www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Організація молочарських кооперативів як чинник ефективного господарювання
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Організація молочарських кооперативів як чинник ефективного господарювання

С.Р. ТЕСЛЮК

Організація молочарських кооперативів як чинник ефективного господарювання

   Молочний підкомплекс займає важливе місце в агропромисловому комплексі України, оскільки забезпечує населення життєво необхідними продуктами харчування, багато з яких стратегічні в експортному потенціалі. Унікальні властивості молока та продуктів його переробки зумовлюють необхідність безперебійного забезпечення ними споживачів, що вимагає ефективного функціонування молокопродуктового підкомплексу. Дослідження виробничої структури молочного підкомплексу дає змогу розробити комплекс заходів щодо ефективної структури взаємодії усіх його структурних ланок, створення конкурентоспроможних інтегрованих формувань ринкового типу. Шлях вертикальної інтеграції, тобто об’єднання зусиль сільськогосподарських товаровиробників з метою просування у суміжні з сільськогосподарським виробництвом сфери діяльності для забезпечення контролю за рухом створеної у власному господарстві продукції й одержання від цього відповідного зиску, дає можливість їм стати рівноправними конкурентоспроможними учасниками ринкових відносин і протистояти посередницькому бізнесу. Основні аспекти організаційно- економічних відносин, зокрема розвитку інтеграції при виробництві й реалізації молока та молокопродуктів, висвітлені у працях В.Г. Андрійчука, В.І. Бойка, С.В. Васильчак, Т.Г. Дудара, В.В. Зіновчука, М.М. Ільчука.
   Молочарські заготівельно-збутові кооперативи створюються селянами — власниками особистих селянських господарств. Членами кооперативу є, як правило, фізичні особи, які утримують у своїх господарствах корів і займаються виробництвом молока. Частину виробленого молока селяни використовують для власних потреб, а решту — продають переробним підприємствам або іншим споживачам. Селяни, які не утримують молочних корів і не виробляють молока, не можуть бути членами такого кооперативу, або в окремих випадках можуть стати асоційованими його членами.
   Об'єднання в молочарські кооперативи цієї категорії сільськогосподарських товаровиробників дає можливість на засадах співпраці, взаємодопомоги, організації ефективного збуту виробленої молочної продукції, ефективного постачання необхідних засобів виробництва збільшувати виробництво молока у своїх подвірних господарствах, за рахунок чого розширювати останні та сприяти трансформуванню їх у потужніші й ефективніші, як прийнято називати — фермерські господарства, що забезпечить розв’язання ряду соціальних проблем на селі.
   Нині пропозицію на ринку молока Запорізької області на три чверті формують особисті селянські господарства. При цьому вони залишаються сам на сам із проблемами забезпечення тваринництва кормами, організації ветеринарного догляду, реалізації виробленої продукції тощо. Ці та інші проблеми призводять до того, що 67% опитаних утримують у своїх господарствах 1-2 голови великої рогатої худоби і 33% — 3-5 голів.
   Особливо важливим питанням для особистих селянських господарств є реалізація виробленого ними молока. З одного боку, проблеми немає, тому що майже в усіх сільських населених пунктах області організований збір молока від населення великими переробними підприємствами, частину молока в приміських селах забирають перекупники для реалізації на ринку і меншу частину реалізують самі власники господарств. Вони змушені продавати молоко за цінами, які їм диктують переробники, й часто є нижчими від цін на закуплене молоко у сільськогосподарських підприємств, тому що вони можуть забезпечити кращу якість продукції та більші її партії.
   Для підтримки діяльності особистих селянських господарств органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування Запорізької області мають дотримувати виконання вимог Закону України " Про особисте селянське господарство”, особливо сприяти створенню молочарського заготівельно-збутового кооперативу, для надання послуг із заготівлі, зберігання, переробки та збуту молочної продукції, забезпечення кормами й молодняком худоби, племінною і продуктивною худобою.
   Тому найбільш доцільним є створення в регіоні заготівельно-збутових кооперативів для власників особистих селянських господарств. Члени мають зробити внесок у формування власних фондів кооперативу, які складаються з пайових і вступних внесків.
   Після проведення аналізу очікуваної участі члена кооперативу в його діяльності встановлюється індивідуальний розмір для кожного члена кооперативу залежно від кількості молока, яке він продаватиме. Це з'ясовується через опитування за спеціально розробленою формою і результати опитування — це зобов'язання кожного члена кооперативу перед останнім. Крім того, це є підставою для визначення розміру паю кожному члену кооперативу.
