www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Прогресивна система кормовиробництва
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Прогресивна система кормовиробництва

В.І. ДЕГТЯРЕНКО, П.А. ВОДОП’ЯНОВ

Прогресивна система кормовиробництва

   В агропромисловому комплексі (АПК) є два великі цехи — землеробства і тваринництва. У першому цеху створюються великі партії зерна, овочів, плодів, винограду, сировини для оливонасіння, кормів для тварин та інша продукція. Проте з усього вирощеного обсягу безпосередньо для споживання використовують лише 60% і 40 % йде у відходи, з яких велика частка спрямовується у цех тваринництва у вигляді соломи, відходів овочів; переробній промисловості та використовується на корм тваринам.
   У цеху тваринництва вироблювані корми і багато відходів цеху землеробства переробляють і згодовують худобі для одержання м’яса, молока, вовни, меду й інших продуктів. Тільки у тісному поєднанні в сучасному АПК ці два цехи можуть давати позитивний результат.
   Водночас у промисловому тваринництві застосовують нові досягнення науки: штучне запліднення тварин замороженим сім'ям високопродуктивних плідників, електроніку, дозоване годування, генну інженерію, клонування. Це дає змогу створювати стадо високопродуктивних тварин у короткі терміни, при мінімальних витратах. Таким тваринам необхідні повноцінні корми. Традиційні корми — силос, солома, сіно вже не дають віддачі. Від них високорозвинуті країни відмовилися. Тому необхідно перейти до нових технологій, до використання високоврожайних культур, сортів, гібридів, що дають високий збір біомаси. Це особливо важливо в зонах ризикованого землеробства, тобто на півдні країни.
   У минулі роки, й особливо нині, не вирішеним питанням залишається виробництво кормів для тварин. У кожному великому господарстві виробництвом кормів займалися ланки, загони механізаторів й інші невеликі підрозділи, в яких для виробництва кормів відводили орні землі до 30% у сівозмінах, використовували природні угіддя, сіножаті, пасовища і прилеглі до них випаси. На цих площах виробляли корми у вигляді соломи, сіна, силосу, коренеплодів, зелених кормів і використовували різні відходи для годування тварин. Таким чином, було організовано традиційне кормовиробництво в кожному господарстві. Вироблювані корми достатньою мірою не були повноцінними, забезпеченими білком, мінеральними й органічними компонентами. Кормова проблема залишалася нерозв’язаною як у теоретичному, так і в практичному плані. Одержувані корми ніколи не були товаром, вони не мали реальної вартості, не були обґрунтовані ціна на них, нормативний прибуток і рентабельність. Отже, не були організовані спеціалізовані господарства, цехи, ферми по виробництву кормів і реалізації їх споживачам. Вироблювані корми включали у витрати тваринницької продукції за собівартістю. В одних господарствах вона була низькою, в інших — високою, тому й продукція тваринництва була відповідно дешевою й дорогою. Корми в продукції тваринництва становили 70-78% від усіх витрат, ціну на них встановлювали залежно від попиту. В окремі роки ціни на корми значно підвищували, в інші — вони були низькими, хоча на окремі корми існував Держстандарт, але на них не було ціни. Науковими дослідженнями щодо виробництва кормів займається інститут, який розташований у м. Вінниці. Він розв’язує всі наукові, теоретичні й практичні проблеми в цій галузі, але даним напрямом не займався.
   Наукою і виробничою практикою розроблено та впроваджено багато напрямів, прийомів і технологій, що дають змогу збільшувати виробництво кормів. Проте є ще багато резервів і напрямів, не використовуваних у їхньому виробництві.
   Одеська регіональна академія наук (ОРАН) розробила і впроваджувала в опорних господарствах Херсонської й Одеської областей проект розв’язання кормової проблеми за рахунок раціонального використання наявних можливостей. Одним із напрямів є створення в кожному господарстві кормового комплексу, який є сполучною ланкою між цехом землеробства і цехом тваринництва. Тут організовуються підрозділи з виробництва кормів, їх зберігання, переробки, підготовки до згодовування тваринам, реалізації їх споживачам, встановлення ціни на всі види кормів залежно від їхньої якості та поживної цінності. Одночасно було розроблено та впроваджено новий напрям при виробництві кормів, який передбачав у посівах широке використання сумішей кормових, технічних, зернобобових та інших культур. Проте ним скористалися лише окремі господарства. Вирощування сумішей із зернобобових культур вважалося шкідливою справою, тому що воно могло зруйнувати зернову проблему. З 1976 по 1990 роки було заборонено застосовувати такі посіви, і в ЗМІ цей напрям не висвітлювався.
