www.VuzLib.com

Головна arrow Фінансове право arrow Попередження фінансових правопорушень у сфері валютного регулювання
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Попередження фінансових правопорушень у сфері валютного регулювання

А.Й. Іванський

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

   Проаналізовано наукові погляди щодо визначення поняття валютного регулювання. Визначено поняття валютного регулювання та фінансового правопорушення у сфері валютного регулювання. Досліджено правовий статус та повноваження суб'єктів валютного регулювання та контролю. Акцентовано увагу на наявності колізій у національному валютному законодавстві, внесені пропозиції щодо їх усунення.
   Ключові слова: валютне регулювання, фінансове правопорушення у сфері валютного регулювання, валютне законодавство.
   Актуальність проблеми. Створення Української держави та перехід її до ринкових відносин зумовили формування недержавного сектора економіки, для якого колишні командно- адміністративні методи валютного регулювання стали неприйнятними. Надання недержавним суб’єктам права займатися зовнішньоекономічною діяльністю зумовило необхідність перегляду всієї системи валютного регулювання та розробки ефективних механізмів попередження фінансових правопорушень у цій сфері. Вирішення даної проблеми сприятиме здійсненню ефективної валютної політики, що врівноважує торговий баланс, сприяє зростанню конкурентоспроможності українських товарів, рентабельності підприємств, нагромадженню валютних резервів Національного банку України, забезпечує надійність вітчизняної грошової системи.
   Аналіз досліджень і публікацій. В основу написання даної статті покладені наукові праці дослідників нашого часу, зокрема, Є.А. Алісова, О.А. Костюченка, М.П. Кучерявенка, М.В. Сапожнікова.
   Постановка проблеми. Важливою умовою організації ефективної діяльності державних органів управління в сфері валютного регулювання і контролю є вдосконалення законодавчої бази України. Протягом останніх десяти років в законодавстві України були зроблені спроби вирішення питань валютного обігу, валютного регулювання та контролю на законодавчому рівні, проте до цього часу Закон України “Про валютне регулювання” так і не прийнято, а валютне регулювання здійснюється на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Велика кількість нормативно-правових актів ускладнює процес виконання норм валютного регулювання і не забезпечує його ефективності.
   Основний зміст дослідження. В науковій літературі можна зустріти декілька точок зору щодо визначення поняття валютного регулювання. Так, на думку В.Т. Ковальова, валютне регулювання - це законодавча форма здійснення валютної політики держави [1, с. 323]. Схожу позицію займає і М.В. Сапожніков, який вважає, що валютне регулювання - це сукупність засобів (економічних та адміністративних), що спрямовані на досягнення цілей державної валютної політики [2, с. 110]. На думку ж М.П. Кучерявенка, валютне регулювання становить собою діяльність держави і уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій, встановлення характеру відносин між державою і суб’єктами, на які поширюється валютне регулювання, правових форм їх здійснення, закріплення основ правового статусу суб’єктів валютного регулювання, характеру відносин між державою і резидентами та нерезидентами [3, с. 381]. О.А. Костюченко вважає, що валютне регулювання - це діяльність держави, спрямована лише на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями [4, с. 301].
   Найбільш прийнятними для характеристики цього поняття є точки зору М.П. Кучерявенка тв М.В. Сапожникова, оскільки валютне регулювання, безумовно, не може обмежуватися лише регламентацією міжнародних розрахунків та порядком здійснення угод з валютними цінностями, як вважає О.А. Костюченко. Крім того, валютне регулювання не може зводитися лише до підтримки визначеного співвідношення курсу національної та іноземних валют, шляхом зміни попиту та пропозиції на ринку, а й полягає у створенні найбільш сприятливих умов для формування внутрішньої валютної системи; організації порядку здійснення валютних операцій; розв’язанні питань стосовно створення системи органів управління цією сферою та визначення їх компетенції.
   Таким чином, аналіз запропонованих поглядів дозволяє висловити думку, що під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави в особі уповноважених нею органів (органів валютного регулювання і контролю) щодо застосування правових та економічних методів впливу на учасників валютних правовідносин щодо здійснення валютної політики в державі.
