www.VuzLib.com

Головна arrow Фінансове право arrow Еволюція наукової думки щодо фінансів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Еволюція наукової думки щодо фінансів

С. О. Ніщимна

ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВОЇ ДУМКИ ЩОДО ФІНАНСІВ

   Статтю присвячено висвітленню еволюційного розвитку наукових підходів щодо фінансів. Розкрито зміст фінансів як особливої категорії, що однаковою мірою викликає інтерес як дослідників- правників, так і економістів. Акцент зроблено на тому, що за допомогою фінансів держава виконує покладені на неїзавдання та функції, які зумовлюють їх провіднуроль у суспільстві.
   Ключові слова: фінанси, державні фінанси, фінансова система, грошові ресурси, фонди коштів.
   Фінанси, будучи основною структурною ланкою ринкової економіки, опосередковують процес суспільного відтворення, завдяки чому забезпечують розподіл та перерозподіл вартості суспільного продукту. У державі фінанси здійснюють функцію стимулювання розвитку різних напрямів життя суспільства.
   При управлінні суспільством активно використовуються такі економічні важелі, як фінанси, гроші, податки тощо. Ці економічні категорії визначають сутність суспільних відносин, що є предметом фінансово-правового регулювання. Фінанси охоплюють усі сторони суспільного та державного життя. Будь-яке питання управління не може бути вирішене без урегулювання пов’язаних із ним фінансових проблем.
   Метою статті є дослідження різноманітних наукових підходів до визначення фінансів як юридичної, так і економічної категорії у їх еволюційному розвитку, виявлення єдиних та протилежних ознак, притаманних даному явищу, та окреслення на цій основі узагальнених рис виникнення, розвитку, значення та ролі фінансів на будь-якому етапі функціонування держави.
   Поняття „фінанси” не є однозначним. В економічній та юридичній літературі його розглядають у двох аспектах:
   1) як сукупність економічних відносин з мобілізації, розподілу і використання фондів грошових коштів, які необхідні державі для виконання її завдань і функцій;
   2) як сукупність фондів грошових коштів, які мобілізуються державою для виконання її функцій [10, с. 4; 14, с. 6].
   Але так чи інакше потрібно мати на увазі, що фінанси - це економічна категорія, визначальну роль для якої відіграє суспільна сутність, тобто суспільні відносини, які складаються у державі у процесі розподілу та перерозподілу вартості валового суспільного продукту та частини національного доходу у зв’язку з утворенням та використанням фондів грошових коштів.
   Держава у процесі своєї діяльності здійснює облік доходів і видатків у грошовій формі, створюючи різні державні фонди. У загальному розумінні фінанси - це не самі грошові засоби, а відносини між людьми з приводу мобілізації, розподілу та використання фондів коштів.
   Фінанси у суспільстві, де існують товарно- грошові відносини, об’єктивно необхідні. Вони проявляються не стихійно, а тільки у процесі планомірної діяльності держави. Ця діяльність спрямована на утворення, розподіл та використання фондів грошових коштів і має назву фінансової діяльності держави.
   Фінанси є основою здійснення державного управління, матеріальною основою існування та розвитку національного господарства, що забезпечується покладеними на них функціями. Фінанси виступають основним структурним елементом економіки кожної держави. Більшість учених, дослідників проблем фінансового права, стверджують, що фінанси є результатом виникнення держави, оскільки для виконання своїх функцій їй необхідні не просто фінанси, а фонди коштів. Саме за цією рисою грошові відносини відрізняються від фінансових. На думку Т. В. Ко- нюхової, фінанси відрізняються від інших грошових відносин тим, що відображають процес перерозподілудоходів та фондів [12, с. 15].
   Перспективи розвитку будь-якої держави нерозривно пов’язані з ефективним функціонуванням фінансової системи країни та регулятивною роллю фінансів. Успішна фінансова політика гарантує раціональне використання фінансових ресурсів та стабільний розвиток суспільства.
   Сучасна фінансова система України перебуває на переломному етапі становлення, що породжує потребу в узгодженні інтересів держави в цілому та окремих її складових. Досягнення загального компромісу у складних економічних і політичних умовах розвитку має стати першочерговим завданням фінансової політики.
