www.VuzLib.com

Головна arrow Земельне право arrow Проблеми правового статусу юридичних осіб у контексті прав власності на землю
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблеми правового статусу юридичних осіб у контексті прав власності на землю

Сальман І.Ю.

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ У КОНТЕКСТІ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

   Анотація
   У статті проаналізовано проблеми правового статусу юридичних осіб у контексті прав власності на землю відповідно до сучасного земельного законодавства України, визначено особливості земельної право- суб’єктності юридичних осіб.
   Ключові слова: Земельна правосуб’єктність, земельне законодавство, правовий статус, юридична особа, іноземна юридична особа.
   I. Вступ Системний аналіз Земельного та Цивільного кодексів України засвідчує наявність проблем при визначенні земельної право- суб’єктності юридичних осіб.Неоднозначність позицій законодавця, викладених в ЗКУ та ЦКУ, тягне за собою різнобій у тлумаченні і реалізації відповідних норм права, що не відповідає конституційним засадам “верховенства права”, не сприяє зміцненню земельного правового порядку в Україні [1; 3]. Різні аспекти земельної правосуб’єктності юридичних осіб досліджували П.Ф. Кулинич, В.І. Семчик, В.В. Янчук, В.З. Янчук та інші [4; 6-8].
   II. Постановка завданняМетою статті є окреслення правового статусу юридичних осіб у контексті прав власності на землю відповідно до сучасного земельного законодавства України (першого десятиріччя ХХІ ст.) [5].
   III. Результати
   Стаття 81 Цивільного кодексу України поділяє юридичних осіб на два види: юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права. До юридичних осіб публічного права належать юридичні особи, створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Юридичними особами приватного права вважаються юридичні особи, створені громадянами та або юридичними особами приватного права [3]. Отже, суб’єктами права приватної власності на землю є юридичні особи приватного права. Юридичні особи публічного права можуть володіти землею на праві постійного користування та оренди.
   Водночас Земельний кодекс України поділяє юридичних осіб як суб’єктів права власності на землю на юридичних осіб України та іноземних юридичних осіб [1]. Юридичними особами України вважаються юридичні особи, створені (зареєстровані) в Україні відповідно до її законодавства. Земельний кодекс (ч. 1 ст. 82) передбачає, що “юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності...”. Це положення викликає непорозуміння при визначенні земельної право- суб’єктності юридичної особи. Уточнення “засновані громадянами України або юридичними особами України” дає підстави вважати іноземними юридичними особами лише тих іноземних юридичних осіб, які створені за кордоном громадянами або юридичними особами України. Відповідно, іноземні юридичні особи, створені іноземними громадянами та юридичними особами, слід вважати такими, що не мають права набувати в Україні землю у власність. Але таке тлумачення не адекватне дійсному наміру законодавця. До прийняття Земельного кодексу України у другому читанні ст. 82 була викладена в редакції без слів, доданих у дужках. Такий вигляд статті вбачався логічним. Перша частина статті передбачала, що всі види юридичних осіб - як вітчизняні, так і іноземні - мають право набувати у власність земельні ділянки. Щодо другої частини статті, то вона обмежувала всіх без винятку іноземних юридичних осіб. Однак, перед прийняттям Земельного кодексу в остаточному варіанті з’явились вищезазначені слова в дужках, істотно вплинувши на зміст цієї статті. На практиці положення ст. 82 Земельного кодексу України тлумачаться так, як це передбачалося проектом Кодексу [1; 3].
   Проте згодом до чинного законодавства були внесені зміни, які дещо по-іншому трактують поняття “іноземна юридична особа”. 16 січня 2003 р. Верховна Рада України затвердила Господарський кодекс України. Згідно із ст. 117 цього Кодексу, якщо засновниками (учасниками) створеної в Україні відповідно до її законодавства юридичної особи є лише іноземці (іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи), то така юридична особа вважається іноземною [2]. 10 липня 2003 р. Верховна Рада України внесла зміни до ст. 82 Земельного кодексу, відповідно до яких, спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в порядку, встановленому Земельним кодексом України для іноземних юридичних осіб. Таким чином, наведені зміни до чинного законодавства дають підстави для висновку, що з погляду набуття земельних ділянок у власність іноземними юридичними особами слід вважати всі створені (зареєстровані) за межами України юридичні особи, а також створені в Україні юридичні особи, хоча б одним із засновників яких є іноземний громадянин, особа без громадянства або створена (зареєстрована) за кордоном юридична особа. Земельна правосуб’єктність іноземних юридичних осіб, на відміну від юридичних осіб України, які мають право набувати у власність усі види земель, що можуть знаходитись у приватній власності (крім земельних ділянок для особистих потреб громадян), є значно вужчою. Так, відповідно до ст. 82 Земельного кодексу, набуття іноземними юридичними особами у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення не допускається, за виключенням отримання їх у спадщину. Землі сільськогосподарського призначення, отримані іноземними юридичними особами в спадщину, підлягають відчуженню протягом одного року.
   Юридичні особи, які володіють земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності на праві постійного користування чи оренди, можуть набувати їх у власність на підставі договору купівлі- продажу. Якщо на земельній ділянці державної чи комунальної власності знаходиться об’єкт нерухомого майна (будівля, споруда тощо), що є власністю юридичної особи, то остання також має право на переважне придбання (викуп) земельної ділянки під таким об’єктом у власність на підставі договору купівлі-продажу. Крім договору купівлі-продажу, земельні ділянки можуть набуватися у власність юридичних осіб на підставі договору міни, дарування, довічного утримання та інших незаборонених законом угод. Такі угоди мають відповідати вимогам, визначеним ст. 132 Земельного кодексу України.
   Щодо успадкування земельних ділянок юридичними особами, то воно може мати місце виключно на основі заповіту і здійснюватися в порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
   У всіх випадках набуття юридичними особами земельних ділянок у власність право власності на землю виникає не з моменту укладення відповідної цивільно-правової угоди чи отримання свідоцтва на право на спадщину, а з моменту отримання державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.
   IV. ВисновкиУ результаті проведеного дослідження ми дійшли таких висновків:
   а) в контексті досліджуваної проблематики юридичні особи можуть бути класифіковані відповідно до концепції Цивільного та Господарського кодексів України;
   б) визначальним у характеристиці земельної правосуб’єктності юридичної особи є комплекс правомочностей щодо права власності.

Література

   1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3. - Ст. 27.
   2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18-22. - Ст. 144.
   3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40 - Ст. 356.
   4. Організаційно-правові засади розвитку аграрного і земельного ринків в Україні / [за ред. В.І Семчика]. - К. : Юридична думка, 2006.
   5. Кулинич П.Ф. Новий Земельний кодекс України: яким йому бути? / П.Ф. Кулинич // Право України. - 2000. - № 10. - Ст. 52.
   6. Земельне право : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.І. Семчик, В.І. Андрейцев, Г.Ю. Бистров та ін. ; [за ред. В.І. Семчика, П.Ф. Кулинича]. - К. : Ін Юре, 2001.
   7. Земельне право України : підручник / М.В. Шульга, Г.В. Анісімова, Н.О. Багай та ін. ; [за ред. М.В. Шульги]. - К. : Юрінком Інтер. - 2004.
   8. Семчик В.І. Земельне право : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. - К. : Ін Юре, 2008.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com