   Валютна політика реалізується через діяльність органів, уповноважених державою на організацію валютних відносин. Органи, які на сьогодні в Україні здійснюють валютне регулювання, можна розділити на три групи. До першої групи відносяться органи законодавчої влади, зокрема, Верховна Рада України; другу групу складають центральні органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерство фінансів України); до третьої групи відносяться органи державного управління, а саме Національний банк України. Окремо виділяються повноваження Президента України в сфері валютного регулювання як глави держави, оскільки він не відноситься до жодної з гілок влади. Розглянемо діяльність деяких з цих органів.
   На Верховну Раду як єдиний орган законодавчої влади в Україні покладено відповідні повноваження в нормативно-правовому забезпеченні здійснення загальних питань валютної політики, а саме прийняття законів та постанов в сфері валютного регулювання.
   Президент України реалізує свої повноваження, що надані йому ст. 106 Конституції України шляхом підписання законів України та видання указів і розпоряджень, у тому числі і сфері валютного регулювання, які є обов’язковими до виконання на території України.
   Вищим органом у системі центральних органів виконавчої влади, які згідно з законодавством України здійснюють валютне регулювання, є Кабінет Міністрів України. В п.2 ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначені лише повноваження цього органу, а завдання і функції, що повинен виконувати цей орган в сфері валютного регулювання не передбачені [5]. Вивчення повноважень Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання, передбачених Декретом, дозволяє стверджувати, що КМУ здійснює в сфері валютного регулювання функції загальної координації управління валютними відносинами, зокрема, розробляє загальні засади економічної, а в тому числі і валютної політики в країні та забезпечує формування валютних фондів держави.
   В якості головного органу валютного регулювання в Україні Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначає Національний банк України. Національний банк України як особливий центральний орган державного управління наділено широкими повноваженнями у сфері валютного регулювання (ст.ст. 7, 44 Закону України “Про Національний банк України”, ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”) [5; 6]. Аналіз відповідних нормативно-правових актів дозволяє виділити наступні види повноважень Національного банку України у сфері валютного регулювання: нормотворчі (передбачені ст.56 Закону „Про Національний банк України” та ст.11 Декрету “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”); контрольно-репресивні (прийняття рішення про скасування ліцензії на здійснення валютних операцій; контроль за дотриманням та виконанням нормативно-правових актів Національного банку в сфері валютного регулювання і контролю; контроль за дотриманням затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України тощо); регулюючі, тобто розпорядчі заходи (визначення та реалізація валютної політики України; визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті; складання платіжного балансу України; визначення курсової політики України; визначення структури валютного ринку України та порядку і умов торгівлі іноземною валютою на ньому тощо), які спрямовані на підтримання курсу національної валюти та встановлення ліберальної валютної політики.
   Таким чином, в Україні існує складна багаторівнева система органів валютного регулювання. Основним нормативним актом, в якому визначені функції та повноваження органів валютного регулювання, є Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Однак, в Декреті не міститься вказівок на наявність єдиної національної системи органів валютного регулювання і не передбачається конкретний порядок визначення їх функцій та повноважень, що не забезпечує ефективного функціонування системи органів валютного регулювання, і, як наслідок, призводить до збільшення фінансових правопорушень у цій сфері.
   Фінансове правопорушення у сфері валютного регулювання, поряд з податковими правопорушеннями, правопорушеннями у сфері публічних банківських відносин, у сфері грошово- касового обігу, у сфері загальнообов’язкового державного страхування, є одним з різновидів фінансового правопорушення, який виділяється на підставі видів фінансово-правової відповідальності. Відповідно, його визначення повинно містити як загальні ознаки, що притаманні всім правопорушенням, так і специфічні характеристики. Виходячи з загального розуміння теорією терміну “правопорушення” [7, с.40], фінансове правопорушення у сфері валютного регулювання можна визначити як суспільно шкідливе, винне, діяння деліктоздатного суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), вчинене на порушення норм спеціального законодавства України, що регулює валютні відносини, за яке законом передбачено фінансово-правову відповідальність.
