www.VuzLib.com

Головна arrow Земельне право arrow Актуальні питання використання та охорони земель лісового фонду
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Актуальні питання використання та охорони земель лісового фонду

Т.С. КИЧИЛЮК

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ЛІСОВОГО ФОНДУ

   У статті на підставі аналізу чинних нормативно-правових актів здійснено спробу окреслити основні проблемні питання використання та охорони земель лісового фонду.
   Лісовий фонд, Лісовий кодекс, Держземагентство, Держлісагентство, земельно-лісові відносини, державний лісовий кадастр.
   Правовий режим земель лісового фонду розглядається у комплексі з правовим режимом лісових відносин, які в сукупності можна називати земельно-лісовими відносинами та такими, що виступають єдиним комплексним об’єктом правового регулювання. Комплексний характер земельно-лісових відносин обумовлений специфікою призначення землі і лісів у процесі створення і використання лісів, які мають властиве лише їм призначення і здійснюють спеціальні властиві їм функції: екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та ін. Крім того, ліси мають обмежене експлуатаційне значення та підлягають державному обліку й охороні. Питання використання та охорони земель лісового фонду врегульовані низкою нормативно-правових актів, але на практиці часто виникають питання, які потребують додаткового правового регулювання.
   Метою цієї статті є дослідження правових проблем використання та охорони земель лісового фонду.
   Серед вчених, які здійснювали наукові дослідження у цій галузі, слід відзначити В. І. Андрєйцева, А. Г. Бобкову, С. П. Гавриша, А. П. Гетьмана, М. В. Краснову, П. Ф. Кулинича, І. І. Каракаша, Н. Р. Малишеву, В. Непийводу, В. В. Носіка, В. І. Семчика, Ю. С. Шемшученка. Головним законом України про ліси і ведення лісового господарства є Лісовий кодекс [5]. Правові аспекти лісового господарства як суб’єкта землекористування визначено Земельним кодексом [4], який регулює земельні відносини при використанні лісів, а також рослинного і тваринного світу.
   Відповідні норми щодо збереження і відтворення лісів регулюються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» [2], «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» [1], «Про природно-заповідний фонд України» [3] та іншими. Також, виходячи з вимог діючого законодавства та екологічних реалій сьогодення, визначені основні пріоритети сталого розвитку лісового господарства України. Ці пріоритети закріплені у Державній цільовій програмі «Ліси України» на 2010-2015 роки [8]. Деякими з них є такі, як: нарощування природоохоронного потенціалу лісів та збереження біологічного різноманіття лісових екосистем; розширення робіт із захисного лісорозведення і агролісомеліорації, підвищення стійкості лісових екосистем до негативних чинників навколишнього середовища - зміни клімату, зростаючого антропогенного навантаження, лісових пожеж, хвороб та шкідників лісу. Відповідно заходами, які здійснюються у галузі лісового господарства для реалізації цих пріоритетів, є: збереження цілісності лісових масивів як середовища існування рідкісних і цінних видів рослин і тварин; збереження важливих для природного розвитку елементів лісової екосистеми при проведенні лісівничих заходів; максимальне використання технологій, що сприяють збереженню і відновленню біологічного різноманіття при здійсненні лісівничих заходів; організація і здійснення системи заходів проти різних стихійних явищ (промислове забруднення, лісові пожежі, шкідники тощо); здійснення на належному технічному рівні моніторингу стану лісових екосистем та ін.
   Для нашої країни важливим є збільшення площі лісів, захисних насаджень та лісосмуг на сільгоспугіддях. Ця проблема є не лише відомчою, а й загальнодержавною. Ліси нині займають близько 20 % території країни при оптимальній 34 %, а для досягнення оптимальної лісистості, згідно з Державною цільовою програмою «Ліси України» на 2010-2015 роки, у державі необхідно створити 429,5 тис. га нових лісів на землях, які не були під лісом [8]. Орієнтовна вартість створення цих лісів відповідно до програми - 22 млрд грн. Проте, на думку деяких науковців, названу цифру можна суттєво зменшити якщо врахувати, що ліси здатні поширюватися природнім шляхом, а саме: території, прилеглі до стін лісу, засіваються насінням деревних порід від цих стін лісу [9]. Таких територій по Україні може бути досить багато, наприклад, лише у Волинській області самозаліснено 11,4 тис. га [11].
   Головною проблемою для виконання цієї програми є визначення земель під заліснення. Одним із шляхів її вирішення є консервація малопродуктивних, деградованих та технічно забруднених земель. Відповідно до ст. 172 ЗК України консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервація здійснюється шляхом припинення господарського використання цих земель на визначений термін та залуження або заліснення. В свою чергу, заліснення є одним із видів агролісотехнічної меліорації, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення докорінного поліпшення земель шляхом використання ґрунтозахисних та інших властивостей захисних лісонасаджень. Також Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21.09.2000 р. [1] для збільшення площі національної екологічної мережі передбачено створення лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, залуження земель, проведення консервації деградованих і забруднених земель із наступним частковим залісненням. В свою чергу, питання щодо передачі земель для заліснення та консервації потребує створення додаткової нормативно-правової бази.
   Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державне агентство земельних ресурсів України, а органом виконавчої влади з питань лісового господарства у галузі лісових відносин - Державне агентство лісових ресурсів України. Це органи спеціальної компетенції у вищезазначених галузях, які діють на підставі положень про них [6, 7]. Також вказані органи входять в систему органів державного управління у галузі охорони довкілля поруч з Міністерством екології та природних ресурсів України, оскільки і земельні, і лісові ресурси є складовою навколишнього природного середовища. З огляду на спільність інтересів вищевказаних органів державного управління щодо використання та охорони земель лісового фонду зазначимо, що практика вказує на потребу тісної співпраці Держземагентства та Держлісагентства, оскільки сьогодні існує низка питань земельно-лісових відносин, що потребують правового регулювання і які є однаково важливими для вирішення названими органами.
