www.VuzLib.com

Головна arrow Господарське право і процес arrow Питання походження та визначення поняття повних товариств
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Питання походження та визначення поняття повних товариств

Шеремет О. С. 

ПИТАННЯ ПОХОДЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ПОВНИХ ТОВАРИСТВ

   I. Вступ
   При існуючому розмежуванні господарських товариств на товариства - об’єднання капіталів та товариства - об’єднання осіб, повне товариство є найбільш яскравим представником персональних об’єднань.
   II. Постановка завдання
   Мета статті - дослідити проблеми походження повного товариства та дати узагальнене визначення у сучасних умовах економічного розвитку та становлення незалежної правової української держави.
   III. Результати
   Відповідно до найпоширенішої точки зору, перші повні товариства сформувалися під своєрідним впливом середньовіччя [1, с. 287]. Як зазначає О. Вінник, в основі таких утворень лежало не прагнення скласти спільний капітал, а бажання запобігти розпаду вже існуючого [2].
   У сучасному вигляді повні товариства (як об’єднання на довірчій основі осіб, не пов’язаних родинними зв’язками) з’явились в Італії в XIV ст., а згодом поширилися по всій Європі з поступовим наданням торговельним звичаям законодавчого характеру [3, с. 41]. Законодавчого закріплення повне товариство вперше набуло у Франції, а в Торговому кодексі 1808 р. здобуло назву товариства колективного імені (societe en nom collectif) [4, с. 17]. Під такою назвою повне товариство ввійшло до законодавства багатьох європейських країн. На думку Ф. Плессе, на відміну від Франції, формування повного товариства в Німеччині відбувалося під впливом римського права, що призвело до невизнання за повним товариством статусу юридичної особи [5, с. 26]. У Німеччині, у торгових кодексах 1861 і 1897 рр., а також в інших державах пандектної систем права, повне товариство не здобуло статусу юридичної особи, хоч і наділялося торговельною правоздатністю [6, с. 20]. Вважається загальновизнаним, що повне товариство походить не з римського права, а із середньовічних звичаїв [6, с. 16; 3, с. 41]. Більшість учених погоджуються з Г. Шершеневичем, який вважав, що повне товариство зобов’язане своїм походженням не римському праву, а середньовічним звичаям [1, с. 308]. А. Камінка також зазначав, що в римському товаристві, підкорення членів сім’ї її главі було надто сильним для того, щоб між ними міг утворитися союз, заснований на добровільній угоді; разом з тим індивідуалістичний характер римлян перешкоджав створенню великих сімейств, складених із самостійних братів [7, с. 286]. Хоч, як правильно зазначає Н. Козлова, не можна і повністю заперечувати вплив римського права на більш пізнє розуміння цієї форми об’єднання [8]. А. Камінка вважав римську societas прототипом повного товариства [7, с. 199-202]. Разом з цим на сьогодні існують і прибічники іншої точки зору, які вважають, що витоки розвитку повних товариств потрібно шукати в Давньому Римі [9, с. 236-238]. Громадяни, які створили державний устрій, примирений з індивідуальною свободою, мали бути здатні і до створення корпорацій, як зазначала Т. Кашаніна [10, с. 89]. І цій позиції є свої пояснення, адже ще в Давньому Римі існували різні види об’єднань - муніципії, релігійні об’єднання, союзи осіб однієї професії, а римські юристи звертали увагу на появу нового суб’єкта права - об’єднання фізичних осіб, яке могло мати власне майно [6, с. 17].
   З цього приводу слід зауважити таке. Хоч погляди про походження цієї організаційно-правової форми не збігаються, але, на нашу думку, це не має суттєвого значення, а мову треба вести скоріше не про чистоту історичного наступництва, а про використання різноманітного історично випробуваного інструментарію для створення ефективного комплексу правових засобів у правовому регулюванні організації та діяльності повних товариств на сучасному етапі й у конкретних умовах. Сучасне законодавство пропонує декілька визначень поняття повного товариства. Чинним Законом України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. повним товариством в Україні визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном [11, ст. 66].
   Новий Господарський кодекс України певним чином усуває недоліки попереднього законодавства. У ньому дано визначення, згідно з яким, повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства та несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Так само новий Цивільний кодекс України повним товариством визнає товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями всім майном, що їм належить. Таким чином, у визначенні поняття повного товариства спеціально зазначено, що діяльність здійснюється учасниками від імені товариства, а також спеціально обумовлена така ознака, як субсидіарна відповідальність учасників за борги товариства.