   Під попередженням правопорушення слід розуміти правові та організаційні заходи щодо забезпечення дотримання законності і встановлення режиму правопорядку (як стану впорядкованості суспільних відносин, базоване на праві і законності [8, с.40], за реальної імплементації конституційного принципу верховенства Права). Відповідно, дослідження попередження фінансових правопорушень у сфері валютного регулювання передбачає вивчення комплексу заходів організаційного та правового характеру, здійснення яких передбачені правовим статусом та повноваженнями органів валютного контролю в Україні.
   Для функціонування валютного контролю в Україні була створена система суб’єктів валютного контролю, тобто тих державних органів, а в деяких випадках і недержавних, які наділені повноваженнями щодо проведення заходів з перевірки дотримання валютного законодавства. Органами валютного контролю є Національний банк України, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України, Державний комітет зв’язку та інформатизації [5; 125]. Агентами валютного контролю є організації, які відповідно до законодавства України можуть виконувати функції агента валютного контролю. Зокрема, функції агента валютного контролю покладені на уповноважені банки, державні податкові інспекції, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи.
   Якщо Національний банк України здійснює валютний контроль безпосередньо та через уповноважені банки, то Кабінет Міністрів України передоручає свої функції в галузі валютного контролю іншим органам державного управління. В даний час ці функції виконуються Міністерством фінансів України, Державною митною службою України, органами державної податкової служби.
   Аналіз законодавства дозволяє зробити висновок, що митні органи України здійснюють валютний контроль за такими напрямками: по-перше, це контроль за дотриманням правил переміщення через кордон України готівкової валюти та валютних цінностей; по-друге, контроль за репатріацією експортної виручки резидентів за експортними договорами (контрактами); по- третє, контроль за обґрунтованістю платежів на користь нерезидентів при імпорті товарів.
   Для реалізації повноважень в сфері валютного контролю митні органи України наділені правами щодо перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; проведення митного огляду, в тому числі особистого огляду; здійснення обліку валюти та валютних цінностей, що переміщуються через митний кордон України; проведення усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; взаємодії з органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами та громадянами; залучення для надання консультацій спеціалістів інших правоохоронних органів та експертів.
   В межах своїх повноважень Державний митна служба України видає накази, листи та роз’яснення щодо порядку переміщенням валюти України, іноземної валюти, цінних паперів, чекових книжок та інших валютних цінностей через митний кордон України та здійснення митними органами валютного контролю.
   В Законі України від 24.12.1993 р. № 3813 - XII “Про державну податкову службу в Україні” [9], на відміну від Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, де зазначено, що Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів на території України, визначено конкретні повноваження органів державної податкової служби у сфері валютного контролю, а саме здійснення контролю за дотриманням законодавства про валютні операції, контролю за законністю валютних операцій резидентів і нерезидентів та розгляд звернень громадян, підприємств, установ та організацій з питань валютного контролю.
   Слід зазначити, що в законодавстві України не передбачено поділу податкових органів на органи та агенти валютного контролю, хоча до органів необхідно віднести лише Державну податкову адміністрацію України, а державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах - до агентів валютного контролю.
   Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою КМУ від 27.02.1993 р. № 147 [10], міністерство здійснює контроль за цільовим використанням резидентами валютних коштів, отриманих за рахунок державного бюджету.
   Національний банк України є головним органом в системі валютного контролю, що в межах повноважень визначених чинним законодавством України [5; 6; 11] здійснює контроль за виконанням валютного законодавства на території України. Основними завданнями Нацбанку є наступні: забезпечення виконання державної політики у сфері валютного контролю та ліцензування, встановлення раціональної системи валютного контролю. До його повноважень в галузі валютного контролю належать: участь у розробці, підготовці та розгляді проектів нормативно-правових актів з питань валютного контролю; розробка методології валютного контролю, контроль за дотриманням умов виданих ліцензій на право здійснення валютних операцій; контроль за здійсненням валютних операцій тощо.
   Контрольні повноваження Національного банку України реалізуються шляхом проведення перевірок, але відповідна процедура врегульована тільки стосовно перевірок уповноважених банків [11]. Звідси виникає питання щодо кола об’єктів даного виду валютного контролю: чи може Національний банк здійснювати перевірки будь-яких учасників валютних відносин, чи лише уповноважених банків. Відповідно до ст. 12 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та ст. 44 Закону про Національний банк, національний банк має всі правові підстави для здійснення перевірок будь-яких учасників валютних правовідносин без виключення.
