www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Компоненти структурних концепцій професійної зрілості особистості в особистісно зорієнтованій професійній підготовці майбутніх педагогів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Компоненти структурних концепцій професійної зрілості особистості в особистісно зорієнтованій професійній підготовці майбутніх педагогів

А. Ю. Цина,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Полтавський державний педагогічний університет)

КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРНИХ КОНЦЕПЦІЙ ПРОФЕСІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

   Постановка проблеми. Особистісна орієнтація професійної підготовки визначається системою ідей, побудов і принципів, які пояснюють організоване певним чином становлення особистості майбутнього педагога, а також прогнозують в часі певні його особистісні зміни. Така система пояснюючих і прогнозуючих взаємозв'язаних ідей, побудов і принципів розглядається нами як теоретична концепція. Існуючі теорії є розумовоспоглядальними, оскільки вони створені людьми, що мають різні погляди на природу і становлення особистості. Пошук абсолютно істинних концепцій не має сенсу в силу суб'єктивності їхнього існування. Прийняття, обґрунтованість і довіра до існуючих теоретичних концепцій особистісно зорієнтованої професійної підготовки визначаються відповідністю спостережень за практичним здійсненням професійної підготовки у ВНЗ тим поясненням і прогнозам цієї підготовки, що випливають із самих теоретичних концепцій. Тому, для психолого-педагогічних наук продуктивнішим є розвиток теоретичних концепцій (уявних теоретичних побудов), які будуть практичними та корисними для розуміння і здійснення професійної підготовки.
   Однією з провідних характеристик існуючих концепцій професійного становлення майбутніх педагогів як особистостей є структурні концепції професійної зрілості, які розглядають питання складових успішної особистісно зорієнтованої професійної підготовки. Спільна концептуальна основа різних підходів до особистісно зорієнтованої професійної підготовки майбутнього педагога дає змогу уявити основний зміст існуючих концептуальних теорій на підставі пояснення кожної з них.
   Аналіз досліджень і публікацій. Пояснення і прогнозування особистісно зорієнтованої професійної підготовки визначається існуючими структурними концепціями професійної зрілості особистості, розробленими світовою персонологією в психодинамічній теорії особистості 3. Фрейда, індивідуальній теорії особистості А. Адлера, гуманістичній теорії особистості Е. Фромма, соціокультурній теорії особистості К. Хорні, диспозиційній теорії особистості Г. Олпорта та інших [1; 2; 4].
   Оцінювання переваг кожної з багатьох існуючих теоретичних концепцій професійної зрілості майбутнього педагога у досягненні цілей особистісно зорієнтованої професійної підготовки може бути здійснено шляхом використання трьох основних критеріїв: відсутність у концептуальній теорії внутрішніх протиріч; широта - різноманітність феноменів, що охоплюються теорією; функціональна значущість - здатність теорії допомогти людям, зрозуміти поведінку, вирішувати проблеми [4, с 35-39].
   Аналіз концептуальних підходів до формування професійної зрілості в особистісно зорієнтованій професійній підготовці майбутнього педагога сприяє виконанню двох завдань: перше - визначення понятійної основи, що сприяє поясненню функціонування взаємопов'язаних компонентів професійної зрілості; друге - прогнозування динамічних особливостей її функціонування, що до цього часу не вивчалися.
   Провідним напрямом дослідження формування професійної зрілості в особистісно зорієнтованій професійній підготовці майбутнього педагога є індивідуальні особливості в його освітньо-професійній діяльності, унікальність його особистісних властивостей та індивідуальність траєкторії професійної підготовки. Зважаючи на зазначене вище, необхідно розглянути дві взаємопов'язані проблеми. По-перше, ми маємо справу з описом значної кількості параметрів, за якими становлення професійної зрілості характеризує професійно-освітню діяльність майбутнього педагога. Це проявляється в існуванні значної кількості концепцій, що використовуються професійно-педагогічною підготовкою для опису індивідуальних особливостей професійної зрілості. По-друге, актуальним є питання розвитку способів оцінювання цих індивідуальних особливостей, що пояснюється переважною різноманітністю методів якісної оцінки індивідуальної професійно-освітньої діяльності майбутнього педагога, його особистісних якостей. Актуальність дослідження визначається необхідністю пояснення і прогнозування за допомогою існуючих структурних концепцій професійної зрілості теорії особистісно зорієнтованої професійної підготовки майбутнього педагога.
   Мета статті полягає в описі функціонування компонентів професійної зрілості особистості майбутнього педагога у професійній підготовці. Досягнення зазначеного є можливим шляхом формулювання робочих визначень для пояснення становлення і розвитку кожного з понять, що розкривають формування професійної зрілості майбутнього педагога у професійно-педагогічній діяльності та у структурі особистісно спрямованої професійної підготовки.
