www.VuzLib.com

Головна arrow Дипломатія arrow Паралелі та меридіани співпраці: португальські перспективи України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Паралелі та меридіани співпраці: португальські перспективи України

ТРОНЕНКО Р. В., ШАРОВ О. М.

ПАРАЛЕЛІ ТА МЕРИДІАНИ СПІВПРАЦІ: ПОРТУГАЛЬСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ

   У статті розглядаються можливі напрямки поглиблення двосторонніх економічних відносин між Україною та Португалією. При цьому особливо підкреслюється необхідність нетрадиційного підходу, обумовленого низкою особливостей взаємовідносин двох країн. В першу чергу це пов'язано з наявністю значної української громади в Португалії. У зв'язку з цим необхідним є забезпечення підтримки її економічного розвитку з боку української держави та великого бізнесу. Окрім того, необхідно враховувати перспективи, які відкриваються перед Португалією у зв'язку зі співробітництвом у рамках Співдружності португаломовних країн. Це, однак, не виключає зусиль і з традиційних напрямків, у тому числі в галузях транспорту й туризму.
   Ключові слова: Португалія, Україна, українська громада, морське співробітництво, Співдружність португаломовних країн.
   Саме так - «Португальські перспективи», а не просто «Перспективи співпраці з Португалією» - хотілося б назвати цю статтю, оскільки йдеться не тільки про двосторонню співпрацю, але й про досвід Португалії, і про можливості спільної роботи в третіх країнах, і, зрештою, про подальшу долю наших співвітчизників, які проживають в цій країні.
   Перше, на що, як правило, звертають увагу при аналізі двосторонніх економічних відносин, - це динаміка товарообігу. У 2008 році товарообіг між двома країнами зріс у 1,2 разу, в першому півріччі 2009-го - ще в 1,7 разу. Причому якщо минулого року випереджувальними темпами зростав наш імпорт з Португалії, то в цьому вдалося повернутися до тенденції попередніх років, коли більш високими темпами зростав наш експорт. Слід підкреслити, що ці показники можна було б помітно збільшити, якби українські експортери не бідкалися, а реально намагалися використати можливості, які їм надають ДСУ: брати участь у виставках, присилати свої бізнес-делегації або хоча б надавати якісну, професійну інформацію й відповідати тим потенційним партнерам, адреси яких постійно надають наші дипломати.
   Втім, є серйозні підстави вважати, що, враховуючи певні технічні складнощі та особливості, подальше зростання експорту продукції, скоріше за усе, відбуватиметься меншими темпами. А ось експорт послуг - це, дійсно, великий резерв подальшого розвитку економічного обміну. Це стосується, перш за все, морського транспорту. У зв’язку з цим Посольством було проведено вивчення потужностей морських портів Португалії. Португалія, країна з довгою історією розвитку морських комунікацій та вигідним географічним розташуванням, має двадцять чотири морських порти. Шістнадцять з них розташовані на Атлантичному узбережжі континентальної частини країни. Крім того, на Азорських островах є п’ять портів, а на Мадейрі - три. Для того щоб стала зрозумілою масштабність перспектив співробітництва в цій галузі, достатньо згадати лише про один з портів - Сінеш, розташований на південь від Лісабона. На даний момент співпраця порту Сінеш з українською стороною обмежується епізодичним отриманням контейнерів та сирої нафти з Феодосії, Іллічівська та Одеси. Між тим Посольство відзначає, що багатоцільовий термінал порту Сінеш, через який здійснюється транспортування цементу, має не тільки спеціальні потужності та сховища португальської цементної компанії Cimpor (яка планує збільшення своїх інвестицій в Одеській області), але й реальні можливості для їх розширення. А це вже ставить у практичну площину питання про можливість здійснення довгострокового проекту збільшення експорту українського цементу шляхом залучення португальських інвестицій у розбудову спеціальних морських терміналів в Україні або використання потужностей таких терміналів в Португалії для перевантаження в напрямку третіх країн.
