www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Організація процедури діагностики і корекції мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах реабілітаційного центру
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Організація процедури діагностики і корекції мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах реабілітаційного центру

Л. М. Томіч,
кандидат медичних наук, доцент, докторант
(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова)

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕДУРИ ДІАГНОСТИКИ І КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

   Постановка проблеми. Діагностика і корекція мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку - актуальний предмет практичної діяльності логопеда і його наукового пошуку, оскільки кількість дітей з мовленнєвими порушеннями неухильно зростає. Спеціальна педагогіка накопичила багату методологію та інструментарій, насамперед, у межах медико-психолого-педагогічного підходу до оцінки мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Це праці S. Robertson, F. Thomson, М. Hegde, Е. Вінарська, Л. Данилова, О. Масткжова, І. Панченко, О. Правдіна, К. Семенова, В. Тарасун, І. Філатова, М. Шеремет та інші.
   Логопедична допомога дітям з порушеннями психофізичного розвитку здійснюється є сферах освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення. До спеціальних дошкільних закладів приймаються діти з мовленнєвими порушеннями із трирічного віку за умови, що в них первинно збережені інтелект і слух. Основна мета роботи педагогів у цих закладах -всебічне виховання дітей, розвиток мовлення і підготовка до школи.
   У сфері охорони здоров'я дошкільникам надається комплексна медико-психолого-педагогічна допомога в логопедичних кабінетах дитячих поліклінік, у дитячих психоневрологічних лікарнях і санаторіях. Діти займаються з логопедом, дефектологом, психологом, одержують медичне лікування (медикаментозне, фізіотерапевтичне тощо). Основні напрями роботи логопеда в таких закладах: первинний прийом дітей, які не відвідують дошкільні заклади, педагогічна робота з виправлення мовленнєвих порушень, участь у комплектуванні логопедичних закладів системи освіти і охорони здоров'я, просвітницька робота серед населення. У системі соціального забезпечення логопеди працюють з дітьми в умовах дитячих будинків для глибоко розумово відсталих дітей і підлітків, де проводиться комплексна корекційно-виховна робота.
   Останнім часом у нашій країні починають функціонувати реабілітаційні заклади нового типу, які надають дітям з мовленнєвими порушеннями комплексну медико-психолого-педагогічну та соціальну допомогу. Прикладом такого закладу є реабілітаційний центр. Комплексну допомогу дитина може отримати в реабілітаційних закладах різних рівнів, умовно виокремлених у єдиній моделі реабілітаційних закладів. Профільні медичні центри, у яких надання медичної допомоги щодо часткового або повного відновлення порушених функцій сполучається із соціально-психолого-педагогічною допомогою дитині та її родині, перебувають на другому рівні такої моделі.
   Спеціалізовані центри медико-соціальної реабілітації служать сполучною ланкою між родиною, яка має дитину із проблемами здоров'я, і системою державної підтримки. До функцій такого центру належить надання медичної, психологічної, педагогічної, правової, соціальної та інших видів допомоги з моменту первинного звернення, тобто з моменту народження дитини з відхиленнями у розвитку. Сучасний реабілітаційний центр є модульною системою, що включає різні за профілем блоки. Структура самого центра включає комплекс усіх видів медико-соціально-педагогічної допомоги. Одним з важливих елементів стратегії центру реабілітації дітей названо курс на інноваційну діяльність і синтез медичних, педагогічних, соціальних, інформаційних та інших технологій.
