www.VuzLib.com

Головна arrow Дипломатія arrow Дорога в Дамаск
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Дорога в Дамаск

СЕМЕНЕЦЬ О.Є.

ДОРОГА В ДАМАСК

   У статті на фоні стислої інформації про історію й сьогодення Сирії розглядається сучасний стан та перспективи двостороннього співробітництва між Україною та Сирійською Арабською Республікою у політичній, торговельно-економічній та гуманітарній сферах.
   Ключові слова: Україна, Сирія, двостороннє співробітництво.
   Як розповідає книга Діянь (9:8-9), по дорозі в Дамаск правовірний юдеянин й безкомпромісний гонитель християн Савл несподівано почув глас Ісуса: «Савл! Савл! Чому ти женеш мене?» й втратив зір. Через три дні потому, як Савла привели в Дамаск, його вилікував християнин Ананія і він охрестився (9:17-18). Так народився апостол Павло. Ця прадавня притча-метафора про те, як у людини несподівано відкриваються очі й вона пізнає істину, стосується звичайно багатьох, але неабияке значення вона має для дипломатів - адже кожний з них у своєму черговому відрядженні виходить на свою дорогу в Дамаск, відкриває для себе нові країни й нові народи, збагачується духовно і ніколи не повертається додому таким, як раніше. У нашому випадку метафора співпадає з дійсністю. Адже далі мова йтиме про Сирію, столицею якої є якраз легендарний Дамаск.
   Древня й таємнича Сирія дійсно є однією з країн, які варто відкрити заново. Ця загалом невелика держава, розташована у серці Близького Сходу площею 185 тис. кв. км. та населенням близько 22 млн. є одним з центрів, звідки пішла світова цивілізація, а її багата історія відображена у видатних археологічних та архітектурних пам’ятках, у мистецтві, у прадавніх текстах, у тому числі й у Святому писанні. Перелік лише деяких з історичних фактів вражає.
   На територію сучасної Сирії археологами було виявлено не менше півсотні древніх поселень, артефактів та людських решток з часів раннього палеоліту та мезоліту.
   Незаперечним є той факт, що столиця Сирії м. Дамаск (Дімашк, Аш-Шам), який римський імператор Юліан (361-363 pp.) назвав «Оком Сходу», є найстарішою безперервно існуючою столицею у світі. Деякі джерела відносять існування Дамаску ще до доби Адама і Єви (Якут Аль-Хамаві - XIII ст.), інші стверджують, що першою після Великого потопу було побудовано саме Дамаську стіну (Ібн Асакір, XII ст.). Сучасні археологи відшукали сліди існування на цьому місці великого поселення семитисячолітньої давності. Як столиця древньої Сирії Дамаск згадується у Біблії більше п’ятнадцяти разів (2-га Кн. Царств 8:6, Ісая 27:18). За декілька кілометрів на північ від сучасного сирійського порту м. Латакія знаходяться руїни старого фінікійського міста Угаріт. Саме тут у II тис. до. н.е. на основі клинопису виник один з перших алфавітів, який був пізніше запозичений греками.
   На території сучасної Сирії у середній течії Євфрату у XXIV ст. до н.е. знаходилася одна із столиць енігматичного Шумеру - місто Марі. З середини II тис. до н.е. тут відбувалися майже безперервні війни. Країну по черзі завойовували єгиптяни, імперія Мітанні, хети, арамеї. Ассирія, Вавилон, Перське царство Ахеменідів, військо Олександра Македонського. Грецькі правителі Селевкіди заснували тут міста Антіохію, Апамею, Дура-Европос та інші. Значна частина Сирії входила до складу Пальмірського царства, яке було знищено римлянами у 64 р. до. н.е. Але й досі грандіозні рештки столиці - міста Пальміри (Тадмор), нагадують про останній період давньоримської архітектури, привертаючи постійну увагу туристів.
   На зламі епох Сирія була (і власне й сьогодні залишається) часткою Святої Землі, на якій розгорталися численні біблійні сюжети (як, наприклад, перше в історії братовбивство Каїном Авеля у Печері крові на горі Кас’юн поблизу Дамаска), події, пов’язані з розповсюдженням раннього християнства тощо. Ще й досі в Сирії діють всесвітньо відомі древні монастирі й храми: у Маалю- лі - православний жіночий Монастир Святої Текли Рівноапостольної (IV ст.), у Сейднаї - православний жіночий Монастир Сейднайської Божої Матері (VI ст.), та інші. Ще й досі у Маалюлі у Церкві Сергія і Бахуса (IV ст.) перед унікальними древніми вівтарями можна почути «Отче Наш» арамейською мовою. Ще й досі у Маалюлі, а також у розташованих неподалік містечках Бахаа та Джабаадін мешканці розмовляють на сиріаксько- му діалекті арамейської мови, подібному до того, яким у свій час проповідував Христос.
