www.VuzLib.com

Головна arrow Фінансове право arrow Публічні фінансові ресурси як категорія фінансово-правових відносин
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Публічні фінансові ресурси як категорія фінансово-правових відносин

Т. М. Дем’яненко

ПУБЛІЧНІ ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ЯК КАТЕГОРІЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

   У статті досліджено поняття фінансових правовідносин, категорія „фінансова діяльність держави”, поділ державних фінансів на децентралізовані й централізовані у процесі фінансової діяльності держави, поняття та особливості публічних фінансовихресурсів.
   Об’єктивні потреби громадського життя, пов’язані з необхідністю реформування економічної, соціальної, політичної та інших сфер життєдіяльності України, спонукали до переосмислення багатьох проблем фінансово-правової науки. В умовах здійснюваних докорінних структурних перетворень гостро постає питання чіткого визначення понять, змісту, структури та особливостей правового регулювання місцевих фінансових ресурсів, які є фундаментом фінансових ресурсів усієї держави.
   Оскільки публічні фінансові ресурси можна розглядати як матеріальне вираження фінансових правовідносин, зупинимося на характеристиці поняття та змісту фінансових правовідносин, визначаючи коло їх суб’єктів.
   Питання про поняття та зміст фінансових правовідносин розглядалися ще на початку XX ст. у роботах класиків науки фінансового права, таких, як С. І. Іловайський, Д. Львов, I. X. Озеров, Н. І. Тургенев, І. І. Янжул. Значна увага цій проблемі приділялася і на сучасному етапі розвитку фінансово- правової науки у працях Л. К. Воронової, М. В. Карасьової, Н. І. Хімічевої та інших. Однак при цьому потрібно зазначити, що в науці фінансового права ще не досягнуто одностайного розуміння цього правового явища. Деякі питання, що стосуються цієї проблеми, мають досить дискусійний характер. Н. І. Хімічева визначає поняття фінансових правовідносин як урегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов’язків, що регулюють приписи стосовно створення, розподілу та використання державних грошових фондів та доходів, що містяться в цих нормах [11, с. 60].
   На нашу думку, для дослідження поняття фінансових правовідносин доцільно буде розглянути його ознаки. Перш за все, фінансовим правовідносинам притаманні всі ознаки правовідносин як їх різновиду. Вони, як і інші види правовідносин, виникають на підставі фінансово-правової норми як форма її реалізації, мають вольовий характер, їх зміст зумовлений інтересами держави. Але в цьому випадку треба враховувати й деяку специфіку реалізації загальних ознак правовідносин. Дійсно, виконання правових норм гарантується державою, і за порушенням будь-якої правової норми стоїть суб’єкт примусу. Але в цьому випадку це загальне положення для правового регулювання набуває більшої суворості. По-перше, мова йде про особливості публічно-правового регулювання, де на перший план виходить реалізація саме державних інтересів. По-друге, реалізація державних інтересів у цьому випадку пов’язана з життєво важливими для існування держави засадами - формуванням фінансових підстав забезпечення державних функцій.
   Фінансові правовідносини виникають та розвиваються у сфері фінансової діяльності держави. Вони є формою реалізації публічних інтересів та розглядаються як публічно-правові відносини, такі, що пов’язані та випливають із влади. Фінансові правовідносини виступають як форма реалізації імперативної фінансово-правової норми та реалізуються за принципом підлеглості однієї сторони іншій. Держава видає владні приписи, яким мають підкорятися інші суб’єкти фінансових правовідносин [7, с. 8]. За своїм змістом фінансово-правові відносини є економічними відносинами, вираженими у правовій формі, і мають грошовий характер. Ю. А. Ровинський підкреслював, що головною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою виразу та закріплення фінансових відносин, які, у свою чергу, є формою певних економічних відносин [8, с. 134].
   Л. К. Воронова акцентує увагу на зазначених вище особливостях фінансових правовідносин, указуючи, що у сфері впливу держави на відносини, які формуються у процесі розподілу й перерозподілу національного доходу країни, утворення і використання фондів коштів, виникають, змінюються і припиняються фінансові правовідносини [2, с. 69-77].
   Вихідною в науці фінансового права є категорія „фінансова діяльність держави”. Є. О. Вознесенський стверджує, що фінансова діяльність держави пов’язана з організацією раціонального регулювання процесів формування і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів, тобто, відповідно до його поглядів, держава „працює” у двох напрямах - формує фонди коштів і використовує їх [1, с. 19].