   Аналіз досліджень і публікацій. Особливості організації логопедичної роботи в таких закладах, документація логопеда і правила її ведення, устаткування кабінету, описані в літературі та нормативних документах (Л. Волкова, С. Іваненко, P. Лалаєва, М. Поваляєва). Багато вітчизняних і закордонних дослідників вказують на те, що успіх корекції мовленнєвих порушень - комплексна робота фахівців з різних сфер, і дуже важливо, щоб відносини батьків дитини і фахівців будувалися на принципах деонтології (Л. Бадалян, К. Бекер, Д. Даскалов, Дж. Лешлі, Н. Мазурова, Т. Філічова, Г. Чиркіна).
   Для відбору дітей у ці заклади та обрання правильної методики корекційної роботи необхідно провести точну діагностику. У літературі детально описані методи логопедичного обстеження (Т. Власова, С. Домішкевич, P. Лалаєва, P. Левіна, Л. Лопатіна), які спрямовано на "виявлення порушень різних компонентів мовленнєвої системи, їх характеру, а також глибини і ступеню [9, с 15]". Успішно застосовується у логопедичній практиці методика нейропсихологічного дослідження дітей, що дозволяє розпізнати механізм порушення мовлення [2; 8; 9; 11]. Результати обстеження мовлення порівнюються з нормативами мовленнєвого розвитку, які описано у працях В. Бельтюкова [1], А. Гвоздьова, Д Ельконіна.Оскільки мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку і процедури її діагностики та корекції - складні об'єкти, для роботи з ними необхідно використовувати спеціальні методологію та інструментарій. За останні 50 років у всіх сферах науки та практики успішно застосовуються системний підхід, ситуаційний опис і сучасні інформаційні технології:
   В. Бурков, С. Гольдштейн, В. Горбатов, Г. Лайтко, М. Моісеєв, Е. Попов, Д. Поспелов, Т. Сааті, Ю. Шрейдер, П. Ерднієв та інші. У психології та спеціальній педагогіці ці досягнення використовували О. Алексеев, П. Анохін, В. Бельтюков, Л. Виготський, Р. Левіна, О. Лурія та інші. При цьому важливо не їх декларування, а ефективне перенесення досягнень системного підходу, ситуаційного опису й інформаційних технологій у предметні області за рахунок переходу до більшої формалізації та строгості в діяльності фахівця з метою підвищення її ефективності.
   Організацію процедури діагностики та корекції мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку можна істотно поліпшити, спираючись на результати моделювання, що дозволяє: подати опис об'єкта логопедичного обстеження й корекції (ОЛОК) - мовної особистості з мовленнєвими порушеннями - у вигляді ієрархії понять; розробити на основі ОЛОК кількісну оцінку мовної особистості та її якості мовлення, що дозволяють відстежити динаміку корекційної роботи.
   Мета статті. Організація процедури діагностики та корекції мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах реабілітаційного центру. Методологічною основою дослідження є теоретичні положення про системність мовлення, його ієрархічну будову, провідну роль діяльності в розвитку і формуванні людини, системний підхід до аналізу мовленнєвих порушень (Л. Виготський, М. Жинкін, Р. Левіна, О. Леонтьев, О. Лурія та інші).Сучасні наукові уявлення про етіологію, особливості мовленнєвих і немовленнєвих порушень у дітей з порушеннями психофізичного розвитку знайшли своє відображення в роботах О. Вінарської, Г. Гуровец і С Маєвської, Л. Данилової, Л. Лопатіної, О. Мастюкової, К. Семенової, М. Смугліна, О. Правдіної, S. Robertson, F. Thomson та інші. Тяжкі порушення мовлення впливають на загальний розвиток і характер дітей (Р. Мартинова, О. Правдіна, М. Хватцев, М. Hagde, S. Robertson, F. Thomson). Останнім часом з'явилися роботи з вивчення та розвитку комунікативних здібностей у дітей з нормальним мовленнєвим розвитком і мовленнєвими порушеннями [5; 10 тощо]. Дослідники спираючись на знання психолінгвістики зазначають, що в дітей з відхиленнями у мовленнєвому розвитку спонтанне поетапне формування мовленнєвих умінь і навичок ускладнено [4; 5; 7]. Такі діти відстають у своїх мовних можливостях від потреб провідної діяльності і, тим самим, від власних потреб. Тому автори вважають основною вимогою до кожного логопедичного заняття вирішення комунікативних і пізнавальних завдань із опорою на свідому діяльність дитини.
