www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Розвиток творчої рефлексивної індивідуальності майбутнього вчителя
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Розвиток творчої рефлексивної індивідуальності майбутнього вчителя

І.В.Ворфоломєєва,
асистент
(Мелітопольський державний педагогічний університет)

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ РЕФЛЕКСИВНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

   В Україні існує розгалужена мережа спеціальних вищих і середніх спеціальних навчальних закладів із підготовки педагогічних кадрів, що намагаються модифікувати свої навчальні плани й програми, теми науково-дослідних робіт, насичуючи їх інноваційними технологіями відповідно до соціальних змін. Разом з тим, без персонального осмислення педагогом власної діяльності не можна вирішувати основне завдання системи педагогічної освіти - сприяти розвитку компетентного, культурного фахівця. Актуальність проблеми підсилюється ще й тим фактом, що наша загальноосвітня школа все ще отримує вчителів, чия діяльність спрямовується репродуктивним мисленням, яке не сприяє діалоговому спілкуванню, не створює належних умов для інтелектуального й духовного розвитку учнів і самих себе.
   Хоча питання освіти майбутніх учителів, зокрема оптимізації процесу їх підготовки і співвіднесення з завданнями навчання й виховання сучасних дітей, на нашу думку, знайшли широке висвітлення в науковій літературі, все ж таки частіше в дослідженнях розкривається зовнішня складова підготовки. До проблем підвищення якості підготовки вчителів зверталися З.Васильєв, В.Сластьонін, Л.Спірін та інші вчені, закономірності формування пізнавальної активності, самостійності, творчої професійної діяльності досліджували С.Архангельський, Ю.Бабанський, В.Лозова, М.Никандров, Е.Равкін, С.Сисоєва, Р.Хмілюк, Т.Яценко; способи вдосконалення загально-педагогічної підготовки досліджують Н.Дем'яненко, Н.Кузьміна, О.ПІскунова, О.Щербакова та ін. Переважна більшість дослідників розглядають питання, пов'язані із забезпеченням творчих засад професійної підготовки майбутніх вчителів.
   Не заперечуючи доцільності таких підходів і загалом погоджуючись із авторами, вважаємо за необхідне привернути увагу до такої важливої, на нашу думку, проблеми, як визначення ролі такої складової саморозвитку педагога, як його творчої рефлексивної індивідуальності. її значущість зумовлена метою, пріоритетами та принципами розвитку освіти, вона також може стати засобом, що допоможе розв'язати ті проблеми, які ми визначили як головні в підготовці майбутніх вчителів.
   Аналіз останніх досліджень та звернення до наукових джерел засвідчує, що проблема ця не нова. її розв'язували А.Макаренко, В.Сухомлинський, Я.Пономарьов, В.Кан-Калик, Н.Никандров, В.Сластьонін, В.Маликов, П.Решетников та ін. Усі вони одностайні в тому, що розвиток творчої рефлексивної індивідуальності - одне з головних завдань професійної підготовки педагогічних кадрів.
   Дослідження підкреслюють, що, розкриваючи творчу індивідуальність студента - майбутнього педагога, з'являється можливість формування в нього потреби в самоосвіті як якості особистості, а це, у свою чергу, сприяє формуванню пізнавальної спрямованості в опануванні педагогічної професії.
   Традиція дослідження рефлексії починалася з праць західної соціальної психології і пов'язана з експериментальними дослідженнями. Вітчизняні дослідники вважають, що для більш глибокого розуміння рефлексії її необхідно розглядати на організованих реальних соціальних групах, поєднаних спільною діяльністю [4; 5].
   Мета дослідження - визначити необхідність, роль та специфіку творчої рефлексивної діяльності педагога в сучасному освітньому процесі та в педагогічній практиці.
   Відомо, що індивід стає особистістю тільки засвоївши соціальні функції і розвинувши самосвідомість, тобто, усвідомивши свою самототожність і неповторність як суб'єкт діяльності й індивідуальності. Індивідуальність же більшістю вчених визначається як сукупність рис, що відрізняє одного індивіда від іншого [3; 4; 6]. Прагнення злитися з соціальним середовищем і разом з тим відмежовуватися від нього, проявити творчу індивідуальність робить особистість і продуктом, і суб'єктом соціальних відносин, соціального розвитку.
