www.VuzLib.com

Головна arrow Економіка підприємства, економіка праці arrow Соціально-економічна сутність зайнятості та її види
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Соціально-економічна сутність зайнятості та її види

Соціально-економічна сутність зайнятості та її види

   Однією з найскладніших і найважливіших економічних категорій, які характеризують ринок праці, е зайнятість населення. Це пов'язано з тим, що зайнятість населення відображає раціональне використання трудових ресурсів, забезпечення належного рівня життя та всебічний розвиток особистості.
   Зайнятість населення — це участь працездатного населення в суспільному виробництві.
   Залежно від тривалості і режиму працевлаштування зайнятість має два види:
   — повна — трудова діяльність осіб протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід, розмір якого забезпечує нормальний рівень життя;
   — неповна — зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня або тижня, сезону з неповною оплатою праці.
   Неповна зайнятість підрозділяється на добровільну (пов'язану з соціальними факторами з ініціативи працюючого) та примусову (зумовлену економічними причинами з ініціативи керівництва підприємства).
   Залежно від сфери застосування виділяють зайнятість:
   — основну — в межах нормативного робочого часу;
   — додаткову — понад нормований робочий час.
   В останні роки актуальності набули гнучкі графіки роботи та нестандартні форми зайнятості.
   Застосування гнучких графіків дає змогу встановлювати час роботи відповідно до потреб різних категорій працюючих.
   В місцевостях з несприятливими природно-кліматичними умовами широко застосовується вахтовий метод. Сутність такого методу полягає у виїзді працівників у місцевості з несприятливими природно-кліматичними умовами на певний строк за скороченого часу відпочинку для того, щоб більш тривалий за строками відпочинок провести в місцях постійного проживання. Це дає змогу комплектувати підприємства необхідними кадрами, яких немає в малоосвоєних регіонах.
   Нестандартні форми зайнятості набули останнім часом значного поширення як у розвинених європейських країнах, так і в Україні.
   Нестандартні форми зайнятості включають:
   — розподіл робочих місць, який припускає, що на одне робоче місце приймаються два або три працівники на умовах неповної зайнятості. Така форма зайнятості характеризується, з одного боку, збільшенням витрат на соціальні пільги, а з іншого — утриманням кваліфікованих працівників на підприємстві в умовах спаду виробництва;
   — наймання тимчасових працівників на разові й сезонні роботи. Як правило, це непрестижна робота з низькою оплатою праці. Працівники не користуються всім набором соціальних гарантій (відпустка, надання путівок, вихідна допомога) і не захищені від звільнення. Така система найму дає змогу підприємствам заощаджувати на витратах на робочу силу;
   — роботи на принципах субпідряду (лізингу) персоналу дозволяють виконувати ряд робіт, які не належать до основної діяльності й мають разовий або короткостроковий характер, за допомогою сторонніх організацій. Це дає змогу заощаджувати на загальних управлінських витратах, устаткуванні, витратах на набір та навчання персоналу й утримування кадрового резерву;
   — надомна праця яка, як правило, оплачується гірше, вимагає менших соціальних виплат. Введення цієї форми зайнятості на підприємствах пов'язане з високими витратами на створення й утримання виробничих й офісних приміщень, розвитком комп'ютерної техніки й технології, що забезпечують необхідний обмін інформацією між виконавцями, одержання будь-якої вихідної інформації в режимі он-лайн. Надомна праця є привабливою для працівників з обмеженою дієздатністю, жінок і бажаючих мати додатковий заробіток. В останні роки з розвитком інтернет-технологій різко зросла чисельність надомників, що мають високий рівень кваліфікації, а саме інженерів, програмістів, науковців, фінансистів, бухгалтерів.
   До зайнятого населення, згідно із законом України "Про зайнятість населення", належать:
   — працівники, що працюють за наймом на всіх підприємствах, незалежно від форм власності і господарювання;
   — громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фермери, особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, творчою працею тощо);
   — назначені на оплачувані посади в органах державної влади, управління або в громадські організації;
   — особи, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва;
   — працюючі громадяни держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com