   За результатами літературного огляду можна зазначити: діти з порушеннями психофізичного розвитку - це складний об'єкт діяльності, мовленнєві порушення у дітей з порушеннями психофізичного розвитку можуть бути різного ступеня важкості, останнім часом приділяється значна увага вивченню комунікативних здібностей цих дітей. Разом з логопедичним висновком про стан мовлення дитини існує таке поняття як "оцінка мовлення", що дозволяє відслідковувати динаміку мовленнєвого розвитку та корекції мовлення. Традиційно в логопедії застосовуються вербальні оцінки мовлення: "погано", "задовільно", "добре", "відмінно". Такі оцінки дуже умовні. Практика показує, що давно назріла необхідність у кількісному описі стану мовлення дітей. На думку І.Підласого, "доповнюючи якісні уявлення про свій предмет формалізованими узагальненнями, педагогічна теорія здобуває необхідну строгість і стійкість".
   Одну з перших спроб дати формалізовану оцінку мовленнєвих функцій у дітей здійснено групою вчених на чолі з Л. Васерманом [2]. Вони запропонували оцінювати балами звуковимову, складову структуру слова і речення, граматичний склад мови, тобто тільки імпресивне мовлення. Кількісна оцінка мовлення дітей, дозволяє оцінити стан артикуляційного апарата, дихання, голосу, імпресивного й експресивного мовлення, механізмів словозміни та словотвору і є, мабуть, найбільш повною серед інших оцінок. Запропоновані цими авторами кількісні оцінки мовлення побудовані за одним принципом: за кожне завдання присвоюється певний бал, потім бали підсумовуються. На нашу думку, наявні вербальні та кількісні оцінки мовлення дітей зручні в застосуванні, але дозволяють простежити динаміку розвитку мовлення лише на тривалому етапі корекції. Для коротких термінів (наприклад, 2 тижня) такі оцінки не показові. Аналіз літературних джерел дозволив нам зробити висновок про необхідність і можливість застосування системного підходу в логопедичній роботі в системі реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку. У літературному огляді ми зазначали, що мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку - складний об'єкт. У процесі роботи зі складними об'єктами необхідною є системна підтримка. Тому для застосування системного підходу в логопедичній роботі обрано системні наробітки, адаптовані для нашого дослідження.
   Як логопедичну передумову застосування системного підходу в логопедичній роботі ми обрали теоретичні положення про співвідношення загальних і специфічних закономірностей у розвитку аномальної дитини, про зв'язок розвитку мовлення з діяльністю, про взаємодію зовнішніх і внутрішніх факторів у процесі психічного і мовленнєвого розвитку, про рушійні сили психічного розвитку, а також основні методологічні принципи логопедії, сформульовані Л. Виготським і Р. Левіною: системного підходу до аналізу та корекції мовленнєвих порушень; комплексного підходу до діагностики і корекції мовленнєвих порушень; розвитку, що враховує зону найближчого розвитку дитини; розгляду мовленнєвих порушень у взаємозв'язку з іншими сторонами психічного розвитку дитини; урахування провідного виду діяльності у процесі діагностики та корекції мовленнєвих порушень; урахування онтогенезу форм і функцій мовлення.