   Проте, на практиці перевірки фізичних і юридичних осіб в частині дотримання ними валютного законодавства Національним банком проводяться лише тоді, коли за даними, що були отримані в ході перевірки уповноваженого банку, виявляється порушення правил здійснення валютних операцій клієнтами банку, а також у тому випадку, коли Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку здійснює перевірку дотримання умов ліцензії на здійснення валютних операцій. Однак, якщо порядок перевірок фізичних і юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) за фактом виявленого порушення можна здійснити за тією ж процедурою, що і перевірку уповноваженого банку, то порядок проведення перевірок дотримання умов ліцензії на здійснення валютних операцій фізичними і юридичними особами (резидентами і нерезидентами) залишається взагалі не визначеним.
   Звертає на себе увагу той факт, що окремі органи валютного контролю, які перераховані у Декреті, на сьогодні не виконують ті функції і повноваження, що за ними закріплені. Так, в ст. 13 Декрету сказано, що Державний комітет зв’язку і інформатизації України (надалі - Держкомзв’язку) повинен здійснювати контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, а на практиці цю функцію виконують уповноважені банки та органи Державної митної служби України. Спільною Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю” на Держкомзв’язку покладено обов’язок безпосереднього контролю за здійсненням міжнародних поштових переказів та за надходженням валюти для здійснення взаєморозрахунків за послуги поштового та електричного зв’язку. А в Положенні про Державний комітет зв’язку і інформатизації України, затвердженому Указом Президента від 3.06.1999 року № 601/99 [12], зазначені повноваження в сфері валютного контролю не містяться взагалі. Доцільно звернути увагу на те, що законодавство Російської Федерації, Казахстану, Вірменії даний суб’єкт до органів валютного контролю не відносить, адже фактично він не виконує ніяких функцій у сфері валютного контролю [13; 14; 15].
   Дослідження системи суб’єктів валютного контролю дозволяє стверджувати, що вона ще не склалась як відповідна цілісна система, оскільки правовий статус та повноваження зазначених органів закріплені різними нормативними актами, які практично не пов’язані один з одним, і не створюють єдиної системи.
   Водночас, аналіз законодавчої бази у сфері валютного регулювання свідчить про значну колізійність підзаконних нормативних актів, що сприяє існуванню напівлегальних і легальних шляхів відпливу валютних коштів за межі України, зокрема:
   - використання додаткових платіжних карток, емітованих на ім’я резидентів на легально відкриті рахунки нерезидентів в іноземних банках, з зарахуванням на такі рахунки коштів за імпортними чи експортними контрактами;
   - договірне зменшення вартості експортованого товару після здійснення експорту;
   - неконтрольоване вивезення валютних коштів за допомогою емітованих українськими банками платіжних карток (на це ще у 1998 році звертав увагу Є. Алісов [17, с. 44]);
   - укладання угод на імпорт без ввезення товару в Україну з підписанням фіктивних актів про передачу товару резиденту-імпортеру за кордоном;
   - укладання фіктивних угод про імпорт послуг.
   З метою попередження вказаних правопорушень у сфері валютного регулювання пропонується вжити наступні заходи:
   - ввести заборону на використання резидентами платіжних карток, емітованих іноземними банками (окрім передоплачених карток типу “електронний гаманець”);
   - надавати дозвіл на договірне зменшення вартості експортного товару після виконання резидентом своїх контрактних зобов’язань лише за наявності акту незалежної експертизи;
   - запровадити обов’язкове засвідчення торговими представництвами при посольствах України (чи консульствами) або торговельно-промисловими палатами відповідних країн документів, що підтверджують виконання нерезидентом своїх обов’язків при здійсненні імпорту без ввезення товару в Україну;
   - законодавче встановлення максимального терміну завершення розрахунків за експортними та імпортними угодами у гривні за аналогією з такими розрахунками в іноземній валюті;
   - вміщення у законодавстві чіткої вказівки щодо непоширення на зовнішньоекономічні розрахунки Закону України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні”, зокрема, п.23.4. ст.23 про можливість повернення платнику перерахованих ним одержувачу коштів за вимогою банку платника. Висновки: Підвищення ефективності попередження правопорушень у сфері валютного регулювання, поряд із вжиттям зазначених вище заходів, потребує також вдосконалення діяльності суб’єктів валютного контролю у сфері валютного регулювання.
