www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Проблема статевого виховання молоді у педагогічній спадщині В.Сухомлинського
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблема статевого виховання молоді у педагогічній спадщині В.Сухомлинського

О.М. Вічева,
аспірантка
(Бердянський державний педагогічний університет)

ПРОБЛЕМА СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО

   Постановка проблеми. Серйозною проблемою, що постала перед системою освіти, є здійснення статевого виховання, необхідність розв'язання якої зумовлено прискореним статевим розвитком школярів, недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті.
   Аналіз досліджень і публікацій. Питання статевого виховання неодноразово порушувалося у вітчизняній педагогічній науці. Слід наголосити, що суттєве значення мали праці відомих педагогів К.Ушинського, П.Блонського, А.Макаренка, В.Сухомлинського.
   Значний внесок у розвиток системи статевого виховання зробив В.Сухомлинський. Так, у книгах "Листи до сина", "Як виховати справжню людину" та в інших творах видатний педагог розробив власну систему статевого виховання школярів.
   Отже, метою статті є дослідження педагогічної спадщини В.Сухомлинського, присвяченої проблемі статевого виховання, а також аналіз та обґрунтування значення наукового здобутку вченого у контексті визначеної проблеми.
   В.Сухомлинський вважав, що статеве виховання є частиною морального виховання, мета якого - підготувати майбутніх батьків і матерів, виховати справжніх чоловіків і жінок. Педагог наголошував, що "від моральної культури взаємин між дівчатками й хлопчиками, дівчатами і юнаками залежить моральна культура всього нашого суспільства, щастя й добробут нових поколінь... Громадянська, моральна, етична, естетична зрілість, яку ми маємо сформувати в школі, проявляється передусім у тому, наскільки усвідомили наші вихованці в роки ранньої юності ту важливу істину, що й фізично, і духовно вони повинні бути справжніми чоловіками й справжніми жінками. Так, одна з важливих виховних цілей полягає в тому, щоб наші підлітки, юнаки й дівчата глибоко розуміли: ми - завтрашні чоловіки й дружини, матері й батьки" [3, с.331]. Таким чином, місія школи полягає не тільки в тому, щоб виховати освічених працьовитих чоловіків і жінок, але й любляче вірне подружжя, батьків і матерів. „Забуття цієї істини призводить до того, що зі стін школи виходять 17-18-річні діти, які дозріли фізично для того, щоб народити дітей, і не дозріли духовно, щоб любити й виховувати" [3, с.342].
   Ученим-педагогом було виділено такі основні завдання статевого виховання школярів: оволодіння позитивним досвідом моральних відносин між статями, формування морального ідеалу сімейного життя, моральних переконань, на яких ґрунтуються кохання, шлюб, сім'я.
   Серед провідних принципів педагогічної системи В.Сухомлинського принцип виховання дітей з урахуванням їх статевої приналежності посідає важливе місце. Також особливої уваги педагог надавав диференційованому підходу до виховання хлопців та дівчат.
   Принципове значення має розуміння В.Сухомлинським виховання хлопчиків і дівчаток не як паралельних процесів, а як взаємозв'язаних і взаємообумовлених. Тому він наголошував на необхідності готувати хлопців та дівчат у системі стосунків "чоловік-жінка", враховуючи особливості статі в підготовці до сімейного життя, хлопці мають отримувати "чоловіче виховання", дівчата - "жіноче". Так, розуміючи важливість виховання у школярів якостей мужності й жіночності, видатний педагог увів факультативний курс для старшокласників "Культура взаємин у сім'ї". В.Сухомлинський вважав цей курс дуже важливим, зазначаючи, що не кожен стане фізиком чи математиком, а батьками, чоловіками та дружинами стануть усі. Не бажаючи применшувати значення інших наук, без яких неможливо уявити культурну людину, В.Сухомлинський вважав, що знання про культуру міжособистісних відносин мають стояти на першому місці. Завданням факультативного курсу він визначав виховання відповідального ставлення до шлюбу, підготовка юнаків і дівчат до сімейного життя, виховання в них ідеалу батьківства й материнства. У юності, на думку В.Сухомлинського, потрібно пройти школу материнства для дівчаток і батьківську школу для юнаків, "...справа це важка, але потрібна, бо виховання гарної матері, гарного батька - це, по суті, вирішення половини всіх завдань школи" [1, с.201-221]. Змоделювавши зміст дошлюбної підготовки молоді, педагог передусім постійно говорив про соціальну зрілість, яка необхідна, щоб зробити правильний вибір у житті. "Сенс і мета сімейного життя - виховання дітей. Якщо ти перед одруженням не думаєш про майбутніх дітей, значить ти збираєшся в далеку - на все життя - дорогу, не знаючи ні своїх сил, ні дороги, по якій тобі йти" [1]. Крім того, ним була розкрита сутність трьох моральних китів, на яких тримається сім'я: кохання, повага і вірність.