   Отже, важливість розвитку майбутнього вчителя в процесі його професійної підготовки зумовлена багатьма причинами. Насамперед тим, що успішність такої діяльності може бути забезпечена різними особистісними якостями і вмінням людини застосовувати переваги своєї індивідуальності та нейтралізувати її вади. Відтак, освітній процес має створювати умови для належного оволодіння цілісним досвідом професійної діяльності, але не копіюючи, а індивідуально поєднуючи його основні складові.
   Іншим підтвердженням ідеї важливості індивідуально-творчого рефлексивного розвитку може бути той факт, що культура, професійний досвід, досвід творчої діяльності засвоюються на особистісному рівні й зумовлюються особистісно-неповторним характером цього процесу, адже особистість засвоює соціальний досвід як безперервну перебудову реконструювання свого минулого досвіду, як пошук сенсу інформації, яка надходить різними каналами.
   Кожне інформаційне находження особистість сприймає своєрідно й неповторно, тобто один і той самий зміст різні люди розуміють по-різному, це зумовлює численні варіанти його прочитання та інтерпретації. Зі зміною досвіду один і той самий зміст надає особистості різну за обсягом, практичним спрямуванням, цінністю інформації, тобто особистість усвідомлює її по-іншому, творчо.
   Відомо, що індивід може діяти й сприймати інформацію, орієнтуючись на певні зразки, штампи, не докладаючи зусиль, щоб усвідомити її внутрішньо, не надаючи їй особистісного значення й не інтерпретуючи її. За цих умов індивід усі свої зусилля спрямовує на те, щоб не відрізнятися від думки більшості, мати схвалення інших. У такому разі зникає самостійність думки, творчість, індивідуальний характер сприймання. І, навпаки, водночас із бажанням самостійно розібратися в чомусь, зрозуміти сутність прочитаного або почутого, прагненням перевірити все на практиці виникає й розвивається творчість, оригінальність, незаштампованість мислення - невід'ємні риси справжнього вчителя. На нашу думку, саме ці риси в сукупності й можна розглядати як феномен самоорганізації особистості.
   Розгляду питань саморуху людини як складно організованої системи присвячено сьогодні багато праці [5; 6]. У значущому контексті вони підкреслюють, що індивідуально-творчий рефлексивний розвиток передбачає не механічне запам'ятовування і відтворення навчального матеріалу, а його творче усвідомлювання, виявлення прихованого змісту, надання йому оригінальної інтерпретації, формування особистісного ставлення до нього, оцінка можливості та ефективності запропонованих ідей, теорій, методичних рекомендацій, дискусії, прагнення поділитися своїми думками з іншими, почути їхню оцінку. Творчий, особистісний характер засвоєння теоретичних знань, передумови формування належних практичних умінь і навичок виявляється також у тому, що кожне інформаційне повідомлення, кожний засіб і прийоми організації й реалізації навчально-виховної діяльності студент мусить зіставити зі своєю особистістю, власними внутрішніми настановами й переконаннями, "приміряти на себе".
   Звернення до досвіду минулих років засвідчує, що за традиційним підходом система підготовки вчителів багато в чому була розрахована на масове засвоєння. Тому, на нашу думку, для індивідуального, тобто творчого, відкриття й пізнання особистістю істинності того чи іншого явища, факту, вироблення власної думки, майже, не залишалося міста. У теперішніх умовах реформування вищої освіти - потреба індивідуально-творчого розвитку особистості студента актуалізується формуванням самодостатньої особистості через її саморозвиток, розкриття здібностей і можливостей, самореалізацію.
   Індивідуально-творчий розвиток студентів ґрунтується на особистісному підході до формування в них професійних здібностей через формування певної структури особистості, особливістю якої є її внутрішня єдність. В особистості, для якої характерна наявність цієї якості, на думку багатьох дослідників [1; 2; 6; 7], розвивається чітка ієрархія мотивів, визначаючи її спрямованість, чіткість мети й завдання, що відіграють роль "керуючих ідей". У нашому випадку такою ідеєю має стати прагнення досягти рівня справжнього, висококваліфікованого вчителя. За цих умов студент "відкривається" до педагогічних впливів виявляючи активність і творчість під час засвоєння теоретичних знань, прагне виробити в собі відповідні практичні вміння і навички.