   У IV-VII pp. н.е. в Сирії, яка була розвиненою провінцією Візантійської імперії. Від тих часів, зокрема, Дамаск унаслідував прямокутне планування кварталів Старого міста, ворота Сонця (Баб-Шаркі), Пряму вулиця, по якій ходив апостол Павло, руїни храмів тощо. У VII-XI ст. на території Сирії відбувалися майже безперервні зміни арабських династій. Найбільш відомою з них була династія Омейядів (661750 pp.), яка правила однойменним халіфатом з столицею у Дамаску. У одній з найвідоміших мечетей - мечеті Омейядів у Старому Дамаску за легендою до цього часу зберігається голова Іоан- на-хрестителя (Ях’я), пророка, який користується повагою як мусульман, так і християн. Поблизу цієї мечеті у мавзолеї був пізніше похований й великий арабський полководець Салах ад-Дін (відомий в Європі як Саладін).
   У Х-ХІ ст. значну частину Сирії захопили турки-сельджуки. Період ХІ-ХІІІ ст. відомий як епоха хрестових походів, яка залишила на території Сирії чимало замків і фортець лицарів-хрестонос- ців - замки Крак де Шевальє, Меркаба, цитадель у м. Алеппо, замок Саладіна поблизу сучасного міста Латакія, які добре збереглися і ще й зараз вражають відвідувачів своєю суворою величчю.
   Той же Саладін у 1173 р. захопив Дамаск і об’єднав Єгипет і Сирію, поклавши початок правлінню династії Айюбідів.
   Сирія серйозно потерпала від нападів монголів у 1260, 1300 pp., а у 1400 р. війська Тамерлана захопили і спалили Дамаск, винищивши його жителів, після чого це місто майже півстоліття нагадувало пустелю.У 1516 р. за панування Селіма І турки захопили Єгипет і Сирію й до 1918 р. Сирія входила до складу Османської імперії. Найвизначнішими подіями цього періоду є повстання яничар (1812 p.), яким вдалося захопити Дамаск і Алеппо, та винищення християн у Дамаску (1860 p.). Наприкінці XIX ст. Дамаск з його 150-тисячним населенням завдяки своїй інтелектуальній еліті перетворився на центр арабського націоналізму.
   XX ст. також підготувало Сирії серйозні випробування. Під час Першої світової війни Туреччина, а отже й уся Османська імперія, включно з Сирією, була союзницею Німеччини. Скориставшись моментом, сирійський Шейх Фейсал об’єднався з англійськими та французькими військами, вигнав турків, у 1917 р. вступив у Дамаск, а у 1920 р. заснував арабське королівство. Після поразки Німеччини та її союзниці Османської імперії у 1920 р. Ліга Націй видала Франції мандат на управління Сирією. Улітку 1941 р. у Сирію увійшли англійські, французькі та йорданські війська, щоб скинути профашистський режим. Унаслідок могутнього національно-визвольного руху французька військова влада у листопаді 1941 р. була змушена визнати незалежність Сирії. У 1943 р. був сформований перший національний уряд, а 17 квітня 1946 р. із країни були виведені усі іноземні війська (Національне свято Сирії - День евакуації).
   У лютому 1958 р. Сирія та Єгипет створили Об’єднану Арабську Республіку (ОАР), яку очолив Президент Єгипту Г.А.Насер. Однак вже у 1962 р. Сирія вийшла із союзу й стала самостійною Сірійською Арабською Республікою (CAP).
   У 1963 р. до влади прийшла Партія арабського соціалістичного відродження (Баас) з девізом «Єдність - Воля - Соціалізм». Подальший період був відзначений зближенням з Радянським Союзом, націоналізацією багатьох секторів економіки. У 1967 р. у ході Шестиденної війни з Ізраїлем Сирія втратила Голанські висоти. У 1970 р. до влади прийшов Міністр оборони генерал Хафез Асад, який об’єднав декілька політичних партій у Прогресивний національний фронт (ПНФ) і який упродовж наступних тридцяти років залишався президентом Сирії.
   Період правління Х.Асада безсумнівно вніс стабільність у життя країни, владою було чимало зроблено для її розвитку, забезпечено прийнятні соціальні, у тому числі й освітні стандарти населення. Не в останню чергу завдяки цьому сьогодні в Сирії письменність населення віком вище за 15 років складає 86%.
   Згаданий період, однак, був затьмарений ще однією арабо-ізраїльською війною - Війною Судного дня, у результаті якої Сирії так і не вдалося повернути Голанські висоти. Конфлікти з Ізраїлем, з яким Сирія до цього часу знаходиться у стані війни (через що у Сирії досі не відмінено надзвичайний стан), безкомпромісна позиція CAP щодо шляхів близькосхідного врегулювання призвели до загострення відносин CAP з США та деякими іншими країнами світу.
   Новітній період у історії CAP веде рахунок від 2000 p., коли несподівано помер Президент Х.Асад. Новим президентом було обрано його сина - Башара Асада, для чого парламент країни був змушений знизити віковий ценз для кандидатів у президенти з сорока до тридцяти чотирьох років. 27 травня 2007 р. Б.Асад був обраний президентом вдруге, набравши 97,6 % голосів. Сьогоднішня Сирія - країна з переважно арабським населенням (більше 80%), серед національних меншин - курди (10%), турки (бл. 4%.), ассирійці (бл. 3%), черкеси (менше 2%), вірмени (менше 1%). Темпи зростання населення - близько 2,13% на рік, тобто більше чотирьохсот тисяч новонароджених. За релігією близько 90% складають мусульмани, серед яких переважають суніти - 75%, а також алавіти, друзи та ісмаїліти - майже 25%, через приток біженців з Іраку збільшується кількість шиїтів. Християн нараховується до 10%, половина з яких сирійські православні, близько 20% - католики.
