www.VuzLib.com

Головна arrow Агропромисловий комплекс (АПК) arrow Законодавче забезпечення земельного ринку
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Законодавче забезпечення земельного ринку

М.В. ПРИСЯЖНЮК

 Законодавче забезпечення земельного ринку

   Земельне питання в Україні — завжди на порядку денному. Воно набуває дедалі більшої гостроти. Постійні політичні чвари, нестабільність та партійна заангажо- ваність управлінців відчутно гальмують його вирішення, а нинішні кризові виклики додали кричущої актуальності. Мусимо визнати, що земельна реформа, розпочата у 1991 році, так і не здобула логічного завершення. Розпаювання земель породило більше запитань, ніж відповідей. Як це нерідко буває в нашій країні, люди сподівались, що отримання у власність земельного паю майже негайно збагатить їх — як оте золото гетьмана Полуботка. Проте це були лише рожеві мрії. Передавши земельні паї у власність громадян, ми так і не створили належних умов справжнього і ефективного господарювання. Адже земля без сучасних технологій, без розвиненої інфраструктури стала для людей тягарем, а не благом. Хіба стали люди справжніми господарями на своїй землі?! Ні! Так і не підвищилась ефективність сільгоспвиробництва! Не досягнуто належного рівня продовольчої безпеки! Втрачені зовнішні аграрні ринки України! Якість життя селян, які одержали паї ще на початку 90-х, катастрофічно знизилася замість того, щоб покращитися внаслідок ефективного використання земель! Українські села деградують. Як кажуть: ділили землю, а розділили селян! Ось сумні реалії сьогодення!
   Запровадження ринку — вкрай необхідний і відповідальний крок. І рано чи пізно він буде здійснений. Адже в іншому випадку село втрачає мільярди гривень. Без перетворення землі на реальний предмет економічного обігу не можливий розвиток аграрної галузі в цілому. Проте, тут не варто виходити з міркувань абстрактного ринкового романтизму чи максималізму. Мовляв, ринок вже сьогодні будь-що! Безглуздо ставитися до ринку землі як до панацеї, яка будь-що врятує економіку України. Треба брати до уваги безліч аспектів. Світова фінансова криза внесла жорсткі корективи у постановку економічних питань. Земельні відносини не виняток. Переконаний, що сьогодні, у період кризи вводити ринок землі недоцільно, навіть шкідливо. Особливо в умовах відсутності належного законодавства. Непродумані кроки на цьому шляху можуть нашкодити селу і селянам. Негайне введення ринку обернеться хвилеподібною криміналізацією земельного ринку, де вже сьогодні обертаються мільйони доларів тіньових грошей. Ми маємо ввести ринок сільськогосподарських земель таким чином, щоб максимально зберегти сільське населення і кількість господарств, які існують сьогодні. Держава не може „відпустити” ринок землі і не приймати в цьому процесі участі. Держава зобов’язана повернутися туди, звідки вона невиправдано пішла! Земельний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, в цілому є достатньою законодавчою основою для вирішення проблем в земельних відносинах. Але він не охоплює всіх питань, пов'язаних з функціонуванням ринку землі. Необхідно додатково прийняти закони, які б доповнили цей Кодекс та забезпечили вирішення всіх питань, що стосуються землі. Це — близько 30 законів. На сьогоднішній день Верховною Радою в розвиток Кодексу прийнято 10 законів. Головною законодавчою проблемою запровадження ринку земель є відсутність законодавства, передбаченого Кодексом. Насамперед, законів про державний земельний кадастр та про ринок земель. Ці два закони мають створити оптимальні умови для ринку сільськогосподарських земель в Україні, чітко визначивши порядок проведення та реєстрації угод. Далі необхідно також ухвалити закон про державний земельний іпотечний банк та про іпотеку землі. Це дозволить державі бути повноцінним гравцем на ринку землі, сприятиме запровадженню цивілізованого механізму іпотечного кредитування сільського господарства та підвищенню інвестиційної активності галузі. Далі — закони про державну інвентаризацію земель, про спрощення процедури розмежування земель державної та комунальної власності, про викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб. Лише після ухвалення цих законів можна буде вести мову про запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення.
   Земельні закони — не є лише інструментом впливу на відносини. Це — відображення певних соціальних цінностей. Це — певна філософія, у якій проявляється розуміння місії сільського господарства, сутності селянства. Пріоритети земельного законодавства у ціннісному вимірі, це: по-перше, повернення землі ефективному і відповідальному власнику; по-друге, збереження землі у якості природного багатства та повноцінного — на далеку перспективу — засобу виробництва.
   Сьогодні ми маємо рішуче спростувати хибні уявлення про відсталість аграрно орієнтованих держав. Адже навіть досягнення високорозвиненої, постіндустріальної інформаційної економіки не усувають продовольче питання. Потреба у якісних і безпечних продуктах харчування, у піклуванні про здоров’я людини, у соціальній гігієні нікуди не зникають. Тож розвинений АПК є важливим антикри- зовим ресурсом для України. Більше того, він може стати потужним чинником конкурентоспроможності нашої держави у майбутньому. Україна — одна з небагатьох країн, спроможна збудувати космічний корабель та запустити його на орбіту. Держава має повний цикл літакобудування. Усе це конче важливо. Проте не менш важливим є те, що ми можемо майже повністю забезпечити громадян усім розмаїттям продукції рослинництва і тваринництва. Не говорячи про величезні експортні можливості. Чи багато країн можуть похизуватися цим так як наша? Ні. На жаль, усе це — поки що у дрімотному і занедбаному стані. Наше найголовніше завдання — відродити село як соціальний інститут, сільську громаду, сільську глибинну духовність. Без цього і земля залишиться мертвою! Тут неоціненною є допомога вас, науковців. Ваш науковий доробок має зайняти чільне місце. Моє глибоке переконання: сьогодні пріоритетом має стати тісна співпраця у трикутнику: аграрна наука - законодавча влада - реальний сектор економіки. Це найоптимальніший шлях для пошуку відповідей на суворі сьогоднішні виклики. Як голова профільного парламентського Комітету наголошу: всі напрацюван- ня і пропозиції ми готові якомога швидше перекласти мовою законопроектів. Моя принципова позиція — аграрна наука є невід’ємним засобом для відновлення престижу українського АПК і реалізації його величезного потенціалу, як запоруки добробуту не лише селянина, а всієї держави.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com