www.VuzLib.com

Головна arrow Земельне право arrow Державний контроль у сфері земельних ресурсів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Державний контроль у сфері земельних ресурсів

В.І. Курило, О.П. Світличний

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

   Розгянуто актуальні питання здійснення органами публічної влади державного контролю у сфері земельних ресурсів.
   Інститут публічного контролю, земельне законодавство, управлінська діяльність, контроль у сфері використання та охорони земельних ресурсів, адміністративний примус.
   На кожному етапі конкретних історично-конкретних умов розвитку суспільних відносин формуються органи публічної влади, що одночасно зосереджують попередній досвід, який у залежності від динаміки розвитку відносин суспільства, може доповнюватися новими, притаманній саме цій системі регулювання - управлінськими відносинами.
   З того часу, коли Україна, як незалежна держава ступила на шлях самостійного розвитку, у ній відбуваються докорінні зміни у функціонуванні інститутів публічного контролю. Широке коло правових особливостей регулювання контрольної діяльності органами публічної влади в усіх сферах суспільного життя потребує нових поглядів, оцінки їх наукової і практичної діяльності. Особливо це стосується функціонування однієї із найважливіших складових управлінської діяльності у сфері земельних ресурсів - інституту публічного контролю за використанням та охороною земельних ресурсів.
   Питання контролю у сфері публічної влади досліджувалися і досліджується вченими в різних аспектах проблем публічно-владної діяльності. Не є виключенням дослідження сутності державного контролю як форми реалізації державної влади, у сфері земельних ресурсів. Аналіз наукових праць з даної тематики вчених правознавців О.Ф. Андрійко, І.І. Каракаша, Т.С. Кичелюк, П.Ф. Кулинича, А.М. Мірошниченка, О.О. Погрібного, В. І. Семчика, М. С. Студеникиної та ін. показує, що проблема сучасної теорії та методології контролю у сфері публічної влади перебуває на етапі створення й розвитку засад, розробки базових підходів, концепцій, ідей, принципів тощо, і спрямоване на підвищення ефективності здійснення публічної влади у сфері раціонального використання та охорони земельних ресурсів, що й обумовлює актуальність цієї статті. Метою даного дослідження є подальший розвиток теоретичних та організаційно-правових аспектів державного контролю, а також розробка пропозицій щодо розвитку інституту державного контролю у сфері земельних ресурсів.
   Загальновідомо, що будь-яка діяльність соціального характеру ідеологічно обумовлена, тому не може відбуватися без контролю. Це означає, що контроль - явище постійне. У такому контексті він є як первинною, так і вторинною діяльністю чи функцією. Хоча деякі автори вважають, що контроль не представляє сам по собі первинної діяльності, а стосується тієї діяльності, яка здійснюється незалежно від контролю [1, с. 7].
   На сучасному етапі вітчизняного державотворення інститут публічного контролю у сфері використання та охорони земельних ресурсів повинен не тільки виявляти і усувати наслідки земельних правопорушень, але й застосовувати у необхідних випадках заходи юридичної відповідальності. Враховуючи, що публічний контроль здійснюється уповноваженими державою органами, ця діяльність потребує серйозного підвищення ефективності управлінської діяльності.
   Система органів, що здійснюють публічний контроль за використанням та охороною земельних ресурсів, являє собою складне утворення і включає низку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яким законом делеговано повноваження щодо здійснення такого контролю. При цьому слід звернути увагу, що на відміну від системи державного контролю в цілому, ця система у сфері земельних ресурсів є вужчим поняттям, оскільки включає лише ті державні органи, для яких контроль за використанням та охороною земельних ресурсів є основною в їх діяльності.
   За змістом прав і обов’язків усі суб’єкти земельних правовідносин О. О. Погрібний та С. О. Погрібний, поділяють на 4 категорії:
   - органи виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, що регулюють відносини щодо використання та охорони земель;
   - власники землі і землекористувачі - носії прав та обов’язків з раціонального використання і охорони земель;
   - громадські екологічні об’єднання, наділені правом громадського контролю за використанням і охороною земель;
   - правоохоронні норми, що здійснюють нагляд за законністю у сфері земельних правовідносин, а також судові органи [2, с. 59 ].
