www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Адаптивні можливості психологів-початківців як умова їх ефективної професійної діяльності
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Адаптивні можливості психологів-початківців як умова їх ефективної професійної діяльності

Т.В. Вашека,
кандидат психологічних наук, доцент,

Ю.В. Кот,
студентка 4 курсу факультету психології та соціології
(Національний авіаційний університет, м. Київ)

АДАПТИВНІ МОЖЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІВ-ПОЧАТКІВЦІВ ЯК УМОВА ЇХ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

   Постановка проблеми. Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються в українському суспільстві, зумовлюють наявність широкого кола особистісних та міжособистісних проблем, які вимагають кваліфікованої психологічної допомоги. Практикуючий психолог останнім часом у своїй професійній діяльності стикається з такими ситуаціями, психічними проявами суспільного та особистого життя, котрі вимагають нагального психотерапевтичного впливу, від результатів якого залежить людська доля, а іноді й життя людини.
   Висококваліфіковане вирішення проблем клієнта багато в чому обумовлено особистісними характеристиками самого психолога, його зрілістю як фахівця [2; 3; 4; 5]. Неврахування особистісних якостей як основного фактору професійної придатності студентів під час навчання у ВНЗ призводить до того, що дипломовані психологи демонструють на практиці відсутність емпатії, терпіння, толерантності, а іноді переносять власні особистісні проблеми на процес взаємодії з клієнтами. Як наслідок, кар'єра такого "спеціаліста" не складається, що часто призводить до виникнення кризи особистісного розвитку, а результати діяльності такого професійно неспроможного психолога, як правило, дискредитують психологічну науку та можуть нанести непоправної шкоди клієнту [6].
   Враховуючи, що спектр особистісних рис і провідних тенденцій майбутніх практичних психологів надзвичайно широкий, постає питання визначення тих мінімально необхідних якостей особистості, відсутність яких роблять проблематичною їх роботу за фахом.
   Аналіз досліджень і публікацій. Сучасний науковий підхід до аналізу особистості практичного психолога окреслює певне коло професійно важливих якостей фахівця, які формуються під час навчання й подальшої професійної діяльності та вирізняють ефективно працюючого психолога (Ю.Ємельянов, О.Копйов, Н.Пророк, К.Роджерс, О.Саннікова, В.Тернопол та інші). Так, К.Роджерс, спираючись на висновки Американської психологічної асоціації, подає критерії та характеристики, які бажані для психотерапевта: інтерес до людини як до особистості, а не як до матеріалу впливу; терпимість, “відсутність зверхності”; самонавчання та самовдосконалення; конгруентність, здатність займати психотерапевтичну позицію, встановлювати гнучкі конструктивні взаємовідносини з клієнтами; готовність прийняти на себе відповідальність та інше.
   Серед особистісних якостей, що зумовлюють професійну придатність практичного психолога, О.Копйов називає: відсутність фальші, захисних форм поведінки, аутентичність та щирість у спілкуванні з клієнтом, точне емпатійне його розуміння. На думку Ю.Ємельянова, до них слід також віднести показники емоційного контролю та психічної стабільності.
   О.Саннікова вказує на те, що поряд з типовим в особистості професіонала слід звертати увагу й на індивідуально-своєрідне: емоційність як якість індивідуальності; комунікабельність як вид психічної активності; загальну та професійну компетентність у спілкуванні; емпатію, що розглядається як професійно значуща якість психолога.
   Розгляд авторських моделей особистості психолога-практика, запропонованих Н.Пророк, Н.Чепелєвою, показує, що їх важливими підструктурами є наявність позитивної мотивації до професійної діяльності, професійна рефлексія, гнучка "Я-концепція", операціональна та комунікативна компетентність, професійна саморегуляція.
   Вивчення проблеми підготовки майбутнього психолога дозволяє зауважити, що серед значної кількості особистісних якостей дослідниками майже не згадуються адаптаційні можливості. Проте професійна реалізація випускника психологічного факультету залежить від того, наскільки успішно відбуватиметься адаптація до професійного середовища, наскільки розвинені його адаптаційні якості.
   Сучасною психологією адаптивність розуміється як властивість особистості, здатність до внутрішніх (психологічних) та зовнішніх (поведінкових) перетворень, що забезпечують збереження рівноваги між особистістю та мікро-й макросоціальним середовищем (Б.Ананьев, В.Калін, О.Маклаков, А.Налчаджян, В.Петровський, В.Розов, Е.Еріксон та інші). Адаптивні якості виявляються під час адаптації, яка є необхідною ланкою і початковим етапом виробничої діяльності незалежно від сфери та фаху.
   На психологічному рівні адаптація характеризується відчуттям внутрішнього дискомфорту, невпевненістю, зростанням психологічної напруги, підвищенням тривожності, явним чи прихованим конфліктом із соціальним оточенням. Цим негативним проявам можна запобігти, якщо ще у ВНЗ виявити та скоригувати адаптивні можливості випускника, які забезпечують пристосування до нових умов професійної діяльності. Отже, постає проблема визначення тих необхідних адаптаційних якостей, відсутність яких перешкоджатиме успішному виконанню професійних обов'язків.