   Поняття „фінанси” походить від французького „finance”, що означає сукупність грошових засобів, які є в розпорядженні держави, а також система їх формування, розподілу та використання [8, с. 10].
   Дослідження категорій фінансової науки привертають увагу науковців як економічного, так і юридичного фаху вже протягом декількох століть. Провідні науковці минулого визначали фінанси як мірило добробуту країни, мірило цивілізації [27, с. 35]. Водночас І.І. Янжул трактував фінанси з „технічного” погляду як сукупність матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб держави [27, с. 44]. Інший відомий фінансист XX ст. I. X. Озеров аналізує підстави взаємного впливу суспільства і фінансів та їх взаємозалежність. Так, він зазначає, що фінансова наука вивчає фінансове господарство, тобто сукупність відносин, які виникають на підставі отримання публічними союзами матеріальних засобів. Вона досліджує способи, за допомогою яких ці союзи добувають собі потрібні кошти, як ці способи відображаються на інших сторонах буття і чому в різні епохи переважають відмінні один від одного способи [15, с. 16].
   За твердженням М. Ф. Івлієвої, фінанси є основою фінансового права, яке, на відміну від інших галузей права, базується на економіці [11, с. 20]. Фінанси є предметом дослідження різних наукових шкіл, позиції яких з деяких питань є кардинально протилежними, але всі вони трактують фінанси як грошові відносини, у межах яких відбувається рух грошових коштів. Більшість досліджень фінансів як юридичної або економічної категорії присвячені державним фінансам, оскільки за радянських часів існування приватних фінансів заперечувалося. Деякі науковці термін „фінанси” і досі ототожнюють з „державними фінансами”. Виходячи з того, що за радянських часів наука фінансового права перебувала на початковому етапі становлення, питання фінансів більшою мірою досліджувалося ученими-економістами. Основна увага приділялася порівнянню капіталістичних і соціалістичних фінансів та визначенню переваг останніх. Колективні підручники тих часів трактували фінанси як певну сферу грошових відносин, що складаються у процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту та національного доходу [22, с. 6]. Крім того, обґрунтовувалися позиції розмежування грошових і фінансових відносин на основі притаманних тільки фінансам процесів утворення та використання фондів грошових коштів.
   Але різниця між державними і приватними фінансами є досить суттєвою, що дуже переконливо у своїх працях довели зарубіжні вчені. Так, у легендарній за кількістю згадувань та посилань на неї роботі фахівця з фінансового права П. М. Годме [7, с. 37] було визначено позиції розмежування державних і приватних фінансів, які стали основою для подальшого наукового обґрунтування такої позиції в дослідженнях сучасних учених-фінансистів. Так, Б. Г. Болдирєв, досліджуючи проблеми фінансів зарубіжних країн, доводить складну структуру фінансів, яка охоплює, з одного боку, державні фінанси, а з іншого - фінанси приватних підприємств, корпорацій, монополій. Він стверджує, що державні фінанси являють собою особливу сферу економічних (грошових) відносин, пов’язаних із перерозподілом державою національного доходу, а також розподілом частини сукупного суспільного продукту. Матеріальний зміст державних фінансів втілюється в державному і місцевих бюджетах, спеціальних фондах, фінансах державних підприємств. Фінанси приватних підприємств, корпорацій, монополій виражають грошові відносини, які виникають під час економічної діяльності та забезпечують процес виробництва й отримання прибутку [20, с.6].
   О. М. Бірман, досліджуючи теорію радянських фінансів протягом декількох років, розумів їх як здійснювані за допомогою обороту грошей економічні (грошові) відносини, у результаті яких утворюються і використовуються централізовані (загальнодержавні) та децентралізовані (підприємств, організацій і установ) фонди грошових коштів [3, с. 8]. Фінанси, на його думку, охоплюють не всі грошові відносини, а лише ті, які стосуються утворення та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, а також утворення і використання фінансовихресурсів [3, с. 19].