   Отже, державний контроль - вид діяльності, що полягає у здійсненні нею відповідними засобами та способами специфічного контрольно-владного впливу на стан суспільних відносин. Метою контрольно-владного впливу держави є відновлення, формування і спрямування суспільних процесів відповідно до легітимних критеріїв щодо ефективності державного управління, зокрема здійснення державної влади. А це означає, що метою контролю є вирішення питань як щодо ефективності, так і щодо законності діянь суб’єктів суспільних відносин. Ця мета досягається через вираження змісту державного контролю, який (зміст) щодо діянь відповідних суб’єктів включає планування, спостереження, аналіз, перевірку, розслідування, прийняття відповідних рішень і їх реалізацію [3, с. 12 ].
   Істотні зміни у суспільних відносинах не оминули і владно-управлінської діяльності у сфері земельних ресурсів, а також змістовної переоцінки характеру взаємовідносин між органами публічної влади, фізичними та юридичними особами. У першу чергу це стосується діяльності представницьких та виконавчих органів, які зобов’язані забезпечити раціональне використання та охорону земельних ресурсів усіма суб’єктами господарювання.
   Конституція України і земельне законодавство надає землевласникам і землекористувачам широкі права для задоволення своїх потреб щодо самостійного господарювання на землі відповідно до закону. Водночас, згідно ст. 41 Основного Закону використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі [4].
   Визнання статтею 14 Конституції України землі основним національним багатством де-факто запровадило імперативний принцип її державної охорони, і є одним із пріоритетних напрямків діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по контролю за використанням та охороною земельних ресурсів.
   Держава є одним з головних суб’єктів здійснення контрольної функції у сфері використання та охорони земельних ресурсів. Отже, однією із найважливіших владно-управлінських функцій у сфері земельних ресурсів є державний контроль за використанням та охороною земель.
   За суб’єктом здійснення виділяють такі форми контролю: державний, самоврядний та громадський. Державний і самоврядний контроль у галузі використання та охорони земель, як зазначає С. І. Хом’яченко, мають спільне походження [5, с. 211 ]. Вони виявляють собою реалізацію конституційних засад українського народу - через діяльність двох складових публічної влади - органів державної влади і органів місцевого самоврядування. При цьому державний і самоврядний контроль у сфері використання та охорони земельних ресурсів мають спільну мету, домінантною складовою якої є забезпечення раціонального використання та охорони земель як основного національного багатства. Завданням державного земельного контролю є забезпечення виконання всіма суб’єктами земельних відносин, незалежно від їхньої підпорядкованості і форм власності вимог по використанню та охороні земель, виконання відповідних програм і заходів [6, с. 58].
   Згідно ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів [7]. Тобто, державний контроль у сфері використання та охорони земель здійснюється відповідними державними інституціями в межах компетенції, що визначена земельним законодавством.
   Як уже відзначалось, організація державного контролю в галузі охорони та використання земель є важливою складовою державного управління земельними ресурсами. При цьому не зовсім правильно, на наш погляд, розглядати діяльність держави з організації контролю за використанням земель, як державне регулювання усіх земельних відносин.
   Під державним регулюванням земельних відносин розуміється централізована діяльність державних органів з організації раціонального використання земель та їхньої охорони шляхом прийняття економіко-правових заходів [8, с. 279].
   У доктрині земельного законодавства державний контроль за використанням та охороною земель визначається як врегулювана нормами права владно організуюча діяльність спеціально уповноважених державних органів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законодавства всіма суб’єктами відповідних суспільних відносин, попередження та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на порушників і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів [9, с. 230].
   На погляд А.М. Мірошниченка та Р.І. Маресенка, контроль за використанням та охороною земель більш доцільно визначати як діяльність уповноважених суб’єктів із перевірки дотримання норм земельного законодавства та вжиття заходів щодо припинення його порушень та притягнення порушників до юридичної відповідальності [10, с. 409].
