www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Основні засади сталого розвитку сільських територій
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Основні засади сталого розвитку сільських територій

П. Березівський, А. Желєзняк

ОСНОВНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

   Ключові слова: сільські території, підприємництво, малі підприємства.
   У статті розглянуті питання розвитку підприємництва в сільській місцевості. Узагальнено особливості розвитку сільської місцевості на сучасному етапі, обґрунтовано основні засади сталого розвитку сільських територій.
   Постановка проблеми. Сільські території сьогодні є однією з найбільш незахищених ланок у загальній національній структурі. Жителі сільських територій щоденно стикаються з тими явищами, які є характерними для низького рівня якості життя населення. Зростаюче безробіття, заниженні можливості в отриманні якісної освіти, медичної допомоги, самореалізації тощо погіршують становище сільських територій, сповільнюють темпи їх розвитку за рахунок внутрішніх резервів. У країнах Європейського Союзу процес зменшення економічного і соціального значення аграрного сектора в розвитку сільської місцевості відбувався поступово і в сільській місцевості успішним чином розвивалися різноманітні форми малого підприємництва. В Україні ж занепад сільського господарства та трансформація господарських структур у галузі не стали успішним поштовхом до розвитку сільських територій в інших напрямах, відмінних від звичайних традицій ведення сільського господарства в нашій державі. У країнах ЄС це було поступовим процесом, який можна було пом’якшити, наприклад, урядовим втручанням у формі дотацій. Структурні ж зміни в аграрній сфері України відбулися швидко і пов’язані з гострими економічними і соціальними проблемами, які не можна розв’язати традиційними методами. За таких умов об’єктом державної підтримки й уваги повинні стати насамперед сільські громади, значення яких з часом, як показує досвід сусідніх європейських країн, зокрема й Польщі, буде зростати.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність проблем розвитку сільських територій активізувала відповідні дослідження. Глибокими є наукові публікації із зазначеної тематики вітчизняних дослідників: Ю. Губені, Л. Мармуль, І. Прокопи, О. Попової, О. Сарапіної, В. Терещенка, В. Юрчишина.
   Постановка завдання. Основним завданням дослідження є обґрунтування засад сталого розвитку сільських територій з урахуванням забезпечення належного рівня якості життя сільських жителів, підвищення статусу та ролі сільської громади.
   Виклад основного матеріалу. Реальністю сьогоднішнього дня є той факт, що сільська місцевість зараз є малопридатною для розвитку
   підприємництва. Це явище зумовлене насамперед недостатнім рівнем комунікацій, розвитком обслуговуючої інфраструктури, кваліфікацією персоналу тощо. Так, якщо в сільській місцевості, яка розташована в прикордонній зоні Львівської області або ж приміській території обласного центру, є резерв підвищення добробуту за рахунок розміщення на цих територіях потужних складів, заготівельних пунктів тощо, то в інших районах перспективи не настільки райдужні.
   У 2007 році у Львівській області 88,4% від загальної кількості підприємств - суб’єктів підприємницької діяльності становили малі підприємства, з яких лише 3,8% - підприємства, які реалізовують продукцію сільського господарства, мисливства та лісового господарства [1]. У них фактично було зайнято 6 тис. осіб, що становить 5,4% від середньорічної кількості зайнятих працівників у діяльності малих підприємств. Враховуючи той факт, що станом на 1 січня 2008 року сільське населення у Львівській області становило 1011,8 тис. осіб, стан розвитку підприємництва на селі виглядає дуже привабливим.
   З іншого боку, у регіоні упродовж останніх років пріоритетним напрямом у реформуванні агропромислового сектора було створення нових видів господарських структур. Результатами проведення реформи стала існуюча структура аграрних формувань, в якій у 2007 році 17,8% становили господарські товариства, 13,5% - приватні підприємства, 65,4% - фермерські господарства. Однак у цьому ж році 84,2% продукції сільського господарства було вироблено в господарствах населення, кількість яких на той час становила 322,7 тис. одиниць. Фактично, частка господарств населення у виробництві картоплі у 2007 р. становила 97,8%, овочів - 94,2%, плодів та ягід - 98,4%. На жаль, наведені дані засвідчують не високий рівень організації діяльності господарств населення в регіоні, а низький рівень ведення сільського господарства, розвиток якого мав би бути спрямований на великотоварне виробництво, концентрацію, відродження великих сільськогосподарських підприємств тощо.