   Досить вдалою для свого часу, на нашу думку, була позиція М. К. Шерменьова стосовно трактування фінансів як частини виробничих відносин, яка виникає щодо розподілу суспільного продукту шляхом формування і використання грошових фондів для задоволення суспільних та особистих потреб [21, с. 15]. Крім того, він розмежовував поняття фінансових відносин, що виражають сутність фінансів та безпосередньо фінансів, як фондів, що є результатом фінансових відносин. На імперативний характер фінансів та фінансових відносин безпосередньо вказував у своїх працях Е. О. Вознесенський. Характеризуючи фінанси соціалістичних держав, представляв їх як систему грошових відносин, що мають імперативну форму й виражають процеси планомірного утворення і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою задоволення потреб соціалістичного суспільства [6, с. 91]. Крім того, беззаперечним надбанням науковця є виділення характерних ознак, притаманних фінансовим відносинам, та закономірностей їх розвитку. Основними ознаками є: грошова форма; імперативний, державно- владний характер; цілісність фінансів як системи форм руху національного доходу [5, с. 69-74]. Виявлення закономірностей розвитку фінансових відносин є результатом фундаментальних досліджень науковця, аналізу зазначених відносин у їх розвитку та відповідних еволюційних змін. Отже, Е. О. Вознесенський обґрунтував такі закономірності розвитку фінансів і фінансових відносин:
   - фінансові відносини є породженням держави, на відміну від інших вартісних категорій, які зумовлені товарним виробництвом;
   Фінансове право № 3 (9), 2009
   - виникнення і розвиток фінансів зумовлені існуванням товарно-грошових відносин у суспільстві;
   - фінанси є відображенням процесів формування та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів;
   - держава, використовуючи фінанси, здійснює фінансову політику країни;
   - розвинена (тобто розширена) форма фінансів містить у собі, крім державного бюджету, ще й фінанси підприємств і галузей, державний кредит, фонди страхування тощо [6, с. 21-22].
   Українські дослідники В. М. Федосов та С. Я. Огородник також запропонували своє тлумачення фінансів як специфічної форми виробничих відносин, пов’язаних із процесом розподілу (перерозподілу) частини вартості сукупного суспільного продукту, утворенням і використанням на цій основі цільових централізованих та децентралізованих фондів коштів суспільного призначення [19, с. 23]. Об’єктивну необхідність у фінансах вони вбачали в існуванні товарно- грошових відносин та дії закону вартості, а рух грошових фондів, їх формування і використання утворюють природну, матеріальну основу для фінансово-кредитних відносин [19, с. 5]. Отже, дослідження теоретичних основ фінансів за радянської епохи зводилися до трактування цієї категорії як сукупності економічних, виробничих або грошових відносин, що виникають при розподілі й перерозподілі національного доходу (сукупного суспільного продукту) та мають на меті формування і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів. Особливістю було ототожнення різних за своєю сутністю понять „фінанси” та „державні фінанси”, що проявляється при аналізі наявних на той час трактувань фінансів загалом, виділенні їх характерних ознак, притаманних їм функцій тощо.
   Отже, аналіз різноманітних тлумачень поняття „фінанси” науковцями різних історичних періодів протягом досить тривалого проміжку часу призводить до висновків, що фінанси є базовою категорією. Фінанси є досить складним, багатогранним, мінливим, а точніше, динамічним явищем, мають відмінні ознаки, що відповідають умовам розвитку певного суспільства у конкретний історичний період. Зважаючи на це, дати єдине, загальне, всеохоплююче визначення фінансів, на наш погляд, неможливо.
   Постсоціалістичний період розвитку науки про фінанси характеризується насамперед продовженням традиційних підходів, що склалися за радянських часів. Хоча не можна не говорити і про активне використання досвіду закордонних науковців цієї галузі, які додали до традиційного розуміння фінансів певну хвилю нових підходів і трактувань.
   Наприклад, В. В. Ковальов дещо довільно для свого часу зазначає, що фінанси як економічна категорія являють собою систему розподільних грошових відносин, що виникають у процесі формування та використання грошових коштів у суб’єктів, які беруть участь у створенні сукупного суспільного продукту [24, с. 10]. Конкретних суб’єктів він не називав, з чого випливало, що держава не є одноосібним учасником таких відносин.
   Л. О. Дробозіна у своїх працях відносить до фінансів як централізовані, так і децентралізовані фонди коштів, що було притаманним адміністративно-командній системі, яка не визнавала існування приватних фінансів. Фінанси визначалися як економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення виробництва [23, 13].
