www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Фінансово-кредитна інфраструктура аграрної сфери України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Фінансово-кредитна інфраструктура аграрної сфери України

О.Є.Гудзь

Фінансово-кредитна інфраструктура аграрної сфери України

   Нині, в умовах кризових деформацій та економічних спотворень в аграрній сфері, проблеми фінансово-кредитного забезпечення агроформувань набули значного загострення. Незважаючи на вжиті державою заходи, процес кредитування агроформувань майже призупинився, динаміка процентних ставок залишається непідконтрольною, кредитна політика належить до найслабших ланок державного регулювання, а теоретичні й методологічні підвалини цього процесу не відповідають сучасним вимірам економічного простору. При цьому гостро постала проблема розбудови адекватної фінансово-кредитної інфраструктури як потужного стабілізаційного важеля та інструмента спрямування в аграрну сферу економіки істотних фінансово-кредитних потоків.
   Сучасне бачення концепцій, моделей, механізмів та особливостей фінансово- кредитного забезпечення агроформувань знаходимо у багатьох працях наукових дослідників. З-поміж них слід виділити вагомі наукові доробки таких українських вчених, як В. Алексійчук, В. Амбросов, М. Дем’яненко, М. Малік, П. Саблук, П. Стецюк та інші, в яких широко висвітлено питання сутності й специфіки кредитних відносин в аграрному сегменті економіки та існуючих механізмів системи кредитування агроформувань суб’єктами фінансово-кредитної сфери в Україні. Не зменшуючи значимості й вагомості напрацювань та осягнень наукового загалу, слід все ж констатувати, що залишається недостатнім рівень осмислення економічною наукою теоретичних і практичних аспектів ролі та місця інфраструктури в системі фінансово-кредитного забезпечення агроформувань, її особливостей, перспективних напрямів модернізації та розбудови. Нині не створено дієвої, що стабільно функціонуює системи інформаційно- фінансового посередництва, яка виступає гальмувальним чинником розширення кредитування агроформувань. Окреслене проблемне поле вимагає формування нових вимірів і підходів щодо здійснення пошуку розмаїття варіантів адаптації, докорінної якісної перебудови й окреслення горизонтів подальшого розвитку фінансово-кредитної інфраструктури у всій складності їх відтінків з урахуванням викликів і запитів сьогодення. Для розбудови фінансово-кредитної інфраструктури необхідно розв’язати низку нагальних нормативно-правових, організаційних та інституційних проблем. Вказане зумовлює актуальність даної наукової розробки, її мету та завдання. Генеза системи фінансово-кредитного забезпечення агроформувань у незалежній Україні має досить короткий відтинок. Але складалася вона на підвалинах кредитних відносин, успадкованих значною мірою в процесі розкладу колишнього Радянського Союзу з його адміністративно-командною системою господарювання, коли завдячуючи директивному розподілу кредиту забезпечувалося близько 40 % джерел формування оборотних засобів сільськогосподарських товаровиробників. Ізпочатку здійснення реформ агроформування виявилися не готовими до банківського кредитування і цей процес був майже повністю призупинений, що зумовлювалося збитковістю галузі, відсутністю ліквідної застави, недосконалістю економічних механізмів і нормативно-правової бази, неготовністю керівників та спеціалістів працювати в умовах економічних трансформацій і трагічними за наслідками спробами некомпетентного втручання державних органів влади.
   Здійснені аграрні реформи сприяли створенню підприємств ринкового типу і в 2007 році їх вже налічувалося 23883. Своєрідним стрижнем ринкових перетворень та дифузій, що відбулися в аграрній сфері України, стало стрімке зростання банківських кредитних вкладень. За останні сім років їхні обсяги зросли у 15 разів при зниженні процентної ставки з 57,4 % у 2000 році до 17,4 % на кінець 2007 року, збільшенні питомої ваги довгострокових кредитів з 24 до 58 %. При цьому загальновизнано, що фінансова підтримка агроформувань через механізм здешевлення кредитів є важливою складовою системи їхнього кредитного забезпечення. За роки її функціонування найбільш вагомими здобутками стали: зростання обсягів пільгового кредитування агроформувань у 4,6 раза; розширення напрямів кредитного забезпечення галузі через комерційні банки і кредитні спілки; подовження строків користування кредитами на умовах здешевлення до трьох років і зростання питомої ваги середньострокових кредитів агроформувань — з 4,7 до 32,4 %; збільшення середнього розміру кредиту, наданого одному агроформуванню, з 118,1 до 1304,3 тис. грн. Підґрунтям таких позитивних змін виявлено наступні чинники: зростання ефективності функціонування і прибутковості агроформувань, підвищення їхньої кредитоспроможності, кредитне субсидування, набутий досвід кредитування, практика страхування, високий рівень повернення кредитів.
