www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Інноваційний підхід до іспиту як форми контролю знань студентів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Інноваційний підхід до іспиту як форми контролю знань студентів

Н.Т. Тверезовська,
доктор педагогічних наук
(Національний аграрний університет)

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ІСПИТУ ЯК ФОРМИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

   Передові педагогічні технології, а саме, іспит як форма контролю знань студентів, спрямовані на розвиток професійної готовності та креативності студентів, котрі будуть реалізовані у майбутній практичній діяльності. Іспит, інтенсифікація навчального процесу, креативність, передові технології, контроль навчального процесу.
   Потреба суспільства у висококваліфікованих кадрах обумовлює необхідність перебудови структури і змісту підготовки майбутніх фахівців. Соціальним замовленням вищого навчального закладу є формування такого фахівця, який був би і новатором, і дослідником одночасно. У зв'язку з цим у навчальному процесі підготовки студентів враховуються передові технології, які сприяють розвиткові в них професійної готовності та креативності, котрі будуть реалізовані в майбутній практичній діяльності. Так, пошук шляхів інтенсифікації навчального процесу ми поділяємо на декілька напрямів:
   - розробка нових педагогічних технологій (В.Биков, В.Бондар, І.Булах, В.Євдокимов, І.Підласий, І.Прокопенко та ін.);
   - розробка теорії модульно-рейтингової технології навчання (В.Беспалько, Л.Романишина, А.Фурман та ін.);
   - розробка теоретичних проблем контролю (Ю.Бабанський, В.Беспалько, В.Козаков, С.Майборода, Н.Тализіна та ін.) [4, с.90].
   Ці роботи спрямовані на контроль навчальної діяльності студентів у вищому навчальному закладі, важливе місце в якій належить іспиту, як найбільш відповідальній формі підсумкового контролю, на основі якого оцінюються професійні якості майбутніх спеціалістів, приймається рішення про їх кваліфікацію.
   Значна увага в роботах останніх років приділяється методиці організації та проведення іспиту з окремих навчальних дисциплін. При цьому поряд із іншими важливими факторами, котрі забезпечують її ефективність: об'єктивність викладача, змістовна і функціональна валідність, чіткі критерії і норми оцінок та ін., - враховується специфіка змісту навчальної дисципліни.
   Проте аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що спеціальних досліджень, які б розкривали питання адекватності способів проведення іспиту типу навчального предмета, немає. Це значною мірою стримує впровадження нових методів і прийомів екзаменаційного контролю у практику вищої школи, що негативно позначається на його ефективності.
   Мета статті - розкрити сутність сучасного іспиту як однієї із форм навчально-пізнавальної діяльності студентів, а також вибір способів екзаменаційного контролю.
   За Великим тлумачним словником сучасної української мови "Іспит- перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; екзамен" [2, с 404]. Отже, розв'язання цієї проблеми залежить, по-перше, від визначення провідного завдання навчального предмета, оскільки саме воно виявляє найбільш загальне в конструюванні змісту і в організації навчання, а, по-друге, у виборі методів, засобів контролю, способів складання екзаменаційних запитань і завдань, що визначає характер самого іспиту.
   Перший аспект вимагає поділу всіх навчальних предметів на типи, які зручні для виявлення особливостей сприймання, усвідомлення, закріплення, застосування і контролю їх змісту. Так, І.Журавльов і Д.Зоріна в основу типізації поклали концепцію І.Лернера, за якою у зміст кожного навчального предмета входять чотири взаємопов'язані компоненти:
   - знання про світ і способи діяльності інтелектуального і практичного характеру;
   - способи діяльності, що втілені в уміннях і навичках;
   - досвід творчої діяльності, який забезпечує можливість розв'язувати нові задачі;
   - зміст емоційно-ціннісного ставлення особистості.
   Кожен навчальний предмет має відбивати ці компоненти, але з урахуванням тієї функції, яка зумовлена його провідним компонентом, і передусім їй, підпорядковується вся система вузівського контролю.