   Звертає на себе увагу й те, що саме через порт Сінеш проходить постачання до Португалії кам’яного вугілля з Південної Африки, яке використовується на розташованій неподалік тепловій електростанції. Між тим, на думку Посольства, українські постачальники вугілля могли б досягнути домовленостей про довгострокові контракти на постачання вугілля в Португалію (особливо враховуючи політичну напруженість у ПАР, яка загострилася останнім часом), у зв’язку з чим порт Сінеш привертає додаткову увагу в якості партнера. Але, розглядаючи перспективи горизонтальної та вертикальної співпраці між Португалією та Україною, хотілося би звернути увагу на певні специфічні аспекти та можливості її поглиблення та розширення. Особливі можливості в цьому напрямку виникають, перш за усе, у зв’язку з наявністю в Португалії значної української імміграції «останньої хвилі». На сьогодні українська громада в Португалії займає друге місце (після бразильської). І якісно вона теж помітна зросла. Наразі в Португалії з різним ступенем активності діють три українські громадські організації. Найчисель- нішою з них вважається Спілка українців Португалії (офіційно зареєстрована в жовтні 2003 р.). Ця організація має осередки по всій території країни, а саме: у містах Агеда, Абрантеш, Брага, Візеу, Калдаш-де-Раїнья, Лагуш, Лісабон, Сантьяго-де- Касень, Сетубал, Фару, на острові Мадейра. Крім того, існують українські організації місцевого значення. Це Спілка українців Алгарве на півдні Португалії та українська Асоціація «Собор», яка діє в Лісабоні. Українці також присутні в громадських структурах, що об’єднують вихідців з пострадянського простору (росіян, молдаван, білорусів). Це асоціації підтримки іммігрантів «Св. Бернарда» (м. Авейру), «Дім зі Сходу» (м. Брага), «Дружба» (м. Гондомар) та «Світ без кордонів» (м. Лісабон). Практично кожна з названих організацій намагається заявити про себе через створені ними українськомовні, а останнім часом і порту- галомовні засоби масової інформації (друковані, електронні або радіо). На думку Посольства, більшість із представників української громади вже пройшла стадію освоєння в новій для них країні й готова (або вже й почала самостійно) переходити на більш високий рівень особистої економічної інтеграції - від виконання найпростіших видів некваліфікованої (або малокваліфікованої) роботи за наймом до зайняття більш помітного місця на ринку праці висококваліфікованих працівників і створення власного бізнесу. Підтримка такого переходу, як нам здається, повинна стати одним з пріоритетів державної зовнішньоекономічної політики, що надасть можливість у майбутньому мати повноцінний важіль впливу та лобіювання загальноукраїнських національних інтересів у Португалії (та інших країнах, в яких українська громада зможе зайняти відповідне місце в економічному та соціально-політичному житті). Звісно, що над цим необхідно багато попрацювати. І, власне, цій роботі Посольство зараз приділяє особливу увагу, реалізуючи пілотний проект підтримки економічного розвитку української громади. Посольство розробило відповідну «дорожню карту», яка передбачає спільні зусилля не тільки дипломатів та членів української громади, але й багатьох державних органів і представників ділових кіл обох країн. Одним з інструментів, або, краще сказати, центрів прийняття рішень, у цьому процесі повинні стати Ділові ради українських громад. Як нам здається, наявність партнерських відносин з такими радами повинна стати однією з умов надання дипломатичної підтримки великим українським корпораціям. Не можна обійти мовчанням той факт, що «португальськими» українцями досить гостро булосприйнято питання добровільної сплати тими з них, хто нелегально перебуває в Португалії, податків в Україні та внесків до Українського пенсійного фонду (у контексті Постанови Кабінету Міністрів України № 236). Приїзд до Португалії голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва О.В. Кужель та її зустріч з представниками української громади дещо заспокоїли пристрасті й внесли певну ясність у це питання. Але все ж таки проблема економічних відносин на лінії «Українська держава - українські громади» залишається не до кінця вирішеною. Враховуючи це, на нашу думку, держава повинна забезпечити фінансову, принаймні кредитну, підтримку економічному розвитку українських громад за кордоном. Впевнені, що в майбутньому ці гроші повернуться значними економічними та політичними дивідендами,  про що свідчить досвід інших країн, які свого часу доклали чимало зусиль для підтримки своїх національних громад за кордоном (і досвід яких ретельно вивчається Посольством). Як свідчить практика розвитку секторальної співпраці, в пригоді нам може бути й досвід самої Португалії у розбудові ринкової економіки. Як відомо, ця країна кілька десятиріч розвивалася в умовах авторитарного режиму. Дуже важливою в цьому сенсі подією було повторне (друге) запрошення в 1928 році на посаду міністра фінансів завідуючого кафедрою економіки в Університеті Коїмбри проф. А.