www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Організація навчально-виховного процесу з фізики у педагогічних університетах
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Організація навчально-виховного процесу з фізики у педагогічних університетах

В.Ф. Заболотний,
кандидат фізико-математичних наук, доцент
(Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова)

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИКИ У ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

   Постановка проблеми. Беручи до уваги різнорівневу підготовку випускників середньої школи, що зараховані на перший курс фізичного відділення фізико-математичних факультетів, та оцінку їхніх знань з фізики за результатами зовнішнього тестування, яка зрідка перевищує 140 балів, викладачі педагогічного університету мають створити для подальшого навчання фізики належне освітнє середовище. Мета його створення, в тій чи іншій мірі, полягає в необхідності забезпечення у студентів загальної мотивації отримання певного обсягу знань, умінь і навичок, загальної сформованості інтересів і в переважній більшості, приблизно однакового рівня здібностей.
   Аналіз досліджень і публікацій. У сучасній науково-педагогічній літературі зміст поняття "освітнє середовище" чітко не визначено. Аналіз спеціальної літератури та пошуки через системи мережі INTERNET показують, що під освітнім середовищем розуміють систему впливів і умов формування особистості за взірцем, а також систему можливостей для її розвитку, розміщеної в соціальному і просторово предметному оточенні [3].
   За іншим варіантом "освітнє середовище" - це простір, в якому учень (студент) засвоює знання, уміння, навички і цінності, отримуючи їх через джерела інформації, шляхом спілкування з особами, які мають більший досвід і використовуючи переваги конструктивної і мотиваційної діяльності, що чітко спланована і обґрунтована [7].
   Освітнє середовище у вищому педагогічному навчальному закладі можна розглядати як форму організації навчання студентів, об'єднаних спільним інтересом до певної предметної області знань (фізика, математика, інформатика), що передбачає різноманітні форми групових занять: лекції, семінари, лабораторні роботи, самостійну роботу, індивідуальні та групові консультації з викладачем, спілкування студентів між собою з питань навчальних дисциплін. Усі компоненти освітнього середовища спрямовано на підготовку до мотивованого навчання у вищих навчальних закладах за обраним фахом.
   Метою статті є виявлення дидактичних аспектів організації навчального середовища студентів першого курсу фізичних спеціальностей як одного з етапів формування предметної та методичної компетентностей.
   Важливо зазначити, що розвиток особистості підпорядковується, як і все в оточуючому світі, законам діалектики. Філософські закони не в повній мірі розглядаються у прикладному варіанті до гуманітарних дисциплін (психологія, соціологія, педагогіка тощо) і не завжди детально розкриваються на конкретних прикладах, запозичених із природничих дисциплін- фізики, хімії тощо.
   Для формування мотивованого освітнього середовища це важливо, особливо на І курсах. Адже молоді люди в переважній більшості у студентські роки заперечують те, що пропагують учителі, чому навчають батьки. Так, на прикладі фізики можна переконати студента, що заперечення не означає того, що минуле слід відкинути з розгляду і що йому не знайдеться місця в сучасному світі. Дійсно, існування теорії відносності та класичної фізики визнано. Проте закони, формули класичної фізики мають межі застосування, де достатньо переконливо виконуються, доведені та справджуються.
   Подібно "переростаються" тимчасові уявлення студента, його ексцентризм. Історії розвитку науки і техніки відома велика кількість прикладів того, як запеклий проповідник однієї теорії через певний час стає таким же запеклим її супротивником. Знання про загальний шлях розвитку сприятиме іншому усвідомленню студентами дійсності.
   У цьому аспекті звернемо увагу на факт - звичку до пасивності на заняттях у школі. У ВНЗ це призводить до того, що значна кількість студентів важко залучається до активної діяльності, яку організовує викладач. Зокрема, робота з книгою, яка є основою самостійної роботи студента, над усвідомленням вивченого матеріалу та здобуття нових знань, навіть у часи розвинутих комп'ютерних технологій. Вдалим вважаємо твердження В. Аванесова: "Організована друга половина дня - буде освіта". Саме налагодження самостійної роботи в другій половині дня можемо віднести до умов забезпечення освітнього середовища.
   За результатами досліджень 63,8% респондентів не пам'ятають що і коли читали, 93,3% - були у бібліотеці лише з метою отримання підручників, 79% студентів не користуються довідковою літературою [4, с.275-278].
   Певні заперечення студента щодо такого виду діяльності обґрунтовується наявністю різнопланових пошукових систем мережі INTERNET, що є даниною моді. Адже під час отримання інформації з екрана телевізора або комп'ютера працює лише візуальне сприйняття і частково звукове. Отримана в такий спосіб інформація має фрагментарний характер, не створює цілісної картини. І головне, що такий спосіб сприйняття інформації не спонукає до розумової праці. Як наслідок, випускник школи звикає до виконання нескладних завдань, розв'язування фізичних задач з використанням відомих формул і отримання результату без особливих зусиль.
   З огляду на зазначене вище можна говорити про наступний елемент "освітнього середовища" - формування переконання щодо потреби роботи з книгою як джерелом навчальної, детально вивіреної, чітко структурованої, орієнтованої для даної вікової групи інформації. Можливості роботи студентів з книгою мають підкріплюватися відповідними навчальними посібниками, які містять матеріал, скомпонований таким чином, щоб спонукати студента до самостійного пошуку відповідей на поставлені завдання. Для цього необхідно навчати, поряд з таким видом діяльності, користуватися іншими джерелами, зокрема мережею INTERNET. На перших етапах викладачеві варто зазначати точні адреси сайтів з необхідною інформацією. Мета такої вказівки пояснюється необхідністю чіткого і конкретного пошуку як цілеспрямованої дії на подальшу роботу з конкретною інформацією. На цьому етапі створюються умови для накопичення власне знань і формування умінь здобувати необхідну інформацію. Досить вдалою є фраза "повторення - мати навчання".Повторення можна організовувати по-різному - від конфетного до загального, або ж від цілого до часткового.
   Практикуємо повторювати шкільний курс фізики у вигляді теоретичних узагальнень. В. Мултановський виокремлює чотири рівні узагальнень: поняття, закони, теорії, фізична картина світу [5]. У руслі теоретичних узагальнень знаходиться концепція побудови навчального процесу, який охоплює зміст навчального матеріалу у вигляді теоретичних схем (рис.1).