   Відповідно до провідного компонента навчальні предмети поділяються на три типи: навчальні предмети з провідним компонентом "наукові знання", або основи наук (фізика, хімія, біологія, психологія, історія та ін.);
   - навчальні предмети з провідним компонентом "способи діяльності" (іноземна мова, креслення, комплекс дисциплін трудового навчання, інформатика, методики викладання предметів та ін.);
   - навчальні предмети з провідним компонентом "художня освіта і морально-естетичне виховання", або "естетичне бачення світу" (образотворче мистецтво, хореографія, музика та ін.).
   У деяких предметах головними виступають відразу два компоненти: математика, мова (українська, англійська, російська тощо) ("наукові знання" і "способи діяльності"); література (дитяча, художня тощо) ("наукові знання" і "морально-естетичне виховання").
   Саме ця типізація стала основою при обґрунтуванні вибору способів екзаменаційного контролю. Так, для навчальних предметів з провідним компонентом "наукові знання", відтворення змісту освіти здійснюється переважно у вигляді викладу (у різних формах) і може одночасно супроводжуватися наочністю, демонстраціями тощо. Для навчальних предметів з провідним компонентом "способи діяльності" відтворення здійснюється шляхом поєднання показу і викладу. І, нарешті, для третього типу предметів - з провідним компонентом "художня освіта і морально-естетичне виховання" - у вигляді викладу оцінки факторів мистецтв і показу творчої діяльності.
   Для навчальних предметів з основним компонентом "наукові знання" адекватними можна вважати такі способи іспиту: бесіда за традиційними або творчими запитаннями у білеті; бесіда за "підготовленими" запитаннями; письмова робота за традиційними або творчими запитаннями у білеті; реферат; письмовий тест та ін. Найбільш відповідними предметам з основним компонентом "способи діяльності" є практичні екзамени. Іспити з навчальних предметів, які мають два основних компоненти, наприклад "наукові знання" і "способи діяльності", повинні мати комбінований характер, а саме: вільна бесіда і виконання практичної роботи; письмова робота за традиційними запитаннями у білеті і виконання творчого завдання та ін.
   Різні способи передбачають використання методів, які спрямовані на відтворення засвоєної інформації та її перебудову, переосмислення, їх формулювання вимагає розгорнутої відповіді як репродуктивного, так реконструктивного характеру. Наприклад, до цієї групи можна віднести запитання на конструювання розповіді, пояснення. Іншу групу методів представляють творчі або продуктивні запитання і завдання, що дозволяють діагнозувати характеристики мислення, сприяють самостійному "відкриттю" нових зв'язків і взаємообумовленостей, всебічному висвітленню фактів та явищ. Вони також використовуються в екзаменаційному контролі, коли необхідно визначити уміння студентів застосовувати знання на практиці, у нових ситуаціях. Цілком очевидно, що особливий інтерес у плані завдань, що стоять перед сучасною вищою школою, мають ті, які вимагають логічного мислення, сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню їх самостійності.
   Завдання викладача - добирати адекватні поставленим завданням методи і форми контролю. Усні методи розвивають у студентів здатність логічно, аргументовано, науковою мовою, чітко і в міру емоційно висловлювати свої думки. Останнє є особливо важливим, оскільки специфіка навчально-виховного процесу у ВНЗ недостатньо сприяє розвитку у студентів навичок усного викладу результатів розумової діяльності. Дякуючи безпосередньому контакту з викладачем можна стежити за ходом думок студента, легко ліквідувати всі сумніви відносно його знань, що з'явилися під час опитування. Методи письмового контролю розвивають культуру писемного мовлення студентів, уміння охайно оформляти записи, будувати графіки, креслення, раціонально проводити обчислення і перетворення. На вибір того чи іншого методу до іспиту впливає спосіб відтворення змісту навчального матеріалу, який підлягає контролю.