Таблиця 1 Сутність і прояв складності об'єкта впливу

з/п

Вид складності

Сутність

Прояви

1.

Структурна

Системна будова і системна взаємодія компонентів мови.

Необхідність під час корекційної роботи розвивати всі компоненти мови.

2.

Синергетична

Самоорганізація компенсаторних механізмів дитини.

Необхідність розробки методики корекційно-логопедичного впливу 3 урахуванням онтогенетичного принципу та зони найближчого розвитку.

3.

Алгоритмічна

Труднощі логопеда під час аналізу складних мовленнєвих порушень.

Невизначена довжина алгоритму логопедичної корекції в нетипових ситуаціях.

4.

Системо-технічна

Різноманіття мовленнєвих порушень.

Наближене моделювання роботи мовного апарату дитини, мовних і мовленнєвих засобів.

5.

Кібернетична

Різноманіття цілей, управлінь і зворотних зв'язків під час обстеження і корекції мовлення.

Різноманіття засобів досягнення цілей управління корекцією мовних і мовленнєвих засобів.

6.

Вибору

Обмеженість ресурсів перебору способів, прийомів, режимів обстеження та корекції мовлення.

Різноманіття прямих і зворотних завдань у ланцюжку "етіологія -діагноз".

   Про необхідність спиратися на принцип системного підходу під час аналізу мовленнєвих патологій у дітей писала Р. Левіна. Вона вказувала на те, що поняття системи припускає єдність частин компонентів мови, причинно-наслідкової взаємозалежності, на тлі яких кожна із частин може розвиватися і функціонувати. Цим можна пояснити те, що часто зустрічається сполучення фонетико-фонематичних і лексико-граматичних порушень у дітей. Р. Левіна вважала, що поняття системної взаємодії між різними компонентами мовлення є досить продуктивним для розуміння різних проявів мовленнєвих порушень, особливо складних патологій, і передбачення системного ефекту логопедичного впливу.
   Під об'єктом впливу ми розуміли мовну особистість (МО) з мовленнєвими порушеннями. Матеріали за складністю об'єкта логопедичного впливу подано у таблиці 1.
   З елементами системного підходу розроблено педагогічні технології створення та вирішення педагогічних ситуацій і завдань (В. Безрукова, B. Питкжов, Л. Спірін, Е. Титова та інші) й оцінки діяльності (Г. Скок та інші), корекції психічних процесів у дітей (О. Алмазова, О. Набойченко та інші), корекції мовлення і розвитку спілкування у дітей (О. Белкін, В. Яковлев, О. Доросинська, О. Рапацька та інші).
   Ми використовували інформаційні технології, що передбачають збір інформації про об'єкт із зовнішнього світу, наведення субпорядка, структурування інформаційних потоків, вихід на бази даних, застосування пакетів прикладних програм. Крім того, ми використовували досягнення в області інтелектуальних систем, зокрема, систем, заснованих на знаннях (С. Гольдштейн [3], Д. Дрібних, Т. Ткаченко та інші). З їх допомогою ми розробили ієрархію понять, які відносяться до об'єкта логопедичного обстеження та корекції, систему коефіцієнтів, систему оцінки мовної особистості та її мовлення, а також процедуру діагностики мовленнєвих порушень.Для оцінки мовної особистості (ОМО) з погляду логопеда й оцінки якості мовлення (ОЯМ) дітей з порушеннями розвитку ми запропонували формулу: ОЯМ=(СП, СО, ЯД), де СП - стан мовлення пацієнта, СО -система оцінки якості мовлення, ЯД - якість діяльності зацікавлених осіб (логопеда, лікарів, батьків тощо). При цьому СО=(А, П, М, С), де А- анатомофізіологічна база мовлення; П - психологічна база мовлення; М - мовні та мовленнєві засоби; С - форма спілкування.