Рис. 1

   Відтворюючи їх, студент засвоює усі види діяльності для здобуття знань, вчиться проголошувати означення фізичних величин та одиниць їх вимірювання, формулювати закони, принципи тощо. Важливо, щоб під час аудіювання до активності залучаються слухові аналізатори, що сприяє усвідомленню навчального матеріалу та запам'ятовуванню відповідної наукової термінології.
   У подальшому відбувається процес накопичення знань, в якому є місце еволюційному розвитку перед "якісним стрибком" [6].
   Відповідь на те, чи відбувається "якісний стрибок" чи ні залежить не лише власне від особистості, а й від організації навчання і виховання. Саме через організацію навчально-виховного процесу може відбуватися один або декілька якісних перетворень, а можливо, і жодного. Таке твердження не суперечить закону єдності та боротьбі протилежностей.
   Прокоментуємо цей компонент "освітнього середовища" на прикладі мовленнєвої підготовки, зокрема на знаннях учнів (студентів I-го курсу) фізичної термінології та наявності умінь використовувати її для формулювання законів, принципів, означення фізичної величини.Сконцентруємо увагу на одному "спрощенні", яке за нашими спостереженнями має масове розповсюдження. Мова йде про відношення учнів і, на жаль, багатьох учителів до найменувань фізичних величин. Відомо, що саме ця ознака вирізняє серед інших фізичну величину. Спершу варто наголосити, що найменування фізичної величини і її розмірність - це не одне і те ж. Розмірність фізичної величини dim X (скорочення від англ. dimension) -вираз, що відображає її зв'язок з основними величинами системи фізичних величин. Доречно зауважити, що широкий вжиток у мовленні вчителів і учнів, у багатьох посібниках з фізики має словосполучення "система СІ", "одиниці системи СІ" тощо. Правильну вимову-одиниці ес-і (системи інтернаціональної) дотримується незначна кількість навіть професіоналів. Наш багаторічний досвід свідчить, що переучування практично неможливе. Відомий академік-педагог Г. Ландсберг наголошував на тому, що викладання (навчання) фізики, не може бути вичерпним. Його необхідно будувати таким чином, щоб у подальшому учень міг і мав довчатися, але, щоб не був змушений переучуватися.
   Чимало помилок припускаються під час встановлення похідних одиниць (кратних, частинних). Так, слова "кілометр", "дециметр", "міліметр" вимовляються з наголосом на другий склад. Бажає кращого дотримання позначення фізичних величин, зокрема шлях - s (мала літера), площа - S (велика літера) тощо. Видатний французький фізик Б. Паскаль писав про визначення наукових термінів і понять так: "Призначення і користь назв і термінів заключається у наданні мові чіткості та ясності, висловлюючи єдиним словом те, що інакше вимагало би декількох; але при цьому необхідно, щоб приписана предмету назва була позбавлена будь-якого іншого смислу, окрім того, для вираження якого воно однозначно призначено".
   Тому створення відповідного педагогічного середовища передбачає чітке входження студента у світ наукової термінології та мовленнєвої підготовки для подальшого застосування і використання під час предметної підготовки та з метою професійного зростання [1].
   Важлива роль у професійному зростанні належить мотивації професійної діяльності. Саме вона слугує домінантою мотиваційної сфери, визначаючи особливості становлення майбутнього вчителя. Необхідно зазначити, що в цьому процесі набуття фахових знань і формування умінь і навичок, об'єктивні (інтелектуальні здібності) та процесуальні (чітко організований навчально-виховний процес) чинники не завжди відіграють вирішальну роль. Залишаючись важливими, вони поступаються місцем мотиваційно-ціннісним факторам [2]. Мотивація слугує саме тим механізмом, котрий спонукає студента для оволодіння основами фізичних знань, прийомами і способами передачі їх (навчання інших).
