www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Цінності у структурі професійної культури майбутнього вчителя
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Цінності у структурі професійної культури майбутнього вчителя

В. В. Тушева,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Харківський національний педагогічний університет)

ЦІННОСТІ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

   Постановка проблеми. Необхідність формування професійної культури студентів педагогічних ВНЗ зумовлена зростаючими вимогами до рівня загальнокультурної, спеціальної і педагогічної підготовки випускників, потребами в постійній професійній самоосвіті й самовихованні, підготовкою майбутніх фахівців до професійного компетентного входження до ринку праці, що потребує готовності й уміння майбутніх учителів утілювати в життя гуманістичні ідеї, становлення системи сучасних і соціально значущих цінностей у структурі особистості, здатності створювати й передавати цінності. Виявлення й оцінка ціннісних пріоритетів сучасного педагога, розвиток його аксіосфери, аксіологізація професійно-педагогічної діяльності, розробка інваріантного ядра ціннісноорієнтаційних якостей особистості майбутнього вчителя, дослідження специфіки ціннісних орієнтацій у процесі його професійної підготовки -питання, які набувають на сьогодні стратегічного характеру і є одними з найважливіших й актуальних завдань вищої педагогічної школи.
   Мета статті - дослідити проблему підвищення професійної підготовки студентів педагогічних ВНЗ. Завдання - розглянути цінності, ціннісні орієнтації у структурі професійної культури майбутнього вчителя.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблемам професійної підготовки вчителя було присвячено праці таких науковців, як А. Алексюк, І. Багаєва, Є. Барбіна, І. Богданова, М. Букач, Л. Гребенкіна, Н. Гузій, В. Гриньова, І. Зязюн, І. Ісаєв, Н. Кузьміна, І. Підласий, О. Пєхота, О. Рудницька, В. Синенко, В. Сластьонін, С Сисоєва, А. Щербаков та інші. Питаннями педагогічної аксіології займалися такі учені, як Н. Асташова, Б. Бім-Бад, М. Богусловський, В. Вершловський, Р. Вульфов, В. Пнецинський, І. Ісаєв, Б. Лихачов, 3. Равкін, М. Нікандров, Є. Шиянов та інші. Проте питання щодо вивчення цінностей у структурі професійної культури майбутнього вчителя мають бути уточнені й узагальнені. Розглянемо цей аспект детальніше.
   У своєму дослідженні ми розглядаємо цінності як один з основних компонентів професійної культури майбутнього вчителя, яка є цілісною, сутнісною, інтегральною характеристикою особистості педагога-професіонала і є умовою й передумовою ефективної професійної діяльності, узагальненим показником професійної компетентності викладача й метою професійного самовдосконалення. В. Сластьонін зазначає, що фундаментом професійної культури є інтеріорізація гуманістичних цінностей педагогічної діяльності [2003]. До її базових засад можна віднести такі цінності: загальнолюдські - учень (студент) як головна педагогічна цінність і педагог, здатний до його розвитку, до соціального захисту та підтримки творчої індивідуальності; духовні - загальний педагогічний досвід людства, відображений у педагогічних теоріях і способах педагогічного мислення; практичні - способи педагогічної діяльності, педагогічні технології й перевірені практикою освітньо-виховні системи; особистісні - педагогічні здібності, індивідуальні характеристики педагога як суб'єкта педагогічної культури, педагогічного процесу й особистісного життєвого досвіду.
   Визначаючи як підсумковий результат педагогічної освіти формування у майбутнього вчителя професійної культури, В. Сластьонін дефінує її як особливу систему загальнолюдських ідей, професійно-ціннісних орієнтацій і якостей особистості, універсальних способів пізнання та гуманістичних технологій педагогічної діяльності. Про важливість аксіологічного компонента у структурі професійної культури майбутнього вчителя зазначає В. Семиченко, яка припускає, що одним з її компонентів є "оптимізація індивідуальної системи життєвих і професійних цінностей" [9, с 61].
