www.VuzLib.com

Головна arrow Фінансове право arrow Фінансове право у системі українського права
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Фінансове право у системі українського права

Т. А. Латковська

ФІНАНСОВЕ ПРАВО У СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА

   У статті розглянуто питання місця фінансового права у системі українського права. Звернено увагу на посилення ролі фінансів, важливість фінансово-правових відносин, інтенсивний розвиток яких сприяє вдосконаленню та формуванню нових фінансово-правових інститутів.
   Ключові слова: фінансове право, фінансово-правові відносини, метод фінансово-правового регулювання.
   Фінансове право - одна із галузей права, на яку суттєво вплинули зміни, що відбуваються у нашій державі.
   Ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів, таких, як зміна соціально-економічної формації у 90-х роках, утворення нових держав з новими системами державного устрою і державної влади, значна зміна сфер управління та організації самоуправління у країнах СНД, нові акценти у публічних інтересах, реформування відносин власності, становлення ринкових відносин - викликали перегляд розуміння багатьох базових категорій фінансового права, а отже, сприяли розвитку еволюційних процесів у фінансово-правовій науці. Порівняно з минулим затяжним періодом, у досить короткий час прийнята велика кількість фінансово-правових актів, які становлять потужний законодавчий масив та, мабуть, провідний у системі законодавства України. Якщо раніше досліджувалися в основному проблеми бюджетного права, то сьогодні у зв’язку з мобільністю фінансового законодавства значно збільшилася кількість наукових публікацій з фінансово-правових питань, адже для прийняття оновлених законів потрібні наукові розробки та рекомендації [1,с. 5-9].
   Фінансово-правові відносини є особливо важливими для життєдіяльності всієї держави. Правове регулювання фінансових відносин, що виникають між державою та включеними до її складу публічно-правовими утвореннями, між державою та фізичними чи юридичними особами, посідає важливе місце в системі регулювання суспільних відносин. Саме тому коло питань, що входять до предмета фінансового права, постійно привертає увагу вчених-юристів.
   Політико-правові перетворення, що відбуваються в Україні, вказують на важливість галузі фінансового права та пред’являють до якості його змісту особливі вимоги. Фінансовому праву властиві специфічні риси, які виділяють цю галузь у системі українського права. Відносини, урегульовані фінансовим правом, зумовлені фактом існування держави, тому зовнішньо виражаються у тих формах, які їм визначає держава. Відомо, що для здійснення будь-якої діяльності, чи то сфера управління, економіки, науки, освіти, культури, міжнародної діяльності і т. п., обов’язково потрібні кошти, які держава може використовувати у своїх інтересах тільки за умови їх мобілізації у фонди коштів, основним з яких виступає бюджет. Необхідно враховувати, що вся діяльність з мобілізації, розподілу та використання коштів фондів здійснюється державою у правовій формі, в основному за допомогою норм фінансового права. Сьогодні проблеми сучасного фінансового права - це проблеми вдосконалення української державності та прискорення економічного розвитку. Україна вступила в нове тисячоліття з твердим наміром побудувати державу з ринковою економікою. Значення держави в економіко-правовому житті суспільства посилюється у двох напрямах. З одного боку, більш значною стає роль держави як основного соціального інституту з приводу захисту інтересів громадян, з іншого - держава бере активну участь у економічних процесах і безпосередньо як господарюючий суб’єкт, і як регулятор економіки через бюджетно-фінансову та грошово-кредитну політику.
   Розвиток ринкових відносин зумовлює стрімке удосконалення фінансово-правових механізмів управління суспільством. Фінанси як інструмент управління суспільством виступають основним джерелом інформації про всі без винятку процеси в життєдіяльності суспільства і держави, вони забезпечують прозорість діяльності держави, дають можливість відслідковувати всі процеси, що відбуваються у країні.