   Якщо розуміти рефлексію як "процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів й станів" [3, с.504], тоді важливою складовою рефлексивної діяльності слід визнати пізнавальну потребу, яка спричиняє розвиток інтелектуальної активності, а рефлексивне мислення, "специфіка якого полягає в розумінні ним складності категорії психічного та багатокомпонентності взаємозв'язків між суперечливими за своєю сутністю підструктурами: свідомим, передсвідомим та несвідомим" [8, с.114], виступає як спосіб пізнання цілісності особистості.
   Тому інтегральною особистісною якістю, яка суттєво впливає на формування творчої індивідуальності студента, вважаємо саме професійну рефлексію, розуміння її як процесу самопізнання, самоаналізу й пізнання власної діяльності та відносин з іншими людьми немовби з боку, тобто "очима інших людей" стає принциповим. Розвиток особистості, його інтенсивність і особливості значною мірою залежать від уміння правильно оцінювати свої потреби, інтереси в тій чи іншій ситуації. Занижена самооцінка, недостатнє усвідомлення власних можливостей гальмують розвиток творчих здібностей людини. Певні проблеми виникають і в разі завищення самооцінки. Відомо, що найсприятливіші умови для розвитку творчої індивідуальності створюються за адекватної самооцінки й невеликого "проміжку" між рівнем запитів і наявними на цей час можливостями особистості - тоді запити, так би мовити, ведуть за собою здібності, "живлять" їхній розвиток.
   У професійній підготовці майбутніх учителів треба приділяти велику увагу формуванню професійної рефлексії. Досягається це завдяки побудові самопізнання студентів на основі залучення їх до професійної діяльності, де обов'язково буде організована творча практична рефлексивна діяльність, інакше людина не може пізнати свої можливості.
   Структура моделі професійної діяльності обов'язково містить таку складову як рефлексія. У педагога-майстра цей процес відбувається перманентно, досягаючи певного рівня глибини в залежності від індивідуально-особистісних характеристик, досвіду діяльності, загальної культури, професійної ерудиції тощо.
   Системний чи інтегративний підхід до дослідження особистості дозволяє побачити складні, неоднозначні, перш за все багатозначні зв'язки між індивідуальними, психофізіологічними, особистісними особливостями [5]. Ми вважаємо, що якість рефлексії визначається, перш за все, когнітивними характеристиками (когнітивна складність, когнітивний стиль, контекстонезалежність) і такими особистими якостями як рівень загальної інтернальності, тривожність, интизитивність, своєрідність ціннісно-мотиваційної сфери тощо.
   Рефлексія - це виведення на когнітивний рівень, об'єктивація суб'єктивних переживань, пов'язаних з життям, спілкуванням, діяльністю. Адекватне, наскільки це можливо, усвідомлення ступеню і характеру невідповідності між ідеальними образами та реальною ситуацією в професії є постійним стимулом до вдосконалення, особистісного зростання. У цьому основне значення професійної рефлексії.
   Як відомо, рефлексію як процес з складними психологічними механізмами непросто виявити і вимірити. Також складно оцінити рефлексивність - здібність до рефлексії, тобто функціональні можливості рефлексії. Необхідним і ефективним, на наш погляд, є також стан рефлексії, постійна фіксація на особливостях образу "Я", стану "Я" в певних ситуаціях. Звичайно, стан рефлексії не може бути безперервним і постійним. Але наявність рефлексії навіть в автоматизованих, інтелектуально відпрацьованих раніше ситуаціях вигідно відрізняє ефективного педагога-майстра від початківця.
   Звичайно, рефлексивність не може бути сутнісним критерієм ефективності педагога - це засіб для досягнення педагогічних цілей і рішення задач неможливі без оптимізації у майбутніх педагогів рефлексії.
   Нові інтелектуальні можливості, які виникають у особистості, розширюють горизонти свідомості молодої людини. Для неї стають досяжними такі ресурси пізнання та самопізнання, які були невідомі раніше; виникає можливість аналізувати, апелювати до своїх переконань та особистісних якостей. Розвиток самоусвідомлення передбачає наявність у особистості рефлексії, умінь спостерігати. Тільки тоді формується цілісна, неперекручена концепція "Я", що відповідає сутності особистості та її ідентичності [1; 2; 4].
   Таким чином, внаслідок розгортання когнітивних установок та компонентів самоусвідомлення для молодої людини все більшої актуальності набувають рефлексивні механізми, які в перспективі мають забезпечити активне, свідоме, творче життя.