   До форм усних відповідей, прийомів конструювання завдань для перевірки належать: 1) "іспит з відкритою книгою". Застосовується для перевірки здатності студентів орієнтуватися в потоці інформації й уміння користуватися необхідною додатковою літературою з цією метою. При цьому на іспит дозволяється приносити книги, конспекти, довідники. При впровадженні такого методу перевірки необхідне, по-перше, чітке визначення мети контролю, по-друге, точне формулювання запитання. Добре було б такий екзамен проводити, наприклад, у бібліотечному залі з відкритим фондом літератури; 2) "необов'язкові запитання". Сутність цього метода полягає в тому, що студент за своїм бажанням обирає запитання, яке, на його думку, становить для нього найбільший інтерес. При цьому викладач має скоректувати його до необхідного рівня складності; 3) "підготовлені запитання", цей метод нагадує традиційну перевірку лише з тією різницею, що запитання даються студентам за декілька днів або навіть декілька тижнів до екзамену. Відповіді на них готуються вдома. На екзамені студентам відводиться час для ретельної підготовки.
   Традиційним для вищої школи є складання на основі визначених контрольних запитань і завдань екзаменаційних білетів. Однак уже в процесі самого іспиту за білетами можна спостерігати його варіації, які визначаються екзаменатором. Керуючись положенням, яке дає право ставити студентам запитання, що не входять до білета, екзаменатор може вести опитування лише за білетом, або перейти (після відповіді студента на весь білет або його частину) до опитування через систему додаткових запитань. Якщо необхідно з'ясувати ступінь повноти засвоєння навчального матеріалу, оволодіння багатством фактів, живих і яскравих уявлень, емоційних образів, понять, цілісності сприймання подій та ін., застосовується такий прийом як розповідь. Однак він майже неприйнятий для тих випадків, коли ставиться мета визначити рівень міцності знань, глибини розкриття логічних зв'язків, перевірити засвоєння практичної частини курсу, а також тоді, коли навчальний курс містить багато математичних викладок.
   До письмових форм контролю належать: письмова робота за традиційними запитаннями в білеті; реферат; письмова робота за творчими запитаннями в білеті тощо. Слід назвати таку форму контролю як машинну, тобто за допомогою ПК, так і безмашинну та практичну - виконання практичної роботи репродуктивного або творчого характеру. Розглянемо таку форму контролю як складання іспиту за допомогою комп'ютера. Так, при складання тестів, враховується два його компоненти: завдання і еталон, де завдання створюється відповідно вимогам валідності, однозначності, простоти з урахуванням мети вивчення предмета.
   Еталон створюється на основі послідовного опису правильного і повного виконання завдання з виділенням сутнісних операцій. Операція тесту є одиничною дією, яка відображає засвоєння студентами знань, умінь і навичок з кожного навчального елемента, що є метою навчання для даного навчального предмета. Класифікація тестів може бути аналогічною класифікації рівнів засвоєння і характеризуватися способом виконання потрібних дій.
   Тести І рівня передбачені для перевірки умінь тих, хто проходить випробовування за допомогою підказки. Це тести, що вимагають розпізнавання, виявлення відмінностей, встановлення класифікаційної належності. Тести II рівня передбачають виявлення умінь самостійно відтворювати за допомогою пам'яті раніше засвоєну діяльність в алгоритмічній формі. До них належать: тести, що вимагають підстановки; конструктивні тести, тобто ті, що вимагають самостійного відтворення відповіді за допомогою пам'яті; тести - типові задачі, виконання яких вимагає використання засвоєних алгоритмів діяльності. Тести III рівня передбачають виявлення готовності того, хто проходить випробовування до продуктивних дій евристичного типу, тобто виконання нетипових завдань і ситуацій за допомогою самостійної трансформації засвоєних раніше правил і дій. Тести IV рівня призначені для виявлення творчих умінь, тобто дослідницьких можливостей для одержання нової інформації. Це тести-проблеми, алгоритми рішення яких невідомі.