   У парламентській республіці, якою є Сирія, глава держави - президент обирається на сім років. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом - Народними зборами - у складі 250 депутатів, які обираються на 4 роки шляхом загального, прямого, таємного голосування за змішаною системою. Більшість в Парламенті (172 місця) належить НПФ, ядро якого складає партія Баас та до якого входять дев’ять партій. Інші 78 мандатів належать незалежним депутатам. Наразі Головою Народних Зборів є відомий сирійський громадський діяч Махмуд Аль-Абраш, якого у черговий раз було переобрано на посаду у травні 2007 р.
   Виконавча влада здійснюється Радою Міністрів Сирії. Нинішній його глава - Прем’єр-міністр Мухамед Наджі Оттрі, який представляє правлячий НПФ, призначений Президентом Б.Асадом на посаду 10 вересня 2003 р.
   Природні ресурси Сирії не є винятково багатими. З природних копалин тут є нафта, природний газ, фосфати, фосфорити, кам’яна сіль, азбест, доломіт, базальт. Відповідно, промисловість Сирії представлена видобуванням нафти, газу, фосфатів (які є важливою статтею експорту), виробництвом електроенергії (частина якої також експортується), текстилю, текстильних виробів, будівельних матеріалів, будівельним сектором тощо. Сирія в цілому є енергозабезпеченою країною, хоча останнім часом тут спостерігається зниження видобутку нафти. Поступове реформування економіки та зміцнення позицій приватного сектору створює передумови для більш активного розвитку транспорту, промислового, видобувного сектору, енергетики, інфраструктури тощо.
   Сільське господарство Сирії з її родючими землями, практично повністю забезпечує країну продуктами харчування, незважаючи на дефіцит водних ресурсів та посушливий клімат. Єдиний виняток становлять зернові, імпорт деяких сортів яких останніми роками суттєво зріс через посуху. Аграрний сектор дає більше третини надходжень до ВВП, на нього припадає майже третина робочих місць. Головними напрямками сільського господарства є вирощування олив, пшениці, ячменю, бавовни, чечевиці, цукрових буряків, цитрусових, різних овочів, тютюну, виробництво оливкової олії, баранини, яловичини, яєць, домашніх птахів, молока, переробка продуктів харчування, виробництво напоїв, тютюнових виробів тощо. Великі обсяги цитрусових, фруктів, овочевої та іншої сільгосппродукції експортуються до 106 країн світу.
   Економіка Сирії у останні три роки потерпала від усіх типових складностей, характерних для економік інших країн в умовах світової фінансово-економічної кризи. Водночас, слід зазначити, що через поки що невисокий рівень інтегрованості CAP до світової економічної системи вплив кризи на її економіку виявився обмеженим. У період світової фінансової кризи та регіональної нестабільності за підтримки ЄС Дамаску навіть вдалося забезпечити соціальний захист близько мільйона іракських біженців, їхній доступ до сирійської системи охорони здоров’я, освіти та громадської інфраструктури.
   Водночас економічні реформи, які у останні роки були широко анонсовані, поки що просуваються поволі. Перша черга реформ, яка була передбачена Виконавчим планом десятої п’ятирічки (2006-2010 pp.), мала на меті забезпечити поступовий перехід від планової до соціально-орієнто- ваної ринкової економіки, економічне зростання за рахунок зміцнення ролі приватного сектору, створення системи соціального захисту, реформування освіти та охорони здоров’я, реформування державного управління із залученням організацій громадянського суспільства тощо. Втім, задекларовані цілі значною мірою залишилися на рівні декларацій й без істотних змін були перенесені до одинадцятого п’ятирічного плану (2011-2015 pp.).
   Упродовж останніх років Сирія активно співпрацює з Програмою розвитку (ПР) ООН, Міжнародною організацією праці (МОП) ООН, ЮНЕСКО та іншими міжнародними організаціями, у рамках співробітництва з якими здійснюються кроки до запровадження в країні певних соціально-економічних змін, зокрема: децентралізації влади шляхом надання більших повноважень місцевим органам влади, модернізації судової влади, захисту прав дітей та жінок тощо.
   У співпраці з МОП ООН в Сирії було засновано фонд соціальної допомоги незаможним верствам населення, який фінансується як ООН, так і сирій- ською стороною. Сирійським керівництвом проводиться загалом зважена політика щодо інтеграції до світових економічних процесів. Визначальним при цьому є пріоритет національних інтересів країни. Характерним у даному контексті є рішення Сирії поки що утриматися від укладання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, у тому числі й через проблемність забезпечення захисту сирійських виробників в запропонованих ЄС умовах відкритості сирійського ринку.
   Перспективним для Сирії стало рішення Генеральної Ради Світової організації торгівлі про поновлення переговорів щодо приєднання Сирії до СОТ, прийняте у травні 2010 p., надання їй статусу спостерігача та створення відповідної робочої групи. Внутрішньополітична та соціально-економічна ситуація в Сирії є в цілому стабільною з огляду на існуючий контроль з боку правлячої партії Баас над найважливішими сферами суспільно-політичного життя. Основні рішення в країні приймає Президент та його найближче оточення, яке здебільшого складається з алавітів. Підтримання стабільності, внутрішньої безпеки та громадського порядку забезпечується лояльним керівництву країни бюрократичним апаратом, у тому числі військовими та спецслужбами.
