www.VuzLib.com

Головна arrow Господарське право і процес arrow Забезпечення публічних інтересів при трансформації відносин власності в праві банкрутств
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Забезпечення публічних інтересів при трансформації відносин власності в праві банкрутств

 БОНДИК Валерій Анатолійович

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ПРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ В ПРАВІ БАНКРУТСТВ

   Право банкрутств формувалося протягом кількох століть як сучасний та цивілізований механізм задоволення та погодження інтересів кредиторів та боржників у випадку неплатоспроможності останнього. Приватні інтереси в цій процедурі майже не змінилися з огляду на те, що є різноспрямовани- ми - кредитор бажає отримати найбільше задоволення власних грошових вимог, боржник - досягти відстрочення чи розстрочення сплати боргу, а також - із мінімальними втратами в цілому для власної діяльності та майнового стану задовольнити вимоги кредиторів. В окремих випадках боржник зацікавлений у припинення підприємницької діяльності з метою звільнення від обтяжливих боргів, що унеможливлюють цю діяльність. Інша справа - публічні інтереси. Вони постійно змінюються не лише адекватно суспільному розумінню ролі держави у ринковій економіці, але й у відповідності із загальним розвитком господарського (арбітражного) процесу, господарського та комерційного законодавства, їх ускладненням та виникненням можливостей для зловживань у конкурсному процесі. Сьогодні у зв'язку із практикою застосування Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон "Про відновлення платоспроможності...") на порядку денному встали питання ефективної трансформації відносин власності в процедурі банкрутства, яка мала б забезпечити виробничо-господарські, екологічні та інвестиційні публічні інтереси.
   Окремі питання захисту публічних інтересів в праві неспроможності розглядалися в роботах вітчизняних юристів господарників, як-от: В.В. Джунь, Б.М. Поляков, В.А. Малига, М.І. Тітов, О.М. Бірюкова та ін. Але не було системно розглянуті механізми захисту публічних інтересів саме при трансформації відносин власності в процедурі банкрутства як ключового елементу цього провадження. Під трансформацією власності слід розуміти довготермінові та системні зміни у способі присвоєння матеріальних благ, що впливають на особливості панування над окремими речами та майновими комплексами в сфері господарювання. Як вірно зазначається у літературі, у процесі трансформації відносин власності для пострадянських країн важливо реформувати організаційні та управлінські (владні) відносини соціально-економічної системи, тому що ці відносини є передумовами зміни відносин власності [1].
   Перелік робіт вчених на пострадянському просторі, особливо економістів, що займалися питанням трансформації власності, є настільки широким, що будь-яке посилання було б неповним. Але в цих дослідженнях (наприклад, у роботах Гонтмахер А.Є., Губарь О.В., Крюкова І.Д.) трансформація власності переважним чином співвідноситься із роздержавленням та приватизацією [1, с. 10-15; 2, с. 11-12; 3, с. 39-42], що не відповідає загальній проблематиці трансформації власності у ринковій економіці. Тим паче особливість мають відповідні перетворення в провадженні про банкрутство.
   Суть цієї проблеми можна побачити, виходячи з думок правознавців, зокрема, Б.М. Полякова [5, с. 90], Д.А. Кращенко [6, с. 18] та інших, які відзначають, що чинне законодавство про банкрутство відкриває двері для переділу власності, спроб визнати банкрутами цілком рентабельні підприємства, скупки активів підприємств за безцінок та боротьби з конкурентами. Страждає від цього і державна власність. Наприклад, за довідкою міністерства економіки, найбільш поширені схеми, якими сьогодні користуються недобросовісні учасники у справах про банкрутство з метою відчуження державного майна, - це застосування процедур санації шляхом продажу майна способами, встановленими комітетом кредиторів; через утворення товариств, до статутних фондів яких передається майно підприємств державного сектору; обмін вимог кредиторів на активи боржника або корпоративні права для їх виводу неконкурентними методами. Неодноразові факти, коли ініціювання порушення справ про банкрутство використовується для ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів [7].
   В цьому контексті трансформація відносин власності в процесі банкрутства передбачає задоволення публічного інтересу на прозоре та якісне реформування цих відносин із застосуванням процедур конкурсного процесу в напряму підвищення ефективності соціально-економічних відносин та збереження публічної власності. Іншими словами, якщо так сталося, що суб'єкт господарювання став неплатоспроможним, а його майно підлягає передачі новим власникам, чи обтяжене іншим чином, то суспільство зацікавлено у пошуку найбільш прогресивних форм такої передачі, які б виключили зловживання та дозволяли оновлювати виробничі відносини та поступово й динамічно їх розвивати.
   В цьому контексті можна підтримати думку економістів про те, що основна мета трансформації власності в перехідній економіці - створення передумов для розвитку різноманіття форм власності та господарювання як основи високоефективної конкурентної економіки [3, с. 12-13].
   Публічний інтерес у питаннях банкрутства може проявлятися по-різному. До об'єкту такого інтересу відомий комерціаліст Г.Ф. Шершеневич відносить "турботу про те, аби між кредиторами не відбулося звалища, щоб кожен з них був впевнений в отриманні хоча б частини того, але зате рівного з іншими задоволення" [8, с. 421-422].
   Б.М. Поляков визначає дві основні мети публічного інтересу неспроможності: відновлення платоспроможності боржника та збереження господарюючого суб'єкта, з одного боку, та ліквідації цього суб'єкта у разі неможливості його реанімувати з мінімальними втратами в економічній, соціальній, екологічній та навіть політичній сферах [5, с. 65]. З його робіт можна побачити й інші місця прикладення публічного інтересу: "встановлення балансу між ущемленням прав кредиторів та збереженням господарюючого суб'єкта"; зниження конфлікту інтересів, "що неминуче виникає при розрахунках з кредиторами" [5, с. 54, 55.] тощо. Серед інших чинників публічного (суспільного) інтересу у відносинах неспроможності слід назвати:
   а) підвищення ефективності виробництва в процесі реформування відносин власності при банкрутстві шляхом стимулювання до набуття прав покупця майна банкрута більш ефективним підприємцем та інвестором;
   б) уникнення зупинення або зменшення обсягу виробництва та порушення виплат заробітної плати працівникам банкрута, інших соціальних складових виробничих процесів;
   в) закладення в провадження про банкрутство механізмів запобігання неправомірних захоплень (поглинань) підприємств, антиконкурентних дій, завдання шкоди (шикани) із використанням процедур банкрутства;
   г) запобігання використання процедур банкрутства для списання продуктивних боргів, що здатні вплинути на стабільність господарської системи, функціонування підприємств-креди- торів та виконання бюджетних зобов'язань;