О. Салазара, якому цього разу Президент Португалії О.Ф. Кармон надав надзвичайні повноваження (включаючи право вето на всі бюджетні витрати). З метою подолання фінансового хаосу, який був характерний для періоду Першої Республіки (1910-1926 рр.), А.О. Салазар почав втілювати в економічне життя принципи бездефіцитності бюджету та монетарної стабільності й, досягнувши незабаром збалансованості бюджету та рівноваги платіжного балансу, відновив довіру до португальської економіки як всередині країни, так і за її кордонами. Внаслідок цього в період 1930-1960 рр. уряд країн зміг фінансувати інфраструктури проекти, не залучаючи іноземних кредитів і не допускаючи розвитку інфляційних процесів.
   Велика Депресія примусила А.О. Салазара розробити стратегічну концепцію подальшого розвитку країни (в тому числі й економічного), яка отримала назву концепції «Нової держави» (Estado Novo). Економічна складова являла собою спробу створення квазітрадиційної системи, яка б була чимось середнім між капіталізмом та соціалізмом, тобто інтенсивне державне втручання в економічні процеси при збереженні домінування приватної власності на засоби виробництва. Великі власники капіталу при цьому в якості своєрідної компенсації за адміністративне втручання отримували монополістичні привілеї (так звану «обмежену конкуренцію») і гарантії від приватизації та розширен ня державного сектора економіки. Державне втручання стосувалося, перш за все, інвестиційних рішень та рівня оплати праці. Наприклад, система промислового ліцензування (condicionamento industrial), введена в 1931 році, вимагала попереднього урядового дозволу на створення або переміщення промислових підприємств. Схвалення уряду вимагали також рішення щодо технічного переобладнання існуючих підприємств. Таким чином, створювалася «корпоративна держава», в якій і капітал, і робоча сила підпорядковувалися політичній владі.
   При цьому в приватному секторі панувало приблизно сорок найбагатших родин (у тому числі такі магнати, як родини Мело (колоніальна торгівля) або Шампалімо (виробництво цементу та будівництво)). Усі провідні португальські банки взагалі належали лише десяти родинам. А оскільки керівники та власники банків входили до наглядових органів найбільших промислово- торгових корпорацій країни, то панування фінансового капіталу було досить помітним.
   З кінця п’ятидесятих років посилилася тенденція до зміни торговельної та фінансової стратегії в напрямку розширення міжнародних зв’язків. Це призвело до появи та посилення впливу (як у великому бізнесі, так і в державних установах) технократів, зацікавлених у більшій інтеграції країни до пан’європейських структур. Результатом такого впливу стало помітне зростання (у порівнянні з 1953-1958 рр.) частки іноземного капіталу, спрямованого на виконання шестирічного плану національного розвитку (1959-1964 рр.). У 1959 р. Португалія стала однією з країн-засновниць Європейської асоціації вільної торгівлі (European Free Trade Association - EFTA), а наступного року приєдналася до ГАТТ, МВФ та Світового банку.
   Однак на шляху досягнення амбіційних планів щодо економічного розвитку країни повстали серйозні проблеми, пов’язані з початком у 1961 році національно-визвольної боротьбі в Анголі (а потім - і в інших португальських колоніях). Перед урядом повстала необхідність збільшення витрат на військові видатки та інвестицій в економіку «заморських територій». Єдиним виходом здавалося суттєве зростання економічного потенціалу «багаторасової, міжконтинентальної» держави, для чого були потрібні значні зовнішні запозичення (на які уряд Португалії пішов у 1962 р.). Крім того, були здійснені кроки з забезпечення більш тісної адміністративної та економічної інтеграції «заморських територій» з метрополією, для чого уряд пішов на лібералізацію руху товарів, капіталу та робочої сили, а також створення єдиного валютного простору - «зони ескудо». В наступні роки економічний потенціал країни поповнився за рахунок новостворе- них приватних компаній (в тому числі з іноземним капіталом): металургійних, суднобудівних і судоремонтних, автоскладальних, нафтопереробних, целюлозно-паперових, електронно-технічних тощо.