   Аграрною наукою розроблено достатньо прийомів і методів застосування посівів сумішей різних культур для підвищення врожаїв і зборів сухих речовин з гектара посівної площі. Науковими дослідженнями прийнято називати посіви, що складаються з двох культур, — простими, більше двох — складними. Тут можна використовувати досить широкий арсенал наявних сортів, гібридів різних культур для збагачення вирощеного врожаю з метою одержання найбільшої біомаси, збагаченої повноцінними інгредієнтами. У сумішах повніше діє біологічний закон зростання й розвитку кожної рослини, коренева система якої раціонально використовує свій горизонт у грунті — в одних це до 1 м, в інших вона доходить до 5 м. Також наземна маса вибирає свій горизонт при формуванні врожаю, чого немає при вирощуванні кожної культури окремо. За рахунок цього в сумішах зростає збір сухих речовин на 50% і більше.
   Нами апробовано й пропонується до виробництва понад 20 видів сумішей кормових культур для всіх видів тварин. Для цього розроблено нові технології посівів сумішей озимих і ярих культур із використанням кормових, зернових, зернобобових технічних, овочевих і рідкісних інших культур. У простих сумішах використовуються звичайні кормові культури, такі як ячмінь, овес, горох, кукурудза, соя тощо. У складних сумішах застосовуються нетрадиційні культури: амарант, тритикале, тифон, кормовий соняшник, озима кормова пшениця, кущова кукурудза Папалашвілі, кормове сорго й інші. При вирощуванні сумішей у біомасі, починаючи після появи сходів, накопичуються сухі речовини. Наприклад, у зернових і зернобобових культурах у фазі виходу рослин у трубку накопичується до 20%, при початку цвітіння — до 50, при початку молочної фази — до 80, при початку воскової фази — до 95-98%. А при досягненні повної фази стиглості зерна вже 12% сухих речовин втрачається. При вирощуванні бобових культур максимальне накопичення сухих речовин досягається у фазі цвітіння. Тому необхідно у сумішах збирати вирощену біомасу в тій фазі, коли досягається максимальний збір сухих речовин, до утворення целюлозно-легнінового каркаса, тобто соломи. Ця фаза триває 3-5 днів. При цьому вологість біомаси становить 50-55%. Із вирощеної біомаси доцільно готувати різні види кормів.
   Нами розроблені технології, що дають змогу готувати такі корми. При силосуванні втрати сухих речовин дорівнюють 15-18%, при сінажуванні 10-12%, а при заготівлі сіна польового сушіння — до 25%. Пропоновані нами технології є енергоощадними, а одержувані корми — екологічно чистими. У вирощеній біомасі повністю використовуються стебла, листя, зерно при вологості 50-60%.
   У цій фазі листя, стебла зелені, зерно м'яке і в цілому цей корм добре поїдають тварини і дає високу віддачу.
   Якщо біомаса має підвищену вологість, то її можна пров'ялити, підсушити і потім збирати. Збирання передбачає скошування, плющення, подрібнення і складування в ємкості. Із зібраної біомаси можна готувати зерносінаж, сінаж, силос, сіно, солодкий силос, монокорм, формовані й брикетовані суміші. З метою скорочення втрат сухих речовин у готових кормах доцільно застосовувати герметизацію, ущільнення, подрібнення і консервацію заготовлюваного корму. За рахунок цього втрати сухих речовин можна знизити до 4-5%. Як консервант доцільно використовувати інертні гази. Це найдешевші й технологічно простіші прийоми в процесі приготування готового корму.
   За нашими дослідженнями в 1 кг зерносінажу міститься 0,34-0,42 корм. од. і 100-120 г протеїну. У формованих і брикетованих сумішах міститься в 1 кг 0,6 - 0,8 корм. од. і 150-200 г протеїну. При заготівлі корму з сумішей і витриманій технології при закладанні його на зберігання тривалий час не втрачаються поживні властивості. При годівлі тварин перед роздачею в годівниці можливе додаткове подрібнення, дроблення, плющення, запарювання й інші прийоми, що застосовують при дозованому згодовуванні тварин. Годівля тварин кормами із зерносумішей забезпечує високу їхню продуктивність. У дійних корів добовий удій молока підвищується з 6-8 до 12-14 кг, приріст живої маси у бичків на відгодівлі — з 400 до 900 г, у свиней на відгодівлі — до 450-600 г, настриг вовни з вівці — 4-4,5 кг, несучість у курей — 180-250 яєць. Технологія вирощування сумішей, збирання їх у восковій фазі, прийоми зберігання, приготування готових кормів до згодовування тваринам є такими, що енергозберігаються.