   Незважаючи на очевидний прогрес у розвитку фінансово-кредитних відносин в аграрній сфері й істотне розширення банківського кредитування останніми роками, існуюча ситуація набагато складніша та строкатіша, оскільки обсяги залучених фінансово-кредитних потоків є ще далекими від потреб сектора, а кредитні механізми й технології не є досконалими, оскільки кількісні та якісні параметри не відповідають викликам і запитам сьогодення, не враховують повною мірою об’єктивних економічних інтересів суб’єктів аграрного ринку через незначні обсяги, короткостроковість та високу вартість фінансово-кредитних ресурсів.
   При цьому реальний попит агроформувань на банківський кредит обмежений кредитоспроможністю позичальників, обсяги й динаміка якого визначаються нарощуванням обсягів виробництва продукції, зростанням їх прибутковості та платоспроможності, а також наявністю у позичальників реальної ліквідної застави, рівень якої щонайменше втричі повинен перевищувати суму позики. А агроформуванням бракує ліквідного забезпечення кредитів, оскільки у загальній вартості їхнього майна понад 76% припадає на необоротні активи, переважну частку яких становлять основні засоби, які є неліквідними через високий рівень (7080%) зносу та моральну застарілість.
   Необхідними умовами для активізації позитивних змін є модернізація системи банківського кредитування агроформувань, що передбачає: подальше вдосконалення нормативно—правового поля, особливо в частині механізму захисту прав кредиторів; формування систем реєстрацій та оцінки об’єктів застави, а також централізованих інформаційних систем; застосування економічних стимулів до кредитних установ, які кредитують реальний сектор економіки, обмежуючи при цьому спекулятивні операції та сприяючи розвитку спеціалізованих кредитних інститутів; спрощення процедури реалізації заставленого майна, дозволивши її здійснення безпосередньо банкам; розробку банками внутрішніх нормативних документів, що регламентують кредитний процес і враховують особливості кредитування аграрних позичальників; застосування нових форм гарантування банківського кредитування; подальший розвиток страхування майна, фінансових та підприємницьких ризиків в аграрному секторі; створення гнучкої системи гарантій виконання зобов’язань за кредитними угодами сільськогосподарських позичальників як за участю держави, так і громадських організацій (товариств взаємного гарантування, інших гарантійних структур); запровадження загальнодержавного ринку застав (торгів) на базі єдиної електронної бази даних про наявні види заставленого майна, яке реалізують із метою звернення стягнення для виконання зобов’язань за кредитними угодами; запровадження корпоративної інформаційної довідкової системи й підсистеми інтернет-банку; розширення сфери діяльності шляхом створення умов і стимулювання участі банків у фінансових, фінансово-промислових, банківських об’єднаннях, статутних капіталах підприємств аграрного сектора економіки; консолідація банківського сектора, кооперація його з іншими фінансовими інститутами; розробку та впровадження в практичну діяльність банку методик аналізу кредитоспроможності з урахуванням галузевої особливості позичальників. У контексті соціально-економічних реалій сьогодення, фінансово-кредитна інфраструктура як рушійна основа поступу фінансово-кредитного забезпечення агроформувань набуває виняткового значення, оскільки сучасний фінансово— кредитний механізм в аграрному секторі економіки навіть в умовах досконалої конкуренції не може функціонувати без специфічних допоміжних інститутів, про що переконливо свідчить світовий досвід. Фінансово-кредитна інфраструктура є обов’язковим компонентом цілісної фінансово—кредитної системи.
   Інфраструктура — у перекладі з латині — підструктура, частина структури системи, що знаходиться під структурою, але пов’язана з нею і їй належить. При цьому під структурою розуміється одна з характеристик системи, її своєрідна модель, побудова елементів і внутрішні зв’язки між ними. Завдяки їй система, змінюючись, залишається ідентичною собі.
   У загальному вимірі під інфраструктурою, як правило, розуміють складові частини цілісної будови економічного життя, що мають допоміжний характер та забезпечують нормальну діяльність економічної системи в цілому. „Інфраструктури (допоміжні) учасники ринку — учасники, які допомагають і сприяють взаємодії основних учасників ринку”. „Інфраструктура — сукупність матеріальних та організаційно-правових умов, які забезпечують стійкий економічний розвиток”. „Інфраструктура ринку — сукупність видів діяльності, які забезпечують ефективне функціонування господарських суб’єктів і їхню взаємодію в певному реальному ринковому просторі”. „Інфраструктура ринку - сукупність організаційно-правових форм, які опосередковують рух ... або сукупність галузей, систем, служб, підприємств, що обслуговують ринок”.
