www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Теоретичні питання запровадження інноваційного менеджменту в освіті
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретичні питання запровадження інноваційного менеджменту в освіті

Н. М. Заворотинська,
асистент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ОСВІТІ

   Постановка проблеми. У XXI столітті менеджмент набуває особливих креативних форм і є визначальним чинником розвитку всіх сфер продуктивної людської діяльності. Менеджмент в освіті відрізняється своєю спрямованістю в майбутнє, виходячи з інтерпольованих соціальних та економічних прогнозів і програм, які набувають форми законодавчих актів у вигляді Закону України "Про вищу освіту", Національної доктрини розвитку освіти, Концепції 12-річної загальноосвітньої школи, Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття) та інших законів про освіту. Інноваційний менеджмент є найбільш складною та найменш дослідженою частиною загальної теорії управління. Не випадково, у відомій доповіді Ж. Делора "Освіта для XXI століття" вимога вчитися, творити наголошується як провідна. Окрім законодавчої бази, інноваційний менеджмент передбачає якісне кадрове забезпечення.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми інноваційного менеджменту освіти досліджуються у працях В. Андрущенка, В. Беха, Л. Ващенко, Л. Даниленко, І. Дичківської, В. Маслова, В. Пікельної, Н. Погрібної, В. Крижка, Є. Павлютенкова, В. Паламарчука та інших.Упродовж 2004-2007 років в Україні ведеться організаційна діяльність філософів, політичних діячів і практиків - професіоналів щодо створення загальнодержавної Програми інноваційного розвитку. Методологічною базою залишаються основні компоненти освіти: 1) оновлюванні знання, напрацьовані людством; 2) люди, задіяні до процесу безперервної освіти (первинна, вторинна та третинна освіта); 3) адаптовані до реалій XXI століття способи та форми здобуття знань.
   За визначенням ЮНЕСКО, освіта — це процес і результат удосконалення здібностей та поведінки особистості, внаслідок чого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання. Освіта — це духовне обличчя людини, яке формується під впливом сукупності загальнолюдських та професійних знань, технологій їх використання в суспільній практиці у процесі виховання й самовиховання. Розвиток освітньої сфери — важливий пріоритет України, оскільки саме освіта виконує важливу роль в інтелектуалізації праці, впливає на складні процеси трансформації і модернізації сучасного світу, що відбуваються під впливом інтегрованого потенціалу трьох революційних (інноваційних) перехідних періодів: індустріалізації, промислової НТР середини XX століття та комп'ютерної НТР кінця XX століття. Провідну роль у такій трансформації та модернізації відіграють освітні інновації.
   Отже, з огляду на актуальність означеної проблеми об'єктом статті є освітні інновації, предметом дослідження - сучасні інноваційні технології в управлінні.
   Метою статті є розгляд сутності, видів і значення сучасних інноваційних технологій в управлінні освітніми закладами.У перекладі з грецької мови "інновація" означає "оновлення, новизна, зміна". Термін "інновація" почав використовуватись у вітчизняній дидактиці на початку 90-х років XX століття і швидко набув поширення в учительському середовищі [1]. Вітчизняні вчені розглядають інновацію в освіті як: процес створення, розповсюдження та використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які досі розкривалися по-іншому [3, с 14]; результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем [8, с 217]; значущі й системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти та позитивно впливають на її розвиток [4, с 23]; нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи й організації, але й різні сфери діяльності; процес оновлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети [9, с 94]; процес здійснення цілеспрямованих змін, зорієнтованих на перетворення яких-небудь компонентів у структурі або функціонуванні організації [11, с 40]; нові ідеї, дії, або адаптовані ідеї, або такі, для яких настав час реалізації [5, с 18].
   З огляду на сутнісні ознаки інновації є всі підстави розглядати її як процес і як продукт (результат) в управлінні. Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи і відповідну діяльність людини. Інновація як результат передбачає процес створення (відтворення) нового, що має конкретну назву "новація".
