www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Система амортизації основних засобів виробництва у садівництві
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Система амортизації основних засобів виробництва у садівництві

 Л.А. КОСТЮК

Система амортизації основних засобів виробництва у садівництві

   Ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств визначається засобами виробництва — знаряддями і предметами праці, які є складовим елементом продуктивних сил і беруть безпосередню участь у створенні продукції та формуванні її вартості й собівартості. Важливим важелем управління процесом відтворення основних засобів виробництва є амортизація — економічний процес, який кількісно відображає втрату основними засобами виробництва (необоротними активами) своєї вартості, що амортизується, та її систематичний розподіл (або перенесення) на заново створений продукт протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Таким чином, амортизація є, з одного боку, елементом виробничих витрат, що включається в собівартість продукції, а з іншого — джерелом коштів для реновації (відтворення) основного засобу (необоротного активу), зокрема на якісно новій основі.
   Крім відтворювальної функції амортизація виконує також функцію регулювальну: залежно від вибраного методу нарахування амортизації, встановленого строку корисного використання засобу виробництва та способу використання амортизаційних відрахувань прискорюються чи уповільнюються темпи формування грошових потоків, що, в свою чергу, впливає на темпи і пропорції відтворення основних засобів.
   Питанням економічної сутності та методології обліку амортизації основних засобів присвятили роботи зарубіжні економісти М.Ф. ван Бред, Дж. Рис, П. Самуельсон, Дж. Фрідман, вітчизняні вчені В.Г. Андрійчук, К.А. Пріб, Н.І. Патика, Ю. Конкін, В. Вишневський, Д. Липницький, С. Дерев’янко, О. Гаценко. Теоретичні основи і практичні аспекти відтворення основних засобів виробництва у садівництві викладено у роботах О.М. Шестопаля. Водночас кардинальні зміни у методології бухгалтерського обліку і, зокрема, амортизації основних засобів виробництва, які викликані інтеграцією української економіки з міжнародною ринковою системою господарювання і мають на меті досягнення більшої гнучкості стратегічного управління фінансовими потоками суб’єктів господарювання, зумовлюють актуальність дослідження системи амортизації основних засобів виробництва у садівницькій галузі із урахуванням чинної нормативно-правової бази. Розгляд даного питання і є метою статті.
   Новий порядок нарахування амортизації розроблявся з урахуванням зарубіжного досвіду та особливостей сучасного етапу економічного розвитку країни. Метод рівномірного (прямолінійного) списання вартості й метод нарахування спрацювання пропорційно обсягу виконаних робіт, який застосовувався у рамках суворих обмежень, у податковому обліку із прийняттям Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22. 05. 1997 року зі змінами і доповненнями замінено на метод спадного залишку, відомий в економічній теорії як «подвійно знижуючий» спосіб нарахування амортизації. Згідно з ним норма амортизації збільшується у 2-3 рази, але за базу береться величина залишкової вартості основних фондів. Порівняно з лінійним нарахуванням амортизації новий метод дає змогу у перші роки служби основних фондів компенсувати переважну частину витрат на їхнє придбання (створення). Однак цей Закон відносить суми амортизаційних відрахувань на зменшення скоригованого валового доходу. Тобто, якщо у бухгалтерському обліку амортизація є невід’ємною складовою собівартості продукції (робіт, послуг), то у податковому — податковою знижкою і на витрати виробництва не відноситься.
   Такий підхід до 2000 року, коли було відокремлено "бухгалтерську" і "податкову" амортизацію відповідно до введених у дію нових стандартів бухгалтерського обліку і затвердженого стандарту 7 "Основні засоби1, зумовив щорічне зниження реальних обсягів амортизації при застосуванні однакових ставок та збільшення терміну амортизації на не прогнозований період і до внесення змін та доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (№ 349-IV від 24 грудня 2002 року), практично не міг бути джерелом коштів для відтворення цих засобів. Нині у податковому обліку діє порядок амортизації об’єктів за групами згідно зі ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами і доповненнями). Підпунктом 8.6.1. встановлено норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду у наступному розмірі: група 1 — 8%, 2 — 40, 3 — 24, 4 — 60% із розрахунку на рік. За балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду приймається залишкова вартість кожної групи. Крім того, платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації згідно з П(С)БО 7, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.