   Зупинимося на визначенні поняття "аксіологія" як науки про цінності та провідних характеристиках аксіологічної системи. Поняття "аксіологія" було запропоновано французьким філософом П. Лапі (1902), яке позначало галузь філософії, що досліджує ціннісну проблематику. Важливі методологічні позиції, засновані на вивченні цінностей ученими різних філософських шкіл, дозволяють вибудувати основи сучасної аксіологічної освіти: цінності мають велику силу та сприяють створенню нового світу культури (Г. Лотце); питання про призначення людини і сенс її життя можуть бути вирішені у світлі визначених цінностей (В. Віндельбанд); цінність є універсальною системно- і смислоутворювальною філософською категорією (Г. Реккерт); "емоційність" - центральне методологічне поняття аксіологічної системи (М. Шелер); пізнання цінностей - це акт переваг, у процесі якого встановлюються "ранги" цінностей (М. Шелер); теорія цінностей допоможе людині пізнати себе, свої найбільш значущі цілі, прагнення (Р. Перрі); цінність є цінністю, доки вона визнається і є значущою (М. Хайдеггер). Методологічно важливими є ідеї М. Вебера, Е. Дюркгейма у межах ціннісної проблематики, які підкреслюють роль цінностей у визначенні цілей і норм поведінки людей, ідеалів як головних двигунів життєдіяльності особистості. Цінності, на думку Т. Парсона, є вищими принципами, і, виокремивши поняття "ціннісна орієнтація", визначає його як найважливіший компонент внутрішнього світу людини, в якому відображено світоглядні та моральні позиції особистості.
   Одним із класичних визначень ціннісної орієнтації є позиція К. Клакхона (1967): це структуровані концепції, що впливають на думки та дії, основою яких є аналітичні виокремлені елементи оцінних процесів - когнітивних, афективних і поведінкових. На думку В. Василенка (1997), категорія цінності розкриває один із суттєвих моментів універсальної взаємозалежності явищ, зокрема момент значущості одного явища для буття іншого. О. Дробницький (1967) зазначає про необхідність приведення у відповідність цінностей суспільних, представлених правилами, імперативами, принципами, оцінками та особистих, у яких виокремлюються прагнення, цілі, установки, схильності, бажання, інтереси тощо. П. Смирнов стверджує, що цінністю вважається будь-яке матеріальне або ідеальне явище, що має значення для людини, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе (1990). Є. Диміна вважає, що цінності - це ставлення суб'єкта (людини або суспільства) до об'єктів, сфера переживань людини; джерелом виникнення цінностей є соціальний досвід (1999). В. Тугарінов встановив зв'язок цінностей з потребами, інтересами, ідеалами та цілями, визначив людину як головну цінність, що дає початок будь-якій аксіологічній системі (1960). Класифікуючи цінності, С Анісімов виокремлює вищі цінності (людина й людство), цінності матеріального життя, цінності соціального життя й цінності духовного життя та культури. До останнього належать наукові знання, філософські, моральні, естетичні й інші уявлення, ідеї, норми й ідеали, покликані задовольняти духовні потреби людей. Дослідник розглядає духовні цінності як смислоутворювальний момент життя людини [2].
   М. Каган, який дає оцінку поняттю "цінності", зазначає про його емоційно-рефлексивну й регуляторну функції. "Цінність - це внутрішній, емоційно освоєний суб'єктом орієнтир його діяльності, і тому вона сприймається ним як його власна духовна інтенція [5, с 164]". Роль цінностей у суспільному й культурному житті, на думку М. Кагана, двовимірна, вона виявляється у суб'єктно-об'єктних та міжсуб'єктних відносинах. Цінності скеровують, орієнтують, регулюють стосунки людей. Таким чином, можна зробити висновки, що мають значення для розкриття поняття "цінності" у структурі професійної культури майбутнього вчителя: поняття "цінність" розглядається неоднозначно, зокрема в аспекті значущості предмета або явища для людини (соціальної групи), у ролі вищих життєвих принципів, ідеалів і норм поведінки, на які орієнтується особистість і суспільство; цінність не може існувати як без об'єкта (предмета), що належить до зовнішнього світу, так і без суб'єкта (особистості), оскільки саме в оцінці останнього явище виступає цінним або нецінним; цінність реалізується через ставлення, у межах реального суб'єкт-об'єктного відношення; цінність безпосередньо пов'язана з діяльністю, що дозволяє орієнтуватися особистості в ціннісному полі, цінності багато в чому визначають поведінку людини і є її регулятором.
