, розвиток творчого потенціалу, задоволення численних пізнавальних інтересів і духовних потреб особистості. Поняття "інновація" загалом визначається як внесення новизни в традиційні форми, методи, авторські розробки. У практиці інженерно-педагогічного навчання інновації змістового характеру пов'язані з оновленням навчально-програмної документації (переробкою планів курсів, переглядом програм).
   Оригінальність програм під час компетентнісного підходу проявляється у визначенні та виокремленні конкретних розгорнутих цілей і завдань курсів та особливостей цілей викладання. Це подання палітри освітніх технологій, орієнтованих на розвиток компетентностей та забезпечення якості системи освіти; стимулювання інноваційного підходу до проектування освітнього процесу як до компетентнісної діяльності, особистісний розвиток на основі рефлексії та самооцінки. Очікувані результати засвоєння навчального курсу в цьому випадку подаються в ключових (оволодіння загальними знаннями в галузі застосування педагогічних технологій, формування умінь щодо організації роботи, спрямованої на виявлення проблем і пошуку шляхів їх розв'язання, оволодіння комунікативними уміннями для роботи в групах, формування критичного мислення), базових (розвиток гнучкого мислення, оволодіння знаннями щодо організації групової проектно-орієнтованої роботи із застосуванням ІКТ, сприяння розвитку творчої ініціативи у майбутніх інженерів-педагогів) і професійних компетентностях (отримання знань про педагогічне проектування як особливий вид професійно-педагогічної діяльності; як засіб зміни педагогічної дійсності та спосіб розвитку особистості; набуття досвіду з технологій та проектування навчання, оволодіння знаннями і прийомами конструювання освітньої діяльності тих, хто навчається).
   Результати навчання у програмі виражаються у конкретних дидактичних одиницях: студенти орієнтуються (в інноваційних стратегіях сучасної освіти, в мотиваційному полі просування імітаційних систем в освіті, в сучасних підходах до асинхронної організації навчального процесу і рейтингової оцінки якості засвоєння освітніх програм, у спектрі застосовуваних і перспективних комп'ютерних засобів і методів інженерно-педагогічної освіти); розуміють (тенденції в інтеграції світового простору, необхідність випереджальної підготовки освітніх програм, комп'ютерних технологій для внутрішнього використання і для експорту у відкрите освітнє середовище); знають (закономірності цілісного освітнього процесу, сучасні психологічні та педагогічні технології, інноваційні моделі та методи навчання, теоретичні основи та технологію проектування дидактичних засобів, принципи реалізації компетентнісного підходу, основи планування проектів, перевагу ІКТ в системі інженерно-педагогічної освіти, склад та призначення електронних дидактичних засобів та інноваційних навчально-методичних комплексів (ІНМК), їх відмінність від традиційних технічних засобів навчання (ТЗН), часткові методики підготовки і технології використання лекцій-презентацій, лекцій зі зворотним зв'язком, лекцій з використанням мультимедійних засобів; уміють (оцінювати власні компетенції в галузі реалізації проблемно-орієнтованого навчання, діяти в інтелектуальних командах, визначати цілі та етапи власного розвитку); володіють (технологіями розвитку особистості того, хто навчається, технологіями навчання і виховання, прийомами аналізу, проектування, оцінки та корекції освітнього процесу в професійній школі, особистісно зорієнтованими технологіями навчання, виховання, навичками аналізу навчально-виховних ситуацій, розв'язання педагогічних задач, методиками проектування педагогічних технологій та техніко-методичного забезпечення для підготовки сучасного робітника галузі); здатні (критично оцінювати інформацію про сучасні методи активізації пізнавальної діяльності студентів, активні методи навчання, зробити висновки про доцільність реалізації тих чи інших освітніх інновацій, у тому числі й комп'ютерні та комунікаційні технології і засоби навчання в конкретних дисциплінах, аналізувати й оцінювати доцільність застосування інноваційних методів навчання в конкретних дисциплінах, активізувати методичну діяльність щодо застосування проблемно-орієнтованих і проектно-організованих методів навчання в освітньому процесі), мають практичний досвід (в конкретній дисципліні чи курсі діяльності).
   Висновки. Отже, суть інновацій у системі інженерно-педагогічної підготовки в системі професійної освіти визначено у компетентнісній підготовці студентів; практично вона втілюється у таких технологіях роботи зі студентами, які дозволять їм реалізувати практику компетентнісної підготовки своїх учнів у професійно-технічних навчальних закладах.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Сьогодні практично всі учасники освітнього процесу розуміють безперспективність збільшення обсягу знань чи умінь вузького предметного спрямування; інформація подвоюється кожні 3-5 років, вивчити все неможливо. Країни-лідери практикують компетентнісний підхід, за якого результати освіти є значущими за межами системи освіти: головне - не обсяг засвоєної інформації, а здатність людини діяти в різних, реальних проблемних ситуаціях. На сьогодні актуальною є підготовка випускника до життя в полікультурному суспільстві, насамперед, необхідно сприяти розвитку умінь застосовувати різноманітні підходи і надавати як продукт освіти не знання освітнього стандарту, а його власну компетентну думку. Розв'язання цього завдання у контексті сучасної освітньої моделі: необхідно переглянути принципи, перебудувати відношення учасників освітнього процесу, поновити його зміст і форми, застосовувати інші критерії результативності навчальної діяльності, оцінювання успішності того, хто навчається.

ЛИТЕРАТУРА

1. Бермус А. Г. Проблемы и перспективы реализации компетентностного подхода в образовании [Электронный ресурс] /А. Г. Бермус// Интернет-журнал "Эйдос". - 2005. - 10 сентября.
2. Зачесова Е. Компетентностный подход в образовании [Электронный ресурс] / Е. Зачесова.
3. Тархан Л. 3. Дидактическая компетентность инженера-педагога: теоретические и методические аспекты : [монография] / Л. 3. Тархан. -Симферополь: КРП "Издательство "Крымучпедгиз", 2008. -424 с.
4. Эрганова Н. Е. Методика профессионального обучения в системе современного педагогического знания / Н. Е. Эрганова // Образование и наука. - 2007. - № 3. - С. 13-20.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com