   До основних засобів, згідно з П(С)БО 7, належать матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікували за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини й обладнання, транспортні засоби та інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. Із прийняттям і введенням з 1.01.2007року в дію Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 (П(С)БО 30) „Біологічні активи”2, та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України (№1315 від 29.12.2006 р.), із сфери дії П(С)БО 7 “Основні засоби” були виключені робоча і продуктивна худоба та багаторічні насадження, які з цього часу стали належати до біологічних активів. П(С)БО 30 вносить принципово новий підхід до концептуальних основ обліку, контролю і звітності сільськогосподарських підприємств. Відповідно до П(С)БО 30, біологічний актив — тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Біологічні активи поділяють на довгострокові, які відображають у складі необоротних активів, та поточні — у складі оборотних активів. Слід звернути увагу, що активом біологічний актив та/або сільськогосподарська продукція визнаються лише у випадку, якщо існує імовірність одержання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена. Об'єктом бухгалтерського обліку є окремий вид біологічних активів або їх група. Придбаний (одержаний) біологічний актив зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яку визначають відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Первісна вартість біологічного активу, придбаного за плату, відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, складається з витрат, фактично понесених підприємством для їх одержання, зокрема: ціни придбання за вирахуванням знижок, відповідно до договору з постачальником (продавцем), непрямих податків, крім випадків, якщо вони не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства; суми ввізного мита; витрат на транспортування; інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням біологічних активів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
   Не включають до первісної вартості біологічних активів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включають до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 „Фінансові витрати”); витрати на утримання відділів постачання та інших служб підприємства з аналогічними функціями; курсові різниці, які виникають у разі здійснення розрахунків з іноземними постачальниками за одержані біологічні активи; витрати, пов’язані з придбанням іноземної валюти для оплати заборгованості за придбані біологічні активи; понаднормові втрати і нестачі; витрати на збут; адміністративні та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою біологічних активів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. Довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, визнають і відображають за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності. Таку оцінку застосовують до періоду, в якому стає можливим визначити справедливу вартість довгострокових біологічних активів. Оцінку та амортизацію таких довгострокових біологічних активів здійснюють відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Зауважимо, що амортизацію нараховують тільки на довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких визначити неможливо. Об’єктом амортизації таких біологічних активів є їхня первісна вартість, зменшена на ліквідаційну вартість. Останню приймають у сумі, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) довгострокових біологічних активів після закінчення строку їхнього корисного використання (утримання) (вартість деревини насаджень), за вирахуванням витрат, пов’язаних з їх продажем (ліквідацією). Амортизацію на довгострокові біологічні активи, які оцінюють за первісною вартістю, нараховують із застосуванням методів, аналогічних для основних засобів. Довгострокові біологічні активи відповідної галузі, які оцінюють за первісною вартістю, об’єднують в одну групу і обліковують окремо від довгострокових біологічних активів, оцінених за справедливою вартістю.
   Садівницьким господарствам слід враховувати і таку особливість: згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів, цільове фінансування капітальних інвестицій на створення довгострокових біологічних активів визнається доходом протягом періоду їх використання (утримання): довгострокових біологічних активів, які оцінюють за первісною вартістю — пропорційно сумі нарахованої амортизації; довгострокових біологічних активів, які оцінюють за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, — рівними частками. Незрілі довгострокові біологічні активи до досягнення продуктивного віку можуть бути оцінені за сумою витрат, понесених на їхнє закладення та вирощування. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо обліково-фінансового та правового забезпечення закладення, догляду та списання багаторічних наса- джень, насадження переводять до складу плодоносних і вводять в експлуатацію за умови, якщо вартість продукції, одержаної від молодих насаджень, перевищує поточні витрати на їхнє вирощування. Згідно з листом Державного комітету з питань садівництва, виноградарства і виноробної промисловості від 24.02.97 р. №11/02-460, ці терміни можуть бути наступними: зерняткові культури (яблуня, груша) на сильнорослій підщепі — 7-8 років, на середньорослій — 6, на слаборослій — 5 років, вишня, персик — 5, слива, черешня, абрикос — 6, горіх волоський — 8, суниця — 2, малина — 3, смородина, аґрус — 4 роки. При переведенні молодих насаджень у продуктивні або, іншими словами, незрілих довгострокових біологічних активів у відповідну групу зрілих довгострокових біологічних активів, їхню вартість переоцінюють до справедливої вартості, зменшеної на витрати на місці продажу, якщо її можна достовірно визначити. Якщо їхню справедливу вартість неможливо визначити, їх оцінюють та обліковують у порядку, визначеному в П(С)БО 7. Обліковують незрілі довгострокові біологічні активи окремо у складі довгострокових біологічних активів.
