www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Завершення земельної реформи в умовах розвитку фермерських господарств та приватних власників
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Завершення земельної реформи в умовах розвитку фермерських господарств та приватних власників

 І.Ф. ТОМИЧ

Завершення земельної реформи в умовах розвитку фермерських господарств та приватних власників

   У грудні 1991 року законодавчо було визначено, що громадянин України, який виявив бажання створити фермерське господарство, має право на отримання 50 га ріллі та до 100 га сільгоспугідь, які через шість років переходять у приватну власність. За три роки із законодавчої сфери зникає положення про перехід землі у приватну власність, залишається тільки термін користування, у 2001, 2002 роках — і термін користування землею, а всі 36 тис. фермерів стають на шлях повернення прав переоформлення земель, які виділялись у довічне користування та у користування на правах оренди. Важко знайти ще один прецедент такої непослідовної політики, яка б після тривалої, майже столітньої перерви, визначала стратегію щодо формування устрою у сільському господарстві країни.
   З іншого боку, не все погано. У дев’яності роки йшла “битва” за кожну тонну збільшення виробництва зерна, м’яса чи молока і показник 50-52 млн. тонн зерна був одним з кращих. У минулому 2008 році одержано 53 млн. тонн зерна, 6,4 млн. тонн соняшнику, понад 2 млн. тонн ріпаку. Тобто у сфері зернової стратегії, на перший погляд, потенціал є і він реалізовується.
   Поглянемо на українське село, на життя селянина. Де перерозподіл капіталу і які складові перспективи розвитку сільського устрою України? Це є одним із ключових моментів сьогоднішнього стану, адже через 4-5 років ми можемо вийти на 100 млн. тонн зерна, але як щодо поліпшення добробуту селян, щодо продовольчої стабільності та перспектив розвитку сільської місцевості?
   В Європейський Союз не можна тому, що у вітчизняній структурі виробництва промисловий капітал є монополізованим, домінуючим у сфері концентрації земельних, фінансових і інших ресурсів. Такі компанії як “Дженерал моторс”, „Мерседес”, інші не можуть психологічно-ментально дійти до того, що в нас реалізовано. Це є ноу-хау, проблемне в тому плані, що те виробництво і ті економічні показники, якими вони є, змінили кардинально настрій селянина і того потенційного господаря, який готовий був розбудовувати нове село і нову Україну.
   У грудні 1991 року, на другому позачерговому з’їзді фермерів, 99 відсотків його учасників виступали за негайне введення ринку землі і приватної власності, а 12 лютого 2009 року в Українській академії аграрних наук на дев’ятнадцятому з’їзді 99 відсотків виступили проти ринку землі. Отже, потрібно вибирати стратегію подальшого руху і розвитку, як далі будувати взаємовідносини у сільському господарстві, в сільській місцевості і українському суспільстві. Як і протягом усіх років говорять про законодавче забезпечення аграрної реформи. У 2003 році прийнято закон щодо виділення земельних часток паїв у натурі та їх обміну. Однак цей закон не вирішив законодавче забезпечення аграрної реформи, як і всі інші законодавчі акти, через відсутність системності та цілісності, бо і дотепер немає відповіді на багато питань земельної реформи, а є спроби, як це було в 1995-1996 роках, дискредитувати її й повернути колесо історії до 80-х років.
   Це ще більш небезпечний підхід тому, що здоровий глузд, на жаль, є не у всіх політиків. У науці він є, а у громадськості є зобов’язання, бо громадськість відображає інтереси тих верств, які представляє. Потрібно разом об’єднатись і дати чітку зрозумілу відповідь „як далі рухатись”. Перше — у цій ситуації необхідно переглянути резерви земельної реформи стосовно оцінки нинішнього стану і на цій основі чітко намітити конкретні кроки щодо виправлення й здійснення нових підходів, нової динаміки на основі цього досвіду, маючи надзвичайно малий запас часу, але маючи велику відповідальність перед майбутніми поколіннями. Є спроби сьогодні в уряді саме у цьому напрямку рухатись.
   Щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку та міжгалузевих економічних відносин. Можливо тут діапазон досить широкий у ціні, але вона щорічно становить від 30 до 40 млрд. грн. як мінімум. В основі це структурні взаємовідносини і одним із ключових моментів є обслуговуюча сільськогосподарська кооперація. У світі немає країни, де б фермер був поза обслуговуючою сільськогосподарською кооперацією, яка здійснює товарні потоки і розподіл ринкової влади у межах від 40 до 90 % того чи іншого товарного напрямку. В Україні у цьому плані нульовий варіант, бо найдорожче платить споживач, а найдешевше отримує виробник. Немає потреби аналізувати по кожному маркетинговому ланцюжку, але якщо у цьому ключі не будемо давати відповідь, виробник не матиме перспективи розвитку, відповідної стабільності, продуктивності праці, якості продукції, її конкурентоспроможності. Уряд провів спеціальне засідання щодо концепції державної цільової програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, щодо її законодавчої забезпеченості та підтримки. В цих кризових умовах вони є досить важливими щодо реального повернення до розвитку інфраструктури, в основі якої повинна бути обслуговуюча сільськогосподарська кооперація. Бюджетна політика тут є однією із ключових.
   Нині бюджет вдвічі менший порівняно з минулим роком, але згадаємо 2002 рік, і теперішній рік — 2009-й, коли бюджетне фінансування збільшене в п’ять разів. Його ефективність і мотивація до підвищення конкурентоспроможності й добробуту, радикально зворотна динаміка і крива зовсім в іншому напрямку. Тому в бюджетній політиці повинні бути докорінно змінені пріоритети. Щодо підтримки тваринництва і рослинництва. Коли сотня підприємств отримують більшу частину коштів, що ідуть через центральний бюджет України, а 16 млн. людей що отримують? Який для них стимул? Яка перспектива? Тому цілком зрозуміло, що в будь-якій європейській країні аналогічної бюджетної політики не знайдемо. Якщо ця політика не буде змінена і не буде зорієнтована на мотивацію до праці і конкурентоспроможність, то інших економічних механізмів на користь українського селянина не буде.
   Земельне питання є ключовим. Скликано 11-й конгрес вчених економістів- аграрників і пройшов 19-й з’їзд фермерів, але зрозумілої політики як у законодавчому плані, так і в комплексному підході до земельної реформи немає. Після 90-х років було гасло політичне ”не дамо продавати, не дамо торгувати”, так і сьогодні стоїть це питання, про що пишуть „Голос України” й інші видання. Тому в цьому ключовому моменті має бути знайдений консенсус і розуміння, що все починається з селянина.
   Маємо перевернуту піраміду: в самому низу весь тягар піраміди несе селянин, а всюди в світі він на вершині, з належною інфраструктурою і соціальним розвитком, законодавством, владою різних рівнів. Якщо не змінити підходи, за будь- яких обставин, зосереджуючись на окремих напрямках будь-якої реформи — земельної, фінансової чи інфраструктурної, вони не дадуть ефекту.
   Криза повинна дати шанс, а зусилля політиків, суспільства, науки мають бути мобілізовані на розв’язання цієї проблеми.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com