   У фінансах проявляється одна зі сторін економічних відносин суспільства, розвиток якої зумовлений існуванням товарно-грошових відносин, та держави, що використовує механізм фінансів для виконання своїх завдань, яким властивий публічний характер. Необхідність у функціонуванні фінансів пов’язана з існуванням держави та її потребою у фінансових ресурсах. Без наявності фінансових ресурсів та без використання широких можливостей впливу на всі процеси за допомогою фінансового механізму держава не може реалізовувати свою внутрішню та зовнішню політику і забезпечувати виконання своїх соціально-економічних програм. Використовуючи фінансово-правові механізми, держава реалізує публічні функції, які вимагають фінансування, а також передуючих йому планування та обліку коштів, що є в розпорядженні бюджетного фонду. Від ефективності проведених заходів залежить не тільки якість вирішення проблем, що стоять перед державою, але й саме існування даного політичного інституту. Фінансова діяльність держави полягає у правомірній поведінці суб’єктів фінансового права, спрямованій на збереження або вдосконалення юридичного механізму регулювання фінансових відносин, забезпечує взаємодію приватного та публічного секторів економіки, сприяє підтриманню економічної безпеки країни.
   Конституція України визначає виключну компетенцію Верховної Ради у прийнятті актів (ч. 2 ст. 92), які регулюють: бюджетні, податкові, валютні відносини; засади створення і функціонування фінансового, грошового кредитного та інвестиційного ринків; порядок утворення та погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види та типи. Усе це свідчить про розуміння державою визначальної ролі фінансів як важливого важеля регулювання економіки країни в цілому з широкими можливостями впливу на неї для виконання першочергових завдань, які залежать від конституційного ладу та державної політики у сфері фінансової діяльності. Крім того, Конституція України закріплює визначальні принципи побудови бюджетної системи (ст. 95), установлює компетенцію Верховної Ради України в галузі фінансової діяльності (пп. 4, 14, 16, 18, 19 ст. 85), Президента України (пп. 12, 28 ст. 106), Кабінету Міністрів (ст. 97, пп. З, 6, 8 ст. 116), Національного банку України (ст.ст. 99, 100), Рахункової палати (ст. 98), місцевих органів влади (пп. 4, 5 ст. 119; ст.ст. 142, 143). Світові процеси глобалізації, які особливо торкнулися економічної сфери, а також розширення міжнародних економічних зв’язків України не тільки посилюють роль її фінансів, але й ускладнюють, вимагають освоєння світових фінансових інструментів та активного використання регулятивної ролі фінансів, яка здійснюється за допомогою методів впливу, а також їх контрольної функції, що є необхідною умовою успішного функціонування ринкової економіки.
   Особливе значення фінансового права у системі українського права пояснюється і тим, які суспільні відносини перебувають у сфері його регулювання. Суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності держави та органів місцевого самоврядування, зумовленої функціонуванням фінансової системи, потребують упорядкування - чіткого визначення прав та обов’язків суб’єктів, які беруть у них участь, а також їх відповідальності у випадку порушення встановленого порядку, тобто у правовому врегулюванні відносин.
   До предмета фінансового права входять суспільні відносини, що формуються у процесі здійснення державою фінансової діяльності, тобто діяльності з мобілізації коштів у публічні централізовані і децентралізовані фонди держави й органів місцевого самоврядування та інші публічні фонди, їх розподілу і використання, а також у ході контролю за рухом цих коштів.
   У цих відносинах виявляється владно- організаційна роль держави та органів місцевого самоврядування в розподілі та перерозподілі національного доходу країни. І держава, і органи місцевого самоврядування у цих відносинах виражають публічний фінансовий інтерес.
   Фінансові відносини, які існують тільки у формі правовідносин, виникають та функціонують у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування та мають грошовий характер; є різновидом майнових відносин, що мають публічний характер, оскільки виникають з приводу публічних фондів коштів; одним із суб’єктів цих відносин виступає держава в особі органів законодавчої або виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування, фінансово-кредитних органів, наділених владними повноваженнями стосовно іншої сторони; виникають, змінюються та припиняються лише на підставі нормативно-правового акта.
   Важливе значення належить чіткому правовому регулюванню фінансових відносин не тільки з метою забезпечення необхідної організованості роботи державних органів, органів місцевого самоврядування, але й з метою дотримання інтересів держави, а також громадян та забезпечення виконання державою її функцій, визначених Конституцією України.