   Існують різні думки щодо визначення питання, від якого імені учасники товариства здійснюють свою діяльність. Так, російський учений Т. Кашаніна пише, що повне товариство - це об’єднання двох і більше осіб для ведення за спільний рахунок господарської діяльності від імені учасників повного товариства під пряму необмежену та солідарну відповідальність усіх учасників повного товариства [14, с.163].
   Ця позиція вбачається неправильною, адже діяльність усіх правосуб’єктних організацій здійснюється під їх фірмовим найменуванням (від їх імені). Оскільки повні товариства є правосуб’єктними організаціями, то й діяльність має здійснюватися від їх імені.
   Слід зазначити, що ЦК РФ також визначає повне товариство як товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до укладених між ними договорів займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства [15, ст. 69]. Щодо субсидіарної відповідальності учасників відносно товариства, яке визнається юридичною особою, то це питання вирішувалось так само і до прийняття ЦК і ГК України, що закріплено в ст.74 Закону України “Про господарські товариства”.
   Необхідно зауважити, що субсидіарна відповідальність учасників за боргами товариства взагалі презюмується, адже контрагенти підприємства мають звертатися з претензіями (позовами) до сторони в договорі (повного товариства), тому питання про відповідальність учасників може виникнути лише тоді, коли товариство не погасило ці борги.
   Так, за ЦК РФ повне товариство визначається як товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до укладених між ними договорів займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність за його зобов’язаннями належним їм майном [15, ст. 69]. На думку Г. Шершеневича, під повним товариством слід розуміти договірне об’єднання осіб для ведення торгового промислу спільними засобами з круговою порукою кожного всім своїм майном [1, с. 111]. Після Жовтневого перевороту деякий час повне товариство також використовувалось як одна з організаційно-правових форм заняття господарською діяльністю, і Цивільний кодекс РСФСР 1922 р. (ст. 295) розглядав повне товариство як товариство, всі учасники якого (товариші) займалися торгівлею або промислом під спільною фірмою та за зобов’язаннями товариства відповідали всім своїм майном як солідарні боржники [16, с. 230].
   Закон РСФСР “Про підприємства і підприємницьку діяльність” [17, ст. 9] визначав повне товариство як об’єднання декількох громадян та (або) юридичних осіб для спільної господарської діяльності на основі договору між ними, у якому всі учасники несли необмежену й солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.
   Повне товариство в зарубіжних країнах являє собою договірне об’єднання осіб (частіше фізичних, але також і юридичних) для ведення підприємницької діяльності на спільні кошти всіх учасників (повних товаришів) при їх необмеженій і солідарній відповідальності. Таке визначення походить з Німецького торгового уложення, Французького торгового кодексу, Торгового кодексу Польської Республіки [18, с. 90]. Отже, поняття повного товариства як в історичних наукових джерелах, так і в зарубіжному праві європейських країн, визначається через поняття договірного об’єднання осіб.
   Спільний характер діяльності учасників повного товариства від імені товариства підкреслюється і в сучасній літературі. Наприклад, О. Вінник пише, що повне товариство - це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном [2, с. 102].
   Цивільний кодекс України визначає поняття повного товариства через поняття “товариство”, а товариство у ст. 113 ЦК визначається як юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
   У ГК України наведене більш прийнятне визначення господарського товариства, яке вказує на спільний характер діяльності у господарських товариств: господарське товариство - це підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна та участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Подібне визначення міститься і в Законі “Про господарські товариства”, де господарське товариство визнається підприємством, установою, організацією, створеною на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку [11, ст. 1]. Це вказує на переваги регулю вання, передбаченого Господарським кодексом України. ГК України, так само, як і Закон України “Про господарські товариства” через відсильне поняття господарського товариства містить вказівку на спільний характер діяльності учасників господарського товариства (шляхом об’єднання майна та участі в діяльності товариства), які здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства.
   IV. Висновки
   Отже, на нашу думку, повне товариство слід визначати через ознаку спільної діяльності, як це прийнято в зарубіжних країнах та історично склалося в Україні. На користь цього свідчить договірний характер відносин у повному товаристві, ведення справ його учасниками та їх повна відповідальність за зобов’язаннями товариства.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com