   Умови, що спонукають загальноосвітні навчальні заклади до інновацій ми віднесли зовнішні й внутрішні чинники. Саме ці чинники спонукають керівників і вчителів до здійснення системних і якісних змін у навчально-виховному та управлінському процесах. Зовнішні чинники - політичні, економічні й соціальні зміни, які відбуваються в державі й суспільстві - умови, що спонукають соціальну систему до здійснення інноваційної діяльності; внутрішні умови, що забезпечують її реалізацію, а саме: соціально-педагогічні (залучення педагогічних працівників до науково-дослідних та науково-методичних досліджень); організаційно-педагогічні (створення системи спеціальних стимулів, встановлення зв'язків із науковими установами та ВНЗ, входження закладу освіти до інноваційної інфраструктури); психолого-педагогічні (розвиток інноваційної культури в колективі та інноваційного потенціалу працівників) [5, с 16].Інноваційна освітня технологія - це якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, яка вносить суттєві зміни до результату освітнього процесу і розглядається як багатокомпонентна модель - така, що передбачає навчальну, виховну та управлінську інноваційну технології [6, с 42]. До навчальних інноваційних технологій відносять такий добір операційних дій педагога з учнем, в результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу. Серед таких технологій значне місце посідають технології: особистісно-орієнтованого, проблемного, програмованого, проектного, інформаційного, дистанційного, модульно-розвивального навчання.
   До виховних інноваційних технологій відносять мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими. До таких технологій відносять такі: технологію ранньої соціалізації учнів; технологію формування почуття національної гідності молоді; технологію духовного розвитку учнів тощо.
   До управлінських інноваційних технологій належать сучасні економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником загальноосвітнього навчального закладу управлінського рішення. Вони характеризуються сукупністю модернізованих управлінських функцій керівника разом із цільовими формами і методами управління, економічними і технологічними засобами управління, котрі забезпечують не лише стабільне функціонування загальноосвітніх навчальних закладів, а й його сталий розвиток [2].
   Сучасні тенденції, закони й закономірності, наукові підходи й принципи, зміст, технології, що визначаються пріоритетними в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами в умовах здійснення інноваційної діяльності, є теоретико-методологічними засадами менеджменту освітніх інновацій - науки про управління людськими й матеріальними ресурсами в закладі освіти на засадах інвестицій та інновацій, в результаті якого якісно покращуються основні показники їхньої діяльності [5].
   У ході аналізу проблем управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах на засадах законів перебігу освітніх інновацій та коректив у теорії менеджменту освітніх інновацій, Л. Даниленко виявлено й описано нові закономірності управління - це закономірності обов'язкового впливу освітньої інновації на результат діяльності закладу освіти та інтелектуальні, матеріальні й часові витрати учасників освітнього процесу: перша закономірність - будь-яка освітня інновація, що запроваджується в закладах освіти, вносить суттєві зміни в кінцевому результаті їхньої діяльності; друга закономірність - будь-яка освітня інновація під час запровадження в закладах освіти потребує додаткових інтелектуальних, матеріальних і часових витрат учасників навчально-виховного й управлінського процесів.
   Сучасними науковими підходами в управлінні інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах є системно-синергетичний, цілісний, гуманістичний, діалектичний, концептуальний; пріоритетними принципами -демократизм, гуманізм, національна спрямованість, відкритість, інноваційність [12]. Характерним для управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах є реалізація принципу інноваційності, який передбачає наявність у керівників спрямованості на необхідність постійного оновлення освітнього процесу внаслідок застосування освітніх інновацій і забезпечується організаційно-управлінськими, фінансово-економічними та психолого-педагогічними змінами [10].