   Розглянемо загальні вимоги до створення тестів:
   - валідність: а) змістова - відповідність завдання змісту і обсягу сформованої у студентів орієнтовної основи діяльності (ООД), яка визначається правилами і методами виконання діяльності; б) функціональна - відповідність вимог до дій того, хто про ходить випробовування рівню його засвоєння;
   - однозначність: а) змістова - всі студенти мають однаково розуміти завдання, щоб при його виконанні діяти у відповідності з еталоном; б) функціональна - завдання має містити тільки одну задачу, яка відповідає певному рівню засвоєння;
   - надійність: а) тестового випробовування забезпечується сукупністю тестів даного рівня з визначеною кількістю сутнісних операцій в них; б) контролю якості освіти і навчання забезпечується одержанням статистично вірогідного числа відповідей тих, хто про ходить випробовування в залежності від об'єму генеральної сукупності.
   Методичний апарат тестів, що перевіряють практичні уміння і навички, аналогічний методичному апарату системи контролю якості теоретичної підготовки. При складанні тестів необхідно виділити основні опорні конструкції (знання, уміння, навички), які повинні бути оцінені, а саме:
   - оцінка тесту в цілому на предмет відповідності програмі й меті тестування, а також охоплення тестом, зазначених вище опорних конструкцій;
   - аналіз формулювання питання на коректність, достатність і ненадмірність інформації. Семантика питання повинна відповідати віковим особливостям того, кого тестують і не перевантажуватися граматичними оборотами;
   - аналіз варіантів відповіді, оскільки саме вибір варіантів відповіді обирає той, хто тестується й впливає на оцінку придбаних їм знань.
   Як бачимо, для дисциплін різних типів можна застосовувати різні способи проведення іспиту. Однак сучасний стан теорії і практики формулювання мети і вимог до професійної підготовки студентів не дозволяє поки що однаково точно реагувати на досягнення студентів у оволодінні запланованим змістом. Стає очевидним, що порівняльний аналіз ефективності різних способів екзаменаційного контролю для того чи іншого типу навчального предмета є поштовхом для наступного вдосконалення системи екзаменаційного контролю у вищій школі.
   Звичайно, під час проведення іспиту оцінка є найважливішим позитивним стимулом утому разі, якщо:
   - студент впевнений в її справедливості;
   - викладач стимулює бажання краще вчитися;
   - студент бачить зацікавленість викладача в успіхах студента;
   - викладач роз'яснює, чому поставив саме таку оцінку, на що треба звернути увагу, готуючись до наступного заняття, засвоюючи певну інформацію тощо;
   - кожний студент знає, що оцінку не тільки можна, але й необхідно виправити, домогтися успіху;
   - дії викладача спрямовані на допомогу студенту в його навчально-пізнавальній діяльності.
   Контроль і оцінка знань допомагають:
   - з'ясувати ставлення студентів до навчання, своїх обов'язків;
   - виховати активність і самостійність, вміння долати труднощі;
   - виховати завзятість і наполегливість;
   - виховати гуманні якості (прагнення допомогти товаришу, доброзичливе ставлення до колег та ін.).
   Отже, порівняльний аналіз ефективності різних способів екзаменаційного контролю для того або іншого типу навчального предмета є поштовхом для наступного вдосконалення системи екзаменаційного контролю знань студентів у вищій школі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання у школі. - К., 1983.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і голов, ред. Т.В. Бусел. - Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. - 1440 с.
3. Гончаренко СУ. Педагогічний словник. - К., 1977.
4. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Смолюк І.О. Педагогічна технологія: Підручник. - К.: Четверта хвиля, 2003. - 224 с
5. Падалка О.С Професійно-економічна підготовка вчителя: Монографія. - К.: Четверта хвиля, 2001. -310 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com