   Слід відмітити, що процес рефлексії "уявне повернення назад для усвідомлення певної проблеми" співвідноситься з кожною життєвою ситуацією. Він має місце тоді, коли є ідеї, на яких можна зупинятися, які ретельно досліджує, щоб дійти до істини, чи знайти вихід. Тому, як свідчить наш досвід, підбір вправ для відпрацювання рефлексії має включати різноманітні ситуації: невизначеності, здивування, зіткнення мотивів, цінностей, амбівалентності та вибору, комунікативних ускладнень тощо.
   Якщо розглядати рефлективність як здібність, то рефлексія - це процес, що характеризує рівень розвитку цієї здібності. Проте, ми вважаємо, що слід звернути увагу на той факт, що рефлексія - це не тільки знання та розуміння самого себе, але й визначення того, як інші знають і розуміють "рефлектую чого", його особистісні, емоційні, когнітивні уявлення. Тоді ми можемо припустити, що структуру педагогічної рефлексії, у якій предметну діяльність детермінують відносини між учителем і учнями, складають такі компоненти взаємопов'язаних і взаємовідображаємих суб'єктів:
   - суб'єкт-педагог, який він є в дійсності;
   - суб'єкт, яким він бачить і розуміє самого себе як педагога;
   - суб'єкт, яким він представ для інших педагогів, учнів, батьків тощо.
   Причому, цей процес має бути, звичайно, феноменом подвійної рефлексії: позиції рефлексії мають бути взаємно відображеними (подвоєними).
   У цьому контексті щодо структури рефлексії, вказують формальну і змістовну рефлексію. Формальна характеризується орієнтацією на певні ситуативні якості проблеми. Ці якості подані в свідомості як основа дій за формою. Змістовна рефлексія характеризується орієнтацією на узагальнені і над ситуативні якості проблемної ситуації. Вона дозволяє вивчити значні характеристики проблеми чи обставин. Вказані типи можливо співвідносити з внутрішнім планом дій [1, с.153]. А саме: формальну рефлексію - з частковим планом дій (кожен наступний крок планується після здійснення попереднього).
   Експериментально доведено, що внутрішній план дій на рівні цілісного планування є необхідною, але недостатньою умовою функціонування змістовної рефлексії [1, с 145]. Допоміжною умовою, що сприяє здійсненню змістовної рефлексії, є її предметність, а саме: можливість, когнітивний бік змістовної рефлексії, в той час як зацікавлене включення людини в певну діяльність сприяє розвитку рефлективності в цій галузі і, тим самим, здійсненню в проблемній ситуації змістовної рефлексії.
   Кожен рефлексивний акт являє собою послідовність певних етапів, які відображають відповідні компоненти рефлективності. Необхідно визначити, яким чином кожен компонент знаходить своє відображення в поведінці, але це складне завдання, яке б вплинуло на діагностичні завдання та здійснення перманентної діагностики рефлективності.
   Все вище зазначене свідчить, що рефлексія є складним механізмом, за допомогою якого педагог постійно визначає ступінь невідповідності між власним уявленням про ефективного і успішного педагога, уявленням про себе як педагога, реальним рівнем успішності і ефективності.
   Отже, якщо виходити з розуміння рефлексії як відображення суб'єктом основ власної діяльності у взаємодії з іншим суб'єктом, то можна продіагностувати її рівень за компонентами рефлективності в спілкуванні і в поведінці педагога і учня. Змістом цього процесу можна визначити відтворення та відбудову особливостей суб'єктів освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. - М.: Просвещение, 1987. - 207 с.
2. Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя. - М.: Педагогіка, 1998. - 326 с.
3. Педагогика: Большая современная энциклопедия / сост. Е.С.Рапацевич. - Мн.: Совр. слово, 2005. - 720 с.
4. Пов'якель Н.І. Професійна рефлексія психолога-практика // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - №6-7. - С. 4-10.
5. Поддубный Н.В., Гребнева В.В. Субъект образования как самоорганизующаяся система. - Белгород: Политерра, 2005. - 398 с.
6. Сергеев И.С. Основы педагогической деятельности. - Спб.: Питер, 2004. -316 с.
7. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. - М.: Сентябрь, 2005. - 179 с.
8. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика. - К.: Вища школа, 2006. - 382 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com