   д) використання процедур банкрутства як чинника встановлення визначеності в економічних відносин, за якого функціонування боргів є короткостроковим явищем в діяльності економічних суб'єктів;
   е) утворити умови для інтеграції невдалих підприємців в економіко-правове середовище;
   є) недопущення виходу з-під контролю суспільства особливо небезпечних підприємств;
   ж) диференціація форм провадження про банкрутство задля захисту трудових колективів неплатоспроможних суб'єктів, убезпечення населення України від підприємницьких ошукувань;
   і) утворення умов для підтримання цілісності об'єктів державної та комунальної форм власності, а також стабільної роботи найбільш важливих галузей економіки тощо.
   Як видно, проблеми трансформації власності в провадженні про банкрутство не є єдиними аспектами публічного інтересу у цьому процесі. Але цей аспект є досить актуальним та стратегічним, адже всі інші аспекти так чи інакше мають інструментальну, тактичну основу та не можуть у далекій перспективі вплинути на функціонування економіки в цілому.
   Аналіз публічно-правових інтересів при трансформації відносин власності в провадженні про банкрутство дозволяє зробити висновок, що господарсько-правова складова провадження про банкрутство є не досить реалізованою. Йдеться про необхідність найбільш повного впровадження в процедуру банкрутства основної ідеї господарсько-правового регулювання, що відрізняє його, наприклад, від цивільно-правового регулювання - забезпечення соціально-економічного розвитку всього суспільства, а не лише захисту приватного майнового інтересу [9, с. 17]. Саме в цьому контексті необхідно поглянути на процеси правового регулювання з погляду економічної доцільності та перспективності, ефективності та відповідності природі підприємницької діяльності та бізнесу.
   Багато з процедур банкрутства не враховують складність трансформаційних відносин власності, що мають грунтуватися на змістовному, а не формальному підході до конкурсного процесу.
   Наприклад, важливим напрямом захисту публічного інтересу на збереження виробничо-господарських функцій суб'єкта господарювання в процесі трансформації відносин власності є необхідність запровадження в процедуру банкрутства чіткого механізму продажу підприємства банкрута як цілісного майнового комплексу, на противагу поширеному розпродажу цих суб'єктів частинами, коли за допомогою корупційних схем окремі нувориші отримають найбільш ліквідні активи, а другорядні активи із боргами підприємства без будь-якої перспективи розпродаються за безцінь та втрачаються для економіки. В останньому випадку поширеними є в Україні випадки порізки на металобрухт містоутворюючих промислових підприємств, що завдяки лібералізму закону набуло легітимної підстави. Цього припускати не можна. Отже, в Законі "Про відновлення платоспроможності." необхідно:
   а) закріпити критерії визначення складу цілісного майнового комплексу підприємства на підставі відповідної судової експертизи, в тому числі віднести до нього певну кількість та якість оборотних активів, що забезпечують його виробничо-господарську діяльність. Задля цього передбачити в законі положення про розроблення Кабінетом Міністрів України відповідної методики. Адже, як вірно зазначає Б.М. Поляков, вартість майнового комплексу боржника вища, аніж вартість ліквідаційної маси [5, с. 50-51]; б) встановити черговість на продаж майна банкрута, яка б грунтувалася б на першочерговості продажу незадіяних у виробництві активів, короткотермінової дебіторської заборгованості, згодом, оборотних активів, що не входять до складу цілісного майнового комплексу підприємства, і лише в останню чергу - продажі цілісного майнового комплексу підприємства єдиним лотом;
   б) передбачити активне інформування потенційних покупців про відповідний продаж, в тому числі Кабінету Міністрів України, що у двомісячний термін має бути наділений правом прийняти рішення про націоналізацію підприємства, та виплату, у цьому випадку, протягом року кредиторам суми боргу за рахунок бюджету. Відповідні функції доречно покласти на Державний департамент з питань банкрутства як урядовий орган державного управління, створений 27.03.2006 р. рішенням Кабінету Міністрів України;
   в) встановити порядок проведення не менше як двох торгів задля вичерпання всіх можливостей для продажу цілісного майнового комплексу підприємства як єдиного лоту.
   Утворення ефективних власників у процесі провадження про банкрутство інколи потребує цілком розумних та простих рішень, що здатні наблизити державу до підприємців.
   Наприклад, варто підтримати цікаву думку російських науковців про те, що необхідно є законодавчо встановити заборону на подання в суд заяви кредитора уповноваженим державним органом у випадку, якщо причиною неплатоспроможності комерційної організації є заборгованість держави перед цією організацією та це встановлено при проведенні відповідного державного аудиту (ревізії). При цьому має бути визнано право кредиторів підприємства-боржника звернутися з вимогою про погашення заборгованості перед ним безпосередньо до Держави [10, с. 7-8].
   В умовах України такі пропозиції доцільно реалізувати доповненнями до Закону України "Про відновлення платоспроможності." у вигляді надання боржнику в провадженні про банкрутство права ініціювати залік заборгованості держави або державних організацій перед ним та заборгованістю цього боржника перед державою чи державними організаціями. Це доповнення розширюватиме правило статті 12 пункту 12.6 та пункту 13.4 статті 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яке передбачає лише залік надмірно сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податків, що ліквідується чи реорганізовується. Але ж банкрутство не обов'язково призводить до ліквідації суб'єкта господарювання. Зокрема, для випадку банкрутства варто скасувати положення пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частини заборони будь-якої уступки податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступки контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам. Адже сьогодні право платника податку, перед яким заборгував бюджет, за відсутності власних податкових зобов'язань, проводити залік податкових зобов'язань підприємства, перед яким він має борг, зазначеним Законом не передбачено. Натомість, якщо ми говоримо про рівність усіх форм власності та суб'єктів господарювання, то обмеження повної здатності держави та її органів бути учасниками господарських (цивільних) відносин щодо заліку взаємної заборгованості, уступлення вимог, переведення боргу, факторингу тощо має бути переглянуто. Найперше, де ця рівність має бути реалізована - у проблемній частині економіки України - в процесах відновлення платоспроможності. Інакше держава фактично залишатиметься елементом непродуктивного перерозподілу власності при банкрутстві.
   Зазначені у цій статті проблеми захисту публічного інтересу при трансформації відносин власності в провадженні про банкрутство, звісно, не можуть охопити всіх його аспектів. Але вирішення навіть піднятих питань, а головне їх усвідомлення суспільством, здатне суттєво оновити право неспроможності у напряму найбільш повної відповідності ідеї розвитку національної економіки.