   В.Сухомлинський привчав учнів дорожити святим та благородним почуттям кохання. Педагог радив учителям, щоб у бесіді з учнями про кохання вони говорили щиро, відверто та розумно. В учнів потрібно викликати переконання того, що почуттями має керувати розум. На його думку, не повинно бути й натяку на горезвісний вираз: почуттям не накажеш, роби так, як велить серце. Педагог наголошував учням, що кохання має передувати батьківству й материнству. Людина, на думку науковця, повинна переживати почуття відповідальності за того, кого кохає, та того, кого створює. "Кохання, - стверджував В.Сухомлинський, - це найвища людська культура. Із того, як людина кохає, можна зробити безпомилковий висновок, яка ця людина. Тому, що в коханні найбільш чітко виявляється відповідальність за майбутнє нашого суспільства, за його моральні устої" [2, с.95].
   У своїх творах він наголошував на вихованні в кожного вміння бути господарем власного почуття, переконаності того, що початок статевого потягу — це ще не справжнє кохання, і тільки тоді слід вступати до статевих стосунків, коли вже духовно та морально дозрів до цього, а також є готовність та бажання стати батьками. В.Сухомлинський писав: "Ще задовго до того, як людину почне турбувати статевий потяг, її повинна взяти у полон краса душі, вона повинна переживати моральну прив'язаність до іншої людини. Тільки за цієї умови кохання може бути виключним" [2, с.47]. Великий педагог застерігав, що, якщо немає нічого, крім статевого потягу, то не варто поспішати із подружнім життям.
   Неабиякого значення він надавав вихованню у дитини глибокої поваги й любові до матері й батька. "Батько й мати дали тобі життя й живуть для твого щастя, - повчав своїх учнів В.Сухомлинський - Бережи їх здоров'я та спокій. Не завдавай їм болю, засмучень, страждань. Усе, що дають тобі батько з матір'ю - це їхня праця та втома. Умій поважати працю батьків" [5, с.59]. Педагог радив учителям так виховувати учнів, щоб вони приносили радість батькам, щоб з юних літ у серці дитини жила тривога за рідних матір та батька, бабусю й дідуся, щоб боліло серце, якщо у рідних якісь негаразди, неприємності. В.Сухомлинський спонукав дітей творити радість рідним та близьким.
   Видатний педагог підкреслював необхідність формування в учнів культу матері, жінки. В.Сухомлинський наставляв школярів: "Найвище втілення людської краси - це жінка. Дівчинка, дівчина - не лише твій друг. Вона - майбутня мати. Берегти її красу, щадити її здоров'я - це означає піклуватися про красу та велич усього роду людського" [5, с.214].
   Учений наголошував на необхідності формування в молоді культури почуттів, моральних ідеалів, переконань та оволодіння дитиною позитивним досвідом моральних стосунків між представниками протилежних статей. Так, у вирішенні складних завдань формування взаємин дітей різної статі педагог надавав великого значення збагаченню духовного світу хлопця і дівчини, гармонії, їхній взаємоповазі.
   Цінними є поради В.Сухомлинського, що були зроблені дівчатам - бути розбірливими і перебірливими, тобто бути мудрими та мужніми, досягати гармонії у духовно-психологічних і морально-етичних відносинах, виробляти переконання у тому, що кожен повинен дарувати щастя іншій людині і отримувати від цього задоволення, накопичувати духовні сили для кохання, яке пронести через усе життя, повторити себе в своїх дітях і по-людськи зустріти старість. Для формування жіночності як комплексу рис В.Сухомлинський радив виробляти в дівчат активність, уміння оцінювати представників протилежної статі, моральну чистоту, емоційну співчутливість, почуття власної гідності.
   Корисними є повчання педагога, зроблені юнакам: бути стриманими у своїх поривах, знати, що фізична близькість люблячих людей морально виправдовується тільки у разі особливої духовної близькості, тобто готовності разом пройти життя, виховати дітей, ділити труднощі. Значущим є звернення до юнаків, що духовно багату, розумну, чесну дівчину глибоко принижує те, що до укладення шлюбу юнак прагне фізичної близькості. "Обов'язково вчити хлопчика поважати і любити дівчину та добиватися того, щоб хлопчики та юнаки отримували задоволення від того, що вони приносять радість дівчатам" [4, с 126].
