www.VuzLib.com

Головна arrow Земельне право arrow Особливості настання адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства юридичними особами
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості настання адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства юридичними особами

 С. В. СЛЮСАРЕНКО

ОСОБЛИВОСТІ НАСТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ

   Розглядаються питання сутності та підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення земельного законодавства.
   Адміністративна відповідальність, земельні відносини, юридичні особи, санкції.
   Одним з найважливіших засобів реалізації державної політики в сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів є створення дієвої та ефективної нормативно-правової бази, спроможної забезпечити правопорядок в сфері земельних відносин. Це передбачає дослідження проблематики охорони земельних відносин адміністративно-правовими засобами, серед яких особливе місце посідає адміністративна відповідальність. Вона передбачає собою систему заходів реагування уповноважених державних органів на протиправні посягання, урегульованих нормами адміністративного права. У зв’язку з тим, що сфера земельних відносин має перебувати під державно-правовою охороною, питання вдосконалення засобів адміністративно-правової охорони, особливо адміністративної відповідальності за правопорушення у цій сфері, набувають особливого значення.
   Погляди щодо віднесення до кола суб’єктів адміністративної відповідальності юридичних осіб висловлюють як українські, так і російські вчені-правознавці та юристи-практики: Ю. П. Битяк, В. В. Зуй, Є. В. Додін, Ю. І. Крегул, О. Д. Крупчан, Н. І. Золотарьова, Д. М. Бахрах, Д. М. Овсянко та інші. Важливим елементом правосуб’єктності участників правовідносин, які виникають з приводу використання земельних ділянок, є відповідальність землекористувачів і орендаторів за порушення норм земельного законодавства.
   Земельні правопорушення можна класифікувати за різними правовими ознаками. Розрізняють:
   - земельні правопорушення, спрямовані проти встановленого порядку розпорядженням землею;
   - земельні правопорушення, спрямовані проти вимог використання цільового, раціонального використання земель в сільському, лісовому господарстві, та в інших галузях господарського виробництва;
   - земельні правопорушення, які пов’язані з недотриманням, чи не належним виконанням екологічних норм та приписів. У ст. 211 ЗК України закріплено перелік видів порушень земельного законодавства, але наведений перелік не є вичерпним, тому законодавством України можуть бути встановлені й інші види земельних правопорушень. Щодо земель оборони, то ЗК України не передбачає спеціальних видів правопорушень. Юридична відповідальність є важливою правовою гарантією законності як в цілому, так і у сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів. Вона спрямована на попередження протиправних дій, відновлення законності, покарання правопорушників та відшкодування заподіяної шкоди. Зміст юридичної відповідальності, її завдання та сутність дуже складні та багатогранні. Юридична відповідальність - це обов’язок особи зазнавати позбавлень державно-владного характеру, передбачених законом, за скоєне правопорушення [1, с. 239]. Тут слід звернути увагу на два аспекти:
   а) юридична відповідальність передбачається тільки за винне діяння, а не за думки, світогляд, соціальні або особистісні особливості правопорушника;
   б) правопорушник, незалежно від свого бажання, позбавляється певних цінностей (особистого, організаційного та майнового характеру), що належали йому.
   Серед перелічених видів юридичної відповідальності за ознакою впливу на порушників земельного законодавства, перш за все, виділяється адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність як частина цілого має спільні з іншими видами юридичної відповідальності ознаки (наявність правопорушення як підстави для її застосування, вини та ін.). Поряд із цим, їй притаманні особливі властивості, які виділяють її з - поміж інших видів юридичної відповідальності та визначають її ціль та зміст. До цих властивостей (ознак), по-перше, відноситься те, що підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок), передбачене, насамперед, Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі КпАП України); по-друге, адміністративна відповідальність врегульована нормами адміністративного права, що містять вичерпні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження і в сукупності утворюють її нормативну основу [2, с. 23-24]; по-третє, за вчинення такого проступку застосовуються певні санкції (стягнення); по-четверте, санкції застосовує широке коло державних органів з метою здійснити виховний вплив на порушника та інших осіб і, тим самим, попередити вчинення нових правопорушень; по-п ’яте, порядок притягнення до адміністративної відповідальності особливий, він істотно відрізняється від цивільного, кримінального процесів та дисциплінарного провадження. Юридична відповідальність неоднорідна. У сфері земельних відносин вона, згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України [3], проявляється у формі цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності. Проте, деякі вчені, наприклад, І. А. Дмитренко [4, с. 157-159], визнають наявність такого самостійного виду відповідальності у сфері земельних відносин, як земельна відповідальність. Ми вважаємо, що це питання потребує додаткових обґрунтувань - така відповідальність не передбачена законодавством, яке регулює земельні відносини. Визнати існування земельної відповідальності - означає розширення галузевої класифікації видів юридичної відповідальності. Нам бачиться, що, в тому контексті, в якому юристи розуміють земельну відповідальність, вона - це ніщо інше, як комплекс заходів адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності, які широко застосовуються у сфері земельних відносин [5].
   На сьогоднішній день у зв’язку з реформою адміністративного права особливої ваги набувають питання, пов’язані з відповідальністю юридичних осіб.
   Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України за порушення земельного законодавства громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Законодавець при викладенні елементів логічної норми права застосовує бланкетний спосіб викладення. Постає питання у зв’язку із цим: які саме особи (фізичні або юридичні) несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
   Для того, щоб з’ясувати це питання слід звернутися до основоположних законодавчих актів, якими регулюються цивільні, кримінальні та адміністративні правовідносини, а саме до: Цивільного [6], Кримінального [7] кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) [8].
