www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Значення імпорту в збалансуванні ринку м’яса
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Значення імпорту в збалансуванні ринку м’яса

О.М. ПАВЛЕНКО

Значення імпорту в збалансуванні ринку м’яса

   Збалансоване забезпечення населення продуктами харчування має важливе стратегічне значення, оскільки від нього залежить також національна безпека та імідж країни, особливо в умовах європейських інтеграційних процесів для нашої країни. Швидкі зміни економічної ситуації у світі, які ми пов’язуємо зі світовими продовольчими та фінансовими кризами, вимагають від національної економіки посиленої уваги до надзвичайно складного ринку, яким є ринок продовольства. У нинішніх умовах в його розвитку спостерігаються певні проблеми, зумовлені потребою його гармонізації через традиційні заходи формування ринкової рівноваги. Дослідження процесу формування сукупної пропозиції і сукупного попиту на окремих сегментах продовольчого ринку є важливим напрямом наукового пошуку в сучасних умовах. Серед сегментів ринку сільськогосподарської сировини і продовольства особливе місце посідає ринок м’яса і м’ясопродуктів, який традиційно вважається найбільш складним як із точки зору саморегулювання, так і механізмів впливу на нього, зокрема державних важелів втручання. Проблемі регулювання агропродовольчого ринку, його складових у контексті впливу зовнішньоекономічних чинників експорту-імпорту відведено провідне місце в працях багатьох вітчизняних вчених, зокрема В.Г. Андрійчука, В.Ф. Бесєдіна, В.С. Будкіна, І.В. Бураковського, Я.Б. Базилюк, В.І. Власова, В.П. Галушка, В.М. Гейця, А.Д. Діброви, М.М. Ільчука, С.М. Кваші, І.В. Кобути, А.І. Кредісова, Б.Я. Панасюка, С.І. Пирожкова, 1.1. Пузанова, А.І. Сухорукова, П.Т. Саблука, В.І. Топіхи, А.С. Філіпченка, О.М. Шпичака та інших дослідників. Однак проблема застосування окремих інструментів для збалансованості ринків, на наш погляд, потребує детальнішого вивчення. Метою статті є аналіз наслідків застосування інструментів державного регулювання та їхній вплив на формування конкуренції й водночас ринкової рівноваги на продовольчих ринках.
   Вивчення досвіду державного регулювання імпорту розвинутих країн свідчить, що роль прямого адміністративного регулювання зростає в надзвичайних умовах, коли необхідно централізувати витрачання і надходження валютних ресурсів, забезпечити енергією, сировиною і дефіцитними матеріалами найбільш важливі галузі економіки. У періоди нормального економічного розвитку співвідношення між адміністративними й економічними інструментами державного регулювання змінюється на користь останніх. Характерною особливістю державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в період підйому є розширення використання грошово-кредитних, фінансових і митних засобів регулювання експорту й імпорту при обмеженні сфери дії прямого адміністративного регулювання. Проте і в цей період механізм державного регулювання в більшості країн зберігає комплексний характер, поєднуючи адміністративні та економічні інструменти регулювання.
   Аналіз внутрішнього ринку м’яса і м’ясопродуктів свідчить, що протягом останніх 3-5 років спостерігаються позитивні зміни у збільшенні загальних обсягів виробництва та за окремими видами м’яса. Нині задоволення потреби у м’ясі відповідно до медичних норм споживання продуктів харчування становить 65%, при цьому зростає частка окремих видів м’яса в структурі споживання. Динамічно зростає виробництво і споживання м’яса птиці. Темп зростання за досліджуваний період досяг 49%. В Україні діють державні програми підтримки внутрішнього виробництва окремих видів м’яса і м’ясопродуктів через виплату дотацій. Проведений нами аналіз структури витрат на виробництво яловичини та свинини підтверджує традиційно значну частину витрат на корми (56 і 63 % відповідно) та прямі витрати на оплату праці (17 і 12%). З метою виявлення сутності формування і функціонування ринку м’яса в Україні нами досліджено як динаміку вітчизняного виробництва, так і імпорт м’яса, особливо в останні роки. Передусім становить інтерес співвідношення обсягів виробництва й імпорту, їх взаємозалежність. У цілому імпорт за своїм призначенням має посилити формування сукупної пропозиції на ринку м’яса за обсягами та окремими його сегментами, оскільки попит протягом останніх років має тенденцію до випереджання. Порівнюючи формування ринків в Україні та ЄС зауважимо, що механізм товарної інтервенції і на ринках більш «стабільних» з точки зору виробництва використовується як «стабілізатор» ринкового попиту.