   Сьогодні збільшується масив фінансово- правових норм, розширюється коло суспільних відносин, що підпадають під предмет фінансово- правового регулювання [2, с. 16-20]. Інтенсивний розвиток фінансових відносин виявляє значення окремих фінансово-правових інститутів, серед яких, наприклад, інститут державних та муніципальних видатків, інститут державного боргу [3]. Відбувається формування нових фінансово- правових інститутів або розширюються та піднімаються на вищий рівень вже існуючі, переростаючи із простих у складні інститути. В умовах ринкового господарства та визнання державою приватної форми власності розширюється емісійна діяльність держави, являючи собою особливий вид фінансової діяльності держави та передуючи мобілізації коштів фондів, їх розподілу та використанню з метою виконання завдань і функцій держави. Взагалі без емісійних, бюджетних та податкових відносин неможливе функціонування суспільства, саме в їхньому правовому регулюванні зацікавлена насамперед будь-яка країна. Тому сьогодні з’являються окремі висловлювання з приводу дослідження емісійних відносин, які регламентуються нормами фінансового права та утворюють всередині галузі самостійний інститут емісійного права.
   Якісний стрибок у розвитку структурних елементів фінансово-правової галузі ні в якому разі не означає „розмивання” її галузевої єдності [4]. Множина окремих фінансово-правових норм, згрупована в різні інститути, об’єднується в цілісну систему даної галузі права. Групування фінансово-правових норм залежить від змісту та особливостей регульованих відносин.
   Традиційно вважається, що фінансове право належить до галузей публічного права, для якого характерні такі ознаки: орієнтація на задоволення публічних інтересів; одностороннє волевиявлення суб’єктів права; широка сфера розсуду; ієрархічні відносини суб’єктів та відповідна субординація правових актів і норм; переважання директивно- обов’язкових норм; нормативно-орієнтовний вплив; пряме застосування санкцій, пов’язаних з обмеженнями використання ресурсів і т. п. [5, с. 651].
   Притаманна фінансовому праву розвинена та складна сукупність об’єктивних закономірностей дозволяє розглядати предмет фінансового права як сукупність суспільних відносин, що виникають між державою та іншими суб’єктами у процесі мобілізації, розподілу та використання публічних централізованих і децентралізованих фондів держави й органів місцевого самоврядування з метою реалізації завдань публічного характеру, здійснення фінансового контролю. У зв’язку з фінансовою діяльністю держави й органів місцевого самоврядування, крім фінансових, виникають й інші суспільні відносини, які не належать предмету регулювання фінансового права і, відповідно, регулюються іншими галузями права. Фінансове право, стикаючись з ними, поширюється тільки на фінансові відносини.
   Специфіка предмета фінансового права зумовила особливості способів державного впливу на цю сферу публічної діяльності. Основний метод фінансово-правового регулювання - імперативний, тобто метод владних приписів з боку уповноважених органів держави та місцевого самоврядування при здійсненні ними діяльності з мобілізації, розподілу та використання публічних фондів коштів на адресу інших учасників фінансових відносин. І хоча такий метод властивий ряду інших галузей права, але у фінансовому праві він має специфіку у своєму конкретному змісті, а також у складі органів, уповноважених державою видавати владні приписи учасникам фінансових відносин. Метод фінансово-правового регулювання поряд з предметом фінансового права визначає особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин, суттєво впливає на правове становище учасників у межах правовідносин, визначає специфіку та взаємозв’язок їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, а також зумовлює особливості захисту прав учасників правовідносин.
   Одним із дискусійних питань фінансово-правової науки залишається, зокрема, метод правового регулювання. Окремі науковці поряд з імперативним методом пропонують як метод фінансово-правового регулювання і диспозитивний метод. Учені обґрунтовують свою позицію тим, що галузь фінансового права володіє унікальним методом правового регулювання, поєднуючи в собі елементи імперативного та диспозитивного методу, із переважанням владних способів юридичного впливу [6, с. 81], або констатують, що у зв’язку з розвитком держави в нових економічних та державно-політичних умовах розширюється застосування диспозитивного методу правового впливу на фінансові відносини, притаманного цивільному праву, який „проникає” у сферу фінансового права, що свідчить про допустимість законодавцем певною мірою поєднання приватних і публічних інтересів. Відносно публічної фінансової сфери диспозитивність пропонують розглядати як альтернативну можливість вибору варіантів поведінки в межах фінансового законодавства, доводячи, що „у фінансовому праві метод диспозитивності має умовний характер і його дія має певні особливості, зумовлені насамперед пріоритетом публічних інтересів” [7, с. 49-50].
   Інші вчені, аналізуючи договірні відносини в рамках фінансово-правового регулювання, наголошують, що вони відмінні від цивільно-правових, де права та обов’язки встановлюються самостійно суб’єктами, стверджуючи, що це не виключає можливості існування в межах фінансово-правового регулювання договірних відносин, що мають імперативний характер [8, с. 26].