   На першому етапі створення кооперативу, коли ще невідомі розміри заготівлі молока, пай кожного потенційного члена кооперативу визначається залежно від кількості корів, яку утримує сільськогосподарський товаровиробник. Тому для визначення обсягів заготівлі й продажу молока кооператив проводить індивідуальне опитування всіх членів кооперативу, через яке з'ясовує кількість молока, що буде реалізована кожним членом протягом місяця, кварталу, року. Через зобов'язання визначаються також інші потреби послуг, якими бажають скористатися члени кооперативу. Це може бути потреба в реалізації зернових, овочів, живої худоби, м'яса, інших сільськогосподарських продуктів, одержання постачальницьких послуг (придбання комбікормів, мінеральних добрив, насіння кормових культур, борошна, крупи, цукру тощо). На підставі даних опитування кооператив укладає договір з обраним партнером на реалізацію молока, підписує протокол визначення цін на всі періоди року. Під час підписання договору узгоджуються витрати на транспорт, доставку, умови і терміни розрахунків, якісні параметри молока та відповідальність сторін за порушення умов договору.
   Маючи пропозиції членів кооперативу на реалізацію інших видів продукції або виконання постачальницьких послуг, кооператив планує роботу на здійснення вищезгаданих операцій. Важливо, щоб кооператив мав план роботи на рік, який складають на підставі даних опитування.
   Після проведення реєстрації, на першому засіданні правління кооперативу розподіляє обов'язки між своїми членами, наділяючи кожного певним колом функцій і відповідальності за виконання вищезазначених обов'язків.
   Лише після проведеного опитування розраховують пай залежно від кількості молока, яке продаватиме член кооперативу. Цей розрахунок доцільно проводити наступним чином. Нараховують усі витрати, які має кооператив: 1) орендна плата за кооперативне приміщення; 2) придбання найнеобхіднішого обладнання, посуду, реактивів тощо; 3) заробітна плата (при потребі) виконавчого директора, приймальника молока, бухгалтера, інших найнятих кооперативом осіб; 4) нарахування на зарплату; 5) плата за електроенергію; 6) оренда транспорту, якщо є така потреба (збір молока, доставка на реалізацію); 7) витрати на миючі засоби.
   Сюди не входять придбання холодильних установок та інших засобів і агрегатів. Це потребує значних коштів, які кооператив зможе мати тільки згодом, у процесі своєї діяльності, або за рахунок бюджетних коштів, спонсорської допомоги, допомоги міжнародних фондів, проектів тощо.
   При цьому тільки загальні збори кооперативу приймають остаточне рішення щодо такої системи сплати пайових внесків і розрахунків за одержані послуги. Вони ж вирішують які витрати оплачувати, а які не оплачувати та в якій кількості.
   Досвід свідчить, що сплата пайових і вступних внесків у молочарських кооперативах проходить складно. Причин для цього кілька, а саме - важкий економічний стан селян, боязнь ризикувати, низький освітній рівень, відсутність достатніх позитивних прикладів. Неодноразово ці чинники були підставою для відмови від вступу до вже існуючого кооперативу.
   Поряд із цим у молочарські кооперативи входять, як правило, найбідніші групи сільського населення. Це викликає необхідність державної підтримки їх хоча б на початковому етапі розвитку. Тільки шляхом матеріальної підтримки можна вирівняти мізерний пайовий фонд кооперативу з його реальними потребами. Як уже було згадано, є достатньо прикладів, коли місцеві ради реально допомагають новоствореним молочарським кооперативам, передаючи приміщення під мо- локозбірні пункти на безоплатній основі або надаючи іншу конкретну допомогу.
   Показники розміру та економічної ефективності одноосібної й кооперативної реалізації молока наведені в таблиці. Нами здійснені ці розрахунки на основі особистих селянських господарств у с. Чкалове Запорізької області Веселівсько- го району. На етапі створення молочарського кооперативу селяни прийняли рішення на установчих зборах про сплату як вступних (10 грн.), так і пайових (15 грн.) внесків. Потім протягом року невелика сума утримується з плати за молоко як пайовий внесок. Таким чином, загальний внесок, зроблений кожним членом, буде пропорційним його участі в економічній діяльності кооперативу.
   Кооператив повинен мати хоча б один молокозбиральний пункт. У даному випадку приміщення взяте в оренду у сільської ради, площа приміщення — 43,9 м2 (вартість 1 м2 у межах 2-6 грн.). Молокозбиральний пункт організовано у пристосованому для цього приміщенні з каналізацією, водо— та електропостачанням, обладнанням для якісної оцінки молока. Дуже важливим для заготівлі молока є наявність охолоджувальних резервуарів. Вони дають змогу суттєво збільшити термін зберігання молока, поліпшення його якості та, звичайно, одержати вищу ціну за нього.