   Так, в багатьох статтях Цивільного кодексу України (ЦК України) за порушення договірних зобов’язань передбачена відповідальність фізичних та юридичних осіб. Зокрема, в ЦК України є окрема стаття «Відповідальність юридичних осіб». Згідно зі статтею 18 Кримінального кодексу України суб’єктом злочину, а, отже - суб’єктом кримінальної відповідальності, є лише фізична особа. Що стосується адміністративної відповідальності, то тут визначення суб’єкту проступку складніше. Чинне адміністративне законодавство не дає узагальненого визначення як суб’єкта адміністративної відповідальності, так і суб’єкта адміністративного правопорушення і навіть не вживає таких термінів. У КУпАП застосовується термін «особа» без чіткої вказівки на те, яка це особа: фізична або юридична. Але, якщо уважно проаналізувати деякі статті КУпАП, стає зрозумілим, що він на сьогодні визнає суб’єктом проступку (суб’єктом адміністративної відповідальності) саме фізичну особу. Про це, зокрема, свідчать закріплені нормативно його ознаки. Так, ст. 12 встановлює вік, з досягненням якого настає адміністративна відповідальність (16 років); ст. 20 передбачає як обов’язкову ознаку суб’єкта - його осудність; ст. 33 вимагає при накладенні стягнення враховувати особу правопорушника; ст. 256 вимагає, щоб у протоколі про адміністративне правопорушення в обов’язковому порядку були відомості про особу правопорушника, а також зобов’язує правопорушника підписати протокол [9; с. 296]; ст. 268 закріплює, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо.
   Положення статей 52-56 КУпАП, передбачають адміністративну відповідальність за цілий ряд правопорушень у сфері земельних відносин. Аналізуючи вказані статті, можна зробити припущення, що суб’єктами цих правопорушень є як землекористувачі, так і землевласники, якими згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України можуть бути і фізичні, і юридичні особи.
   Більш того, за межами КУпАП України діє досить велика група законів, що встановлюють відповідальність юридичних осіб за вчинення протиправних дій. І, хоча такі дії не віднесені законодавством до адміністративних правопорушень, а відповідальність за них не названа адміністративною (зокрема санкції, які застосовуються до правопорушників названі фінансовими (економічними), а не стягненнями), вони мають багато їхніх ознак. Так, притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб передбачено Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. [10], де у статті 46 «Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства» міститься положення, що до підприємств, установ, організацій можуть застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафу. На користь того, що в даному випадку відносини щодо застосування до порушників (юридичних осіб) фінансових санкцій є відносинами саме адміністративної відповідальності свідчить вивчення правової природи цих санкцій: «накладення на підприємство, установу або організацію штрафу, безперечно, є ретроспективною юридичною відповідальністю, яка полягає в обов’язку юридичної особи - порушника понести негативні наслідки у вигляді стягнень, які від імені держави накладають посадові особи уповноважених органів» [11, с. 7]. Навіть порядок застосування цих санкцій однаковий з порядком накладення адміністративних стягнень (зокрема, штрафів): складається протокол про правопорушення, на підставі якого юрисдикційним органом виноситься постанова про застосування фінансових санкцій (див. ст. 47 вказаного закону).
   Постає питання щодо доцільності досліджень у сфері розмежування або об’єднання фінансової та адміністративної відповідальності. Але щоб не було непорозумінь з приводу притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб, ця проблема потребує не тільки доктринального, а й законодавчого вирішення, адже існує чимало видів порушень встановлених правил і норм, що допускаються підприємством або іншою юридичною особою, за які відповідальність має нести не конкретна посадова особа, а підприємство в цілому. Прикладом цього можуть бути порушення земельного законодавства, зокрема правил викиду забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, робота підприємств, не обладнаних очисними спорудами тощо. Така відповідальність могла б наставати тоді, коли неможливо встановити конкретну винну особу або рівень вини особи, яка відповідає за додержання тих чи інших правил.
   До того ж на сьогоднішній день багато європейських країн, перед якими постала проблема різкого зростання правопорушень і злочинів, що скоюються корпораціями та іншими юридичними особами, давно пішли шляхом введення інституції відповідальності юридичних осіб за вчинення як адміністративних, так і кримінальних правопорушень. Зокрема адміністративну відповідальність юридичних осіб введено в Німеччині, Італії, Португалії, Росії тощо [12, с. 55-56].
   Однак у даний час запроваджувати відповідальність юридичних осіб шляхом внесення доповнень до діючого КпАП України не уявляється можливим, оскільки увесь зміст цього кодифікаційного акту, його концепція виходять з позицій, що суб’єктом адміністративного проступку є фізична особа. Реалізувати зазначену ідею можна було б у процесі здійснення реформи адміністративного права, у процесі розробки нових законів (зокрема нового Кодексу України про адміністративні проступки), що визначатимуть підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності, де б були закладені нові як з точки зору визначення суспільно небезпечного діяння, за яке наставатиме така відповідальність, так і з точки зору суб’єкта відповідальності, визначення суб’єктивної сторони правопорушення ознаки. До того ж, з урахуванням викладеного, вважаємо, можна виділити такі питання, що потребують законодавчого врегулювання:
   - слід закріпити види стягнень, що можуть застосовуватися до юридичних осіб, зокрема такі, як скасування державної реєстрації суб’єкта, анулювання ліцензії на здійснення певного виду діяльності.
   - встановити порядок відшкодування шкоди юридичними особами, винними у вчиненні адміністративного проступку. Таким чином, під адміністративною відповідальністю в галузі земельних відносин розуміють застосовування уповноваженими на те державними органами санкцій, передбачених адміністративно-правовою нормою, до осіб(як фізичних так і юридичних), які порушили вимоги земельного законодавства.
   Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що об’єктивне існування суспільно шкідливих діянь, які завдають шкоди земельним відносинам, є достатньою підставою для запровадження адміністративної відповідальності юридичних осіб за їх вчинення. Адміністративно-правові норми, які визначають склади адміністративних проступків за порушення земельного законодавства, виконують охоронну функцію, забороняючи певну поведінку під загрозою застосування адміністративних санкцій. Одночасно вони здійснюють регулятивну функцію, відмежовуючи правомірне діяння від протиправного. Адміністративні проступки, що розглядаються, характеризуються ознаками, властивими для будь-яких адміністративних проступків. Істотною відмінністю, яка дозволяє виділити їх в самостійну групу, є об’єкт посягання - земельні відносини. Неоднорідність та складна побудова зазначеного об’єкта (відносини власності та відносини землекористування, управлінські відносини, відносини в сфері охорони та раціонального використання землі), дозволяє зробити припущення про можливість виділення самостійних видів адміністративних проступків за порушення земельного законодавства юридичними особами і вивчення кожного виду окремо. Це дозволить встановити рівень захищеності земельних відносин, визначити прогалини в їх адміністративно-правовій охороні.

