www.VuzLib.com

Головна arrow Земельне право arrow Особливості закріплення права на землю державними актами
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості закріплення права на землю державними актами

Р. Возняк, А. Іванов

ОСОБЛИВОСТІ ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВА НА ЗЕМЛЮ ДЕРЖАВНИМИ АКТАМИ

      Ключові слова: земельна ділянка, державний акт на право власності на земельну ділянку, реєстрація.
   Характеризується стан видачі держаних актів на право власності на земельну ділянку за повнотою інформації, враховуючи час виготовлення. Пропонується ввести в реєстраційну систему державні акти, які були виготовлені до її створення.
   Постановка проблеми. Право власності іьна землю потребує чіткого закріплення та узаконення. Правовою основою цього є Земельний кодекс України [1]. У ньому відповідно до статті 125 право власності на земельну ділянку виникає після встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та її державної реєстрації. В Україні право власності посвідчується державним актом, форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України і який зареєстрований відповідно до закону [2].
   Форма державного акта на право власності на землю два рази вдосконалювалась, при чому стара форма залишалась чинною і не передбачалось її обов’язкової заміни. При обігу землі, тобто при переході земельних ділянок від одного власника до іншого на основі цивільно- правових угод, стара форма заміняється і видається нова, остання.
   Історично склалось, що видача державних актів мала різні підходи до точності відображення місця розміщення земельної ділянки.
   На перших порах державний акт виготовлявся на основі польових вимірів з прив’язкою до твердих об’єктів місцевості (кутів хати, стовпів лінії електропередач, поворотів капітальної огорожі тощо) зі складанням спрощеної технічної документації (умовно для потреб цієї публікації назвемо їх актами І виду точності).
   Далі зросли вимоги до змісту технічної документації, хоча продовжувалась прив’язка до твердих об’єктів місцевості (акти ІІ виду точності). Наступним етапом підвищення вимог до складання державних актів стала прив’язки кутів повороту земельної ділянки до державної геодезичної мережі (акти ІІІ виду точності).
   У всіх згаданих випадках реєстрація здійснювалась у спеціальних книгах державної реєстрації, тобто державний акт отримував юридичну силу документа, що посвідчує право на землю. Проте була одна хиба, яка стосувалась усіх цих актів. Не було повної гарантії, що на місцевості можна однозначно і без помилки відновити межі земельної ділянки за допомогою державного акта, тобто не буде перекриття чи пропуску між ділянками. А це інколи призводило до непотрібних земельних спорів чи судових справ.
   Такий стан справ був відомий спеціалістам, і проводились роботи з ліквідації згаданої хиби. У 2003 році Держкомземом був створений Центр державного земельного кадастру, яким була опрацьована і впроваджена в життя автоматизована реєстраційна система з перевіркою нанесення на план меж земельної ділянки з допомогою обмінного файла [3]. Тепер перекриття чи пропуски між земельними ділянками можуть бути лише у разі помилок виконавців роботи та з вини працівників реєстраційної системи, які недостатньо перевірили геодезичні дані (акти ІУ виду точності).
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Цій важливій проблемі державного регулювання ринку землі багато учених присвятили свої праці, зокрема П. Т. Саблук, М. Я. Демяненко, І. Р. Михасюк, Л. В. Паламарчук та ін.
   Постановка завдання. У сучасних умовах переходу до ринкових відносин щодо земель сільськогосподарського призначення стає проблема ліквідації мораторію на їх продаж. Адже Земельний кодекс України передбачає, що купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток (паїв) запроваджується за умови набрання чинності Законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва. Виникає потреба осмислення змісту згаданих законів, які треба прийняти та передбачити можливі неув’язки в існуючих документах, які підтверджують право власності на землю.
   Земля - це капітал, і дуже великий. Цей капітал потрібно зберегти, забезпечити від кримінальних посягань через прийняття законів, які обумовлюють всі особливості руху та ринку землі.
   Складовими ринку земель сільськогосподарського призначення є [4, с. 12]:
   - вартісне опосередкування ринку землі;
   - включення вартісного ресурсу землі до складу економічної субстанції;
   - визначення права цієї складової економічної субстанції на норму дохідності (прибутку) на таких самих умовах, як і інші види ресурсів (складові субстанції);
   - врахування через норму дохідності вартості землі в системі ціноутворення;
   - врахування через норму дохідності вартості землі в системі кредитування;
   - врахування через норму дохідності вартості землі в системі оподаткування;
   - страхування;
   - застава (іпотека) земельної ділянки, права її оренди;
   - включення вартості землі до капіталу спільних підприємств;
   - вирішення питання купівлі-продажу земельної ділянки.
   Як бачимо з наведеного переліку, ринок землі потребує вирішення великої кількості проблем, які впираються в однозначне підтвердження права на земельну ділянку з можливістю в кінцевому результаті її купівлі-продажу.