   Педагогічні цінності було розглянуто у працях Н. Асташової, Б. Бім-Бада, М. Богусловського, С. Вершловського, В. Вульфова, В. Зінченко, І. Ісаєва, Б. Лихачова, М. Нікандрова, 3. Равкіна, Л. Рувинського, В. Сластьоніна, Г. Чижакової, Є. Шиянова й інших. У розвиток психології цінностей вагомий внесок зробили К. Абульханова-Славська, Б. Ананьев, Л. Божович, С. Виготський, О. Лазурський, О. Леонтьев, В. М'ясищев, К Платонов, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе, В. Ядов та інші. 3. Равкін [8] вважає, що цінності, які розуміють як мету, умову, засаду розвитку освіти в цілому, взаємопов'язані між собою й утворюють фундамент педагогічної системи. Б. Лихачов виокремлює виховні цінності, які "...становлять духовну основу, базисний духовний компонент особистості, визначають сутність її внутрішнього світу [6, с.6]". Духовне ядро особистості виявляється у спрямованості та світогляді людини, у її знаннях, уміннях і життєвій силі, яскраво виступаючи особистісною характеристикою в соціально зумовлених відносинах, діяльності та спілкуванні.
   Ціннісні орієнтації у трактуванні К. Абульханової-Славської пов'язуються з основами стратегічного напрямку життя людини, автор розглядає цінність як сенс життя у широкому аспекті, що відбиває процес вироблення, присвоєння й здійснення цінностей, а також у здатності людини "переживати цінність життя, задовольнятися нею", "переживати цінність життєвих проявів своєї особистості [1, с.73]". На думку автора, саме розвинені почуття становлять сенс життя людини й виступають основою для активних духовно-інтелектуальних пошуків. На думку К. Платонова (1986), ціннісні орієнтації - це компонент структури особистості, що утворює змістовний бік її спрямованості та виражає внутрішню характеристику особистісного ставлення до дійсності. Через спрямованість особистості її ціннісні орієнтації знаходять своє реальне вираження. Ціннісні орієнтації здатні адекватно регулювати поведінку й виявлятися у всіх сферах діяльності, вони є найважливішою сполучною ланкою між особистістю, її внутрішнім світом і навколишнім середовищем. В. Зінченко (1997) переконаний, що аксіологічні орієнтири освіти повинні відповідати загальнолюдським цінностям, система освіти повинна створювати умови для їхнього досягнення, надати кожному можливість зіткнення з унікальними ціннісними опорами.
   В. Сластьонін (1997) виокремлює пріоритетне значення професійно-ціннісних орієнтацій, визначаючи їх як стрижень особистості вчителя, системний компонент професійної культури, що детермінує готовність до освітньої діяльності відповідно до високих духовних цінностей. Дослідник пов'язує цінності педагогічної діяльності з можливістю задоволення матеріальних, духовних потреб учителя й класифікує цінності в такий спосіб: цінності, що сприяють утвердженню вчителя в суспільстві; цінності, що впливають на розвиток комунікативної культури; цінності, що ведуть до самовдосконалення; цінності самовираження; цінності, пов'язані з утилітарно-прагматичними запитами. Розгляд проблематики ціннісних відносин у педагогічній системі безпосередньо пов'язаний з розвитком культури особистості. Серед педагогів, які активно розробляють зв'язки аксіологічних і культурологічних підходів у педагогіці, виокремлюється позиція Н. Щуркової [1998]. Методологічна теза вченого, що задає тон професійно-педагогічної діяльності, така: виховання - це входження в культуру, яке розглядається як кропіткий процес присвоєння цінностей через надзвичайно складні духовні зусилля кожної людини.