   Модель ОПОК подано нами у вигляді ієрархічно структурованих понять і побудовано з використанням аналогів (Л. Васерман [2], Т. Власова,C. Домішкевич [6], P. Лапаєва, Н. Трубникова, Л. Цвєткова). Ієрархія складається з вершин і ліній, якими вершини з'єднані. Ієрархічна структура дозволяє показати з яких елементів складається ОЛОК, як ці елементи пов'язані один з одним, які відносини встановлюються між ними, у чому проявляється їхня єдність. За прототип ми взяли нейропсихологічне вивчення дітей з тяжкими мовленнєвими порушеннями за 3. Рєпіною [11]. Нами було обрано 175 понять і доповнено матеріалами за методикою обстеження форм спілкування за М. Лисіною [10]. На думку авторитетних фахівців, в області вивчення мовлення (М. Жинкіна, О Леонтьева [7] та інші) корисним результатом діяльності мовної системи є комунікація. За словами І. Седова і І. Горелова, "мовна особистість проявляє себе в мовленнєвій поведінці, що містить у собі мимовільні комунікативні дії і реакції мовця [4, с 113]". Мовленнєву поведінку мовної особистості можливо спостерігати в різних комунікативних ситуаціях. Тому до нашої програми обстеження дітей з порушеннями розвитку ми визнали необхідним включити дослідження форм спілкування за методикою М. Лисіної, без яких портрет мовної особистості з порушеннями мовлення недостатньо повний.
   Під час складання ОЛОК ми запропонували і дотримувалися наступних правил: 1)чим "крупніше", "старше" поняття у змісті "ціле- частина", тим його рівень вище; 2) чим "старше" поняття за часовим зв'язком, тим воно лівіше. Саме старше поняття ОЛОК перебуває на нульовому рівні. Воно містить у собі чотири великих поняття: анатомо-фізіологічна база мовлення (вершина 1), психологічна база мовлення (вершина 2), мовні та мовленнєві засоби (вершина 3), форми спілкування (вершина 4). Ці поняття розташовуються зліва направо (за часом своєї появи в онтогенезі) і розташовані вже на першому рівні. Далі складові цих понять розташовані нижче аж до п'ятого рівня.На підставі ієрархічної структури ОПОК нами розроблено систему зважування, де кожна вершина має ваговий коефіцієнт (показник того, яка частка цієї вершини в ієрархії). В основу системи вагових коефіцієнтів покладено кілька принципів, і. Онтогенетичний принцип розвитку мовлення. Більшу вагу має той параметр, який раніше з'явився (наприклад: на одному рівні перебувають "Імпресивне мовлення" і "Експресивне мовлення", мають вагу 0,6 і 0,4 відповідно, оскільки за даними дослідників (В. Бельтюков і Л. Нейман [1], Д. Ельконін [13] та інші) розуміння мовлення у дітей розвивається раніше, ніж активне мовлення. 2. Принцип "складності". Чим складніше тестове завдання, за яке отримана оцінка, тим більший її ваговий коефіцієнт у загальній оцінці якості мовлення (наприклад, для оцінки стану вершини "Граматичне структурування на рівні речення" необхідно виконати 4 завдання різного ступеня складності, чим складніше завдання, тим більше його коефіцієнт). 3. Принцип провідної діяльності. У відмінності від інших принципів, цей принцип не інваріантний щодо віку дитини, оскільки в кожному віці свій провідний вид діяльності. Очевидно, що ваговий коефіцієнт більший у тій оцінці, яка відображає відповідний означеному віку вид діяльності. 4. Принцип "усім порівно" застосовувався, коли перевага надавалася оцінкам незалежним один від одного параметрам (наприклад, пункт "Мімічна мускулатура" має кілька підпунктів: "Рух м'язів чола", "Рух м'язів очей", "Рух м'язів щік", усім їм привласнено однакові вагові коефіцієнти).