   Внутрішньополітична стабільність в Сирії також визначається тим, що широкий загал сирійського населення у цілому схвалює позицію керівництва країни, зокрема, стосовно шляхів врегулювання сирійсько-ізраїльського та арабо- ізраїльського конфліктів, підтримки угруповань «Хизбалла» та «Хамас», а також політики щодо палестинських та іракських біженців й співробітництва з Іраном. Крім того, після приходу до влади у 2000 р. Б.Асада розпочалося поступове запровадження в країні реформ, спрямованих на зниження рівня державного контролю у різних сферах соціально-політичного життя країни та налагодження внутрішнього громадського діалогу. Зокрема, було запроваджено Інтернет, стільниковий зв’язок, дозволено засновувати приватні банки, приватні ЗМІ, приватні вищі навчальні заклади тощо. Ці заходи зміцнили авторитет Президента Башара Асада серед населення. Загострення на початку 2011 року соціально- політичної ситуації в Тунісі, Єгипті, Ємені, Лівії та в деяких інших арабських країнах, спричинене народним підйомом, не призвело до ускладнень у внутрішньому житті в Сирії. Хоча певна частина сирійського населення й вимагає прискорення соціально-політичних реформ, навряд чи можна говорити про прояви невдоволення, які могли б відчутно вплинути на стабільність в країні.
   На думку Президента Б.Асада, висловлену ним у інтерв’ю впливовому щотижневику «The Wall Street Journal» від 31 січня 2011 p.1, його країні не загрожує «єгипетський сценарій», оскільки влада CAP прислуховується до прагнень народу щодо всеосяжного близькосхідного врегулювання, враховує економічні, ідеологічні та релігійні чинники, що робить Сирію безпечною й стабільною країною. З цією думкою в цілому погоджується й міжнародне експертне співтовариство. Незважаючи на це, одразу ж після початку заворушень в АРЄ Башар Асад прийняв безпрецедентне рішення про збільшення компенсаційних виплат держслужбовцям та створення стабілізаційного фонду для допомоги незаможним верствам населення. Сирійці схвально сприйняли рішення керівництва країни відмінити заборону на доступ до світових соціальних мереж «Facebook», «Twitter» та «Youtube», яка існувала упродовж останніх п’яти років.
   Попри запровадження певних елементів лібералізації в САР, США та європейські країни звинувачують Сирію у порушенні прав людини. У відповідь сирійський уряд відкидає критику Заходу та організації «Міжнародна амністія», наголошуючи на тому, що переслідуванням піддаються виключно радикальні ісламісти, курдські сепаратисти або особи, які закликають до насильницького повалення існуючого політичного ладу.
   Зовнішня політика CAP.
   Сирія є членом більше двадцяти міжнародних організацій, серед яких ООН (24 жовтня 1945 р.) та практично усі її основні агенції, а також МБРР, МВФ, МОК, ІКАО, МАГАТЕ, Інтерпол, Ліга арабських держав, Організація ісламської конференції тощо. Зовнішню політику Сирія вибудовує, виходячи з розуміння, що її історичним покликанням є захист цінностей панарабізму.
   Головним зовнішньополітичним пріоритетом CAP є справедливе близькосхідне мирне врегулювання. Дамаск послідовно відстоює встановлення справедливого й всеосяжного миру на Близькому Сході на основі резолюцій РБ ООН № 242 та № 338, які передбачають повне відведення ізраїльських військ з окупованих сирійських Голанських висот і з усіх окупованих арабських територій на лінію 4 червня 1967 p., а також на основі принципу Мадридської мирної конференції 1991 р. - «Земля у обмін на мир». Втім, якихось помітних зрушень у сірійсько- ізраїльських відносинах не спостерігається. Непрямі переговори між двома країнами, розпочаті у травні 2008 р. за посередництва Туреччини, були в односторонньому порядку перервані си- рійською стороною через загострення ситуації в регіоні. Сирійське керівництво вважає нинішній ізраїльський уряд нездатним до конструктивних переговорів та рішень.
   Офіційний Дамаск разом з групою інших арабських країн вимагає приєднання Ізраїлю до міжнародного режиму ядерного нерозповсюдження та забезпечення підконтрольності його ядерного арсеналу МАГАТЕ нарівні з іншими країнами близькосхідного регіону, однак підготовлена за участю Сирії резолюція «Ядерний потенціал Ізраїлю» у 2010 р. була відхилена Генеральною асамблеєю МАГАТЕ.
   Нагальним пріоритетом для CAP є зміцнення зв ’язків з країнами регіону Близького й Середнього Сходу. Особливу увагу Дамаск приділяє ліванському напряму своєї зовнішньої політики, про що свідчить, зокрема, прийняття у 2008 р. керівництвом CAP рішення про встановлення дипломатичних відносин з Ліваном та про обмін Послами, підвищення інтенсивності візитів керівників та представників провідних політичних сил двох країн.