   З цією метою пропонується:
   1) прийняти спеціальний нормативно-правовий акт з питань регулювання порядку проведення перевірок щодо дотримання суб’єктами валютних правовідносин вимог валютного законодавства України, де чітко визначити наступне: види перевірок, що має право здійснювати Національний банк України щодо дотримання суб’єктами валютних правовідносин норм валютного законодавства України; механізм здійснення таких перевірок; право Національного банку України на здійснення перевірок усіх учасників валютних правовідносин без виключення; види валютних операцій контроль за якими має право здійснювати саме Національний банк України;
   2) передбачити в Законі України “Про валютне регулювання” наступну систему органів і агентів валютного контролю, зокрема, визначити, що органами валютного контролю в Україні є: Національний банк України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України та Державна митна служба України, а агентами - уповноважені банки, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах, регіональні митниці та митниці;
   3) внести відповідні зміни до Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якими перебачити, що Державний комітет зв’язку і інформатизації України не належить до системи суб’єктів валютного контролю, оскільки даний державний орган фактично не виконує закріплених за ним функцій і повноважень у сфері валютного контролю;
   4) в проекті Закону про валютне регулювання віднести до повноважень Державної митної служби України в сфері валютного комплексний контроль за порядком переміщення валютних цінностей та товарів через митний кордон України. Державна податкова адміністрація України повинна здійснювати контроль за дотриманням законодавства про валютні операції, контроль за законністю валютних операцій, які проводяться резидентами та нерезидентами на території України, розгляд звернень громадян, підприємств, установ та організацій з питань валютного контролю; а також мати право застосування до резидентів (крім уповноважених банків) та нерезидентів, які порушують валютне законодавство України, санкцій передбачених Законом України “Про валютне регулювання”, передачу правоохоронним органам матеріалів про факти правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. За Міністерством фінансів України залишити функцію контролю за цільовим використанням резидентами валютних коштів, отриманих за рахунок державного бюджету.

ЛІТЕРАТУРА

   1. Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. - М.: Юристъ, 1996. - 400 с.
   2. Сапожников Н.В. Теоретические проблемы и перспективы развития валютного права // Государство и право. - 2004. - №11. - С.110.
   3. Адміністративне право України / За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
   4. Костюченко О.А. Валютне регулювання, валютний контроль // Юридична енциклопедія.- К.: “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1998. - Т.1.: А-Г - 672 с.
   5. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст. 184
   6. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст.238.
   7. Общая теория права и государства: Учебник. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юрист, 2002. - 517 с.
   8. Общая теория права и государства / Под ред. В.Лазарева. - М.: Юристъ, 2001. - 520 с.
   9. Про державну податкову службу: Закон України від 24.12.1993 р. № 3813-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 15. - Ст. 84.
   10. Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою КМУ від 27.02.1997 р. // Зібрання постанов Уряду України. - 1993. - № 7. - Ст. 150.
   11. Про валютний контроль: положення Національного банку України, затв. постановою Правління НБУ від 8.02.2000 р. № 49 (зі змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України. - 2000. - № 14. - Ст.41.
   12. Положення про Державний комітет зв’язку і інформатизації України, затверджене указом Президента від 3.06.1999 р. № 601/99 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 22. - Ст.999.
   13. Закон РФ от 9.10.1992 г. №3615 - I “О валютном регулировании и валютном контроле” / / Ведомости Съезда народных депутатов РФ И Верховного Совета РФ. - 1992. - №45. - Ст.2542.
   14. Закон Республики Армения “О валютном регулированиии и валютном контроле” от 10.09.1993 г. № С-0901-1-ЗР-81 // http://www.parliament.am/Ru/
   15. Закон Республики Казахстан от 24.12.1996 г. № 54 - I ЗРК “О валютном регулировании”
   16. Алисов Е.А. Финансовое право. Учебное пособие. - Х.: Еспада, 1999. - 240с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com