   На підставі ієрархічної структури ОПОК і системи вагових коефіцієнтів нами запропоновано спрощену оцінку мовної особистості і якості її мовлення за шкалою від 0 до 1 (чим вище оцінка, тим ближче вона до 1). Оцінки складових одного поняття, починаючи з п'ятого рівня, підсумовуються і дають оцінку старшому поняттю, У підсумку, оцінка мовної особистості - це сума оцінок усіх вершин. Оцінка якості мовлення виставляється на основі вершини "Мовні та мовленнєві засоби дитини". Однак у цю систему закладено одне виключення. У вершині "Форми спілкування з дорослим" оцінка утворюється не як сума оцінок "дочірніх" вершин з їхніми ваговими коефіцієнтами. Вона залежить від відповідності провідної форми спілкування дитини з дорослим її віку. Провідною є та форма спілкування, з якої дитина одержала більшу оцінку.
   Для практичного впровадження ієрархічної структури ОПОК було розроблено карту мовленнєвого обстеження дитини. Вона заповнюється за принципом "потрібне підкреслити". У цю форму включено пункти (вершини), за якими проводяться виміри, тобто це всі вершини нижніх рівнів (тому що гілки ієрархії закінчуються на різних рівнях).
   Для полегшення роботи логопеда під час обстеження розставляються вербальні оцінки, зазначається виконання (або невиконання) завдання і, якщо є, то й особливості виконання. Використання формалізованих карт спрощує процес прийому пацієнта і рятує від помилок, пов'язаних з втомою або неуважністю. Потім на основі отриманої інформації і за допомогою системи оцінок рахується підсумкова ОЯМ пацієнта. Створена система оцінок дозволяє перевести вербальну інформацію в кількісну. Звичайно, оцінка буде гранично точною в тому випадку, якщо інформація про пацієнта є за всіма вершинами.
   Зазначимо переваги ОПОК порівняно із прототипом. 1. Наявність "раціональної" структури, що дозволяє чітко уявити об'єкт обстеження і зв'язки його компонентів між собою. Легко можна простежити, із чого складається той або інший параметр і куди він входить як складова частина. 2. ОПОК дає уявлення не тільки про стан анатомо-фізіологічної та психологічної баз мовлення, мовні засоби дитини-пацієнта та уміння ними користуватися, але і про те, у якій формі дитина воліє спілкуватися з дорослим. 3. На основі ОПОК можна скласти повну оцінку стану мовлення дитини з урахуванням значущості кожної складової. 4. Завдяки кількісній оцінці якості мовлення логопед може відстежувати динаміку корекційної роботи за невеликий проміжок часу.
   У процесі логопедичного обстеження із загальної кількості дітей з порушеннями психофізичного розвитку було відібрано дітей віком 5-7 років з порушеннями мовлення. До завдання обстеження входило: виявлення мовленнєвого дефекту, вивчення особливостей спілкування дітей з порушеннями розвитку і перевірка ефективності пропонованої системи оцінки мовної особистості та якості мовлення. Обстеження проводилося на основі ієрархічної моделі "Об'єкт логопедичного обстеження та корекції".
   За результатами обстеження на основі ОПОК було проведено оцінку кожної мовної особистості та її якості мовлення, виокремлено 3 групи за ступенем складності мовленнєвого дефекту. У групу малого ступеня складності потрапили діти із ФНМ і ФФНМ (логопедичний висновок за психолого-педагогічною класифікацією). Ці діти за анатомо-фізіологічну базу мовлення отримали оцінки від 0,72 до 0,65. Це означає, що вони мали незначні порушення загальної, дрібної та артикуляційної моторики. Як наслідок цього, у дітей групи малого ступеня складності були порушення мовних і мовленнєвих засобів (оцінки від 0, 72 до 0,70). З боку психологічної бази мовлення (оцінка 1) і спілкування з дорослим (оцінка 1) порушень не було виявлено. До групи середнього ступеня складності потрапили діти із ФФНМ і нерізко вираженим ЗНМ. У дітей із ФФНМ порушень психологічної бази мовлення і спілкування з дорослим не виявлене (оцінка 1). У дітей з нерізко вираженим ЗНМ (із цієї групи обстежуваних) з боку психологічної бази мовлення були деякі порушення (оцінка від 0,75 до 0,8). Також були складнощі і в спілкуванні з дорослими (оцінки від 0,6 до 0,8). До групи високого ступеня складності потрапили діти з нерізко вираженим ЗНМ і діти з ЗНМ 3 рівня. У цих дітей порушено усі параметри мовної особистості, переважно анатомо-фізіологічну базу (оцінки від 0,45 до 0,55) і мовні й мовленнєві засоби (оцінки від 0,35 до 0,50). Менше порушено психологічну базу мовлення (оцінка 0,70) і спілкування з дорослим (оцінка 0,75). У процесі корекційної роботи мовний діагноз і оцінки мовлення у дітей будуть змінюватися, діти переходитимуть до іншої групи складності.