   Пропонована програма «Корми» забезпечує збір кормів з 1 га ріллі 70-80 ц корм. од. і 7-10 ц перетравного протеїну, тоді як традиційна система — 45-47 ц корм. од. і 3-5 ц перетравного протеїну. В умовах виробництва у сумішах урожай біомаси становив 150-200 ц/га в простих сумішах та 250-300 ц/га — у складних. При поливі врожай досягав 600-800 ц/га і навіть 1200 ц/га. Але найголовнішим у цих кормах є те, що вміст протеїну був 120-140 г на кормову одиницю. При традиційному кормовиробництві цей показник становив 70-80 г. Для годування однієї корови на рік треба використовувати 2 га ріллі за традиційною системою, а при освоєнні запропонованої нами — 1 га ріллі. Годівля тварин пропонованими кормами забезпечує високу їхню продуктивність, в результаті всі галузі тваринництва стають рентабельними. Крім того, тваринництво дає достатньо органічних добрив — до 20 т на 1 га, що дає змогу вносити їх у сівозміні. При цьому доцільно готувати органічні добрива (органіку), використовуючи гній, солому й рослинні залишки.
   Впровадження пропонованої системи обробітку сумішей, збирання їх на початку воскової фази стиглості зерна, заготівля зерносінажу, солодкого силосу, формованих і брикетованих сумішей дає змогу забезпечувати тривале зберігання високоенергетичних кормів (до 10 років) не втрачаючи поживних властивостей, що дуже важливо в зоні ризикованого землеробства. Також створюються умови для одержання другого врожаю кормових культур після збирання суміші першої сівби. Суміші озимих культур, тритикале, озимої вики, озимого рапсу, тифона, озимого ячменю й інших висівають на початку вересня, а збирають на початку червня. Тут для повторної сівби залишається 120-130 днів. При сівбі ярих культур у середині березня врожай збирають у середині червня. Для повторної сівби суміші також є 100-110 днів. Таким чином, є реальні умови для вирощування суміші й одержання біомаси для заготівлі сінажу. Можуть бути форс-мажорні обставини, відсутність у ґрунті вологи, але все — таки можна одержати, хоча й нижчий, урожай. У виробничих умовах нам вдалося висівати просту суміш: овес кормовий Синельниковський 21 + дрібносім'яний горох кормовий Харківський 74 і одержати по 120-150 ц сінажу з 1 га.
   У сумішах основного посіву, що складаються з 4-6 культур, урожай біомаси становив 250-300 ц/га, або по 130-150 ц корм.од. і по 15-18 ц перетравного протеїну. У складних сумішах з 8-10 культур урожай біомаси досягав 800 ц/га, або по 240-250 ц корм.од. і 40-50 ц перетравного протеїну. Використовуючи другий посів і збирання біомаси на заготівлю сінажу можливо створити достаток повноцінних кормів для промислового виробництва.
   Таким чином, запропонована система кормовиробництва дає можливість запровадити програмовану годівлю тварин не в годівниці, а в сівалці, при сівбі сумішей кормових культур. Цей напрям дає змогу збільшити збір біомаси з одиниці площі, а одночасно — й забезпеченість біомаси перетравним протеїном й іншими інгредієнтами, знизити втрати сухої речовини і скоротити виробничі витрати. Пропонована система є екологічно чистою, забезпеченішою й енергоємнішою.
   У ЗМІ опублікована інформація про те, що в Італії є молочна ферма внука Л.М. Толстого на 100 корів молочної англерської породи. Добовий удій від однієї корови становить від 40 до 60 кг. Делегація Одеської області відвідала в 2006 році цю ферму. На ній немає сховищ для кормів, копиць сіна, силососховищ та інших ємностей для зберігання кормів. Це дуже здивувало наших керівників. Корми для тварин цієї ферми привозить інша фірма за 15 хв. до початку годівлі. Привезені корми вивантажують у цех годівлі й транспорт, що вивільнився, виїжджає. Дійні корови заходять у цех годівлі, у кожної корови на шиї є краватка, в якій вмонтовано датчик, а на годівниці є приймач. Коли корова підходить до годівниці, датчик подає сигнал, приймач спрацьовує і тварина одержує свій раціон згідно з її продуктивністю. Тут працює сучасна електроніка. За такої системи забезпечується дозована нормована годівля тварин і досягається на фермі чистота й високий рівень епізоотії.
   ОРАН має наукову розробку щодо створення кормового господарства, здатного вирощувати різні суміші кормових культур, прибирати вирощену біомасу в оптимальній фазі стиглості, заготовляти високоенергетичні корми, зберігати їх і реалізовувати споживачам (замовникам). В умовах ринкової економіки це вигідно тваринникам і виробникам повноцінних кормових засобів за новою системою кормовиробництва.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com