www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Підвищення ефективності використання земельних угідь в умовах ринкового середовища
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Підвищення ефективності використання земельних угідь в умовах ринкового середовища

М. Пархомець

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ В УМОВАХ РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

   Ключові слова: оренда землі, ринкова економіка, раціональне використання.
   У статті розглянуто основні напрями підвищення ефективності використання земельних угідь в Україні та здійснено оцінку діяльності різних організаційно-правових форм господарювання.
   Постановка проблеми. Земельні відносини є потужним чинником розвитку економіки всіх землекористувачів нашої країни. Проведення ринкових трансформацій економіки галузей АПК, спрямованих на реформування ринкових земельних відносин, сприяли розвитку приватно-орендних форм господарювання, започаткуванню процесу формування ринку землі. В умовах ринкової трансформації аграрної сфери економіки надзвичайно актуальною проблемою стає стабільне й ефективне використання земельних ресурсів усіма землекористувачами.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання трансформації земельних відносин, реформування відносин власності, створення нових форм господарювання ринкового типу тощо. висвітлено в наукових працях учених економістів-аграрників, зокрема: В. Амбросова, В. В'юна, П. Гайдуцького [1], В. Зіновчука, М. Маліка, В. Меселя-Веселяка, О. Онищенка, П. Саблука [2], А. Третяка [3] та ін. Їх дослідження переважно спрямовані на економічних аспектах адаптації аграрних підприємств до ринкових умов, організацію ефективного виробництва у різних формах господарювання тощо.
   Водночас є надзвичайно актуальною проблема - трансформації земельних відносин до ринкових умов, яка потребує невідкладного і правильного вирішення.
   Постановка завдання. Завданням статті є обґрунтування деяких аспектів трансформації земельних відносин у ринковому середовищі та підвищення ефективності використання земельних ресурсів.
   Виклад основного матеріалу. Україна має 41,7 млн га ріллі, розораність земельних угідь становить 78%. За часи земельної реформи у приватну власність передано 72,4% сільськогосподарських угідь, у тому числі 80,9% ріллі для використання за цільовим призначенням - сільськогосподарського виробництва. На початок 2008 року здійснювали виробництво аграрної продукції понад 14,9 тис. сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм, зокрема: господарські товариства (7,4 тис.); приватні підприємства (4,2 тис.); виробничі кооперативи (1,3 тис.); державні підприємства (0,4 тис.) та підприємства інших форм. Ці господарства використовували 17,5 млн га сільськогосподарських угідь або в середньому на одне підприємство - 1200 га.
   Фермерські господарства, нині їх близько 43 тис. дворів, обробляють 3,7 млн га сільськогосподарських угідь. У середньому на одне господарство припадає 85 га, а 50,4% господарств обробляють площі понад 500 га ріллі.
   Особисті селянські господарства (5 млн дворів) використовують близько 15,7 млн га сільськогосподарських угідь.
   Загалом усі організаційно-правові форми господарювання упродовж 2000-2008 рр. збільшили обсяги виробництва і продажу сільськогосподарської продукції. Водночас більш ефективно використовуються земельні ресурси у великих сільськогосподарських підприємствах, які спроможні запроваджувати прогресивні й ресурсоощадні технології, наукову організацію праці, раціонально використовувати матеріально-технічні, трудові та інші ресурси.
   Практика показала, що роздержавлення землі, видача державних актів на право власності на землю і майнових сертифікатів з подальшою концентрацією виробництва у сільськогосподарських і фермерських господарствах шляхом оренди земельних часток (паїв) супроводжується виробництвом переважно рослинницької продукції (зернові, технічні культури), а тваринництво майже повністю знищено. Усе це призвело до зниження прибутковості підприємств та зменшення орендних виплат селянам. У цій ситуації більшість підприємств зазнають впливу нестабільності землекористування, зумовленого порушенням умов договорів орендарями та бажанням землевласників укласти вигідні договори з іншими землекористувачами.
   Зазначимо, що більшість орендарів платять за користування паями символічну платню. Вона коливається як між регіонами, так і в кожній області, кожному районі і становить 112-140 грн за 1 га. Наведені показники засвідчують про необхідність суттєвого збільшення орендної плати. У селах, внаслідок смертності землевласників багато паїв залишаються відчуженими, окремі селяни хотіли б продати свої паї але за більшу ціну, ніж та, що є зараз. Вважаємо, що проблему продажу земельних угідь в умовах ринкового середовища треба вирішувати за такими напрямами. Спочатку необхідно створити певні передумови, а саме:
   - здійснити інвентаризацію (паспортизацію) наявних земельних угідь у кожній сільській раді, адміністративному районі, області, країні загалом;
   - провести економічну оцінку земельних угідь з урахуванням якісних показників землі і визначити ціну з урахуванням досвіду країн Європи.
   Наявні запаси невикористаних земель, відчужені паї колишніх землевласників та інші землі мають бути власністю сільських рад, їх можна здавати в оренду, а вилучені кошти використовувати на соціальний розвиток села.
   Вважаємо, що Указ Президента України № 965/2008 в частині скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення є поспішним. У сучасних умовах, коли селяни не мають великих коштів для скупівлі земель, власних потреб тощо, цю проблему можуть легко розв’язати олігархи, за безцінь скупити земельні угіддя, а потім стати великими латифундистами або ще раз перепродати землю і примножити свій капітал. Тому необхідно заборонити продаж земельних угідь особам, які не проживають у даній місцевості. Державним органам необхідно проводити моніторинг трансформації земельних відносин і не допустити продажу земель олігархам через підставних осіб (керівники сільськогосподарських підприємств, фермери тощо), а в разі виявлення таких фактів, справи скеровувати до правоохоронних інституцій.
   Сільські ради можуть продавати земельні угіддя за цільовим призначенням - для сільськогосподарського виробництва, створення або розширення (до 400 га) фермерського господарства, виділення ділянок для особистих господарств тощо лише для громадян, які проживають або виявили бажання жити у даній місцевості.
   Висновки. При підготовці відповідного закону про трансформацію земельних відносин в умовах ринкового середовища, необхідно врахувати можливі варіанти продажу земельних угідь сільськими радами.
   Водночас треба передбачити у законі необхідність ефективного використання земель, утримання тварин, розвитку галузей як рослинництва, так і тваринництва згідно із розробленою Програмою розвитку аграрного сектора економіки в адміністративному районі, області.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

   1. Гайдуцький П. І. Україні потрібна нова агарна політика /П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. - 2005. - № 10. - С. 3-7.
   2. Саблук П. Т. Структурно-інноваційні зрушення в аграрному секторі України як фактор його соціально-економічного зростання /П. Т. Саблук //Економіка АПК. - 2004. - № 6. - С. 3-8.
   3. Третяк А. М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні / А. М. Третяк. - К., 1998. - 224 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com