   Зокрема, важливою на сьогодні є проблема виготовлення та отримання правовстановлюючих документів на землю, тобто державних актів. Процедура є надзвичайно складною, довготривалою і дорогою. Крім того, бувають випадки грубого порушення законодавства щодо вилучення лісів, де представники органів Держземагентства не проявляють принциповості щодо дотримання закону і є випадки видачі нових державних актів приватним структурам на території лісогосподарського призначення, де вирощують ліс, у той час, як на ці землі є вже відповідні документи згідно зчинним законодавством. Проте, незважаючи на незаконність таких дій, зазначені питання ще не знайшли позитивного вирішення.
   Не менш важливим питанням, що потребує співпраці двох вищевказаних відомств, є спрощення процедури погодження документів для розробки проекту землеустрою щодо виділення та відведення земельних ділянок під заліснення. А для цього слід внести відповідні зміни до чинного земельного законодавства. Слід зазначити, що за своїм змістом землеустрій здійснюється, як правило, у декілька послідовних стадій, кожна з яких включає в себе виконання певного обсягу робіт, пов’язаних зі збором необхідної інформації, її узагальненням і аналізом, узгодження тих чи інших питань щодо використання та охорони земель, установленням прав на землю, розробкою проектів і прогнозів, складанням і оформленням землевпорядної документації, винесенням проектів, схем землеустрою та іншої документації на місцевість тощо. Зміст кожної з цих стадій залежить від того, яке завдання землеустрою має бути реалізоване у кожному конкретному випадку.
   Крім того, негайного вирішення потребує питання щодо винесення органами землеустрою в натуру меж земельних ділянок, які надаються лісогосподарським підприємствам для заліснення, та надання копій внутрішньогосподарських планів на ці земельні ділянки. Трапляються випадки, коли частину земель, переданих лісогосподарським підприємствам, в натурі знайти неможливо. Іншою стороною цієї проблеми є питання узгодження між собою документації із землеустрою та матеріалів лісовпорядкування.
   Також з метою охорони та раціонального використання земельних ресурсів необхідно посилити взаємодію між територіальними органами Держземагентства та Держлісагентства, підприємствами, що належать до сфери їх управління, в частині збереження земель лісогосподарського призначення, недопущення протиправної зміни їх цільового призначення та відчуження.
   Таким чином, вирішуючи питання співробітництва та взаємозв’язків вищевказаних органів, слід зазначити, що землі лісогосподарського призначення за площею становлять другу категорію земель, а за важливістю, якщо не брати до уваги продовольство, це, мабуть, перша категорія земель, які створюють необхідні умови для існування кожної людини, нації та суспільства. Отже, ці взаємозв’язки повинні надавати максимально зручні умови для того, щоб найближчим часом вирішити проблему оптимізації лісистості нашої держави. Відповідно, передача земель під заліснення або розширення земель лісогосподарського призначення повинна бути пріоритетним напрямком у діяльності обох відомств.
   Помітними також є певні суперечності між Лісовим та Земельним кодексами. Зокрема, Лісовим кодексом передбачена можливість надання лісових ділянок без вилучення їх у постійного користувача, що суперечить вимогам Земельного кодексу, де передбачено, що при переході права на майно до користувача переходить право користування і земельною ділянкою.
   Також потребує розширення перелік робіт, які можуть виконуватись за рахунок коштів, що надійшли в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Відповідно до п. 2 ст. 209 ЗК України встановлюється призначення витрат коштів, що надходять до відповідних бюджетів і у відповідних розмірах, проте сформульоване у цій статті цільове використання бюджетних надходжень від компенсації втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва є узагальненим і не розкриває переліку робіт, які можуть фінансуватися за рахунок цих коштів. Зважаючи на це, Державний комітет України по земельних ресурсах у своєму листі «Про функціонування відділів технічного нагляду та перелік робіт з охорони земель» від 23 квітня 1996 р. № 720/07 [10] конкретизує цільове призначення використання бюджетних надходжень від втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а саме: освоєння боліт, мілководь, водоймищ, чагарників, лісів тощо та інших непродуктивних земель у сільськогосподарські угіддя або для створення лісових насаджень; рекультивація порушених земель, хімічна меліорація, залуження багаторічними травами еродованої та забрудненої шкідливими речовинами ріллі, посів сільгоспкультур на ділянках біологічної рекультивації земель, проведення інших робіт з освоєння нових земель і підвищення їх родючості; будівництво та реконструкція зрошувальних систем з джерелами зрошення, осушувальних систем, захист сільгоспугідь і лісових насаджень від підтоплення і пересушення, розкорчовування списаних багаторічних плодових насаджень та деякі інші. Відповідно, слід внести зміни до чинного земельного законодавства.
   Отже, сьогодні існує багато суперечностей між Лісовим та Земельним кодексами з питань використання лісових земельних ділянок. Тому потребує вивчення практика застосування законодавчих норм, внесення відповідних змін до чинного земельного та лісового законодавства, а інколи - і створення нової нормативно-правової бази. Не менш важливою є співпраця Держземагентства та Держлісагентства як єдиного механізму в реалізації питань досягнення оптимальної лісистості нашої держави та раціонального використання й охорони земель.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com