   Однак, на нашу думку, такий підхід не зовсім повно висвітлює зміст фінансової діяльності держави. Формування і використання фондів коштів не можуть існувати без третього об’єктивно існуючого елементу діяльності - розподілу, за допомогою якого фінансові ресурси спрямовуються саме на вирішення основних, пріоритетних завдань і функцій, поставлених перед державою. Планомірне використання коштів припускає обов’язковий їх попередній розподіл (перерозподіл) згідно з потребами держави й суспільства. Кошти, акумульовані в державному бюджеті, розподіляються по відповідних статтях витрат і використовуються для досягнення визначених державою цілей, здійснення певних соціальних, економічних, інших програм.
   На нашу думку, фінансові правовідносини виникають, розвиваються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави, що являє собою врегульований нормами права планомірний процес мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання державою своїх функцій.
   Важливо також наголосити на тому, що для виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин прийняття закону чи подзаконного нормативного акта недостатньо, тому що в них установлюються тільки типові ознаки, загальні правила, за якими мають відбуватися правовідносини. У фінансово-юридичній літературі вказується, що для виникнення і розвитку фінансових правовідносин необхідна також наявність юридичних фактів, з якими правова норма пов’язує виникнення, зміну чи припинення цих правовідносин [2, с. 72, 73]. Дійсно, загальні підстави виникнення фінансових правовідносин та їх розвиток необхідно пов’язувати з юридичними фактами, але важливо враховувати, що фінансові правовідносини повинні базуватися на адекватних фінансово-економічних відносинах. Ю. А. Ровинський при цьому підкреслював, що фінансові відносини (економічні за змістом) можуть існувати виключно у формі правовідносин. Тобто умовою фінансових правовідносин є і обов’язкова наявність економічних відносин у галузі фінансів, які потребують відповідно обов’язкового правового режиму [10, с. 7, 8]. Таким чином, можна розглядати фінансові правовідносини як урегульовані нормами фінансового права економічні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у процесі акумуляції, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів та мають майновий характер.
   Фонди фінансових ресурсів, що виступають об’єктом фінансових правовідносин, розподіляються на централізовані й децентралізовані. Питання про визначення і розмежування понять централізованих і децентралізованих фондів уже порушувалося досить давно, але не отримало належної розробки. Досліджуючи структуру фінансового права, Т. С. Єрмакова зазначає, що норми, які регулюють загальнодержавні фінанси (тобто централізовані грошові фонди), і норми, що регулюють відносини у сфері фінансів підприємств, об’єднань, різних галузей господарства (тобто децентралізовані грошові фонди), поряд з іншими нормами являють собою структурні підрозділи фінансового права [3, с. 76]. Можливо, такий підхід до системи фінансового права потребує додаткової аргументації, але при цьому Т. С. Єрмакова наголосила на виділенні досліджуваних нами понять, що дало поштовх для подальших досліджень у цій сфері. Ще за радянських часів Л. К. Воронова И. В. Мартьянов зазначали, що поділ державних фінансів на децентралізовані й централізовані зумовлювався особливою роллю держави в управлінні економікою, наявністю двох форм власності, що існували у СРСР, госпрозрахунковою організацією господарства. Централізовані фінанси відображали відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих грошових фондів, що надходили у розпорядження держави як владного суб’єкта [9, с. 4, 10-12].
   Як бачимо, раніше робилися спроби виокремити ознаки централізованих і децентралізованих фінансів та фондів коштів. Однак існування у СРСР чіткої централізації в усьому робило проблему децентралізованих фінансів незначною для науки, тому й питання існування децентралізованих фондів не могло вважатися необхідним і актуальним. Звісно, у післярадянський час ідея децентралізації не тільки перестала суперечити напрямам державного будівництва, а й набула особливої актуальності в умовах переходу до ринкової економіки, швидкого розвитку форм власності. Також стали актуальними й розвивалися дослідження в цій сфері. Н. І. Хімічева та О. М. Горбунова при характеристиці фінансів підприємств, установ, галузей господарства вказують, що для сучасних умов характерні різні форми власності, на основі яких функціонують такі фінанси [11, с. 23]. Різноманіття форм власності в пострадянських країнах є здобутком державного і правового будівництва сьогодення, але, говорячи про децентралізовані фонди, необхідно пам’ятати, що фінансове право є галуззю публічного права. У процесі фінансової діяльності держави децентралізовані фонди утворюються та функціонують винятково на державних і комунальних підприємствах, в організаціях та установах. Певними особливостями вирізняються відносини, пов’язані з фінансовими ресурсами підприємств та організацій із змішаною формою власності, але ми не будемо розглядати ці проблеми в нашому дослідженні.
   Важливо також зазначити, що централізовані й децентралізовані фонди взаємопов’язані та діють не відокремлено, а утворюють органічну єдність; при розподіленні та перерозподілені кошти переходять із одних фондів до інших. Через централізовані фонди здійснюється розподіл і перерозподіл національного доходу, створеного на підприємствах, між адміністративно-територіальними одиницями, виробничими й невиробничими сферами тощо.