Показники розміру й економічної ефективності одноосібної та кооперативної реалізації молока (в рік)*
  

Показник
  

ОСГ
  

Кооператив
  

Вступні та пайові внески, грн.
  

-
  

25
  

Витрати кормів
  

1859
  

1859
  

Вартість використаних ветпрепаратів та ветеринарного обслуговування, грн.
  

140
  

100
  

Продовження табл.  

Інші витрати, грн.
  

253
  

228
  

Витрати з реалізації молока, грн.
  

398
  

160
  

Усього витрат, грн.
  

2650
  

2347
  

Продуктивність, л
  

4522
  

4522
  

Реалізовано, л
  

2854
  

2854
  

Реалізаційна ціна 1л, грн.
  

0,95
  

1,20
  

Виручка від реалізації, грн.
  

2711,3
  

3424,8
  

Прибуток, грн.
  

61,3
  

1077,8
  

Рівень рентабельності, %
  

2,3
  

45,9
  

   *Джерело: власні розрахунки.
   Стосовно витрат з реалізації молока, то вони також взяті з анкетного опитування, оскільки селяни часто возять на продаж молочну продукцію в м. Дніпрорудне та м. Енергодар — радіус досить великий — до 70 км. У кооперативі селяни приносять молоко самостійно на пункт збирання, або ж кооператив організує збір молока гужовим транспортом (особливо у пенсіонерів і хворих людей).
   Особисті селянські господарства мають бути економічно заінтересовані в створенні обслуговуючого кооперативу, при цьому важливе значення матиме встановлений рівень цін на послуги кооперативу. Як показують розрахунки (див. табл.), членам кооперативу економічно вигідно користуватися його послугами. Витрати на виробництво молока, наприклад, особистих селянських господарств— членів кооперативу — на 303 грн. нижчі, ніж при одноосібному виробництві.
   Кооператив має можливість реалізувати продукцію своїх членів за ціною 1,20 за 1 л молока. Все це дасть змогу особистим селянським господарствам — членам кооперативу одержати значно більшу суму прибутку.
   Канали реалізації молока:
   1) молокопереробним підприємствам ВАТ „Моліс” м. Дніпрорудне та Веселівський СОМ, що виготовляє сухе знежирене молоко;
   2) бюджетним установам (лікарні, школи, дитячі садки, табори відпочинку, пансіонати).
   Активна співпраця із селянами, власниками приватних господарств дасть змогу формувати в них господаря, ефективного власника, який поступово розширюватиме своє господарство або кооперуватиметься з іншими власниками.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com