   Виклад основного матеріалу. Центр державного земельного кадастру в автоматизовану реєстраційну систему зараз вводить державні акти лише ІУ виду точності, а решта актів залишаються зареєстрованими в паперовому вигляді. Тобто всі державні акти на право власності на земельні ділянки, видані до 2003 року, не введені в реєстраційну систему. Через це існує велика кількість державних актів на право власності на землю, які мають певні хиби і не ввійшли до реєстраційної системи. Проте вони є офіційними документами, що посвідчують право на землю. Різні місця реєстрації державних актів можуть в окремих випадках призвести до видачі державного акта ІУ виду точності на земельну ділянку, на яку існує вже державний акт І-ІІІ виду точності, бо він не введений у реєстраційну систему.
   Вихід з такого положення є через внесення в реєстраційну систему всіх державних актів, тобто й тих, які були видані громадянам до введення автоматизованої системи реєстрації земельних ділянок. Причому таке введення повинно бути здійснене без участі власника землі, який не винен в тому, що система виготовлення та реєстрації державних актів в час їх видачі була недосконала. На жаль, внесення в реєстраційну систему всіх державних актів не проводиться, хоча виконати цю роботу потрібно було б якнайшвидше. Основних причин дві.
   Перша. Хто буде платити за виконання роботи? Можливі декілька підходів. Найпростіший - із державного чи місцевого бюджетів, але там завжди бракує коштів. Більш складним є використання для цієї цілі частини коштів, які Центр державного земельного кадастру отримує за реєстрацію державних актів. Можна чекати виникнення потреби в заміні державного акта при здійсненні цивільно-правових угод, але це розтягує процес на багато років і не виконує основного завдання - ліквідації можливих помилок.
   Друга. При внесенні державних актів І-ІІІ видів точності зразу виявляться неточності, неповна інформація тощо. Тут, на нашу думку, потрібно додатково передбачити можливість введення в реєстраційну систему класифікації державних актів за видами точності та робити окремі реєстраційні файли, які дозволяють водити інформацію, що має перекриття чи пропуски. Надалі під час здійснення цивільно-правових угод такі державні акти повинні бути замінені актами ІУ виду точності.
   Наявність різних видів точності державних актів потребує внесення в майбутній Закон про ринок землі запису, що у випадку, коли на одну і ту ж ділянку видано державні акти різним громадянам, дійсним є раніше виданий акт за часом виготовлення. У такому разі може виникати проблема повернення затрачених коштів на виконання робіт. Зарубіжна практика, наприклад Канади (автор вивчав її, будучи в Канаді), передбачає створення в Центрі державного земельного кадастру спеціального страхового фонду. Частина грошей плати за реєстрацію землі повинна нагромаджуватись у страховому фонді для виплати компенсації власникам землі чи землекористувачам при нанесенні їм шкоди від помилки реєстратора, яка здійснена від незалежних від нього причин або причин кримінального характеру, які неможливо компенсувати за рахунок винних. Це повинні бути кошти без права нецільового використання. Виплати цього страхового фонду повинні здійснюватись лише за рішенням судів. Принагідно слід зауважити, враховуючи канадський досвід, для забезпечення збереження інформації про власність на землю, усі матеріали кадастрових справ та копії державних актів повинні дублюватись виготовленням додаткових електронних копій, які повинні зберігатись в іншому будинку, ніж розміщено Центр державного земельного кадастру. Ця вимога необхідна, щоб забезпечити збереження інформації у разі стихійного лиха.
   Висновки.
   1. В Україні є чинними державні акти, що мають різну повноту і точність. Зараз в реєстраційну систему вводяться лише державні акти найвищої точності за допомогою обмінних файлів, а інші не введені, бо були виготовлені до впровадження в дію автоматизованої реєстраційної системи. Для уникнення помилок, інформацію про решту державних актів слід ввести в реєстраційну систему. Оплату цих робіт найбільш доцільно робити за кошти отримані від реєстрації земель.
   2. До Закону про ринок землі необхідно внести запис, що у разі, коли на одну й ту ж ділянку видано державні акти різним громадянам, то дійсним є раніше виданий акт за часом виготовлення.
   3. Частина грошей плати за реєстрацію землі повинна нагромаджуватись у спеціальному страховому фонді для виплати компенсації власникам землі чи землекористувачам при нанесенні їм шкоди від помилки реєстратора, яка здійснена від не залежних від нього причин або причин кримінального характеру, які неможливо компенсувати за рахунок винних. Виплати цього страхового фонду повинні здійснюватись лише за рішенням судів.
   4. Усі матеріали кадастрових справ та копії державних актів повинні дублюватись шляхом виготовлення додаткових електронних копій, які повинні зберігатись в іншому будинку, ніж розміщено Центр державного земельного кадастру для забезпечити збереження інформації у випадку стихійного лиха.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

   1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - С. 27.
   2. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою : Постанова Кабінету Міністрів України від 2.04.2002, № 449 зі змінами від 12.11.2008 р. № 1019 // Урядовий кур’єр. - 2008. -16 грудня.
   3. Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” : наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 р. № 135 [Електронний ресурс] : Законодательство Украины. - 2008. - №9. - К. : CD-изд-во «Инфодиск», 2008. - 1 электрон. опт. диск (CD-ROM) : цв; 12 см. - Систем. Требования : ПК не ниже Р-233, ОЗУ-32Мб c ОС Windows 95OSR/98/NT SP6/2000/XP.
   4. Саблук П. Т. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави / П. Т. Саблук // Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій : матеріали Сьомих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів- аграрників. - Київ, 9-10 листопада 2005року. - К. : ННЦ “ІАЕ”, 2005.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com