   У методиці дослідження проблеми ми виходимо з відстоюваного Г.Олпортом визнання різних концепцій професійної зрілості, складності приведення їх до спільного знаменника і пропозиції еклектичного підходу до розуміння складної природи людської зрілості через використання багатьох існуючих концепцій професійної зрілості [4]. Розкриємо сучасні теоретичні концепції пояснення і прогнозування становлення професійної зрілості під час професійної підготовки педагога за допомогою гіпотетичних стабільних характеристик структурних концепцій обґрунтування трьох концептуальних областей: освітньо-професійної діяльності майбутніх педагогів, структури їхньої особистості та власне професійної підготовки.
   Сучасними психодинамічними концепціями особистості зрілість визначається як здатність людини контролювати проблеми, з якими вона стикається, і, після глибшого усвідомлення своїх справжніх мотивів, здійснювати управляння власним життям, захищаючі себе від прояву неприйнятних інстинктивних імпульсів, їх задоволенням способом сублімації, що забезпечує відведення енергії інстинктів за прийнятними для суспільства каналами [4, с 132, 147]. В аналітичній теорії особистості розвиток кожної людини в напрямку повної реалізації свого "Я" К. Юнг називає індивідуацією, яка передбачає повну самореалізацію всіх елементів особистості шляхом їх об'єднання упродовж життя навколо центру особистості - самості, що єдоступним лише для здібних, високоосвічених людей, які мають достатньо вільного часу для тривалого особистісного зростання. Індивідуація робить самість центром особистості, що сприяє досягненню особистістю самореалізаціїяк найвищого рівня розвитку особистості [4, с 208].
   Згідно з "его"-теорією особистості Е. Еріксона досягнення людиною певного рівня особистісної зрілості у певний віковий період супроводжується кризою - поворотним пунктом, проблемою в особистісному соціальному розвитку, яка стає рушійною силою особистісного зростання. Готовність особистості рухатися у напрямку подальшого зростання визначає ступінчастість переходу від однієї стадії розвитку до іншої за умови схвального сприйняття суспільством розвитку соціальних можливостей людини [5].
   Основою ефективної професійної діяльності Е. Еріксон визначає психосоціальну силу компетентності, відчуття якої на міжособистісному рівні є складовою такої особистісної якості як любов до праці. Почуття міжособистісної компетентності обумовлює впевненість у позитивній суспільній спрямованості пошуку індивідом індивідуальних і суспільних цілей.
   У формуванні структури особистості у вигляді основних орієнтацій характеру гуманістична теорія особистості Е. Фромма виокремлює продуктивний тип характеру, який визначає ідеальний тип зрілої та цілісної структури характеру, як кінцеву мету розвитку особистості. Для нього є характерними незалежність, чесність, творчість, врівноваженість, спрямованість на соціально-цінні вчинки. Продуктивне мислення сприяє усвідомленню самого себе і свого призначення в житті, звільнюючись від самообману [6]. Завдання професійної підготовки - допомогти становленню і вдосконаленню особистості, усвідомленню нею своїх потреб і інтересів, сприймаючи вихованців такими, як вони є, організовуючи процес підготовки в атмосфері довіри з максимальною зручністю для вихованців [3, с 232, 257].
   Успішність становлення соціально-зрілої особистості в соціокультурній теорії особистості К. Хорні обумовлюється міжособистісними відносинами любові та прийняття, що задовольняють потреби людини в безпеці й захищеності соціальним оточенням. Професійна зрілість особистості педагога визначається за соціокультурною теорією в умінні гнучко реагувати на різні ситуації міжособистісної взаємодії, легко добираючи необхідні стратегії поведінки у змінюваних обставинах прояву особистісних потреб вихованців: у схваленні і любові, партнерському керівництві, чітких обмеженнях, владі, експлуатації інших, суспільному визнанні, схваленні самого себе, честолюбстві, самодостатності та незалежності, бездоганності та неспростовності [4, с 258].
   У диспозиційній теорії особистості Г. Олпорта дозрівання людини розглядається як неперервний, триваючий все життя процес становлення. Люди характеризуються ним цілеспрямованою орієнтацією на майбутнє і постійним зростанням. Зрілість особистості вченим визначається за такими ознаками: широкі межі "Я", що визначається умінням побачити себе "з боку", активна участь в значущих для особистості видах діяльності, захоплення і самоповага; здатність до дружніх міжособистісних відносин, терпимість до відмінностей у цінностях й установках між собою та іншими, повага до інших і відчуття спільності з усіма людьми; емоційна врівноваженість і самоприйняття проявляються в терпимому ставленні до негативних подій, власних недоліків, умінні впоратися із власними емоційними станами без шкоди для оточуючих, рахуватися з можливими впливами своїх думок і почуттів до інших; реалістичність сприйняття речей такими, які вони є, а не такими якими їх бажано бачити, досвід, компетентність і професіоналізм у сфері своєї діяльності, прагнення досягнення особистісно-значущих і реальних цілей; здатність до самопізнання як чітке уявлення про свої сильні та слабкі сторони, почуття гумору як здатність бачити та сприймати доведені до крайнощів абсурдні аспекти своїх і чужих життєвих ситуацій, здатність сміятися над найулюбленішим і продовжувати цінити його; володіння певною, не обов'язково найкращою, системою цінностей, що слугує об'єднуючою основою, філософією життя людини, містить головну мету та наповнює життя смислом [4, с 288-290].