   Прогресивні ідеї у підході до трактування категорій „фінанси” вбачалися у поглядах М. В. Романовського, О. В. Врублевського, Б. М. Сабанті, викладених у колективній праці. Так, вони пропонували розглядати фінанси через грошове господарство держави, що як економічна категорія виражало систему грошових відносин, які виникають у процесі виробництва, обміну, розподілу, перерозподілу та споживання, тобто у процесі виробництва [25, с. 14]. Саме грошове господарство, на їх переконання, виконувало функції утворення і використання грошових фондів. Крім того, дослідники запропонували розділити поняття фінансів і державних фінансів. На їх думку, державні (публічні) фінанси являють собою систему грошових відносин, що виникають у зв’язку з формуванням і використанням фондів, необхідних державі для виконання своїх функцій, а фінанси у широкому розумінні - це система суспільних відносин щодо утворення та використання грошових фондів тими складовими, які включаються до структури фінансів [25, с. 20].
   Сучасні російські дослідники проблем фінансової науки мають власний, відмінний від наведених, погляд на фінанси. Наприклад, А. М. Бабіч і Л. Н. Павлова доводять, що фінанси являють собою сукупність економічних відносин, які виникають у реальному грошовому обороті при формуванні, розподілі й використанні фондів фінансових ресурсів. Матеріальною основою фінансів виступає грошовий обіг [1, с. 15].
   А. І. Балабанов та І. Т. Балабанов сутність фінансів як економічної категорії вбачають у тому, що фінанси завжди мають грошову форму вираження і відображають процес руху грошей у готівковій та безготівковій формах. Фінанси є системою грошових відносин, що виникають при формуванні та використанні фондів і при обороті грошових коштів [2,с. 13]. Дещо інші позиції мають сучасні українські дослідники. Наприклад, О. Д. Василик визначає фінанси з позицій створення, розподілу та використання фондів фінансових ресурсів. Він розглядає фінанси, а разом і фінансову систему як сукупність певних фондів фінансових ресурсів. Умовою існування фінансів, на його погляд, є гроші, але .певна сума грошей - це ще не фінанси. Фінанси - це процес формування доходів і видатків” [4, с. 18].
   О. Р. Романенко наводить таке визначення фінансів: „Фінанси - це одна з конкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов’язане з об’єктивною необхідністю розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту” [17, с. 7]. Фінанси, на думку автора, є результатом посилення ролі держави, розвитку товарно-грошових відносин та потребою у фінансових ресурсах.
   В. П. Кудряшов наводить розширене, порівняно з іншими, трактування категорії „фінанси”: „Фінанси - це діяльність суб’єктів, пов’язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених завдань” [13, с. 7]. Він перелічує суб’єктів фінансових відносин, до яких належать: державні органи управління, підприємства й установи, громадяни і групи громадян, іноземні інвестори, міжнародні фінансові організації тощо. Діяльність цих суб’єктів спрямована на досягнення певної мети шляхом мобілізації, розподілу та використання фінансовихресурсів [13, с. 9]. Фінансові ресурси, на його погляд, - це сукупність фондів, які забезпечують діяльність окремих суб’єктів і здійснюють обіг у грошовій формі. Сучасні умови спонукають до змін і фінансові відносини. Безперечно, більшість їх все- таки залишається пов’язаною з утворенням та використанням фінансових фондів держави та має державно-владний, імперативний характер. Але все більшого значення набуває інша група фінансових відносин, що виникає всередині юридичних осіб та пов’язана з формуванням та використанням місцевих фондів коштів. Отже, як підсумовує М. В. Карасьова, не всі фінансові відносини, які існують у суспільстві, охоплені фінансовою діяльністю держави, а тільки та їх частина, яка зумовлена фактором існування самої держави. Але з цією позицією не погоджується П. С. Пацурківський, який вважає, що сам факт існування держави фінансових відносин не породжує. Не сама діяльність держави, а об’єктивні потреби суспільного розвитку насамперед викликають існування фінансів [16, с. 36].