   Завданням державного контролю є перевірка діяльності усіх суб’єктів земельних правовідносин незалежно від форми власності. Однією із форм контролю за використанням та охороною земель є державний контроль.
   Наведені ознаки державного контролю дають підставу зробити висновок про те, що державний контроль за використання та охороною земель здійснюється уповноваженими державою органами та посадовими особами, які, керуючись і дотримуючись вимогами земельного законодавства, здійснюють контроль у цій сфері, а у разі необхідності застосовують заходи впливу шляхом притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
   Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель є уповноважені органи виконавчої влади: з питань земельних ресурсів; з питань екології та природних ресурсів; з питань аграрної політики. З огляду на чинне законодавство, цей перелік значно розширює контрольну діяльність державних органів за використанням та охороною земель. На даний час серед основних завдань, які покладаються на Державну інспекцію сільського господарства України та Державну екологічну інспекцію України покладені функції державного контролю у різних за своїм складом сферах контрольної діяльності. Проте, часті зміни в діяльності цих органів, зміна їх компетенції, викликає багато нарікань як з боку спеціалістів, так і науковців.
   Дослідники відзначають, що у пошуках найбільш доцільної підпорядкованості кожної держінспекції для забезпечення максимальної ефективності її діяльності слід співставляти функції відомства, у складі якого знаходиться інспекція, з функціями самої інспекції як частини цілого. З часом практика зможе дати відповідь на питання, чи правильно поєднані різні функції в одному органі, наскільки вони сумісні і чи можуть при такому їх поєднанні виникати розбіжності державних та відомчих інтересів. При можливості виникнення таких колізій та з метою уникнення відомчого підходу у діях державної інспекції, вона має бути виведена зі складу міністерства чи відомства. Тобто, фактично отримати власну автономію [11, с. 160].
   Отже, державний контроль за використанням та охороною земельних ресурсів є засобом реалізації державної політики, однією із форм досягнення поставленої управлінської мети - забезпечення своєчасності виконання законних управлінських рішень у сфері раціонального використання та охорони земельних ресурсів.
   Можна вважати, що державний контроль у сфері використання та охорони земельних ресурсів виступає самостійним видом управлінської діяльності органів виконавчої влади у сфері земельних ресурсів і має низку властивих йому ознак, а саме:
   - суб’єктом державного контролю у сфері використання та охорони земельних ресурсів є уповноважені державою органи публічної влади, їх посадові і службові особи, які наділені особливими повноваженнями, що складають зміст їх компетенції;
   - відсутність організаційної підпорядкованості щодо підконтрольних суб’єктів;
   - суб’єкти державного контролю їх діяльності оцінюють діяльність підконтрольних суб’єктів лише з точки зору відповідності нормам законодавства щодо раціонального використання та охорони ними земель, як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави;
   - суб’єкти державного контролю, крім власне земельних питань, з інших питань не мають права втручатися в діяльність суб’єктів перевірки;
   - наявність спеціального об’єкта державного контролю - стандартів, інструкцій, норм, правил, що містяться в нормативно-правових актах земельного законодавства. Так, серед інструментаріїв управління земельними ресурсами важливе місце займають державні стандарти, норми, правила, і які водночас є адміністративними інструментами при здійсненні державного контролю. За допомогою цих інструментів встановлюються вимоги щодо раціонального використання та охорони земельних ресурсів, яких суб’єкти земельних правовідносин повинні дотримуватися;
   - наявність умов для самостійного застосування певних спеціальних заходів впливу - державного примусу. У разі порушення земельного законодавства до винних суб’єктів застосовується адміністративний примус. Проведене дослідження, на нашу думку, дає підстави стверджувати, що державний контроль у сфері використання та охорони земельних ресурсів є самостійним інститутом державного контролю, під яким слід розуміти особливий вид державної управлінської діяльності, що здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади щодо об’єктів, які їм організаційно не підпорядковані, і до яких за порушення земельного законодавства можуть застосовуватися заходи юридичної відповідальності.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com