   І. Ісаєв [4, с 77] виокремлює такі рівні існування педагогічних цінностей: суспільно-педагогічні, професійно-групові й індивідуально-особистісні. Суспільно-педагогічні цінності відображають соціальний рівень і сконцентровані в суспільній свідомості. Ці цінності подано у вигляді ідей, норм і правил, що регламентують виховну діяльність у межах суспільства. Професійно-педагогічні цінності охоплюють концепції, норми й ідеї, що лежать в основі професійно-педагогічної діяльності й регулюють її. Це цілісна система, що має відносну стабільність й повторюваність та є орієнтиром для певних професійних груп. Індивідуально-особистісні цінності є складним соціально-психологічним утворенням, що відбиває цільову й мотиваційну спрямованість. Сукупність ціннісних орієнтацій подано системою когнітивних утворень у поєднанні з емоційно-вольовою складовою. Ця система виступає як внутрішній орієнтир особистості, асимілюючи суспільно-педагогічні та професійно-педагогічні цінності.
   Аналіз педагогічних цінностей дозволяє виокремити дві площини їхнього існування: вертикальну (суспільно-педагогічні, професійно-педагогічні й індивідуально-особистісні) та горизонтальну (цінності-цілі, цінності-засоби, цінності-знання, цінності-відносини, цінності-якості). Горизонтальна площина педагогічних цінностей подана І. Ісаєвим (2002) і В. Сластьоніним (2000) такими групами: 1. Цінності, що розкривають значення й зміст цілей діяльності педагога (цінності-цілі): концепція особистості студента-професіонала в її різноманітних проявах у різних видах діяльності та концепція Я-професійне як джерело й результат професійного самовдосконалення. 2. Цінності, що розкривають значення способів і засобів здійснення професійно-педагогічної діяльності (цінності-засоби): концепції педагогічного спілкування, педагогічної техніки й технології, педагогічного моніторингу й інноватики тощо. 3. Цінності, що розкривають значення й зміст відносин як основного механізму функціонування цілісної педагогічної діяльності (цінність-відносини): концепція власної професійної позиції, що включає ставлення викладача до учнів, до себе, до своєї професійної діяльності, інших учасників педагогічного процесу. 4. Цінності, що розкривають значення й зміст психолого-педагогічних знань у процесі здійснення педагогічної діяльності (цінності-знання): теоретико-методологічні знання про формування особистості й діяльності, знання провідних ідей і закономірностей педагогічного процесу. 5. Цінності, що розкривають значення й зміст якостей особистості педагога (якості-цінності): різноманіття взаємопов'язаних індивідуальних, особистісних, комунікативних, статусно-позиційних, діяльнісно-професійних і зовнішньо поведінкових якостей особистості викладача як суб'єкта професійно-педагогічної діяльності, що виявляються у спеціальних здібностях. Таким чином, система педагогічних цінностей має синкретичний характер, тобто її функціонування залежить від переплетення всіх її складових. Запропонована система педагогічних цінностей утворює стрижень професійної культури педагога й визначає архітектоніку аксіологічної тканини освітнього простору.
   У логіці наших міркувань особливого значення набуває професійно-педагогічна спрямованість педагога, що може розглядатися як емоційно-ціннісне ставлення до професії вчителя, схильність до тих видів діяльності, які втілюють специфіку професії (А. Деркач, Н. Кузьміна, Я. Коломийський, Г. Томілова, С Зімічева й інші); як професійно значуща якість особистості вчителя або компонент педагогічних здібностей (Ф. Гоноболін, А. Щербаков, В. Сластьонін, О. Леонтьев, О. Бодальов й інші); як рефлексивне керування розвитком учнів, де педагогічна діяльність виконує функції метадіяльності (Ю. Кулюткін, Г. Сухобська, С Вершловський, І. Фастовецьта інші). У нашому розумінні поняття "професійно-педагогічна спрямованість" вчителя є більш широким, ніж "педагогічна спрямованість", яка є її частиною.