   За рівнями та критеріями спрямованості професійної мотивації у психолого-педагогічних дослідженнях виокремлюють три рівні: низький, середній і високий. Так, в останні роки за результатами зарахування студентів на І курс фізичного відділення групу з низьким рівнем професійної мотивації складають першокурсники, які навчаються у педагогічному університеті (інституті) завдяки певному збігу обставин: низький конкурс, територіальна зручність, бажання отримати диплом у державному навчальному закладі тощо. Власне мотивація до навчальної діяльності у них ситуативна або аморфна. Такий рівень мотивації, у переважній більшості випадків, виникає у зв'язку з низьким рівнем наявних знань з фізики і математики.
   До другої грипи із середнім рівнем мотивації професійної діяльності віднесено студентів, котрі проявляють інтерес до фахової або сумісної до неї конкретної дисципліни. Для прикладу - фізика та основи інформатики, фізика та математика, або з інших міркувань, що не пов'язані з педагогічною професією. На відміну від студентів першої групи, представники цієї групи намагаються виконувати вимоги навчальних програм, виявляють ситуативний інтерес до засвоєння знань і формування умінь за наявності постійного контролю з боку викладача. Мотивація навчальної діяльності у таких студентів є предметно-фахова та особистісна. За умови керівництва викладачем, її можна використати з метою передачі фахових знань студентам, які належать до першої групи. Вбачаємо у цьому подвійну вигоду, одні студенти (І група) покращують свої знання з фізики, інші (II група) набувають умінь передавати свої знання та відчути потребу або в корекції, або в необхідності їх наповнення.
   До групи з високим рівнем професійної мотивації віднесемо студентів (~ 10%), які здобувають педагогічну професію за власним бажанням, своїми переконаннями, оскільки вмотивовані інтересом до навчання дітей тощо. Такі студенти виявляють стійкий інтерес, наполегливість, ініціативу. їм властивий високий рівень потреб у досягненні мети, автономія та здатність до саморегуляції.
   Саме тому до "освітнього середовища" першокурсників ми відносимо контрольовану самопідготовку до занять з фізики (курс "Узагальнені питання шкільного курсу фізики") та консультації (2 рази на місяць). У позанавчальний час проводиться обговорення конкретних питань з теми, розділу, розв'язуються задачі, що викликали труднощі, переглядаються записи наукових фільмів, телепередач, фрагменти телеурків освітнього телеканалу "TV - Школяр" тощо.
   Висновки. Розглядаючи навчальний процес з урахуванням переваг і недоліків різноманітних психолого-педагогічних методів, сприймаємо їх не як дещо завершене, абсолютне і в обов'язковому порядку варте загального застосування. Поділяючи погляди з позицій особистісно-орієнтованого навчання, автор цього дослідження у практичній роботі користується й іншими методами та принципами побудови навчально-виховного процесу.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають у розробці методологічних засад організації навчального середовища студентів фізичних спеціальностей педагогічних університетів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Заболотний В.Ф., Мисліцька НА., Пасічник Ю.А. Фізичні величини. Закони / В.Ф. Заболотний, Н.А. Мисліцька, Ю.А. Пасічник. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007. - 56 с
2. Забродин Ю.М., Сосновский Б.Д. Мотивационно-смысловые связи в структуре направленности человека / Ю.М. Забродин, Б.Д. Сосновский // Вопросы психологии. - 1989. - №6. - С. 32.
3. Зеленин СП., Пивоваров С.С. Что такое образовательная среда и как она влияет на развитие творческих способностей школьников (на примере физического образования) / СП. Зеленин, С.С. Пивоваров // Физика в системе современного образования. Материалы IX Международной конференции, Санкт-Петербург, 4-8 июня 2007 г. - СПб, 2007. - Т. 2. - 532 с.
4. Ляпина А.Н. Некоторые вопросы организации самостоятельной работы студентов в высших учебных заведениях 1-2 уровня аккредитации / АН. Ляпина. - Киев - Винница: ДОВ Винница, 2003. - 474 с.
5. Мултановский В.В. Физические взаимодействия и картина мира в школьном курсе/В.В. Мултановский. -М.: Просвещение, 1977. -166 с.
7. Суханов А.Д. Фундаментальный курс физики : в 4-х т. / А.Д. Суханов. - М. : Агар, 1999. -Т. 1.-383 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com