   Лібералізація економічної системи продовжувалася й після відставки А.О. Салазара, за часів уряду М.Ж. даш Невеш Каетану (1968-1974), який скасував вимоги промислового ліцензування у більшості галузей економіки, а в 1972 р. підписав торгову угоду з ЄС. Серед іншого Угода передбачала поступове скасування торговельних обмежень. Між тим інфляція в Португалії сягнула найвищого рівня серед європейських країн - 30% на рік, платіжний баланс зводився зі зростаючим дефіцитом, а безробіття збільшувалося. Все це призводило до хвилі страйків, які супроводжувалися арештами та насиллям з боку уряду. На цьому тлі 25 квітня 1974 року військові здійснили переворот, внаслідок чого головою уряду було проголошено генерала А. де Спінолу, якому, однак, не вдалося впоратися з економічним хаосом у країні. Тут продовжувалися політичні виступи, які переросли у так звану «революцію гвоздик» та створення 11 березня 1975 р. Революційної Ради, яка націоналізувала найбільші промислові підприємства, банки та страхові компанії, що й було закріплено в Конституції 1976 року разом з метою «побудови безкласового суспільства».
   У 1986 році Португалія приєдналася до Європейського Союзу. У 1989-му було прийнято низку змін до Конституції 1976 року, в тому числі у якості мети проголошено побудову «вільного та справедливого суспільства, яке виявляє турботу про ближніх». Також передбачено продаж раніше націоналізованих підприємств та банків і визначений новий курс реформування сільського господарства. В наступні роки Португалія здійснила лібералізацію доступу приватного капіталу в різні галузі економіки (починаючи з банківського сектора). Низка великих корпорацій була приватизована у 1989 році. Такий шлях економічного розвитку і, головне, досвід відновлення ринкової економіки надає можливість українським державним установам скористатися з напрацювань своїх португальських колег, що дозволяє не тільки заощадити час, але й уникнути чужих помилок. Наприклад, сьогодні Португалія є країною ЄС, яка найбільше орієнтована на підтримку та розвиток малих та середніх підприємств (МСП). З іншого боку, МСП складають 99,8% з загальної кількості у 1,1 млн підприємств (юридичних осіб) країни, які надають роботу 81,6% працюючих, виробляють 50% ВВП і забезпечують половину експорту товарів і послуг. Але вплив сектора МСП на економіку країни не завжди був таким. За часів урядів А. О. Салазара держава орієнтувалася на підтримку великих компаній. Лише у 1975 році з метою надання малому бізнесу конкретної допомоги було створено спеціальне агентство під назвою Інститут підтримки малих та середніх підприємств та Інновацій (ІАРМЕІ - Institute de Apoio as Pequenas e Medias Empresas e a Inovaeao).