   Метою нашого дослідження є вивчення особистісних адаптаційних характеристик випускника та їх впливу на ефективність професійної діяльності в перші роки роботи за фахом.
   На першому етапі ми розробили та реалізували діагностичну програму з вивчення адаптаційних характеристик випускника. На другому - планується здійснити аналіз особливостей адаптаційного процесу молодих спеціалістів, що працюють психологами в різних соціально-економічних сферах, та визначити роль особистісних адаптивних можливостей у цьому процесі.
   На думку О.Саннікової та О.Кузнєцової, у психологічних властивостях адаптивності відбиваються індивідуальні відмінності людей. Серед індивідуально-типологічних факторів, які детермінують утворення сталих симптомокомплексів адаптивності, автори визначають емоційність. Тому, добираючи комплекс психодіагностичних методик, ми спинились саме на тих, що дозволяють вивчити не тільки окремі сторони соціально-психологічної адаптації, але й різні прояви емоційності як найважливішої складової темпераменту, як властивості, що бере участь у регуляції діяльності та спілкування, як системоутворюючого фактору, котрий обумовлює структуру властивостей особистості та характеризується адаптивною функцією (О.Ольшаннікова, І.Паулвичус, О.Саннікова).
   Так, багаторівневий особистісний опитувальник "Адаптивність" (А.Маклаков, С.Чермянін) використовується для діагностування деяких характеристик особистості, які в сукупності складають особистісний адаптаційний потенціал (ОАП). Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса та Р.Даймонда дозволяє зробити висновок про кількісні параметри адаптивності та дезадаптивності.
   До числа опитувальників, за допомогою яких можна опосередковано отримати інформацію про адаптивність, відносяться Шістнадцятифакторний особистісний опитувальник Р.Кеттелла (фактор "Афектотимія - шизотимія" дозволили оцінити психологічні характеристики гнучкість і адаптивність) та Мінесотський багатомірний особистісний опитувальник (шкали "Іпохондрія", "Депресія", "Психопатія", "Психастенія" та "Шизоїдність" дають можливість зафіксують особливості пристосування особистості до мінливого оточення, стан тривожності, емоційну нестійкість, нерішучість, відсутність емоційного відгуку на переживання інших людей).
   Для діагностики міжособистісних стосунків досліджуваних, на основі яких судять про успішність адаптації в соціумі, доцільно використовувати тест Т.ЛІрі, перші чотири октанти якого характеризують тенденції нонконформізму в міжособистісних стосунках, а інші чотири -соціально адаптивну поведінку.
   Методика Спілбергера-Ханіна дозволяє дослідити особистісну тривожность, високий рівень якої вважається негативним чинником у професійній діяльності практикуючого психолога.
   Діагностичну програму доповнювало анкетування, яке дозволило випускникам визначити власні можливості професійної адаптації, оцінити свою готовність до вирішення завдань психологічної практики. Крім того, були розглянуті деякі проблеми вузівської підготовки майбутніх психологів, які можуть позначитися на рівні сформованості адаптивності.
   Експериментальне дослідження проводилось на базі факультету психології та соціології НАУ (106 респондентів). Обробка отриманих даних здійснювалась за допомогою кількісного (кореляційного) аналізу, а процедура обробки - за допомогою комп'ютерної програми SPSS. Узагальнення даних діагностичних методик дозволило визначити групи осіб, що відрізняються рівнем адаптованості: високоадаптивні та низькоадаптивні.
   Для високоадаптивних осіб (40,6% обстежених) характерними є самовпевненість, адекватність, стійкість відносно негативного емоційного впливу, низький рівень тривожності, високий ступінь пристосування до будь-яких умов, наполегливість, рішучість, працездатність, сталість інтересів. Вони не мають проблем у спілкуванні, легко вступають у контакти, часто стають лідерами груп. Як негативні риси, в цих осіб спостерігається низький рівень емпатії, нечутливість до оцінки власної особи та власних дій з боку оточуючих, тому для них не характерні самообвинувачення, покаяння, що може призвести до соціально несхвальних вчинків.
   "Психологічний портрет" осіб з низькою адаптивністю вирізняється такими характеристиками (у відсотках відносно загальної кількості респондентів): схильність до невротизації, яка проявляється в невпевненості, тривожності, безпорадності, емоційній неврівноваженості (33,9%); конформність, пасивність (16%); відсутність віри у власні сили, схильність до визнання думки оточуючих як безперечно правильної (6,6%); консерватизм, ригідність (12,2%); недостатні самоорганізація та самоконтроль (21,7%); відсутність організаторських здібностей, проблеми в спілкуванні (29,2%). Такі характеристики, як практичність у вирішенні життєвих питань, відсутність творчого пошуку, вузьке коло інтелектуальних інтересів доповнюють їх портрет. У стабільній соціальній ситуації зазначені якості забезпечують надійність та підтримують рівень адаптованості. Однак в невизначених ситуаціях вони посилюють адаптаційні труднощі.