   Привертають до себе увагу також суттєві успіхи Сирії у зміцненні її політичних й економічних відносин з Іраком, Саудівською Аравією. Туреччиною, Іраном. Попри усі розбіжності між CAP та згаданими країнами, які мали місце у віддаленому та недавньому минулому, сирійському керівництву вдалося знайти окрему основу для досягнення з кожною з них взаємовигідних домовленостей.
   Керівництво CAP добре усвідомлює, що для виходу з політичної ізоляції необхідно радикально розширювати спектр зовнішньополітичних та економічних контактів. Останні знаменували со бою налагодження більш тісних політичних та особливо економічних контактів Сирії з іншими країнами Азії (Китаєм, Індією). Латинської Америки, зокрема, з Венесуелою, об ’єднанням МЕР- КОСУР тощо.
   Що стосується США, то поки що відносини Сирії з Вашингтоном не зазнають особливих змін, навіть попри призначення Президентом США Б.Обамою Д.Форда на посаду Посла США в CAP у обхід Конгресу США на початку 2011 р. Сирія як і раніше продовжує залишатися в списку Держдепартаменту США серед країн, які підтримують тероризм, і, відповідно, стосовно неї продовжують діяти американські односторонні санкції. Водночас, за останні два-три роки суттєво розширилися двосторонні відносини Сирії з провідними західноєвропейськими державами. Роль локомотива у цьому процесі відіграла Франція під час її головування в ЄС у 2009 р.
   Активно продовжується також співробітництво Сирії з ЄС. CAP є повноправною учасницею Барселонського процесу. За відсутності Угоди про асоціацію Дамаск не може повною мірою скористатися вигодами Європейської політики сусідства, проте сторони продовжують співпрацю в рамках European Neighborhood Policy Instrument (ENPI).
   Сучасні відносини CAP та ЄС регулюються Угодою про співробітництво, підписаною сторонами у 1977 р. З початком Євро-середземноморського партнерства у 1995 році співпраця була спрямована на підтримку економічних реформ, зокрема, у банківському секторі, у сфері розвитку бізнесу, поліпшення управління державними службами тощо. Переговори між ЄС і Сирією щодо Угоди про асоціацію розпочалися у 2004 p. CAP є останньою серед країн-учасниць Середземноморського Союзу, яка не приєдналася до ЄС у форматі асоційованого члена. Однак у жовтні 2004 р. Дамаск відмовився від її укладання, відхиливши вимоги Євросоюзу до Сирії задекларувати її відмову від набуття зброї масового знищення.
   Незважаючи на це, ЄС продовжував вживати рішучих кроків задля зміцнення взаємин з Сирією. Керівництво Євросоюзу запропонувало підписати Угоду про асоціацію 26 жовтня 2009 p., воліючи подати укладання цього документу як винагороду за невтручання Сирії в процес виборів в Лівані у 2009 р. До того ж європейські дипломати розраховували, що такий крок назустріч Дамаску мав би змусити Б.Асада хоча б частково обмежити співробітництво з Іраном та вплинути на радикальні угруповання «Хамас» та «Хизбалла» й примусити їх сісти за стіл переговорів з Ізраїлем.
   Однак політичне керівництво CAP загальмувало процес підписання Угоди, умотивовуючи це можливістю виникнення у разі її укладання загроз для неконкурентоспроможного сирійського бізнесу. Проте головною причиною відмови стало неприйняття Сирією спроб Брюсселю обумовити укладання Угоди зобов’язанням Дамаску щодо дотримання прав людини.
   Розуміючи, що непідписання Угоди позбавляє Євросоюз певних важелів впливу на політику Дамаска, європейська сторона наразі продовжує активні зусилля на сирійському напрямку.
   У контексті співробітництва Сирії з РФ слід відзначити, що Росія на теренах колишнього СРСР є одним з небагатьох послідовних політичних союзників Сирії за межами мусульманського світу. Традиційно дружні відносини між Дамаском та Москвою були підтверджені й отримали нового імпульсу під час візиту Президента РФ Д.Медведева до Сирії 10-12 травня 2010 р. Цей візит став свідченням серйозності намірів Росії й надалі спиратися на Сирію у здійсненні власної близькосхідної політики, продовжувати розвиток економічного співробітництва та співробітництва у галузі ВТС. Увага сирійського керівництва упродовж останнього часу була зосереджена й на Східноєвропейському напрямку. Лише у 2010 р. Президент Башар Асад відвідав з офіційними візитами Білорусь, з якою відбулося досить стрімке зближення, Румунію та Болгарію, лідери яких підтримали його ідею щодо розвитку співробітництва між країнами басейну «п’яти морів» (Балтійського, Чорного, Середземного, Червоного морів та Перської затоки) в контексті забезпечення транзитної ролі Сирії.
   Упродовж 2010 р. сирійський лідер у своїх інтерв’ю неодноразово наголошував, що він вважає одним з основних партнерів Сирії у Східній Європі й Україну.
   Українсько-сирійські відносини дійсно є традиційно дружніми. їхній фундамент було закладено у середині минулого століття, коли Україна, тоді ще у складі СРСР, брала активну участь у створенні в Сирії підвалин національної економіки, у підготовці інженерно-технічних, медичних, наукових кадрів тощо. Важливим елементом відносин двох країн стало й укладення тисяч змішаних українсько-сирійських шлюбів, через що міждержавні стосунки набули певним чином й сімейного виміру. Цілком природно, що у 1991 р. як Україна, так і Сирія виявили готовність до продовження дружніх взаємовигідних стосунків вже у нових історичних умовах. Тим більше, що Україна визнає важливу роль Сирії як регіональної держави та розділяє позицію про необхідність справедливого близькосхідного врегулювання на основі відповідних резолюцій РБ ООН.