   Основними гравцями на ринку м’яса традиційно є визначена група країн, які з року в рік нарощують обсяги виробництва. До них відносимо США, Бразилію, Канаду, Аргентину, Європейський Союз, Китай (останній не є потужним експортером, але це пояснюється надзвичайно великим внутрішнім ринком споживання). До останнього часу Україна входила до числа нетто-експортерів окремих видів м’яса, однак 2005-2007 роки стали переломними для нашої країни, і нині щорічні обсяги імпорту на внутрішній ринок становлять у середньому 200 тис. тонн (відповідно Україну розглядаємо як нетто-імпортера). За таких тенденцій доцільно зосередити увагу на структурі споживання м’яса за видами в окремих країнах світу. За рівнем споживання яловичини і телятини лідирує Аргентина — 65,3 кг на рік, далі США — 43,2, країни ЄС — 18, Російська Федерація — 16,3, Україна — 15,4 кг. При цьому для аналізу були обрані країни, які за основними показниками розвитку знаходились з Україною у схожих ситуаціях. Окремо для порівняння нами використано характеристику споживання в США, як країні, що вважається найбільш орієнтованою на внутрішнє забезпечення.
   Найбільш специфічним ринком нами визначено ринок м’яса птиці (курятини), оскільки даний вид продукції внаслідок специфічних властивостей (виробничого циклу та низької собівартості продукції) динамічно розвивається і формує пропозицію на ринку м’яса окремих країн. Так, одним із найбільших виробників є Китай, однак саме ця країна вважається найбільшим споживачем даного виду продукції (близько 27% загального світового виробництва та споживання). І якщо в США простежується чітка тенденція до поступового зменшення споживання курятини, то Китай, навпаки, нарощує її. Це свідчить про те, що окремі країни світу формують власну продовольчу безпеку саме за рахунок нарощування обсягів виробництва даного виду продукції. Враховуючи обсяги виробництва Бразилії та ЄС, можна стверджувати про домінування лише чотирьох країн — виробників на ринку даного виду продукції, сукупна частка яких перевищує 60% світового виробництва даного виду продукції.
   Складову імпорту оцінено з урахуванням необхідності зміни її структури для уникнення імпорту курятини (що можна пояснити зростанням обсягів внутрішнього виробництва, прагненням збалансувати споживання м’яса за видами, уникнення неякісного імпорту). Птиця найбільше уражається різного роду захворюваннями. У цьому контексті логічними є останні рішення щодо обмеження імпорту курятини на внутрішній ринок. Не менш вагомими підставами є докази демпінгу (ціна імпорту на українському ринку вдвічі нижча за ціни ринку країни- імпортера — 0,96 та 0,46 дол. США відповідно), досягнення нормативу в споживанні на внутрішньому ринку (22 кг на 1 особу з 52 кг м'яса порівняно із 24 кг в ЄС), оптимальних обсягів у структурі сегментів виробництва окремих видів м'яса, а також прагнення здійснення заходів підтримка внутрішнього виробника й підвищення його конкурентоздатності. За нашими розрахунками, запропонована зміна в структурі імпорту дасть змогу змінити структуру споживання яловичини та свинини в напрямку збільшення, водночас курятину споживатимуть на рівні 2008 року у фізичному вимірі, але її частка значно зменшиться у відсотковому• '3 вимірі. За результатами дослідження регулювання імпорту м’яса і м’ясопродуктів в умовах формування зони вільної торгівлі Україна — ЄС, а також застосування його інструментів можливо сформулювати окремі висновки щодо ефективного здійснення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
   Формування попиту і пропозиції на вітчизняному ринку м’яса відбувається зі значним викривленням в бік надлишкового імпорту окремих його видів. Так, імпорт курятини в Україну не є виправданим з огляду на достатні обсяги внутрішнього виробництва. Для стабілізації внутрішнього ринку та стимулювання власного виробництва в Україні варто використовувати помірковані обсяги (до 130 тис. тонн) імпорту якісного «червоного м’яса» - свинини та яловичини з подальшим орієнтуванням на внутрішнє виробництво. При цьому країни походження імпорту, на нашу думку, для вітчизняного ринку не матимуть принципового значення, адже в сучасних умовах найбільш важливим і принциповим стає вартість імпортованої продукції.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com