   Для обліку багаторічних насаджень як біологічних активів нині у Плані рахунків виділено рахунок 16 „Довгострокові біологічні активи” із окремими субрахунками для відображення довгострокових біологічних активів рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю, довгострокових біологічних активів рослинництва, які оцінені за первісною вартістю, незрілих довгострокових біологічних активів, а на рахунку 13 - виділено окремий субрахунок 134 для накопичення амортизації по довгострокових біологічних активах, що обліковують за первісною вартістю. Для деталізації облікової інформації за об’єктами згідно з породно-сортовою структурою фахівці радять відкривати субрахунки четвертого і п’ятого порядків, що слід обумовлювати у наказі про облікову політику підприємства.
   Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання довгострокового біологічного активу, який встановлюється підприємством при визнанні його активом (при зарахуванні на баланс). Строком корисного використання є очікуваний період часу, протягом якого довгострокові біологічні активи будуть використовуватися підприємством у запланованих цілях або від їх використання буде одержано (виконано) очікуваний підприємством обсяг сільськогосподарської продукції, додаткових біологічних активів (робіт, послуг). Строк корисного використання визначає підприємство самостійно. Амортизаційні відрахування як довгострокових біологічних активів, так і інших основних засобів, визначають відповідно до обраного підприємством методу нарахування амортизації: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного та виробничого, а також визначеного об’єктом господарювання строку корисного використання (експлуатації) основного засобу. Висновки про вигідність чи невигідність застосування того чи іншого методу кожне підприємство робить самостійно, включаючи до розрахунку всі чинники: від калькулювання цін на готову продукцію до планування обсягів власних капітальних інвестицій і термінів цих вкладень. При визначенні строку корисного використання враховують: строк очікуваного використання об’єкта підприємством з урахуванням його продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові й інші обмеження щодо строків використання об’єкта та ін. Строк використання переглядають у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Не виключеним є також застосування одного з методів до всіх облікових груп підприємства.
   Дисконтування амортизаційних потоків показує, що за перші три роки корисного використання, наприклад, трактора ДТ-75 при регресивному і кумулятивному способах формується до 40% амортизаційних відрахувань, тоді як при лінійному — 24 %. Нарахування амортизації способом зменшуваного залишку з коефіцієнтом прискорення 2 найточніше відображає динаміку фізичного зносу сільськогосподарської техніки. Основним недоліком регресивного способу нарахування амортизації основних засобів є неповне списання вартості об'єкта протягом встановленого терміну його корисного використання. Оскільки нормативними документами не забороняється перегляд методу амортизації об’єкта основних засобів у разі зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання, тому можливим варіантом у даному випадку є перехід на лінійний спосіб нарахування амортизації з моменту, коли річна сума амортизаційних відрахувань стає менше залишкової вартості об'єкта, поділеної на кількість років терміну його корисного використання, що залишилися.
   Звичайно, найбільш простим і звичним є лінійний метод. Однак, як показала практика, в умовах інфляції амортизація як джерело відтворення основних засобів не може виконувати покладену на неї функцію, оскільки підприємства не в змозі нагромадити амортизаційні відрахування в сумі, достатній для реалізації нових інвестиційних проектів.
   Тому по активній частині основних фондів найбільш доцільними є способи нарахування амортизації зменшуваного залишку (регресивний) і по сумі чисел років терміну корисного використання (кумулятивний), які дають змогу в коротші терміни накопичити амортизаційні відрахування, зберігаючи їх від інфляційного знецінення. З метою якнайшвидшого списання основних засобів рекомендується застосовувати метод прискореного зменшення залишкової вартості. Виробничий метод доцільно застосовувати, коли об'єкт амортизації використовується нерівномірно, в міру виробничої потреби або сезонно, наприклад, вантажні автомобілі, холодильне обладнання. Але при цьому необхідна впевненість у тому, що моральний знос таких об'єктів не випереджатиме фізичний знос.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com