   28 грудня 1991 р. Сирія однією з перших арабських країн визнала державну незалежність України, а у березні 1992 р. було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин. Втім активний розвиток двостороннього співробітництва між двома державами розпочався не зразу й набував сили поступово. Посольство України започаткувало свою діяльність у Дамаску лише у лютому 2000 р. З першого дня Україна в Сирії була представлена Надзвичайним і Повноважним Послом. У лютому 2002 р. в індустріальній столиці Сирії м. Алеппо розпочало роботу Почесне Генеральне консульство України. Посольство Сирійської Арабської Республіки в Україні функціонує з серпня 2004 р. й донедавна очолювалося Тимчасовим повіреним у справах CAP в Україні. У січні 2011 р. Президент Сирії призначив в Україну Надзвичайного і Повноважного Посла.
   Однак якщо офіційний візит в Сирію Президента України Л.Д.Кучми відбувся у квітня 2002 p., то візит в нашу державу Президента САР Башара Асада - з різних причин було реалізовано лише через вісім років - у грудні 2010 р. До того візитом найвищого рівня в Україну було відвідання Києва Головою Народних зборів CAP М.Абрашем. Крім того, упродовж останніх десяти років Сирію відвідували перші віце-прем’єри України Ю.І.Єхануров (червень, жовтень 2000 p.), О.В.Турчинов (жовтень 2008 р.), А.П.Клюев (лютий 2011 p.), здійснювалися взаємні візити високих посадових осіб на рівні міністрів та заступників міністрів, відбувався обмін делегаціями парламентських груп дружби, представників різних державних агенцій, об’єднань підприємців тощо. Політичний діалог донедавна відбувався практично лише в рамках політичних консультацій на рівні заступників міністрів закордонних справ двох країн згідно з укладеним у 1999 р. Протоколом про консультації між МЗС України та МЗС Сирії. Співробітництво України й Сирії у міжнародних організаціях здійснювалося здебільшого на ситуативній основі.
   Відвідання України у серпні 2010 р. Міністром закордонних справ CAP В.Муаллімом стало сигналом щодо готовності CAP до розбудови широкомасштабного співробітництва з Україною. Візит Президента Башара Асада в Україну 2-3 грудня 2010 р. став по суті історичною подією в українсько-сирійських відносинах. Під час візиту Б.Асад наголошував, що йому імпонує нова українська влада, яка здійснює рішучий курс на забезпечення стабільності та впровадження соціально- економічних реформ.
   Сирійський лідер провів переговори з Президентом України В.Ф. Януковичем, Прем’єр- міністром України М.Я. Азаровим та Головою Верховною Ради України В.М. Литвином, у ході яких було домовлено про обмін візитами високо- посадовців двох країн й активізацію політичних контактів на найвищому та вищому рівнях та визначено перспективи подальшого співробітництва й поглиблення усього спектру двосторонньої співпраці в економічній, науково-технічній та гуманітарній сферах. Договірно-правова база українсько-сирійських відносин є вельми розгалуженою й охоплює значну частину сфер співробітництва. З 1991 р. й до цього часу між Сирією та Україною було укладено 46 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод й інших документів, які наразі є чинними. Серед укладених документів -угоди політичного характеру (угоди про встановлення дипломатичних відносин, про співробітництво та координацію та про консультації між МЗС України й CAP), угоди та інші документи, які регулюють українсько-сирійські відносини у сфері торговельно-економічного та міжгалузевого співробітництва (міжурядові угоди щодо сприяння та взаємного захисту інвестицій, уникнення подвійного оподаткування, торговельно-економічного і технічного співробітництва, щодо співробітництва у митних справах, у сфері стандартизації, метрології, оцінки відповідності якості, у галузі туризму, щодо авіаційного сполучення, торговельного судноплавства, міжнародних автомобільних перевезень, міжгалузеві угоди, меморандуми, протоколи й програми щодо регулювання двосторонніх відносин у сферах будівництва та архітектури, телекомунікацій, сільського господарства, охорони навколишнього середовища, водного господарства, промислової політики, інвестиційної діяльності, освіти, науки й технологій, банківська угода між Національними банками двох країн, а також низка угод про співробітництво між Торговельно-промисловими палатами та об’єднаннями підприємців двох країн тощо), угоди у консульській та правовій сферах (Договір про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах, Консульська конвенція (знаходиться на стадії затвердження), у сфері гуманітарного співробітництва (Угода про культурне співробітництво, Угода про співробітництво у сфері охорони здоров’я та медичних наук (обидві очікують на затвердження), а також інші документи щодо співробітництва у галузі фізичної культури та спорту, засобів масової інформації) тощо. Наразі на розгляді сторін знаходяться проекти ще понад двадцяти договірно-правових документів.
