www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Актуальні питання ринку земель сільськогосподарського призначення
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Актуальні питання ринку земель сільськогосподарського призначення

І.Г. КИРИЛЕНКО

Актуальні питання ринку земель сільськогосподарського призначення

   В історії новітньої України найбільш чутливій і резонансній аграрній проблемі — проведенню земельної реформи вже понад 15 років. За цей період зроблено немало, хоча ключові речі були здійснені всього за два роки. Маю на увазі Указ Президента України від 3 грудня 1999 року і Закон України від 21 жовтня 2001 року, що більш звично називають «Земельний кодекс». З тих пір, як свідчить діалектика, йде лише накопичення кількісних параметрів, на жаль, без стрибка в нову якість. Чи є сьогодні шанс у найближчий час радикалізувати земельну реформу?
   Ось лише декілька очевидних, на наш погляд, тез. Перше: на відміну від Росії, якій можна лише позаздрити, в Україні, як ніде, політика продовжує домінувати над економікою, що не сприяє реальному економічному прагматизму. Наприклад, 2009 рік — президентські вибори, 2010 рік — вибори базового рівня (міських і сільських голів), 2011 рік — вибори всіх місцевих депутатів, 2012 рік — вибори до Верховної Ради України. Найближча перспектива зрозуміла без коментарів. У Росії вибори проводяться один раз у п’ять років, і п’ять років країна спокійно планує своє майбутнє.
   Друге: в тяжкий кризовий період реформи або проводяться, і за ними йде оздоровлення, але для цього потрібна сильна об’єднана влада і політична воля, або призупиняються, коли такого немає. Що на сьогодні маємо в Україні? Ситуація коментарів теж не потребує, на жаль.
   Третє: фінансова та економічна кризи, розпочавшись в іпотечному сегменті, вдарили найболючіше саме по ньому. Ціни на землю як під забудову, так і під аграрне виробництво впали в усьому світі в декілька разів. Прямо скажемо, це не найсприятливіший момент для розблокування ринку землі. Четверте: скільки триватиме цей апокаліпсис? За весь світ говорити не буду, а в Україні можна чітко сказати — не один рік. Вибори — чотири роки поспіль. Ніхто також не може сказати, коли відновиться довіра до наших банків при їх нинішньому свавіллі до вкладників: 80 млрд. грн вкладень населення вже забрало і продовжує по 10 млрд. грн забирати щомісяця.
   Енергозатратність нашої економіки за кілька місяців теж не поправимо, а отже сподіватись на хороший експорт і приплив грошей теж не доводиться.
   П’яте: Україна у світі ідентифікується як потужна аграрна держава. Очевидно, що без запровадження новітніх технологій забезпечити відповідний рівень конкурентоздатної національного аграрного сектору буде неможливо. Технічне переоснащення деіндустріалізованого нашого сільського господарства невідкладно потребує значних витрат. Щоб за наступні п’ять років переоснастити сільськогосподарські підприємства новітньою технікою та здійснити давно очікуваний технологічний прорив, потрібно щонайменше 20 млрд. грн щорічно. За рахунок власних ресурсів господарства здатні мобілізувати не більше десятої частини від необхідного. Левову частку витрат необхідно покрити за рахунок довгострокових кредитів. Головна проблема тут не тільки в дефіциті фінансових ресурсів, а й у відсутності в аграріїв ефективної застави. Вирішення цього ключового питання залежить від земельної реформи. її незавершеність лежить в основі застою в сільському господарстві країни. Очевидно, треба, як сьогодні досконало вивчити можливості та негайно запровадити використання права оренди земель сільськогосподарського призначення в якості інструмента для широкого впровадження іпотеки.
   Шосте: маємо очевидне — знакову і стабільну на велику перспективу тенденцію до укрупнення землеволодінь. Сприяє цьому декілька визначальних чинників. По-перше, економічний. У великих за розмірами угідь господарствах ефективніше використовується сучасна потужна широкозахватна техніка та новітні технології, зменшуються основні витрати. Дрібні фермерські господарства, на жаль, сьогодні можуть не витримати ударів економічної і більш відчутної фінансової кризи. Не маючи достатніх обсягів власних обігових коштів, труднощі з кредитуванням, фермери змушені спрощувати технології, наслідком чого неминуче стане зниження продуктивності ріллі та збитковість їх бізнесу. На жаль, це реалії.
   По-друге, це інтеграційний чинник. Починаючи з 2000 року, коли значно прискорилась аграрна реформа, потужні вітчизняні компанії, що займаються переробкою, активно просуваються в напрямку безпосереднього сільськогосподарського виробництва, щорічно розширюючи площі орендованих сільськогосподарських угідь. Вигода очевидна. Одна сторона гарантовано отримує сировинну базу, а також пріоритетне право викупу орендованих площ в разі скасування мораторію на право продажу сільськогосподарських угідь, а друга — потужне джерело інвестицій. Саме профільні інвестори, а не земельні спекулянти, запроваджують сучасні технології, залучають кращих фахівців, поставляють виробництву новітню техніку. В результаті віддача оброблюваного гектара тут зросла вдвічі. Конкурентність стала очевидною, адже інші, а це 90% наших так званих звичайних господарств, не мають стратегічного інвестора й отримують гірші показники економічної діяльності.
