www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Управління довкіллям: лінгвістичний та понятійний зміст
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Управління довкіллям: лінгвістичний та понятійний зміст

 С.Г. КОРСУН

Управління довкіллям: лінгвістичний та понятійний зміст

   Сучасний розвиток суспільного життя призвів до інтенсивного використання природних ресурсів, що супроводжується утворенням побічних продуктів у вигляді відходів, які негативно впливають на ноосферу. З другої половини ХХ ст. така ситуація зумовила потребу в накопиченні знань і формуванні окремої науки як розділу біології, де вивчаються зв’язки між організмом і навколишнім природним середовищем, тобто довкіллям.
   Аналіз наукових публікацій з проблем сучасного стану довкілля та прогнозів щодо його змін свідчить про дещо довільне, а іноді й не зовсім коректне вживання поняття „управління” або його модної сучасної інтерпретації „менеджмент” у контексті сфери екології. Наприклад: екологічний менеджмент, екологічне управління, менеджмент природних ресурсів, управління природокористуванням, управління безпекою життєдіяльності. Проблемам управління довкіллям у контексті екології присвячена значна кількість наукової та навчальної літератури. Але при цьому позитивному надбанні її вагомість і складність абстрагування до наукових положень потребують додаткових досліджень.
   Мета статті — конкретизувати й поглибити сутність управління стосовно понять „довкілля” та „екологія.”Термін „екологія” прийшов до нас із грецької мови (o/kos — будинок, житло, батьківщина + logos — поняття, вчення). Виходячи з лінгвістичного змісту цього слова на емпіричному рівні пізнання можна стверджувати, що його доцільно ототожнювати із зовнішнім природним середовищем життя як окремої людини, так і суспільства, тобто довкіллям.
   За великим тлумачним словником української мови термін „довкілля” — це оточення, в якому існує жива істота, організм. Це поняття в широкому тлумаченні стосується зовнішніх умов життєдіяльності флори і фауни на Землі, в тому числі й людини. Тому відповідно до певного лінгвістичного змісту терміна „екологія” ця галузь знань і має право називатись екологією.З цих позицій належить чітко розмежовувати два концептуальні поняття: перше — „довкілля” як явище, що асоціюється з умовами життєдіяльності органічного світу, і друге — „екологію” як сукупність знань про це явище, тобто науку екологію. Екологія стала нормативною навчальною дисципліною освітньо- професійних програм державних стандартів освіти за спеціальностями, що мають відношення до технології використання природних ресурсів. До переліку наукових спеціальностей, за якими здобуваються наукові ступені кандидата та доктора наук, ВАК також внесено й екологію. Стосовно словосполучення „управління довкіллям”, то загальновідомо, що управління як явище є атрибутом усіх динамічних систем у сфері природи, техніки, людського буття. Проте абстракція змісту цього поняття в конкретній галузі знань має своє „забарвлення”. Норберт Вінер у середині минулого століття вперше зробив спробу відшукати загальні елементи змісту управління в динамічних системах різної природи, започаткувавши науку кібернетику.
   Саме з позицій кібернетики довкілля виступає об’єктом управління, а суб’єктів управління тут може бути стільки, скільки реально існує ієрархічних соціальних систем: від країни у цілому до окремого домогосподарства. В масштабах країни управління довкіллям здійснюють повноважні державні органи, а в домогоспо- дарстві — його власник є суб’єктом управління. Тому правомірно і науково коректно вживати словосполучення „управління довкіллям”.
   Зміст цього словосполучення в абстрактній формі охоплює повністю всю гаму впливів на довкілля як конкретний об’єкт соціальних систем з боку різних суб’єктів управління — окремих осіб, певних груп людей і повноважних органів місцевого самоврядування та державних служб.
   Оскільки управлінська діяльність завжди є цілеспрямованою, то метою її впливу на довкілля може бути забезпечення його стану за кількісними і якісними параметрами, що відповідають безпеці життєдіяльності людини.
   Реалізація цієї мети потребує виконання певних конкретних завдань залежно від ситуації. Наприклад, в одному випадку зусилля суб’єктів управління довкіллям спрямовуватимуться на розвиток чи збереження природного стану певної частини довкілля; в другому — на поліпшення цього стану після шкоди, спричиненої стихійним лихом, у третьому — в жорсткому обмеженні антропогенного впливу на існуючий стан, що призводить до його забруднення шкідливими речовинами, тобто руйнації.
   Вживання паралельно зі словосполученням „управління довкіллям” терміна „менеджмент довкілля” не витримує критики, бо лінгвістичний зміст поняття „менеджмент” обмежується сферою людських стосунків і поширювати його на довкілля в прямому розумінні недоцільно.
   Словосполучення „управління екологією”, що широко використовується на сторінках численних видань, є досить благозвучним. Але воно не може бути синонімом управління довкіллям, бо в ньому об’єктом управління виступає екологія, тобто певна система знань про довкілля як наука чи навчальна дисципліна, наприклад, ботаніка, фізика, математика тощо.
   Тому, коли мова йде про „управління екологією”, правомірно тлумачити зміст цього поняття лише в контексті впливу з боку державних і наукових установ на стан, обсяг та глибину знань у галузі цієї науки (Міністерство освіти і науки, Академія наук, регіональні наукові центри). Отже, можна зробити такі висновки.
   1. Термін „управління” стосовно довкілля має підстави використовуватися з концептуальних позицій кібернетики, яка передбачає спочатку конкретне визначення наявних суб’єктів та об’єктів управління для окремої соціальної системи в контексті її завдань і цілей.
   2. Семасіологія слова „менеджмент” унеможливлює його використання як синоніму поняття „управління” стосовно довкілля.
   3. Семантичний зміст наукових категорій „довкілля” і „екологія” заперечує їх ототожнення, бо з першим асоціюються реальні природні умови життєдіяльності флори й фауни, а з другим — сукупність знань про ці умови життя рослин, тварин і людей.
   4. Серед термінологічних конструкцій, до складу яких входять слова „управління” і „менеджмент”, стосовно природних умов життя флори та фауни й людини найбільш реальним буде словосполучення „управління довкіллям”.
   5. „Управління екологією” означає вплив суб’єкта на стан науки про довкілля, тобто екології. Такими суб’єктами можуть бути провідні державні та наукові установи.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com