   Висновки. У результаті проведеної роботи запропонована раціональна структура основних понять, що характеризують об'єкт логопедичного обстеження та корекції, і на її основі розроблено кількісну оцінку якості мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку; запропоновано системний підхід, спрямований на поліпшення діяльності логопеда з діагностики та корекції мовлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку та на підвищення якості їх мовлення; розроблений інструментарій дозволяє кількісно описати стан дітей (з погляду логопеда), дати оцінку їхнього мовлення, сформулювати логопедичний висновок, визначити первинний дефект і вторинні порушення, спланувати корекційну роботу та відстежити її динаміку в умовах реабілітаційного центру.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми логопедичної допомоги дітям із порушеннями психофізичного розвитку. Зокрема, подальший інтерес становлять наступні роботи: скласти разом з лікарями алгоритм постановки клінічного мовного діагнозу і "навчити" комп'ютер визначати діагноз; доповнити ОПОК вершинами, що містять інформацію про розвиток писемного мовлення дітей і внести відповідні зміни до системи ваг і оцінок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бельтюков В. И. Восприятие звуков речи при норме и нарушенном слухе / В. И. Бельтюков, Л. В. Неман. - М. : Изд-во Акад.пед.наук РСФСР, 1958.-150 с.
2. Вассерман Л. И. Методы нейропсихологической диагностики : практическое руководство/Л. Вассерман [и др.].-С-Пб., 1997.-36 с.
3. Гольдштейн С. Л. Разработка системного интелектуального подсказчика по типологии управления сложными объектами / С. Л. Гольдштейн [и др.]. - Деп. ВИНИТИ, 1996. - 48 с.
4. Горелов И. Н. Основы психолингвистики / И. Горелов, К. Седов. -М. : Изд-во "Лабиринт", 1998.-256 с.
5. Гриншпун Б. М. Развитие коммуникативных умений у дошкольников в процессе логопедической работы над связной речью / Б. Гриншпун, В. Селиверстов // Дефектология. - 1988. - № 3. - С. 81-84.
6. Домишкевич С. А. Методы научно-психологических исследований в дефектологии : уч. пособие к спецкурсу / С. А. Домишкевич, В. А. Пермякова, В. И. Насонова. - Иркутск: Иркут ГПИ, 1983. - 75 с.
7. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики / А. Леонтьев. - М. : Смысл, 1997. -287 с.
8. Лурия А. Р. Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга / А. Лурия. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1962. -432 с.
9. Психолого-медико-педагогическое обследование ребенка : [комплект рабочих материалов / под ред. М. М. Семаго]. - М.: АРКТИ, 1999. -136 с.
10. Развитие общения у дошкольников / под ред. А. В. Запорожца, М. И. Лисиной. - М. : Педагогика, 1974. - 288 с.
11. Репина 3. А. Нейропсихологическое изучение детей с тяжелыми речевыми нарушениями : [уч. пособие] / 3. Репина. - Екатеринбург, 1996. -122 с.
12. Филичева Т. Б. Основы логопедии / Т. Феличева, Г. Чиркана. - М. : Просвещение, 1989. -222 с.
13. Эльконин Д. Б. Развитие речи в дошкольном возрасте : [кр. очерк] / Д. Эльконин. - М. : Изд. Акад. пед. наук РСФСР, 1958.  - 115 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com