   Наступним блоком змістовних проблем характеристики фінансових правовідносин є питання про їх суб’єктний склад. Серед суб’єктів фінансових правовідносин зазвичай виділяють державу, адміністративно-територіальні утворення, юридичних і фізичних осіб. На нашу думку, більш точно відображає суб’єктний склад фінансових правовідносин перелік, у якому виділяють колективних суб’єктів - підприємства всіх форм власності, установи, суспільні організації, та індивідуальних суб’єктів - громадян [2, с. 33]. Дійсно, більш обгрунтованим є виділення колективних та індивідуальних суб’єктів, ніж застосування категорій фізичної і юридичної особи. Р. И. Халфіна, наприклад, указувала, що при кодифікації законодавства вже в 1961-1964 роках термін „фізичні особи” замінено терміном „громадяни” і обґрунтовано доцільність такої заміни. Звісно, можна досить довго сперечатися, чи варто застосовувати такий термін для позначення окремого індивіда як учасника правовідносин. Але розгляд цієї проблеми потребує більше уваги, й у нашому дослідженні ми не маємо можливості розглянути всі аргументи „за” і „проти”, тим більше, що це, швидше за все, уже предмет дослідження загальної теорії права. У фінансових правовідносинах не існує рівності сторін, оскільки держава для досягнення загального, публічного інтересу змушена підкоряти своїй волі інших суб’єктів цих соціальних зв’язків. Отже, фінансові правовідносини необхідно характеризувати як державно-владні відносини, їх основна мета - фінансове забезпечення суспільних потреб.
   Матеріальними носіями фінансових відносин є публічні фінансові ресурси, рух яких пов’язаний із виконанням завдань і функцій держави, створенням можливостей економічного та соціального розвитку. На нашу думку, публічні фінансові ресурси є категорією публічних фінансів.
   А. А. Нечай визначає публічні фінанси як суспільні відносини, що пов’язані із задоволенням усіх видів публічного інтересу і виникають у процесі утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів держави, місцевого самоврядування і фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, незалежно від форми власності таких фондів. Публічні фінанси регулюються шляхом установлення владних приписів держави або органів місцевого самоврядування щодо утворення, розподілу (перерозподілу) та використання зазначених фондів коштів, а також щодо контролю за цими процесами [5, с. 57].
   При дослідженні публічних фінансових ресурсів деталізується їх рух і виділяються декілька стадій цього руху: формування централізованих та децентралізованих фондів, їх розподіл, використання та контроль [2, с. 13-14]. Цілком об’єктивно декілька стадій руху публічних фінансових ресурсів (формування, розподіл та використання) знаходять своє відображення та адекватне правове регулювання за рахунок двох фінансово-правових інститутів: державних доходів та державних видатків.
   Забезпечення держави грошовими коштами, наявність яких зумовлює виконання функцій держави, здійснюється за рахунок державних фінансів, головне місце в яких посідають державні грошові фонди. Зміст державних фінансів виражається в фінансових відносинах з приводу формування та розподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, які пов’язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави та використанням цих засобів на забезпечення реалізації функцій держави. Державні фінанси як сукупність відносин можна характеризувати за декількома напрямами: суб’єктним складом, складовими, стадіями руху цих коштів. Хотілося б звернути увагу на останній підхід.
   М. В. Карасьова, наприклад, у контексті дослідження даної проблеми пропонує виключити з предмета фінансового права відносини з приводу руху муніципальних фондів грошових коштів, оскільки муніципальна власність у Росії не є державною [4, с. 28]. Але згодом і М. В. Карасьова відмовилася від позиції про невключения окремих відносин, пов’язаних із рухом грошових фондів органів місцевого самоврядування, до предмета фінансового права. Основна частка муніципальних фінансів надходить у місцеві бюджети в порядку трансфертів із державного бюджету, отже, відносини з приводу їх руху теж є предметом регулювання фінансового права. „Муніципальні фінанси сьогодні - це більшою мірою державні фінанси, що виділяються муніципальному утворенню за допомогою різноманітних методів фінансового регулювання”. Позабюджетні фонди становлять окрему ланку в системі державних фінансів. Хоча вони й управляються державними і місцевими органами влади, вони мають певну самостійність і організаційно відокремлені від бюджетів. До позабюджетних фондів прийнято відносити Фонд соціального страхування, Пенсійний фонд, Фонд зайнятості населення, інші цільові фонди державного та регіонального значення (природоохоронний, інноваційний і т. ін.). Основне призначення позабюджетних фондів будь-якого рівня - фінансування окремих цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань та інших джерел.