Література

   1. Теория права и государства: Учебник / Скакун О. Ф., Подберезський Н. К. - X. : Консум, 1997. - 496 с.
   2. Синьов О. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян / О. В. Синьов : Дис. ... канд.. юрид. наук. - X., 2001. - 235 с.
   3. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.
   4. Дмитренко І. А. Правова охорона земель України / І. А. Дмитренко : Монографія. - К. : Укр. акад. внутр. справ, 1994. - 172 с.
   5. Мірошниченко О. С. Поняття та особливості адміністративної відповідальності в сфері земельних відносин / О. С. Мірошниченко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. -X. : ХНУВС, 2003. - Вип. 21. - Ч. 2. - С. 69-72.
   6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-42. -Ст.356.
   7. Кримінальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001.  - № 25-26. - Ст. 131.
   8. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - додаток до № 51. - Ст. 1122.
   9. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник / В. К. Колпаков. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - С. 239-311.
   10. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -1994. - № 27. - Ст. 218.
   11. Стефанюк В. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб. Проблеми теорії та практики / В. Стефанюк, І. Голосніченко, М. Міхеєнко // Право України. - 1999. - № 9. - С. 6-9.
   12. Лук’янець Д. Юридичні особи як суб’єкти адміністративної відповідальності / Д. Лук’янець // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 4. - С. 52-56.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com