www.VuzLib.com

Головна arrow Економіка підприємства, економіка праці arrow Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин

Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин

   Розвиток соціально-трудових відносин у суспільстві відбувається під впливом певної кількості факторів, які обумовлені історичним, економічним, соціокультурним і політичним змістом. Серед значимих факторів можна віднести особливості соціальної політики, глобалізацію економіки, розвиток суспільної праці і виробництва.
   Під соціальною політикою розуміють стратегічний соціально-економічний напрям, обраний країною для всебічного розвитку громадян, який забезпечує пристойний рівень та умови їхніх життя і праці.
   Головною метою соціальної політики є підвищення рівня якості життя громадян на основі стимулювання трудової активності населення, надання кожному працездатному можливості власною працею забезпечувати добробут сім'ї, формувати заощадження і їхнє ефективне інвестування.
   Соціальна політика складається з:
   - політики в галузі праці та соціально-трудових відносин;
   - політики доходів населення;
   - політики зайнятості;
   - міграційної політики;
   - житлової політики;
   - політики в соціальній сфері;
   - демографічної політики;
   - екологічної політики.
   Соціально-економічна концепція розвитку будь-якого суспільства містить у собі механізм формування і регулювання соціально-трудових відносин як найважливіший елемент соціальної політики. При цьому соціальна політика є соціально-економічним напрямком, обраним урядом країни для всебічного розвитку громадян, який забезпечує їм гідний рівень життя та праці, Також великого значення набувають законодавчо встановлені гарантії соціального захисту, соціальної підтримки і соціальної допомоги.
   Соціальний захист - система мір, що забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатного населення і соціальне вразливих шарів працездатного населення;
   Соціальна підтримка - система заходів, стосовно до економічно активного населення, спрямована на створення умов, що дозволяють забезпечити соціальну захищеність найманих робітників;
   Соціальна допомога - заходи, що являють собою допомогу, як правило, короткочасного характеру, що надається людям, котрі потрапили в екстремальні життєві ситуації, які вимагають додаткових витрат.
   Соціальна політика являє собою синтез декількох великих напрямків державної політики, у тому числі політики у сфері праці, соціально-трудових відносин; політики в сфері доходів населення; політики зайнятості, регулювання ринку праці; міграційної політики; політики в соціальній сфері; демографічної політики; екологічної політики.
   Фактором, що регулює соціально-трудові відносини в сучасному світі, є глобалізація економіки, він являє собою процес формування системи міжнародного розподілу праці, світової інфраструктури, світової валютної системи, міжнародної міграції робочої сили в умовах бурхливого зростання світової торгівлі і потоків іноземних інвестицій, стрімких технологічних змін.
   Глобалізація економіки супроводжується зростанням взаємозалежності національних фінансових ринків, збільшенням спекулятивних валютних потоків між державами і вторинними фінансовими ринками, станом платіжної і торгової незбалансованості, що у сукупності різко обмежують можливість формування макроекономічної політики на національних рівнях.
   Значним фактором, що визначає процес формування і розвитку соціально-трудових відносин, є закономірності розвитку суспільної праці, які виступають у формах поділу і кооперації праці (у їхній предметній, функціональній формі, у вертикальному і горизонтальному розрізах), зростання продуктивності праці, заміщення праці капіталом.
   У процесі формування соціально-трудових відносин на підприємствах спостерігається певна єдність.
   Соціально-трудові відносини з залежать від:
   - законодавчих та правових рамок, загальноекономічних умов, розвитку зовнішнього ринку праці, соціокультурного середовища, основних технічних параметрів продукції та обладнання;
   - стратегії розвитку організації;
   - кадрової політики організації
   - трудового поводження .
   Фактором, що визначає характер соціально-трудових відносини на підприємстві, є життєвий цикл його розвитку. Якщо на початку функціонування підприємства соціально-трудові відносини зазвичай мають неформальний характер, при його подальшому розвитку ці відносини формалізуються, у них формується більша кількість окремих елементів, виробляється система соціально-трудових відносин, що поступово перетворюється у визначену організаційну культуру. Соціально-трудові відносини є також об'єктом довготермінового планування, елементом стратегії підприємства.
   За умов розвитку людських ресурсів велике значення мають елементи суспільного регулювання, саме це дозволить зменшити витрати, великих суспільних перетвореннях.
   Суспільне регулювання процесу становлення соціально-трудових відносин складається з:
   1) формування й освоєння всіма суб'єктами соціально-трудових відносин єдиної системи понять, засвоєння однієї мови спілкування з метою взаєморозуміння;
   2) формування системи показників, що відбивають процеси взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин, і відповідно визначення джерел інформації;
   3) дослідження досягнень інших країн у цій сфері та визначення негативного, проблемного досвіду.
   Досягнення інших країн у цій сфері не повинні механічно проектуватися на українську дійсність, вони мають бути адаптовані до національних традицій і норм трудової етики і моралі, разом з тим досвід становлення соціально-трудових відносин нового типу в колишніх соціалістичних країнах має безсумнівну цінність.
   Глобалізація економіки негативним чином впливає на розвиток соціально-трудових відносин, оскільки вивільняє економічні сили, які поглиблюють існуючу нерівність у сфері продуктивності праці, доходів, матеріального добробуту, перешкоджаючи зростанню можливостей у соціально-трудових відносинах.
   Розвиток суспільної праці та виробництва проявляються у формах:
   - розподілу і кооперації праці;
   - зростанні продуктивності праці;
   - заміщення живої праці капіталом під впливом зростання продуктивності праці в результаті НТП, фінансових факторів, особливостей національного ринку.
   Основним критерієм оцінки соціально-трудових відносин прийнято вважати якість трудового життя.
   Якість життя - це характеристика рівня та умов життя населення, яка враховує склад сім'ї, стан здоров'я її членів, їхню соціально-трудову задоволеність.
   Становлення нової системи соціально-трудових відносин, безсумнівно, буде мати тривалий характер і пройде ряд етапів у своєму розвитку від досить однотипних моделей трудового поводження людей, як наслідок державного патерналізму, до різноманітних форм трудової взаємодії працівника і суспільства, працівника і роботодавця, суспільства і роботодавця.
   Нова система соціально-трудових відносин може формуватися еволюційно, неусвідомлено, без елементів цілеспрямованого регулюючого впливу. Очевидно, що в цьому випадку формування соціально-трудових відносин нової якості буде важкопрогнозованим, здатним викликати несподівані соціально-економічні явища, можливо, різні конфлікти аж до соціального вибуху. Важко передбачувані в цьому випадку і тимчасові рамки процесу. У зв'язку з цим очевидно, що в процес формування соціально-трудових відносин повинні бути привнесені елементи усвідомленого суспільного регулювання, що дозволить зменшити витрати, неминучі при такого роду великих суспільних перетвореннях.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com