   Життєву активність зрілих людей Г. Олпорт характеризує свідомістю і раціональною обґрунтованістю відповідно до цінностей і планів життєвої філософії.
   Висновки. Аналітичний огляд структурних концепцій професійної зрілості особистості щодо їх ефективності для пояснення і прогнозування компонентів особистісно-орієнтованої професійної підготовки майбутніх педагогів дає можливість сформулювати такі висновки: 1. Професійна зрілість особистості педагога визначається здатністю контролювати ситуації професійно-педагогічної діяльності, усвідомлювати мотиви поведінки вихованців і спрямовувати її за прийнятними для суспільства напрямами освітньої діяльності. 2. Досягненню особистістю професійної зрілості, як найвищого рівня розвитку, сприяє повна самореалізація всіх елементів особистості шляхом їх об'єднання впродовж професійної підготовки навколо центру особистості - самості. 3. Професійна зрілість визначається готовністю особистості рухатися ступінчасто, через поворотні кризи в напрямку до вищих стадій професійної компетентності. 4. Ідеальний тип професійно зрілої і цілісної особистості майбутнього педагога визначається продуктивними орієнтаціями характеру (незалежність, чесність, творчість, врівноваженість, спрямованість на соціальні вчинки), що сприяє самоусвідомленню свого "Я" в особистісно-професійному призначенні. 5. Професійна зрілість особистості майбутнього вчителя проявляється в умінні гнучко реагувати на різні ситуації міжособистісної педагогічної взаємодії, легко добираючи необхідні стратегії професійно-педагогічної діяльності у змінюваних ситуаціях прояву особистісних потреб вихованців. 6. Професійна зрілість особистості характеризується відповідністю цінностям і планам неперервного професійного становлення, конструктивністю міжособистісних відносин, врівноваженістю, реалістичністю і самокритичністю у сприйнятті себе й оточуючих.
   Наукова новизна проведеного дослідження полягає у поясненні та прогнозуванні особистісно зорієнтованої професійної підготовки майбутнього вчителя шляхом визначення цінних принципів і підходів в існуючих структурних концепціях зрілості особистості. Теоретичне значення визначається подальшою розробкою структури особистості сучасного педагога, рушіїв професійної підготовки, аналізом природи професійної зрілості як основи теорії професійного зростання майбутнього вчителя. Практичне значення одержаних результатів полягає в розкритті рушійних сил особистісно зорієнтованої професійної підготовки майбутнього вчителя, визначенні шляхів підвищення рівня професійної зрілості особистості у професійній підготовці, розкритті ролі домінуючих рис особистої у вільному виборі студентами напрямків розвитку своїх потенційних навчально-професійних можливостей і в обґрунтуванні можливості збереження спрямованості особистості на професійну підготовку за відсутності мотивів, які спричинили цю спрямованість у минулому. Можливе впровадження результатів дослідження у процес організації та зміст ступеневої професійно-педагогічної освіти в умовах переходу на індивідуальне планування студентами власних освітніх траєкторій, уніфікації кредитно-модульної системи організації навчального процесу та для розробки критеріїв стимулювання навчальної діяльності студентів.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Перспективними науковими розробками в означеному напрямку вважаємо дослідження структурних концепцій вивчення і пояснення криз, коригування відхилень від ефективного професійного становлення особистості майбутнього вчителя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Копець Л. В. Психологія особистості : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. ] / Копець Л. В. - К : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2008. -458 с.
2. Максименко С. Д. Психологія особистості / Максименко С. Д., Максименко К. С, Папуча М. В. - К. : Тов. "КММ", 2007. -296 с.
3. Реан А. А. Психология и педагогика / Реан А. А., Бордовская Н. В., Розум С. И. - СПб. : Питер, 2000. -432 с.
4. Хьелл Л. Теории личности / Хьелл Л., Зиглер Д. - СПб. : Питер, 2007.-607с.
5. Erikson Е. Н. Childhood and society (2nd ed.) / Erikson E. H. -New York: Norton, 1963.
6. Fromm E. The anatomy of human destructiveness / Fromm E. -New York: Holt, Rinehart and Winston,  1973.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com