   По-третє, глобальний фактор, пов'язаний перш за все зі світовими тенденціями. Ми повинні це враховувати, бо ми експортна країна. Тенденції тут визначились, і головна з них — безперервне зростання цін на продовольство. І навіть падіння їх у відносно сприятливому 2008 році — це явище тимчасове. Ціни будуть рости, бо зростатиме населення, рівень споживання, продовжуватиметься спрямування дедалі більшої частки агросировини на виробництво біопалива. У США щороку 60-70 млн. тонн кукурудзи використовується на виробництво біо- етанолу. Ми — четверта країна у світі з виробництва кукурудзи. Це приблизно потреба у кукурудзі всього африканського континенту, де проживає близько 1 млрд. чол. населення. Всі ці та інші визначальні фактори міжнародного масштабу, безумовно, роблять аграрну сферу привабливою для значного збільшення обсягів інвестицій. Навіть спустошлива для бізнесу фінансова криза лише на певний час стримає бурхливий процес притоку капіталу до землі. Далі. В Україні, за рахунок розвитку орендних відносин, в основному збереглися великі господарства, що не може не приваблювати зацікавлених інвесторів. Тому цілком логічною виглядає політика провідних вітчизняних компаній, що в рази нарощують свій земельний капітал. Компанія «Лендком-Україна» орендує 115 тис. га, агрохолдинг «Мрія» — 120 тис. га, «Кернел груп» — 150 тис. га і до кінця року буде 250 тис. га, «Астарта-Київ» — 160 тис. га, «Ренесанс капітал» — понад 200 тис. га землі.
   За нинішніх політичних умов перспективи продовжити мораторій на капіталізацію землі значно більші, ніж на його скасування. Навіть при відміні існуючої заборони на придбання угідь у власність є обмеження на їх обсяги в одні руки. Сьогодні дуже сумнівно, що такі великі площі земель, про які йшлося вище, можуть бути монопольно зосереджені у цих власників. Проте, можливо ми не враховуємо всіх факторів, що впливають на цей процес. Відповідь на це питання повинна дати українська аграрна наука. Скільки землі можна давати в одні руки, коли знімемо мораторій і коли знімемо обмеження 100 га для одного власника? Скільки і кому можна буде придбати землі у власність? І нарешті, є чітка заборона Основного закону на можливість власності на земельні угіддя іноземних громадян. Ми не знаємо, хто засновники цих компаній. Якщо в їх числі є іноземці, можливість приватизувати орендовану землю буде нереальною. Це вимога Конституції України. Змінити цю норму неможливо. Я перший буду голосувати проти.
   Щоб врегулювати проблему трансформації земельного ринку, треба нині глибше розвивати орендні відносини. У першу чергу слід працювати у напрямку до збільшення тривалості оренди. Зокрема, 10 років і більше. Вигода очевидна, починаючи від охорони землі і дбайливого до неї ставлення, збереження та навіть нарощування родючості, до гарантованої окупності значних інвестицій. Справа за малим — переконати в цьому людей, реальних власників земельних паїв. Як свідчить аналіз, запропонований в доповіді, така тенденція нарешті пішла. Від 1-2 років, де просто прийшов, взяв своє і пішов, все-таки середній розмір оренди зріс до 4-5 років. Оренда — це прекрасна школа бізнесу, землекористування і землеволодіння.
   За висновками ряду експертів Україна має унікальні можливості завоювати гідне місце на світових ринках продовольства за рахунок поставок екологічно чистої продукції. Вона має на сьогодні зростаючий попит серед заможних споживачів, особливо в країнах Євросоюзу. А тому необхідно здійснити вагомі організаційно-правові заходи щодо розвитку органічного землеробства та його ефективної державної підтримки. В Україні є близько 8 млн. га відносно чистих земельних угідь. Зважаючи на те, що за останні 15 років в аграрному виробництві кількість застосовуваних мінеральних добрив і засобів захисту скоротилась у 3-5 разів, реально таких площ може бути і значно більше. Вирішення проблеми перш за все лежить в площині економічного заохочення. Зокрема, встановлення на таку продукцію значно вищих цін реалізації у споживчій мережі. Також має бути обов’язкова сертифікація такої продукції, відповідне маркування, і, безумовно, запровадження принципово іншої агротехніки вирощування сільськогосподарських культур, що унеможливлює частково або і повністю застосування засобів хімізації. Найбільш складним завданням тут є вилучення з аграрного обороту від трьох до п’яти мільйонів гектарів еродованих та деградованих земель, їх залісення або формування культурних чи природних пасовищ, як однієї з основ органічного землеробства та отримання екологічно чистої продукції тваринництва. Економічна вигода очевидна: на площах, що залишаються в обробітку, збільшуються можливості отримання ефекту від більшої концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, а за рахунок дешевих пасовищних кормів собівартість тваринницької продукції, залежно від тривалості сезонних використань, зменшиться на 40-70%.
   Вагомим аргументом є той факт, що рівень розораності угідь в Україні — один з найвищих в Європі, а залісення території, що є важливим елементом здорової екології — лише 15%. Це вдвічі нижче ніж у країнах ЄС. Таким чином, сільське господарство своїм наявним виробничим і ресурсним потенціалом справляє активний вплив на дві третіх території держави. Це вимагає пошуку розумної гармонії в системі аграрного виробництва і навколишнього середовища.
   Проблемним є питання розпайованості цих угідь. В найближчі роки, на відміну від Росії, у зв’язку з кризою малоймовірно викуповувати ці землі у власників, або сплачувати за рахунок бюджету середню орендну плату.
   Але відповіді на ці виклики треба шукати, і якомога швидше, інакше локомотив вітчизняної економіки, яким по праву є АПК, так і залишиться на «запасном пути».

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com