   Однак необхідно акцентувати увагу на тому, що разом з видимістю диспозитивного регулювання основою фінансово-правового регулювання залишаються владні приписи.
   Характеризуючи метод правового регулювання, потрібно відрізняти його від типу правового регулювання як специфічного порядку юридичного впливу, що характеризується особливим поєднанням усіх засобів та методів правового регулювання. Тип правового регулювання - поняття більш широке за змістом порівняно з методом правового регулювання. Якщо останній орієнтовано на галузеву належність, то тип правового регулювання асоціюється зі сферою правового впливу, охоплюючи всю систему методів та засобів правового впливу. Тип правового регулювання позначає специфіку поєднання методів та засобів правового впливу та взаємовідносини при націленості на регулювання суспільних відносин. Загальнодозвільний та спеціально-дозвільний типи правового регулювання взаємно переплітаються та взаємно зумовлюють один одного, реалізуючись через дії всієї системи, а не будь-якої окремої галузі.
   На різних етапах розвитку суспільства вченими по-різному визначалося місце фінансового права в системі галузей права. Серед основних теоретичних позицій учених можна виділити такі.
   По-перше, теорія заперечення самостійності фінансового права. Стверджувалося, що це частина державного та адміністративного права чи навіть тільки адміністративного. Представники даної теорії (Г. Ф. Шершеневич, С. С. Студенікін, Ю. Н. Белошапко, В. П. Мозолін) в її основу клали такі аргументи, як відсутність самостійного виду юридичної відповідальності і самостійного методу правового регулювання. Критичне ставлення до такої теорії аргументовано доведено в роботах Ю. А. Ровинського, Л. К. Воронової, М. П. Кучерявенка, Н. І. Хімічевої, О. М. Горбунової, О. Ю. Грачової, Ю. А. Крохіної та ін. Науковцями були висловлені переконливі докази, які спростували вказану позицію.
   По-друге, теорія комплексного характеру фінансового права. Досліджуючи поняття та види правових інститутів, учені довели, що при зведенні норм різних галузей права в рамки єдиного нормативноправового акта з метою найбільш повного та різнобічного регулювання конкретної сфери суспільних відносин не відбувається механічної трансформації, злиття різних видів суспільних відносин у новий вид та різних методів регулювання цих відносин у новий, специфічний метод правового регулювання. При аналізі норм права, які становлять так звані комплексні галузі права, відбувається виділення норм основних галузей, що, як правило, являють собою субінститути відповідних інститутів основних галузей права з урахуванням специфіки сфери діяльності, що опосередковується нормами цих галузей [9, с. 8-9].
   Ще у 40-х роках XX ст. уперше в юридичній літературі В. К. Райхером у зв’язку з аналізом проблем страхування було висунуто ідею про існування комплексних галузей. Пізніше ідею комплексної галузі було підтримано Ю. К. Толстим, О. С. Іоф- фе та М. Д. Шаргородським [10]. Однак з часом О. С. Іоффе відмовився від концепції комплексних галузей права. Сьогодні більшість учених вважає, що комплексних галузей права не існує, хоча подібне твердження не стосується існування комплексного законодавства або навіть комплексних законодавчих актів [11].
   По-третє, теорія самостійності галузі фінансового права. Сумніви з приводу самостійності фінансового права як галузі в системі права, що висловлювалися в літературі радянського періоду, довели безперспективність даного твердження [12], яке стало особливо очевидним за сучасних умов [13]. Головним аргументом даного твердження є наявність у фінансовому праві специфіки у предметі та методі правового регулювання, що необхідно для виділення сукупності юридичних норм у галузь права. Як справедливо зауважує відомий російський учений Н. І. Хімічева, фінансове право у сучасних умовах стало однією з основних галузей права [14, с. 37].
   Економічні перетворення, посилюючи роль фінансового механізму, викликали необхідність у більш глибокій та розширеній правовій регламентації його функціонування, зумовили розвиток фінансового права як особливої галузі права. Специфіка фінансового права дозволяє відмежовувати його від інших галузей у системі українського права та виявляти взаємодію його норм з нормами інших галузей, що властиво всім складовим системи права. Фінансове право як публічна галузь права тісно пов’язане з конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним, господарським правом.
