www.VuzLib.com

Головна arrow Економічна теорія arrow Історичне, логічне та інші методи пізнання
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Історичне, логічне та інші методи пізнання

Історичне, логічне та інші методи пізнання

   Надзвичайно важливими методами дослідження економічних систем на різних етапах їх еволюції є історичне і логічне.
   Історичне — спосіб пізнання конкретних умов розвитку економічних явищ і процесів, самої економічної системи в їх історичній послідовності — від простих і абстрактних категорій до складніших і конкретних.
   Взаємозв'язок історичного і логічного полягає в тому, що логічне — це водночас і історичне, але очищене (звільнене) від випадковостей, які перешкоджають безперервному розвитку по висхідній. Основою логічного завжди є історичне, надаючи логічному визначеності абстрактної категорії.
   Логічне (грец. logos — слово, вчення) — спосіб пізнання економічної системи, окремих її елементів у період досягнення зрілості найрозвинутіших форм.
   Збігання логічного розвитку понять і категорій з історичною еволюцією має двоякий і суперечливий характер. Простіша категорія виражає ще недостатньо розвинуті економічні зв'язки й відносини, тому розвинутіша конкретність (і категорія, що її виражає) зберігає просту категорію як підпорядковане відношення, як одну зі своїх залежних сторін. Так, гроші, а отже, й категорія "гроші", історично виникли раніше, ніж капітал, наймана праця, банки. Тому при дослідженні економічної системи капіталізму, при переході від категорії "гроші" до категорії "капітал", "наймана праця", "акціонерний капітал" тощо логічний хід мислення від простого до складного збігається з історичним реальним розвитком. Але хоча гроші виникли раніше, ніж капітал, повного розвитку (виконання всіх своїх функцій) вони набули за капіталізму. Тому найобґрунтованішими критеріями щодо місця й послідовності певних категорій при сходженні від абстрактного до конкретного є значення, яке ці категорії виражають у системі економічних відносин, і роль, яку вони у ній виконують. Історичний спосіб пізнання означає, що економічна система досліджується як система, що саморозвивається, а логічний спосіб утримує історичний в діалектично знятому виді. Обидва способи тісно взаємопов'язані.
   Специфікою логічного способу дослідження щодо капіталістичного способу виробництва є те, що він розкриває систему законів розвитку й функціонування капіталістичного способу виробництва, виокремлює найважливіші підсистеми, їх елементи та взаємозв'язки. З'ясовується процес субординації різних типів економічних законів і категорій, специфічні форми вияву всезагальних і загальних законів у межах панівної системи. Проте методологічно неправильно при дослідженні економічної системи капіталізму розглядати категорії в тій послідовності, в якій вони історично відігравали вирішальну роль. їх слід досліджувати відповідно до внутрішньої структури системи в сучасних умовах.
   Важлива ланка діалектичного методу дослідження в економічній теорії — чітке виокремлення економічного аспекту в аналізованих явищах і процесах, особливо коли йдеться про суспільні феномени, в яких поєдналися економічний, соціальний, політичний, юридичний аспекти. Але це не означає, що можна обмежитися лише економічним аналізом і не досліджувати вплив конкретних економічних процесів на соціальні відносини, політику, право, класову свідомість тощо. Обов'язковим є вивчення зворотного впливу цих надбудовних відносин на економічне життя.
   За діалектичного методу дослідження необхідно дотримуватися також діалектики загального, особливого й одиничного, які відображають внутрішні, суттєві, сталі зв'язки об'єктивного світу. Загальне позначає спільну властивість або ознаку, характерну для певного класу предметів, явищ або процесів. Таким є виробництво взагалі, що виражає відносини між людиною і природою, закони розвитку продуктивних сил. Загальне встановлює зв'язки і послідовності в розвитку суспільства. До особливого належать ознаки і властивості, характерні для кількох суспільних способів виробництва, наприклад, спільні риси товарних відносин, закони товарного виробництва. Одиничне властиве лише окремому суспільному способу виробництва, воно характеризує його суспільну форму, специфічні економічні закони.
   Загальне, особливе й одиничне перебувають у нерозривному зв'язку, в єдності, взаємопроникають одне в одне. Так, внаслідок дії закону зростання продуктивності праці, закону адекватності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, що супроводжується розвитком суспільного поділу праці (загальне), виникають товарна форма організації виробництва, її закони (особливе). їхня взаємодія із законами продуктивних сил зумовлює появу капіталістичного товарного виробництва (одиничне). Загальне не існує окремо, а виявляється в особливому й одиничному. Це означає, що закони розвитку й функціонування продуктивних сил набувають специфічних форм вияву в певній суспільно-економічній формації, що загальне існує лише в окремому, через окреме, є його частиною. Так, у специфічній економічній категорії загальне є одним з елементів речового змісту, носієм суспільної форми. Загальне, особливе й одиничне необхідно розглядати в діалектичній єдності. Переоцінка (недооцінка) одного з них формує неправильне уявлення про сутність економічних явищ і процесів. Наприклад, переоцінка значення властивих всім суспільним способам виробництва законів призводить до ототожнення різних соціально-економічних систем, характерних їм відносин, хоча такі закони значною мірою притаманні продуктивним силам.
   Завершальний елемент діалектичного методу дослідження в економічній теорії — єдність наукової теорії та суспільної практики. Суспільна практика є основою і критерієм правильності економічної теорії. Важлива ланка суспільної практики — економічний експеримент, перевірка ефективності запровадження нових форм управління спершу на окремих підприємствах, у низці підприємств або в кількох галузях.
   Сучасна західна економічна наука часто використовує аналіз законів, які відображають статичну рівновагу економічної системи (своєрідну миттєву фотографію потреб, ресурсів, технології тощо), і законів, що відображають явища в динаміці, у процесі еволюції. Зокрема, закон спадної продуктивності має сенс лише у статичній моделі економічного розвитку. її використання називають ще нерівноважним методом, на противагу статистичному, або рівноважному (розроблений у працях американського економіста Й. Шумпетера). У політичній економії економічні закони поділяють також відповідно на закони функціонування і закони розвитку, але нерівноважний метод використовується недостатньо.
   У зв'язку з поділом економічної теорії на нормативну і позитивну розмежовують нормативний аналіз (ґрунтується на оцінці явищ з точки зору справедливості і несправедливості, передбачає з'ясування причинно-наслідкових зв'язків та ін.) і позитивний, який не дає оцінних (нормативних) суджень, а лише констатує факти (наприклад, зростання ціни на товар знижує попит на нього).
   Систему економічних відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил можна вивчити лише за допомогою всієї сукупності елементів діалектичного дослідження.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com