   Сфера торговельно-економічного співробітництва (ТЕС) є безперечно найважливішою в усьому комплексі українсько-сирійських відносин - адже Сирія є одним з найбільших торговельних партнерів нашої держави серед країн Близького Сходу (другою після Єгипту). З 2003 р. у двосторонній торгівлі між Україною та CAP діє режим найбільшого сприяння. Головним органом координації двостороннього ТЕС є Міжурядова українсько-сирійська комісія з торговельно-економічного та технічного співробітництва (МУСК). Ця Комісія, яка була створена у 2002 р. й очолюється Першим віце-прем’єр- міністром - Міністром економічного розвитку і торгівлі України А.П.Клюєвим та Міністром фінансів САР М.Хусейном, стала ефективним інструментом організації ТЕС між двома країнами. Наразі проведено сім засідань МУСК. Також функціонує й Українсько-сирійська Ділова рада. Традиційно найбільшими товарними групами у структурі українського експорту до CAP є вироби чорної металургії (частка яких сягала 70%), зерно, добрива, електричні машини й устаткування, жири та олії, їстівні плоди, молоко та молочні продукти. Імпорт в Україну з Сирії головним чином складається з фосфатів, текстилю та текстильних виробів, продукції овочівництва та садівництва тощо.
   У 2008 р. товарний експорт з України в Сирію, за даними Держкомстату України2, склав 1,14 млрд. дол. США, сягнувши свого історичного максимуму. Обсяг товарного імпорту з Сирії в Україну у 2008 р. оцінювався у 104 млн. дол.США. Торговельне сальдо з урахуванням послуг склало 961,7 млн. дол. США на користь України.
   У наступні два роки спостерігалося зниження українського товарного експорту в Сирію: у 2009 р. експорт склав 753,3 млн. дол. США при позитивному сальдо 737,6 млн. дол. США, у 2010 р. - 691 млн. дол. США при позитивному сальдо 607,2 млн. дол. США3. Основним чинниками такого зниження були вплив світової фінансово-економічної кризи, падіння цін на чорні метали та зернову продукцію, а також деякі фактори технічного характеру.
   Водночас не можуть не привернути увагу досить суттєві розбіжності статистичних даних щодо товарообігу між українськими та сирійськи- ми урядовими джерелами. Це у першу чергу стосується українського товарного експорту в Сирію. Серед основних причин такого явища слід зазначити різні методики підрахунків: якщо в Україні дані щодо експорту обраховуються за країною призначення товарів, то в Сирії дані щодо імпорту - за країною їхнього походження. Відповідно, за даними Центрального бюро статистики (ЦБС) CAP4, у 2008 р. зафіксовано надходження товарів з України в Сирію на суму 1,76 млрд. дол. США (за українськими даними 1,14 млрд. дол. США), у 2009 р. - на суму 1,589 млрд. дол. США (за українськими даними 753 млн.дол.США), за вісім місяців 2010 р. - на 754,4 млн.дол. США (за українськими даними за увесь 2010 р. - 691 млн. дол.США).
   Найбільші розбіжності між даними ЦБС CAP та Держкомстату України торкаються вітчизняного експорту з України до Сирії виробів чорної металургії (товарна позиція 72 -), наприклад, у 2009p.: 381 млн. дол. США або 970 тис. т. (українська статистика) та 1,143 млрд. дол. США або 2540 тис. т. (сирійська статистика).
   Відповідно, якщо проаналізувати динаміку зростання експорту українських товарів по позиції 72 зокрема до Лівану, який об’єктивно ніколи не мав потреб у їх імпорті з України у великих обсягах, то виявиться, що зростання значень експорту металу до цієї країни, за українськими даними, корелює зі зменшенням їхнього експорту до CAP. У той же час, ліванські статистичні дані, які базу ються на країні походження товарів, фактично не фіксують відповідних значень зростання надходження металу з України. Тобто, зазначені розходження виникають головно через те, що металургійна продукція потрапляє на сирійський ринок з України за контрактами, які первісно укладалися на інших умовах у частині країни призначення.
   Ці факти варті прискіпливого дослідження з точки зору з’ясування реального обсягу торгівлі між Україною та Сирією, а відтак - й реального рівня співробітництва між двома країнами. Адже за даними сирійських статистичних органів б, у 2009 р. частка України у загальному обсязі зарубіжного товарного експорту в Сирію склала 10,5% й Україна за цим показником зайняла перше місце, обігнавши Китай (8,49%), Туреччину (7,6%), РФ (6%) та інші країни. Це дає підстави стверджувати, що такі значні обсяги торгівлі України з Сирією виходять за межі суто економічних показників і набувають політичного виміру. За таких обставин зростає важливість вжиття сторонами заходів з метою подальшого розвитку вже досягнутого успіху й радикального збільшення обсягів торгівлі. З огляду на це, Президенти України й Сирії домовилися про підготовку й укладення у найближчому майбутньому Угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та Сирією, яка дозволить усунути існуючі торговельні бар’єри між двома державами, забезпечити доступ товарів України на ринки інших арабських країн, які входять до складу Міжарабської зони вільної торгівлі. Переговори з узгодження положень Угоди наразі тривають.
   Особливо актуальним стає поглиблення двостороннього співробітництва у сфері транспорту. Зокрема, сторонами була визнана перспективною ідея відновлення залізнично-поромного морського сполучення між портами України та Сирії, що дозволить збільшити товаропотоки та надасть Сирії можливість долучитися до проекту комбінованого потягу «Вікінг» у контексті налагодження співробітництва між країнами басейну «п’яти морів», про що йшлося вище. Також може бути розглянуто створення спільної українсько-сирійської акціонерної Морської компанії.