   Автономний статус позабюджетних фондів дозволяє гарантувати своєчасне фінансування найбільш важливих соціальних заходів. Крім того, позабюджетні фонди зазнають меншого впливу з боку органів законодавчої влади, ніж державний і місцеві бюджети. Це дає змогу більш оперативно регулювати напрями використання фондів, адже таке регулювання не потребує законодавчого оформлення (щоправда, практиці відомі приклади неефективного використання таких фондів саме через цей факт, але це прикрий виняток, аніж правило). Позабюджетні фонди виконують ще й роль фінансового резерву, до якого звертаються державні та місцеві органи влади у випадках фінансових труднощів [12, с. 236-239]. Звісно, це треба коригувати із забороною щодо позабюджетних фондів, яка з’явилася з прийняттям Бюджетного кодексу України. Так, у ч. 8 ст. 13 Бюджетного кодексу України закріплено, що створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.
   Але необхідно враховувати, що заборона утворення нових позабюджетних фондів не означає фактичного знищення уже наявних, і проблема існування позабюджетних фондів залишається важливою для України.
   Фінансово-правова наука визначає фінансові ресурси як сукупність грошових фондів, що створюються у процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту та перебувають у розпорядженні держави, підприємств, організацій і фізичних осіб. Таким чином, фінансові ресурси розглядаються як загальне явище, що притаманне і державі, і територіальним громадам, і юридичним та фізичним особам.
   Публічні фінансові ресурси використовуються для суспільних потреб, приватні - потреб приватних осіб. Склад публічних фінансових ресурсів, напрями їх використання встановлюються економічною, у тому числі фінансовою політикою держави, яка визначає способи та джерела формування і використання фінансових ресурсів.
   Публічні фінансові ресурси поділяються на централізовані та децентралізовані. Централізовані фінансові ресурси зосереджуються в основному у бюджеті та передбачених законом позабюджетних спеціальних фондах. Вони використовуються для задоволення потреб та інтересів усього суспільства. Децентралізовані фінансові ресурси представлені грошовими фондами підприємств, організацій, установ і використовуються для розширеного відтворення, упровадження нових технологій, вирішення соціально-економічних завдань їх колективів.
   До складу централізованих фінансових ресурсів входять також і місцеві фінансові ресурси. На відміну від загальнодержавних, місцеві централізовані фінансові ресурси використовуються для вирішення соціально-економічних проблем тих чи інших адміністративно-територіальних одиниць, утримання органів місцевої влади, задоволення суспільних потреб відповідних територіальних громад. Місцеві фінансові ресурси зосереджені в основному у місцевих бюджетах, порядок формування та використання яких регулюється Бюджетним кодексом України, у якому визначені основні поняття бюджетного права, принципи бюджетної системи та інші питання щодо бюджетних правовідносин.

Список використаної літератури

   1. Вознесенский Э. А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов / Вознесенский Э. А. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1969.- 158 с.
   2. Воронова Л. К. Финансовое право : учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов / Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко. - X. : Легас, 2003. - 360 с.
   3. Ермакова Т. С. О системе советского финансового права / Т. С. Ермакова II Правоведение. - 1975.-№2,- С. 76-78.
   4. Карасева М. В. К вопросу о предмете финансового права Российской Федерации / Карасева М. В. П Проблеми фінансового права. Міжнародна наукова конференція. - Чернівці, 1996. -Т.1.-С. 24-37.
   5. Нечай А. А. Методи розподілення фінансових ресурсів у міжбюджетних відносинах І А. А. Нечай II Право України. - 2000.-№7.-С. 56-60.
   6. Орлов Н. Использование субъектами предпринимательской деятельности средств государственных целевых фондов и некоторых видов местных налогов / Н. Орлов И Підприємництво, господарство і право. - 2002. -№7,- С. 72-75.
   7. Перепелица М. А. Правовое регулирование статуса плательщиков налогов и сборов в Украине : [монография] / Перепелица М. А.; под ред. проф. Н. П. Кучерявенко. - X. : Легас, 2003.-172 с.
   8. Ровинский Е. А. Основные вопросы теории советского финансового права / Ровинский Е. А.-М.: Госюриздат, I960.
   9. Советское финансовое право : учебное пособие / [под ред. Л. К. Вороновой, И. В. Мартьянова]. - К. : Вища школа, 1983.
   10. Советское финансовое право : учебник / [под ред. Е. А. Ровинского]. - М. : Юрид. лит., 1961. -351 с.
   11. Финансовое право : учебник / [отв. ред. Н. И. Химиче- ва]. - М. : Юристъ, 2001.
   12. Финансы / [В. М. Родионова, Ю. Я. Вавилов, Л. И. Гончаренко и др.]; под ред. В. М. Родионовой. - М. : Финансы и статистика, 1995. - 432 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com