   Професійно-педагогічну спрямованість учителя доцільно розглядати в контексті загальної спрямованості особистості. У загальнопсихологічних теоріях особистості спрямованість виступає як якість, що визначає її психологічний склад. У різних концепціях ця характеристика розкривається по-різному: як "динамічна тенденція" (С. Рубінштейн), "смислоутворювальний мотив" (О. Леонтьев), "основна життєва спрямованість" (Б. Ананьев), "динамічна організація "сутнісних сил" людини" (С. Прангішвілі), система стійко домінуючих мотивів (Л. Божович) тощо.Ми поділяємо думку Л. Мітіної, яка визначає "педагогічну спрямованість" (у широкому значенні) "...як систему ціннісних орієнтацій, яка задає ієрархічну структуру домінуючих мотивів особистості педагога, що спонукає вчителя до її утвердження в педагогічній діяльності й спілкуванні [7, с 67]". Ціннісні орієнтації, які розглядаються у психологічній площині, є змістовним шаром спрямованості та становлять внутрішній механізм, що впливає на ставлення людини до навколишнього світу і його діяльності.
   Рівень суб'єктивації цінностей є показником особистісно-професійного розвитку майбутнього вчителя, його професійної культури як ступеня реалізації ідеально-ціннісного, трансформації потенційного в актуальне. Суб'єктивне ставлення майбутніх випускників педагогічного ВНЗ до загальнолюдських культурно-педагогічних цінностей визначається багатством особистості, спрямованістю професійної діяльності, професійно-педагогічною самосвідомістю, індивідуальним стилем діяльності й відображає, таким чином, їх внутрішній світ. Ступінь присвоєння особистістю цінностей залежить від стану професійної свідомості, оскільки факт з'ясування цінності педагогічної ідеї або педагогічного явища відбувається у процесі їх оцінки. Професійна свідомість учителя виконує складну регулятивну функцію: структурує навколо єдиного особистісного "ядра" все різноманіття засвоюваних і виконуваних способів навчальної, методичної, виховної, науково-педагогічної, суспільно-педагогічної діяльності.
   До аксіологічного компоненту професійної культури майбутнього вчителя ми відносимо сукупність стійких професійних і педагогічних цінностей професійної діяльності, опановуючи які вчитель об'єктивує їх, робить особистісно значущими. Присвоєння цінностей визначається багатством його особистості, загальною і професійною культурою, педагогічною компетентністю, досвідом роботи, розвиненим педагогічним і науковим мисленням, наявністю власної педагогічної системи й відображає, таким чином, внутрішній світ, утворюючи систему ціннісних орієнтацій. Зазначимо, що до аксіологічного компоненту відносяться такі основні поняття, як: "цінності", "ціннісна свідомість", "ціннісне відношення", "ціннісне ставлення", "ціннісна орієнтація", "ціннісна поведінка".
   Висновки. Таким чином, цінності утворюють основу професійної культури педагога й визначають архітектоніку аксіологічної тканини освітнього простору.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Обраний нами напрямок дослідження має продовження вивчення аксіологічного компоненту професійної культури майбутніх вчителів залежно від їх спеціалізації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. -М.: Мысль, 1991.-299 с.
2. АнисимовС. Ф. Духовные ценности: производство и потребление/ С. Ф. Анисимова. - М.: Мысль, 1988. - 178 с.
3. Зинченко В. П. О целях и ценностях образования / В. П. Зинченко // Педагогика. - 1997. - № 5. - С. 3-16.
4. Исаев И. Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя : учебн. пособие / И. Ф. Исаев. - М.: Издательский центр "Академия", 2004. -208 с.
5. Каган М. С. Философская теория ценностей / М. С. Каган. - СПб. : ТОО ТК "Петрополис", 1997. -205 с.
6. Лихачев Б. Т. Философия образования / Б. Т. Лихачев. - М. : Прометей, 1995.-282 с.
7. Митина Л. М. Психология труда и профессионального развития учителя: учебное пособие / Л. М. Митина. - М. : Издательский центр "Академия", 2004. - 320 с
8. Равкин 3. И. Конструктивно-генетическое исследование ценностей образования - одно из направлений развития современной отечественной педагогической теории / 3. И. Равкин // Образование: идеалы и ценности (историко-теоретический аспект). - М.: ИТОиП РАО, 1995. - С. 4-12.
9. Семиченко В. А. Пути повышения эффективности изучения психологи / В. А. Семиченко. - К. : Магістр-S, 1997. - 124 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com