   На сьогодні ІАРМЕІ - це державна, підпорядкована Міністерству економіки та інновацій установа (з 12 регіональними відділеннями), в якій працює 320 осіб і яка є засновником або учасником понад 100 різних структур, діяльність яких спрямована на підтримку малого та середнього бізнесу, в тому числі 2 венчурних фондів, 3 фондів спільного гарантування, 10 секторальних (кластерних) об’єднань, кількох технологічних центрів тощо. Головними функціями цього агентства є стимулювання інвестицій у сектор малого бізнесу, пряма технічна допомога МСП, пошук нових варіантів фінансування МСП, а також підтримка інновацій та підприємництва. Безпосередня допомога МСП здійснюється у вигляді проведення діагностики конкурентноздатності, розробки інтегрованої стратегії підтримки бізнес-рішень, планів вдосконалення продуктивності, консультування (або оплати цих послуг) щодо розробки бізнес- планів та пошуків джерел фінансування (особливо щодо інноваційних проектів), підготовки кадрів. Стимулювання інвестицій забезпечується через управління відповідними структурами залучення фінансових ресурсів у рамках національної рамочної програми розвитку місцевих комун (QREN - Quadro de Referenda Estrategico Nacional), поширення на МСП інших державних і приватних інвестиційних програм, а також спрощення адміністративних процедур долучення до згаданих програм. В результаті діяльності ІАРМЕІ кількість задоволених інвестиційних заявок від МСП зросла з 5100 (за 1994-1999 рр.) до майже 20000 (за 2000-2006 рр.).Значну роль у розвитку малого бізнесу в Португалії відіграє програма FINICIA, яка спрямована на забезпечення новостворених МСП джерелами фінансування для таких цілей, як заходи підвищення інформованості та розповсюдження бізнес-ідей, підтримка реалізації бізнес-планів розвитку інноваційних проектів, реструктуруван- ня компаній, підтримка наставництва, інкубаційні проекти тощо. Однією з характерних рис розвитку МСП в Португалії є їхня орієнтованість на зовнішні ринки. Наприклад, у групі товарів «одяг та взуття» на їхню частку припадає більше 80% експорту, в групах «харчові продукти» - 70%, «текстильні та шкіряні вироби» - більше 60%, «метали та мінеральні продукти» - більше 50%, біля 50% хімічної продукції та 40% - виробів з деревини та товарів машинобудування. Цим результатом португальська економіка зобов’язана цілеспрямованій роботі таких державних установ, як ІАРМЕІ та АІСЕР (Agencia para o Investimento e Comercio Externo de Portugal - Португальське Агентство зовнішньої торгівлі та інвестицій). Саме це агентство надає методичну та фінансову допомогу МСП в їхній роботі з іноземними партнерами. Йдеться про допомогу у встановленні ділових контактів, розробці бізнес-планів та комерційних пропозицій, проведенні семінарів та участі у виставках. Агентство надає таку допомогу через торгові палати та ділові асоціації (регіональні та галузеві), які виступають у якості виконавців певних програм або організаторів окремих заходів. Згадана вище програма QREN включає також фінансові пільги та підтримку (в межах 45% витрат) для міжнародних маркетингових програм, таких як вивчення ринків і розробка бізнес- стратегії, ділові поїздки за кордон, участь у міжнародних торгових виставках, реєстрація торгових марок в інших країнах, розробка та розповсюдження рекламних матеріалів, придбання інформаційних матеріалів та документації тощо. Допомога надається тим МСП, які включені до однієї зі спеціалізованих схем - таких як підтримка інновацій (SI Inova^аo) або міжнародна кваліфікація, тобто оцінка конкурентноздатності МСП (SI Qualifica^аo PME).
   У 2008 році та першій половині 2009 року АІСЕР схвалив майже 500 індивідуальних проектів МСП, які пов’язані з інтернаціоналізацією їх діяльності, а також 50 проектів, які були представлені різними асоціаціями і в яких бере участь більше 1000 МСП.
   Що стосується ІАРМЕІ, то ця установа на початку своєї діяльності надавала цільову підтримку розвитку експортоорієнтованого виробництва, але пізніше перейшла до так званого «інтегрованого підходу», при якому потреби МСП у розвитку зовнішньоекономічних потреб окремо не виділяються, але загальна підтримка забезпечує їх задоволення. (Наприклад, освоєння маркетингових інструментів не передбачає різниці в підходах до виходу на внутрішній або зовнішній ринки, оскільки оволодіння ними дозволяє здійснювати операції продажу на усіх розвинутих ринках.) Останнім часом, у зв’язку з фінансовою кризою, зусилля уряду зосереджуються у галузі фінансової підтримки МСП. Зокрема в червні 2008 року було започатковано програму пільгового кредитування МСП. Усього програмою передбачено відкриття чотирьох кредитних ліній, останню з яких (на загальну суму в 400 млн євро: 200 млн євро - для експортоорієнтованих підприємств, 200 млн євро - для мікро- та малих підприємств) відкрито у другій половині червня 2009 року. Цього разу умови надання ще більш пільгові. Наприклад, для експортоорієнтованих підприємств кваліфікаційна вимога (частка загальної продукції, яка йде на експорт) знижена з 25% до 10%. Що стосується МСП, то по відношенню до них знижена вимога наявності беззбиткової діяльності - з 4 до 2 років. За даними Міністерства економіки та інновацій Португалії, попередньою програмою скористалися вже 30 тисяч МСП. Передбачається, що новою кредитною лінією скористаються ще приблизно 7 тисяч компаній, а загальна сума наданих МСП пільгових кредитів сягне 3 млрд євро. Ці заходи доповнюються страхуванням експортних кредитів, а також доступом МСП до ресурсів фондів, які обслуговують злиття компаній або придбання нерухомості (FACCE та FIEAE).