   Подолання безробіття на селі мало б відбуватися за рахунок розвитку підприємництва в несільськогосподарських видах діяльності [2]. Так, у країнах ЄС-25 близько 87% зайнятих і 95% створеної доданої вартості в сільській місцевості пов’язано з цією сферою [3]. Однак невеликі розміри населених пунктів, віддаленість від основних транспортних шляхівунеможливлюють створення на місці належної інфраструктури для розвитку цих видів підприємництва. Для них більш прийнятною є ідея створення системи єдиних інформаційно-консультаційних центрів, яку потрібно адаптувати до умов села. Тому недоречно асоціювати сільські території лише із сільським господарством, а потрібно турбуватися про диверсифікацію економічної діяльності в них. Оскільки під сталим сільським розвитком (сталим розвитком сільських територій) розуміється поступальний розвиток сільської спільноти, за якого забезпечуватиметься виконання нею основної народногосподарської функції - виробництво агропродовольства, а також формування суспільних благ; збереження сільської культури та історично сформованих ландшафтів; надання рекреаційних послуг, соціальний контроль над територією; відтворення населення, підвищення рівня і покращання якості його життя; підтримання екологічної рівноваги [4], мова має йти не лише про підприємницьку діяльність, а й цілий комплекс, який стосуватиметься збалансованого життя сільської громади як такої.
   Першочерговим кроком у вирішенні цих проблем мало б стати залучення відповідних інституцій, діяльність яких спрямовувалася б як на вивчення досвіду провідних європейських країн, так і на дослідження проблемних моментів розвитку сільських територій з урахуванням особливостей певної сільської громади. Так, у Львівській області реалізовувався проект, орієнтованийна сталий розвиток регіональної мережі агенцій місцевого розвитку двох прикордонних районів (Мостиський і Жовківський). Вибір цих районів був невипадковий, оскільки вони й раніше найбільш активно залучались до діяльностей громадської організації “Європейський Діалог”. Крім того, у цих районах завдяки спільному проекту Уряду України та Світового Банку “Український фонд соціальних інвестицій - (УФСІ)”, у 2005-2007 рр. було інвестовано 2,9 млн дол. США на розвиток соціальної інфраструктури села - освіту, медицину, культуру, екологію, комунальне господарство - у формі мікропроектів вартістю до 150 тис. дол. США. Основним суб’єктом інвестицій виступали громади, а від їх імені - сільські агенції, узаконені загальними зборами громад та офіційно зареєстрованими в статусі громадської організації. Також у цих районах наявні районні агенції місцевого розвитку - Агенція регіонального розвитку та транскордонного співробітництва Мостищини і Жовківська агенція регіонального розвитку “Транс-Тракт” [5].
   Прикордонне розташування зазначених районів, близькість до м. Львова (Жовківський район) є свідченням того, що інфраструктура в цих районах була визначально сформована на кращому рівні, тому залучені інвестиції в таких випадках мають більше шансів проникнути до інших частин економіки. Однак не слід забувати і про відмінності у розвитку сільських територій, тому механізм їх підтримки з боку держави та громадських інституцій має бути диверсифікований. На сільськогосподарські суб’єкти фактично можуть бути покладені функції зі збереження та облаштування агроландшафтів у сільських територіях, що має оплачуватися державою як суспільні послуги. За такою схемою здійснюється збереження територій у Польщі.
   Львівська область разом з АР Крим історично виконують функції детермінантів туристичної діяльності в державі. Тому розвиток агротуристичної діяльності має стати першочерговою ціллю для значної частини жителів передгірських районів та зони Карпат, де розвиток інших видів підприємництва на селі ускладнений.
   Оцінка науковцями перспектив розвитку сільських територій на засадах реалізації багатофункціональної їх ролі в суспільстві свідчить про надзвичайну важливість збереження більшості специфічних функцій сільських територій - соціально-просторової, виробничої, рекреаційної, природоохоронної, історико-культурної [4]. Досвід перших кроків та ініціатив у цьому напрямі у Львівській області підкреслює необхідність системного підходу та диверсифікації системи заходів для територій з різним рівнем розвитку. Виникає потреба у створенні єдиної інституції, яка б займалася програмою розвитку сільських територій у кожному регіоні.
   Висновки. Подальший розвиток сільських територій передбачає особливе ставлення держави до сільської місцевості. На перших етапах має бути розроблений механізм цілеспрямованого інвестування державних коштів у конкретні проекти, створені на базі громадських ініціатив. Ці проекти слід узгоджувати з метою розвитку самої громади, з метою розвитку самої громади, з урахуванням особливостей сільської території.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

   1. Сільське господарство Львівщини у 2007році : стат. зб. - Львів, 2008. - 176 с.
   2. Морозюк Н. В. Розвиток підприємництва в контексті формування економічної самодостатності сільських територій / Н. В. Морозюк
   3. Rural Development in the European Union : statistical and economic information / Report 2006. - European Commission August. - 2006. - 401 p.
   4. Попова О. Л. Основи сталого розвитку сільських територій / О.Л. Попова
   5. Мережа агенцій місцевого розвитку сільських громад Львівщини

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com