   О. Горбунова підходить до вивчення проблем фінансів з методологічних позицій і розглядає їх як інструмент, що існує для формування та функціонування системи прямих та зворотних зв’язків у суспільстві, як головне джерело інформації про всі без винятку процеси життєдіяльності суспільства та держави, як основу саморегулювання та самонастроювання держави й суспільства в цілому [8, с. 13]. Фінанси є насамперед економічними відносинами, які виникають при формуванні, розподілі та використанні фондів грошових коштів. Вони різняться за певними ознаками, але одночасно характеризуються деякими загальними рисами, що дозволяє об’єднати їх в окремі взаємопов’язані (відносно відокремлені) групи - фінансові інситути. Фінансові інститути об’єднують однорідні, взаємопов’язані за формами й методами акумуляції або розподілення грошових коштів економічні відносини.
   Таким чином, потреби суспільного розвитку зумовлюють існування фінансів, роблять їх об’єктивно необхідними. Держава й місцеве самоврядування для більш ефективного виконання поставлених перед ними завдань та функцій активно використовують фінанси при управлінні суспільством. В економічній літературі переважає думка, що держава визначає форми прояву об’єктивно необхідних фінансових відносин. Так, В. М. Родіонова у своєму дослідженні зазначає, що практична діяльність держави полягає у визначенні конкретних форм прояву об’єктивно зумовлених фінансових відносин, а фінанси - невід’ємний елемент суспільного відтворення на всіх рівнях господарювання; вони однаково необхідні як низовій ланці - підприємствам (організаціям, установам), так і міжгосподарським об’єднанням (асоціаціям, концернам), і державній системі управління народним господарством [26, с. 20].
   Держава не може виконувати поставлені перед нею завдання та функції, якщо вона не буде мати у своєму розпорядженні фінансових (грошових) ресурсів. У свою чергу, фонди фінансових (грошових) ресурсів утворюються в результаті планомірних дій органів держави, що спрямовані на утворення, розподіл та використання певних фондів.
   Отже, підводячи підсумки нашого дослідження, можна стверджувати про постійну динаміку, еволюційний розвиток юридичної та економічної наукової думки щодо розуміння категорії „фінанси”. Динаміка відносин привела до поступового переходу від звуженого до розширеного трактування фінансів, що безпосередньо зумовлювалося потребами суспільства, яке перебувало на тому чи іншому етапі розвитку.
   Фінанси, виступаючи ключовою категорією існування будь-якої держави, є досить складним явищем, що зумовлює відсутність єдиних підходів до його розуміння. Дослідження фінансів науковцями різних епох містять різні, навіть інколи діаметрально протилежні, підходи до визначення їх сутності. Окремі положення можуть викликати заперечення, потребувати більшої деталізації, обґрунтування, але всі вони мають методологічне значення для фінансової науки і дають поштовх для подальших наукових досліджень.

Список використаної літератури

   1. Бабич А. М. Финансы : учебник / А. М. Бабич, Л. Н. Павлова. - М. : ИД ФБК-ПРЕСС, 2000. - 760 с.
   2. Балабанов А. И. Финансы / А. И. Балабанов, И. Т. Балабанов. - СПб. : Питер, 2000. - 192 с.
   3. Бирман А. М. Очерки теории советских финансов. Сущность и функции финансов / Бирман А. М.-М.: Финансы, 1968. - 208 с.
   4. Василик О. Д. Теорія фінансів : [підручник] / Василик О. Д.-К.: НЮС, 2000. -416 с.
   5. Вознесенский Э. А. Методологические аспекты анализа сущности финансов / Вознесенский Э. А.-М. : Финансы, 1974. - 128 с.
   6. Вознесенский Э. А. Финансы как стоимостная категория / Вознесенский Э. А. - М. : Финансы и статистика, 1985. - 158 с.
   7. Годме П. М. Финансовое право / Год- ме П. М. ; пер. с франц. - М. : Прогресс, 1986. -430 с.
   8. Государственные финансы : [учебное пособие] / В. М. Федосов, Л. Д. Буряк, Д. Д. Бутаков и др. ; под ред. В. М. Федосова, С. Я. Огородника, В. Н. Суторминой. - К. : Лыбидь, 1991.- 276 с.
   9. Горбунова О. Н. Совершенствование финансово-правовых институтов в современных условиях перестройки управления народным хозяйством / Горбунова О. Н. - М. : ВЮЗИ, 1988,- 78 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com