   Між тим Асоціація малого бізнесу Португалії вважає ці заходи недостатніми, звертаючи увагу на зростання безробіття серед працівників МСП (до півмільйона осіб) та обмеженість доступу до кредитних ресурсів. У зв’язку з цим вони звертають увагу на зростаючу еміграцію дрібних підприємців та працівників МСП як на головну загрозу відродженню економіки країни в майбутньому. Представники малого бізнесу також вказують на те, що Міністерство економіки, яке, по суті, було «Міністерством МСП» ще в недалекому минулому, поступово переорієнтувалося на підтримку лише великих проектів, що негативно відбивається на розвитку підприємництва в країні. Адже, як зазначають бізнесмени, три чверті робочих місць у країні створюють саме МСП. Малий бізнес також готовий активно підтримувати програму збільшення португальського експорту («Portugal exportar mais»), зокрема шляхом інтернаціоналізації своїх операцій в Анголі та на Іберійському півострові. На думку Посольства, досвід такої підтримки підприємництва гідний того, щоб його ретельно вивчати та наслідувати.
   Нарешті (але не в останню чергу, якщо говорити про значення), хотілося б звернути увагу на відродження глобалізаційних амбіцій Португалії, яка має великий історичний досвід тісної міжнародної співпраці та поширення свого економічного та політичного впливу далеко за межі власних кордонів. В цьому контексті особливе значення приділяється співпраці в межах Співдружності португаломовних країн (Comunidade dos Paises da Lingua Oficial Portuguesa - CPLP), в яку насправді входять не тільки країни з португальською мовою, оскільки статут цієї організації передбачає можливість приєднання до неї «асоційованих спостерігачів». Впевнені, що участь у роботі Співдружності португаломовних країн може бути вигідною й для України з огляду на такі міркування.
   • Додаткова можливість просування товарів вітчизняного виробництва на ринки країн-членів СПМК, а також спрямування до цих країн українських фахівців.
   • Можливість забезпечення дипломатичного покриття тих країн, в яких сьогодні немає акредитованих диппредставництв нашої держави (Гвінея-Бісау, Кабу-Верде, Сан-Томе й Прінсіпі).
   • Подальше поглиблення політичних та економічних стосунків з Португалією (країна-фундатор НАТО та член ЄС, зокрема Середземноморського клубу країн), Бразилією (найбільш розвинута в економічному відношенні демократична держава Латинської Америки, якій належить провідна роль у регіоні), а також з африканськими країнами, що швидко розвиваються, - Анголою, яка залишається економічним і політичним «важковаговиком» не тільки на півдні Африки, але й в Африканському Союзі, та Мозамбіком.
   • Набуття статусу асоційованого спостерігача не несе за собою ніяких фінансових наслідків, за виключенням витрат, пов’язаних з участю українських делегацій у самітах, міністерських конференціях або інших заходах у рамках організації.
   • Україна вже має досвід співпраці з аналогічними організаціями (статус спостерігача при Організації франкофонії).
   Таким чином, співробітництво з Португалією, не тільки в традиційних, але й в нових, пев- ною мірою експериментальних, напрямках може справді принести Україні суттєві переваги на різних паралелях та меридіанах нашої спільної планети.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com