   Неоціненною є настанова юнакам та дівчатам, які вирішили створити родину: "Перед створенням сім'ї перевір себе, чи готовий ти до цього: чи можеш бути відданим та вірним іншій людині; чи нема в тебе лінощів душі, егоїзму; чи можеш властвувати над своїми бажаннями; чи ти готовий забезпечувати сім'ю матеріально..." [6, с.212]. В.Сухомлинський наставляв учнів, що сімейне життя не може бути й ніколи не буває суцільним святом. У ньому більше тривог, хвилювань, турбот, ніж радощів.
   Говорячи про методику статевого виховання, однією з умов успіху у цій справі відомий педагог вважав чуйність і глибоку повагу вчителя до внутрішнього світу дитини. Величезну роль у статевому вихованні відіграє також і особистість вихователя, який сам має щиро вірити в те, у чому переконує дитину, бути емоційним. "Головне, що визначає ефективність слова вчителя, - його чесність. Учні дуже тонко відчувають правдивість слова вчителя, чуйно відгукуються на правдиве слово. Ще тонше вони відчувають неправдиве, лицемірне слово" [2].
   Педагог стверджував, що мудрість виховання полягає в тому, що вихованець бере з когось приклад, вірить у когось та вважає його своїм ідеалом. Таким взірцем має бути вчитель, і доти, поки педагог у змозі завлекти юний розум, одухотворити дитину своїм внутрішнім багатством, є вихователь та вихованець. Якщо ж учитель не є авторитетом для учня та учень у нього не вірить - нема й виховання. Слова В.Сухомлинського, яких не варто забувати: "Вчитель - це не тільки той, хто передає учням знання та вміння. Це передусім той, у кого дитина, як у власних батьків, вчиться жити".
   Одним із засобів статевого виховання школярів є система педагогічних впливів, до якої ми відносимо слово вихователя, його погляд, міміку, жести, дотик. Так, В.Сухомлинський наголошував, що слово вихователя є найбільш тонким інструментом, за допомогою якого він впливає на особистість вихованця. "В руках педагога слово - такий самий могутній засіб, як і музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках живописця... Слово - це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність" [2].
   В.Сухомлинський писав, що школа не робить найголовнішого, що має робити, - не вчить жити. Учений підкреслював, що учні нічого не знають як жити сімейним життям, що значить бути чоловіком та дружиною. Це дуже важливо та потрібно, бо незнання, як жити сімейним життям, призводить до розлучень, а "слізьми та горем дітей обертаються розлучення батьків" [1, с.400].
   Заслуговують на увагу думки В.Сухомлинського про те, що головна мета виховання дитини в сім'ї і школі - підведення її до здобуття щастя, передусім зробити бажання дитини морально виправданими, морально обґрунтованими, заслуженими. Саме тому великий педагог наголошував: "Щоб запобігти бідам і помилкам статевого виховання, потрібно вже в стінах школи морально готувати хлопчиків і дівчаток бути чоловіком і дружиною, батьком і матір'ю своїх дітей. Перш за все дитині розтлумачувати питання кохання і дружби, відкривати те, що їй важко збагнути і поки ще не треба знати. Тому потрібно прищеплювати переконання: найдорожче в житті - це людина, найвища цінність-давати щастя іншій людині" [4, с 124].
   Висновки. Отже, теоретичні здобутки та практичний досвід В.Сухомлинського є важливим підґрунтям у галузі організації статевого виховання школярів. Погляди педагога були гідно оцінені прогресивними послідовниками, вони є надзвичайно цікавими і для сучасних дослідників.
   Перспективами подальших наукових розвідок у цьому напрямку можуть бути дослідження ідей В.Сухомлинського щодо питань педагогічної культури батьків у питаннях статевого виховання дітей, створення ситуацій статевого виховання учнів, моделей взаємодії сім'ї та школи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения: в 3 т. / В.А. Сухомлинский. - М.: Педагогика, 1981. -Т. 3. -639 с.
2. Сухомлинский В.А. Мысли о школьном воспитании / В.А. Сухомлинский. - М.: Изд. полит, лит-ры, 1975. -271 с.
3. Сухомлинский В.А. Письма к сыну / В.А. Сухомлинский. - М.: Просвещение, 1979.-271 с.
4. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О. Сухомлинський. - К.: Рад. шк., 1978. -263 с.
5. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський. - К.: Рад. шк., 1988. - 310 с.
6. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину / Вибр. твори: в 5 т. / В.О. Сухомлинський. - К.: Рад. шк., 1976. - Т.2. - С. 149-418.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com