   Фінансовий ринок реалізує свої функції через велику кількість інститутів. Під фінансово—кредитною інфраструктурою розуміється одна з характеристик системи сучасного фінансового ринку, його своєрідна модель, побудова елементів і внутрішні взаємозв’язки між ними. „Завдячуючи їй система сучасного кредитного ринку є гнучкою, оскільки трансформуючись, адаптується до економічних перетворень, залишаючись ідентичною собі”. Таким чином, фінансово-кредитна інфраструктура є невід’ємною складовою фінансового ринку, визначає результативність функціонування всіх елементів. І при цьому фінансово—кредитна інфраструктура як важлива характеристика системи сучасного фінансового ринку представлена своїми власними елементами, які включають суб’єкти і зв’язки між ними.
   Фінансово-кредитна інфраструктура — особливе багатогранне економічне утворення, яке виступає як сукупність специфічних видів діяльності господарюючих суб’єктів на фінансово—кредитному ринку. Ці суб’єкти, здійснюючи кожен свій вид діяльності, вступають в економічні відносини між собою і реалізація цих відносин відбувається в процесі руху активів на фінансовому ринку, оскільки фінансово-кредитна інфраструктура уособлює в собі сукупність чинників матеріального, фінансово-економічного, методичного характеру та організаційно- правових форм, що опосередковують фінансово-кредитні відносини й пов’язують їх у єдине ціле, виступаючи підвалинами їх функціонування і розвитку. Нині не відпрацьований єдиний комплексний підхід до адаптації та розбудови фінансово—кредитної інфраструктури як необхідного компонента й цілісної системи щодо розвитку фінансово-кредитних відносин в аграрній сфері. На нашу думку, функціонально-цільова модель розбудови кредитної інфраструктури може складатися з чотирьох підсистем. При цьому Державний Аграрний банк може виступати як інститут проведення фінансово-кредитної політики в агарному секторі економіки, бути центром зосередження всіх фінансово— кредитних ресурсів галузі та здійснювати координації кредитно - фінансових потоків. Саме цим шляхом пішли багато країн — Бельгія, Данія, Нідерланди, Росія, Франція. Такий спеціалізований банк в Україні має стати також розробником методик, інструкцій, стандартних вимог, уніфікованих форм пакета кредитних карток і документів як орієнтирів для банківської практики щодо надання й обслуговування сільськогосподарських та іпотечних кредитів, ініціатором розробок і впровадження нових гарантійних та фінансово—кредитних інструментів у площині збільшення строків, спрощення процедури й зниження вартості кредитування.
   Другою складовою запропонованої моделі має бути парабанківська система. До її складу доцільно залучити лізингові, страхові, фінансові, інвестиційні, факторингові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки. Третю складову кредитної інфраструктури мають становити Фонд страхових і кредитних гарантій, який повинен формуватися на основі державних програм здешевлення кредитів та страхування, інші гарантійні установи, в тому числі товариства взаємного гарантування, механізми гарантування повернення кредитів і дієва система страхування сільськогосподарського виробництва. І четвертою важливою ланкою функціонально-цільової моделі розбудови фінансово-кредитної інфраструктури мають бути інституційні складові, які здійснюють інформаційно-фінансове посередництво та нормативно-законодавче регулювання відносин між кредиторами й позичальниками.
   Таким чином, розвиток фінансово-кредитних відносин в аграрній сфері має базуватися на ринкових засадах, але з елементами державного регулювання, а принципами побудови фінансово-кредитної інфраструктури будуть: послідовність, доцільність, корисність, значимість, свобода формування, спеціалізація, рівноправність і свобода вибору, конкуренція, захист прав суб’єктів, доступність інформації про функціонування інфраструктурних складових, оперативність.
   Підсумовуючи сказане можна зазначити, що подолання існуючих перешкод щодо поліпшення та розширення фінансово-кредитного забезпечення агроформувань потребує комплексного розв’язання проблеми і якісно нового підходу. Запропонований методологічний вимір щодо розбудови фінансово-кредитної інфраструктури набуває особливого значення при визначенні найважливіших чинників та орієнтирів стійкого довготривалого розвитку фінансово-кредитного забезпечення агроформувань. Це особливо важливо в контексті пошуку самостійного неповторного шляху економічного поступу в межах кризових і глоба- лізаційних процесів, якого все ще потребує сучасний український аграрний сектор. Саме численність варіантів сценаріїв адаптації й розбудови фінансово- кредитної інфраструктури та їх конструктивного сполучення є визначальним фактором у формуванні моделей економічного поступу агроформувань, а також принципів і методів економічної модернізації, а, відповідно, й поліфонії стратегій їхнього розвитку.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com