Література

   1. Асанов В.Л. Трансформация отношений собственности в муниципальных сообществах
   2. Губарь О.В. Процессы трансформации отношений собственности в переходной экономике России: Дис. .. д-ра экон. наук : 08.00.01: Ростов-на-Дону, 2001. - 294 с.
   3. Гонтмахер А.Е. Этапы трансформации отноше ний собственности в становлении рыночной экономи ки: Дис. ... канд. экон. наук : 08.00.01: М., 2003 - 118 с.
   4. Крюков И.Д. Приватизация как форма транс формации отношений собственности на современном этапе развития российской экономики: Дис. ... канд, экон. наук: 08.00.05: М., 2003. - 178 с.
   5. Поляков Б.М. Право несостоятельности (банк ротства) в Украине. - К.: Вид. дім "1н Юре", 2003. - 440 с,
   6. Кращенко Д. Банкротство предприятий: его признаки // Право и экономика. - 2000. - № 6. - С. 15-18
   7. Повідомлення про створеня Державного депар таменту з питань банкрутства від 05.04.2006 / Прес служба Міністра економіки
   8. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. - Т. IV - М.: Бр. Башмакові, 1912. - 663 с.
   9. Господарське право. Підручник // О.П. Подцер- ковний, О.О. Квасніцька, А.В. Смітюх та ін.; За ред. О.П. Подцерковного. - X.: Одіссей, 2010. - 640 с.
   10. Кращенко Д. А. Банкротство субъектов предпринимательства в Российской Федерации: Проблемы правового регулирования: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. 12.00.03. / Д. А. Кращенко - Волгоград, 2001. - 27 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com