   До організаційно-управлінських змін в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами, що виникають унаслідок інноваційної діяльності, належать: 1) модульна структура управління закладом освіти (за видами діяльності - виховна, навчальна, управлінська; за формами управління -формальна (державна), неформальна (громадська); за суб'єктами й об'єктами управління - керівник загальноосвітнього навчального закладу, керівник інноваційного проекту в загальноосвітньому навчальному закладі, учасники інноваційної діяльності); 2) організаційно-структурні, економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні форми і методи управління, які створюють умови для оперативного, ефективного, оригінального і нестандартного прийняття керівником управлінського рішення; 3) проектно-інноваційна модель управління, в якій керівник загальноосвітнього навчального закладу постійно підтримує діяльність авторів і учасників інноваційних проектів, що здійснюються на різних етапах інноваційного процесу в школі, і забезпечує вирішення найважливіших проблем освіти на певному етапі її розвитку; 4) управління за цілями; 5) максимальне можливе залучення органів громадськості до управління, розвиток самоуправління шкільної молоді; 6) економічне стимулювання педагогів-новаторів; 7) підтримка конкуренції та підприємництва; 8) різноманітність і рівноправність усіх форм організації інноваційної діяльності; 9) максимальне використання надбань світової науки та техніки в галузі освіти [5, с 16].
   До фінансово-економічних змін належать економічні засади взаємодії об'єктів інноваційної діяльності, функціонування в межах наявних ресурсів. До психолого-педагогічних змін належать повна реалізація можливостей учасників навчально-виховного процесу та їхня рівність, пріоритет загальнолюдських цінностей, вільний доступ до результатів, своєчасний і гнучкий контроль за основними критеріями діяльності, реальність вимог і стандартів.
   Висновки. Таким чином, ми розглянули сутність та види освітніх інновацій, з'ясували чинники та закономірності інноваційних технологій в управлінні. Розвиток менеджменту освітніх інновацій в Україні є перспективним і залежить від подальшого розвитку філософії освіти, теорії педагогічної творчості, педагогічної інноватики.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Теоретично обґрунтувати зміст готовності керівників ЗНЗ до управління інноваційною діяльністю

ЛІТЕРАТУРА

1. Баханов К. О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі /КО Баханов: [монографія]. - Запоріжжя: Просвіта, 2004. - 328 с
2. Буркова Л. В. Педагогічні інновації та їх діагностична експертиза: теоретичний аспект/Л. В. Буркова. - К. : Наук, світ, 1999. - 37 с
3. Ващенко Л. М. Педагогічна сутність та термінологічна характеристика інноваційних процесів / Л. М. Ващенко // Директор школи. - 2007. - № 3. - С 25-28. (Бібліотека управління освітою).
4. Васьков Ю. В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект) / Ю. В. Васьков. - Харків : Скорпіон, 2000. - 120 с
5. Даниленко Л. І. Менеджмент інновацій в освіті / Л. І. Даниленко. -К. :Шк. світ, 2007.-120 с.
6. Даниленко Л. І. Педагогічні інновації в сучасній теорії і практиці / Л. І. Даниленко // Директор школи. - 2007. - № 3. - С 28-49. (Бібліотека управління освітою).
7. Крижко В. В. Теорія та практика менеджменту в освіті : [навч. посібник] / В. В. Крижко. - [вид. 2-ге допрацьоване]. - К. : Освіта України, 2005.-256 с.
8. Моисеев А. М. Нововведения во внутришкольном управлении : [науч.-практич. пособие для руководителей образовательных учреждений и территориальных образовательных систем] / А. М. Моисеев, А. Е. Капто, А. В. Лоренсов, О. Г. Хомерики. - М. : Педагогическое общество России, 1998.
9. Падалка О. С. Педагогічні технології : [навч. посібник] / О. С. Падалка, А. М. Нісімчук, I. О. Смолюк, О. Т. Шпак. - К. : Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1999. -252 с.
10. Погрібна Н. С. Педагогічні засади інноваційної управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 "Загальна педагогіка та історія педагогіки" / Н. С Погрібна. - К., 2007. - 21 с
11. Управління експериментальною діяльністю ЗНЗ / [упорядкує. Н. Мурашко]. - К. : Шк. світ, 2007. - 128 с
12. Федорова Н. В. Організація діяльності школи-лабораторії наукової установи : [монографія] / Н. В. Федорова, Л. І. Даниленко. - К.: Логос, 1999.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com