   Розглянуті індивідуально-психологічні особливості в різній мірі можуть позначитися на здатності психолога-початківця швидко адаптуватись в новому колективі. Адже результати, отримані в процесі кореляційного аналізу, свідчать про існування зв'язків між показниками адаптивності й показниками комунікативних та організаційних здібностей (р<0,01).
   Досить низькі показники адаптивності певною мірою можуть бути пояснені особливостями підготовки практичних психологів у ВНЗ: явне домінування науково-предметної та методично-практичної підготовки спеціаліста над розвитком його особистості. Як наслідок, майбутні фахівці недостатньо співвідносять сенс роботи психолога та професійну мету з морально-духовними ціннісними орієнтаціями.
   Отримані нами дані відносно показників адаптивності певною мірою не збігаються з результатами самооцінки випускниками власної готовності до професійної діяльності. Переважна більшість 5-курсників, як свідчать результати анкетування, вважає себе готовою до практичної роботи за спеціальністю (цілком готові - 24,5%, в основному готові -46,2%). Повністю не готовими визнають себе лише 3,8% опитаних. Така позитивна оцінка фахової спроможності, безумовно, сприятиме успішній професійній адаптації. Зрозуміло, що подібна самооцінка має базуватись на реальних досягненнях. Однак значна кількість респондентів (майже 80%) вважає, що їм бракує практичних навичок для роботи на фірмах, в установах, не пов'язаних із системою освіти, а саме у цій сфері вони планують працевлаштуватись.
   Висновки. Проведене нами дослідження не є завершеним, але дозволяє дійти попередніх висновків:
   1. Фахова підготовка практичного психолога передбачає формування у випускника низки особистісних якостей, які забезпечують продуктивність майбутньої професійної діяльності. Чільне місце у їх переліку посідає адаптивність як здатність до внутрішніх та зовнішніх перетворень на шляху збереження рівноваги між особистістю та соціальним середовищем.
   2. Результати впровадження комплексної діагностичної програми дозволяють виявити серед випускників, що опановують спеціальність "Психологія", групи осіб з високим (40,6%) та низьким (59,4%) рівнем адаптивності. Визначені індивідуально-психологічні особливості адаптивності можуть позначитися на процесі професійного становлення практикуючого психолога, на його здатності виконувати посадові обов'язки.
   3. Ураховуючи індивідуально-психологічні особливості студентів, необхідно активно включати їх у реальну практичну психологічну діяльність, не обмежуючись виключно навчанням, але при збереженні провідної ролі навчальної діяльності. Досягти цього можливо за умови наявності у ВНЗ власних структур, що постійно займаються наданням психологічної допомоги не тільки населенню і різним організаціям та установам, але й студентам, які мають особистісні проблеми.
   Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у розробці програми формування адаптивності студентів-психологів, яка, на нашу думку, має реалізовуватись у двох напрямках: 1) допомога у вирішенні їхніх особистісних проблем, оскільки ці проблеми можуть негативно позначатись на взаємодії з клієнтами і колегами. З цією метою ми плануємо провести з випускниками тренінг, спрямований на засвоєння вмінь і навичок рефлексії, оцінки свого функціонального стану та різноманітних прийомів релаксації; 2) розвиток базових психотехнічних умінь та навичок, що сприятиме виробленню індивідуального стилю роботи з клієнтами і, відповідно, забезпечить підтримання постійної динамічної рівноваги у системі "особистість - професійна діяльність". Сьогодні вважаємо доцільним готувати у ВНЗ психолога-практика, орієнтуючись не на окрему парадигму, а на оволодіння базовими вміннями і навичками взаємодії з клієнтами, психотехніками різних напрямів консультування як вітчизняної так і західних психологічних шкіл.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балл Г. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г.Балл // Вопросы психологии. - 1989. - №1. - С. 99-100.
2. Бондаренко 1.1. Психологічні умови ефективної професійної адаптації психологів-початківців: автореф. дис. канд. психол. наук / 1.1.Бондаренко. - К., 2004. - 24 с
3. Кузнецова О.В. Индивидуально-типологические факторы адаптивности личности: автореф. дис.... канд. психол. наук / О.В.Кузнецова. - Одесса, 2005. - 26 с.
4. Саннікова О.П. Соотношение индивидуально-типических особенностей эмоциональности и общительности / О.П.Саннікова // Вопросы психологии. - 1982. - №2. - С. 109-115.
5. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практикуючого психолога / В.Г.Панок // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - №4. - С 5-7.
6. Чепелєва Н.В. Формування професійної компетентності психолога: Наукові записки інституту психології АПН України ім. Г.С. Костюка / За  ред. С.Д.Максименка. - К., 1999. - 286 с.

 
Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com