www.VuzLib.com

Головна arrow Економічна теорія arrow Економічні потреби
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Економічні потреби

Економічні потреби

   Важливим елементом людини економічної є її потреби, які постійно зростають.
   Економічні потреби — ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення передусім власного добробуту та членів своєї сім'ї.
   Економічні потреби тісно пов'язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Необхідність задоволення економічних потреб спонукає виробництво створювати необхідні життєві блага. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари та послуги, стимулює розвиток потреб людини. Так, винайдення телевізора, магнітофона тощо значно розширило коло економічних потреб. Такий самий діалектичний характер має взаємодія потреб і обміну, потреб і розподілу. Економічні потреби задовольняють у процесі споживання. Спожитий продукт або послуга породжує нові потреби. У такий спосіб економічні потреби відтворюються.
   Економічні потреби забезпечують взаємозв'язок інтересів, цілей і засобів та умов життя людей. Потребами і прагненнями до їх задоволення зумовлені економічні відносини між людьми, підприємствами і країнами.
   За ступенем задоволення розрізняють абсолютні, дійсні та платоспроможні (фактичні) потреби. Абсолютні економічні потреби визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг, які могли б бути спожиті суспільством за найсприятливіших умов. Так., у розвинутих країнах не завантажені майже 25 % виробничих потужностей, є мільйони безробітних та десятки мільйонів бідних. Тому там існує можливість для значного збільшення виробництва та споживання матеріальних благ і послуг. Дійсні економічні потреби задовольняються за оптимальних розмірів виробництва і є оптимальними щодо сутності певної економічної системи. Платоспроможні (фактичні) економічні потреби — це потреби у формі задоволеного платоспроможного попиту, які визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення.
   Розрізняють також економічні потреби суспільства, класів, соціальних верств, прошарків і груп, економічні потреби окремих людей. З-поміж останніх виокремлюють фізіологічні (з верхньою і нижньою межею), соціальні та духовні потреби. Фізіологічні потреби — це основні потреби у товарах і послугах, без яких неможливе існування людини, зокрема певний набір продовольчих товарів і товарів широкого вжитку. Соціальні потреби охоплюють потреби у здобутті освіти, медичних послугах, соціальному страхуванні, вихованні дітей тощо. Духовними потребами вважають потреби людини у відвідуванні кіно, театру, картинних галерей, читанні художньої літератури тощо для розвитку особистості.
   Розвиток та задоволення потреб залежать від ступеня зрілості економічної системи. За первіснообщинного ладу людина задовольняла лише найелементарніші фізіологічні потреби з найнижчою мінімальною межею. Натепер у розвинутих країнах західні економісти налічують майже 11 тис. потреб, з-поміж яких переважна більшість — економічні. Постійне зростання потреб свідчить про дію закону всезагального економічного зростання потреб.
   Економічні потреби окремої людини, трудового колективу та сукупного працівника слід згрупувати навколо потреб людини-працівника і людини-власника.
   Потреби людини-працівника зароджуються у виробництві й пов'язані з процесом праці, з можливістю працювати. Це передусім потреби в якісному вдосконаленні умов праці: санітарно-гігієнічні умови (ступінь забруднення повітря, вібрація, освітленість, вологість, рівень температури, наявність або відсутність кондиціонерів, інтенсивність шуму), фізичні небезпеки, контакти з іншими людьми. Близькі до них фізичні вимоги, серед яких важливу роль відіграють темп роботи, тривалість робочого циклу, прив'язаність до робочого місця тощо. Умови праці повинні стимулювати працівника до ефективної, високопродуктивної праці, до творчого пошуку в процесі виробництва. З розгортанням НТР, розвитком автоматизованого виробництва вирішальними стануть потреби у вільній і творчій праці, власному вдосконаленні, виявленні здібностей і талантів, максимально можливому подовженні активного життя. Всебічний розвиток людини як самомета уже домінує в деяких розвинутих країнах. Україна з недосконалим технологічним способом виробництва відстає на кілька десятиліть у формуванні таких потреб і створенні умов для їх реалізації.
   Потреби людини-власника — це потреби в отриманні гідної для сучасного суспільства і продуктивності праці величини заробітної плати, у привласненні частини прибутку через механізм володіння акціями підприємства, в отриманні частини доходу від вкладених в ощадні банки трудових заощаджень. Крім того, потреби людини-власника передбачають, що вона забезпечена окремою зручною квартирою, товарами тривалого користування (автомобілем, телевізором, відеомагнітофоном тощо), а по змозі — дачною ділянкою.
   У структурі потреб сучасного працівника розрізняють також потреби у товарах повсякденного попиту та тривалого користування, потреби у послугах та духовні потреби. До середини 50-х років XX ст., тобто до початку формування технологічного способу виробництва, що ґрунтується на автоматизованій праці, у розвинутих країнах переважали потреби першого виду. На їх задоволення витрачалася значна частина сімейного бюджету. З 50-х років починають переважати потреби у послугах (у побутовому обслуговуванні, спорті, відпочинку, освіті, медицині тощо), а в Україні на початку XXI ст. переважали фізіологічні потреби, оскільки середня заробітна плата трудящих у 2003 р. була не вищою від величини штучно заниженого прожиткового мінімуму.
   Усвідомлені економічні потреби виявляються як економічні інтереси, що реалізуються через конкретно поставлену мету, окремо поставлені завдання тощо, їх здійснення.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com