   На сьогодні у вітчизняній юридичній науці самостійність фінансового права як галузі права не викликає сумніву. Визначення місця фінансового права в системі українського права, уміння відмежовувати його від інших галузей права, актуалізація фінансово-правового регулювання суспільних відносин, виникнення нових фінансово-правових інститутів мають суттєве і теоретичне, і практичне значення, оскільки сприяють удосконаленню фінансового законодавства, чіткості в організації і результативності фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.
   Сучасне фінансове право посідає провідне місце в системі українського права як одна з її основних галузей, що активно розвивається.

Список використаної літератури

   1. Воронова Л. К. Наука фінансового права та її сучасні завдання / Л. К. Воронова П Фінансове право. -№1.- 2007. - С. 5-9.
   2. Пришва Н. Ю. Проблемні питання предмета та системи фінансового права / Н. Ю. Пришва П Фінансове право. - № 1. - 2007. - С. 16-20.
   3. Нечай А. А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків : [монографія] / Нечай А. А. - Чернівці : Рута, 2004. - 264 с.; Заверуха І. Б. Державний борг України : проблеми правового регулювання : [монографія] / Заверуха І. Б. - Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. -310 с.
   4. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права : в 6 т. / Кучерявенко Н. П.-Х.: Легас, 2004. Т. II: Введение в теорию налогового права. - 2004. - С. 9.
   5. Общая теория государства и права : академический курс в трёх томах / [отв. ред. М. Н. Марченко]. - 3-є изд., перераб. и доп. - М. : НОРМА, 2007.
   6. Рукавишникова И. В. Метод финансового права / Рукавишникова И. В. / [отв. ред. Н. И. Химичева]. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Юристъ, 2006.
   7. Крохина Ю. А. Финансовое право России : [учебник для вузов] / Крохина Ю. А.-М.: НОРМА, 2004.
   8. Карасева М. В. О предмете финансового права на современном этапе / М. В. Карасева П Государство и право. - 1997. -№ 11.-С. 26.
   9. Киримова Е. А. Правовой институт : понятие и виды : [учебное пособие] / Киримова Е. А. ; под ред. проф. И. Н. Се- някина. - Саратов, 2000.
   10. Райхер В. К. Общественно-исторические типы страхования / Райхер В. К. - М., 1947. - С. 186; Толстой Ю. К. О теоретических основах кодификации гражданского законодательства / Ю. К. Толстой П Правоведение. - 1957. - № 1. - С. 45.; Иоффе О. С. О системе советского права/ О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский П Советское государство и право. - 1957. -№6.-С. 103.
   11. Кучерявенко Н. П. Место налогового права в системе финансово-правовой отрасли / Н. П. Кучерявенко И Финансовое право. -№2,- 2005. - С. 8-11.
   12. Ровинский Е. А. Основные вопросы теории советского финансового права / Ровинский Е. А. - М. : Юрид. лит., I960. - С. 59-85; Финансовое право / [под ред. д.ю.н., проф. Е. А. Ро- винского]. - М. : Юрид. лит., 1971. - С. 33; Иванов Б. Н. О системе советского финансового права / Б. Н. Иванов II Труды ВЮЗИ. - М., 1967. - Т. 9. - С. 40-41; Пискотни М. И. Советское бюджетное право / Пискотин М. И. - М., 1971. - С. 49; Цыпкин С. Д. Доходы государственного бюджета СССР / Цыпкин С. Д. - М., 1973. - С. 14-15; Бесчеревных В. В. Компетенция Союза ССР в области бюджета. - М., 1976. - С. 2432; Химичева Н. И. Субъекты советского бюджетного права / Химичева Н. И.; под ред. В. М. Манохина. - Саратов, 1979.
- С. 22-27; Воронова Л. К. Советское финансовое право / Л. К. Воронова, И. В. Мартьянов. - К., 1983. - С. 24.
   13. Ковальчук А. Т. Банки. Кредит. Фінанси : законодавчо- правовий вимір I Ковальчук А. Т. — К. : Парламентське видавництво, 2004. - С. 19; Ковальчук А. Дискусійність питання щодо визначення предмета фінансового права України І А. Ковальчук П Юридична Україна. - 2006. -№7,- С. 35.
   14. Финансовое право : учебник І [отв. ред. Н. И. Химичева]. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. : НОРМА, 2008.

 
< Попередня

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com