   До цього слід додати підготовку до відкриття у найближчому майбутньому регулярного авіаційного сполучення між Україною та Сирією за участю великих авіакомпаній двох країн.
   Українські підприємства також запрошуються до участі у міжнародних тендерах, пов’язаних з модернізацією рухомого складу та обладнання для інфраструктури Сирійської залізниці.
   Також перспективними напрямками українсько- сирійського співробітництва вважаються, зокрема, такі: у сфері сільського господарства та забезпечення продуктів харчування - забезпечення на постійній основі потреб Сирії у зерновій продукції; у електроенергетиці та промисловості - співробітництво у сфері технічного обслуговування електростанцій і виробництва й постачання запасних частин, запровадження та використання відновлювальних джерел енергії, участь українських компаній у тендерах щодо будівництва в Сирії нових електростанцій, створення виробництв для випуску сучасного електротехнічного обладнання тощо; у галузі видобутку нафти, газу та корисних копалин - створення спільних укра- їнсько-сирійських підприємств у сферах геологічної розвідки, надання сервісних послуг у нафтогазовій промисловості, спільне видобування фосфатів, їхньої очистки та виробництва добрив тощо.
   Така диверсифікація сфер співробітництва є важливим чинником як з точки зору збільшення обсягів співробітництва в цілому, підвищення частки високотехнологічної продукції та послуг у загальному обсязі торговельно-економічної співпраці, так і з точки зору подолання дисбалансу у сфері інвестицій. Адже сьогодні в Україні існує близько п’ятдесяти підприємств з сирійським капіталом, хоча щорічні обсяги інвестицій й не такі високі (14-15 млн.дол.США). У той же час у Сирії перше і поки що єдине українсько-сирійське СП відкрилося лише у кінці 2010 р. Є підстави сподіватися, що посилення політичної складової українсько-сирійських відносин виявиться потужним стимулом для розвитку україн- сько-сирійського торговельно-економічного співробітництва, збагачення його новим змістом.
   Продовжує розвиватися й гуманітарне співробітництво між двома країнами.
   З 60-х pp. минулого століття лише в українських вищих навчальних закладах було підготовлено тисячі фахівців для сирійського народного господарства. Саме завдяки сирійським випускникам, які на усе життя зберегли теплі почуття до України, в Сирії без перебільшення на кожному кроці відчувається дружнє ставлення до нашої держави та її громадян. Сьогодні співпраця у галузі освіти продовжує залишатися одним з пріоритетних напрямів контактів у гуманітарній сфері. За даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, в українських вищих навчальних закладах проходить підготовку близько 2,5 тис. сирійських студентів, однак цей показник має тенденцію до скорочення. Відбувається це тому, що, незважаючи на багаторічну традицію співпраці з Україною у цій галузі, упродовж останніх років Міністерство вищої освіти Сирії перейшло до вибіркового визнання українських дипломів та запровадило процедуру підтвердження випускниками-сирійцями рівня знань, задекларованих у їхніх українських дипломах, умотивовуючи це зниженням в українських вишах вимогливості до студентів та погіршенням якості освіти в Україні у цілому.
   З іншого боку необхідно зазначити, що сьогодні керівники сирійських університетів та коледжів, серед яких стрімко зростає частка приватних вишів, вступили у конкурентну боротьбу за
   студентів, застосовуючи при цьому наявні у них можливості впливу на результати процедури підтвердження знань сирійськими випускниками з України. Не виключається, що така проблема може виникнути не лише в Сирії, айв інших країнах - традиційних споживачах українських освітніх послуг, й відповідно призвести до зниження міжнародного престижу української освіти. Тому, очевидно, що зараз вже настав час для дієвого реагування на цей виклик з боку відповідних українських органів шляхом, налагодження конструктивного діалогу з іноземними замовниками.
   У сфері співробітництва у галузі культури останніми визначними подіями були Дні сирій- ської культури в Україні у 2007 р. та Дні української культури в Сирії у 2010 р. У сфері молоді й спорту особливої зацікавленості у налагодженні співробітництва на жаль не спостерігається.
   Цікавим для обох сторін може бути активізація туристичних обмінів між Україною та Сирією.
   Хоча поки що туристична інфраструктура Сирії знаходиться у стадії становлення, ця країна, яка надзвичайно багата історичними пам’ятками, притягує все більше туристів з-за кордону. Лише у 2010 p., за даними Міністерства туризму CAP, Сирію відвідало 8,545 млн. туристів, що на 40% більше ніж у 2009 p., а прибуток від них склав близько 8,35 млрд. дол. США. Сирійців же може привабити в Україні як ознайомлення з історичними пам’ятками, так і активний відпочинок, медичний, оздоровчий, «зелений» та діловий туризм.

***

   Тож відкриємо для себе Сирію заново! Це древня країна, яка стояла у витоків цивілізації. Це країна, де нас знають і поважають. Це країна, яка потребує того, що ми можемо їй дати. Це країна, яка може дати нам те, чого потребуємо ми. Це ї є те, що зветься основою для взаємовигідного співробітництва. То ж скористаймося шансом!

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com