www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Державно-правове регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Державно-правове регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі

Л. О. Святченко

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ В БУРЯКОЦУКРОВОМУ КОМПЛЕКСІ

   Подається ґрунтовний аналіз державно-правового регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі. Аналіз порядку ціноутворення у зазначеній сфері, встановлення мінімальної ціни на цукрові буряки та цукор, встановлення законодавством України відповідальності суб’єктів господарювання за порушення правових приписів щодо дотримання мінімальної ціни на цукрові буряки та цукор.
   Бурякоцукровий комплекс, цукробуряківництво, цукрові буряки, цукор, державно-правове регулювання, ціноутворення, ціни, вільні ціни, регульовані ціни, тарифи, квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А»), мінімальна ціна на цукрові буряки, мінімальна ціна на цукор.
   Загалом ціноутворення в умовах ринкового господарювання є вільним, суб’єктам господарювання дозволяється самостійно встановлювати ціни на вироблені товари, продукцію, виконувані роботи, надавані послуги, а відносини в галузі ціноутворення регламентуються приписами Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 p. № 507-XII [1]. В юридичній літературі визначено ціну (як правову категорію) як правову форму вираження вартості продукції (робіт, послуг), реалізованої суб’єктами господарювання, яка знаходить своє закріплення в законодавчих актах державних правотворчих органів і локальних актах, а також визначеної суб’єктами за взаємною згодою в договорах чи в інших обов’язкових для суб’єктів цих правовідносин документах [2, c. 11]. Згідно з законодавством України розрізняються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. При цьому вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. На відміну від цього, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (статті 7 та 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»). Предметом дослідження статті є державно-правове регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі.
   Метою статті є аналіз державно-правового регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі, порядку ціноутворення у зазначеній сфері, встановлення мінімальної ціни на цукрові буряки та. Проаналізувати нормативно-правові акти, що існують у сфері державного регулювання ціноутворення в цукробуряківництві.
   Державно-правове регулювання ціноутворення в галузі цукробуряківництва полягає у встановлені мінімальної ціни на цукрові буряки та цукор. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» мінімальна ціна на цукрові буряки визначається як нижня межа ціни при укладанні угод купівлі-продажу цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти «А», а мінімальна ціна на цукор - це нижня межа ціни на цукор при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України в обсягах квоти «А». Тобто, іншими словами, мінімальна ціна на цукор та цукрові буряки встановлює нижню межу їх вартості, яка має зазначатися в договорах купівлі-продажу, а верхня їх величина не є обмеженою. Затверджені мінімальні ціни на цукрові буряки та цукор є обов’язковими для всіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності для визначення ціни на цукрові буряки та цукор під часукладання угод купівлі-продажу.
   Приписи щодо введення мінімальної ціни на цукрові буряки та цукор вперше були вміщені саме у розглядуваному Законі, проте вони сприймаються фахівцями неоднозначно. Так, наприклад, виробники цукру свого часу виступали за введення мінімальної ціни на цукор, що, на їхню думку, дало б змогу наповнити Державний бюджет доходами від цукроваріння. Введення мінімальної ціни на цукор вони пов’язували з проблемами подальшого функціонування цукрової галузі. У той час зазначалося, що протягом останніх 5-7 років (до введення мінімальної ціни на цукор), через відсутність «ефективного власника» (в середньому частка державної власності в цукрових заводах становила 10-15%, а більшість акцій належали колективам, які не мали можливостей інвестувати у розвиток підприємств), виробництво цукру було збитковим. У результаті цукрові заводи мали великі заборгованості перед постачальниками, у т.ч. перед сільськогосподарськими підприємствами. Це призводило до скорочення посівних площ і зменшення врожайності цукрового буряку, в результаті чого падало виробництво цукру. Іншої думки дотримувалися споживачі цукру, наприклад такі, як представники кондитерської галузі, які були проти введення мінімальної ціни на цукор. Така позиція обґрунтовувалася неможливістю за існування мінімальної ціни на цукор здійснювати експорт кондитерських виробів та отримувати відповідні валютні надходження через неконкурентоспроможність вітчизняної продукції. Також негативно були налаштовані й міжнародні фінансові організації, які вважали, що введення мінімальної ціни на цукор матиме негативний вплив [3, с. 1617].
   На сьогодні, згідно зі статтею 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти «А», і мінімальна ціна на цукор квоти «А» встановлюються щорічно до 1 січня поточного року із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Така ціна встановлюється Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості. При цьому названі мінімальні ціни мають встановлюватися на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції. У тому разі, якщо протягом маркетингового року змінюється кон’юнктура ринку цукру, то Кабінет Міністрів України може вносити зміни щодо рівня мінімальних цін за пропозицією Мінагрополітики України.
   Детальніше правила встановлення розглядуваних мінімальних цін визначено Порядком визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру» від 2 червня 2000 р. № 868 [4]. Згідно з названим Порядком мінімальна ціна на цукрові буряки визначається з урахуванням нормативних витрат, пов’язаних з виробництвом 1 тонни цукрових буряків у заліковій вазі базисної цукристості 16 відсотків на умовах франко-поле, і мінімального прибутку та податку на додану вартість. Для визначення фактичних мінімальних цін на цукрові буряки у разі відхилення їх цукристості від базисної застосовуються коефіцієнти перерахунку (коефіцієнти підвищення у разі збільшення відсотка цукристості цукрових буряків і навпаки).
   Мінімальна ціна на цукор визначається з урахуванням мінімальної ціни на цукрові буряки з базисною цукристістю 16 відсотків та нормативних витрат, пов’язаних з виробництвом 1 тонни цукру, що відповідає вимогам установлених стандартів, на умовах франко-станція відправлення, і з урахуванням мінімального прибутку та податку на додану вартість.
   Отже, відповідно до названих приписів законодавства України, Кабінет Міністрів України щорічно встановлює мінімальні ціни на цукрові буряки та цукор.
   Окремо слід зазначити, що розглянуті положення статті 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» стосовно запровадження мінімальної ціни на цукор були предметом розгляду Конституційного Суду України щодо їх відповідності Конституції України (конституційності) за конституційним поданням 45 народних депутатів України. Зазначене конституційне подання було обґрунтоване тим, що, на думку народних депутатів України, встановлення мінімальної ціни на цукор при укладанні угод купівлі - продажу на внутрішньому ринку України порушує права громадян - споживачів цукру, та виробників цукру - його власників. Тому положення статті 6 Закону, як указувалося у поданні, не відповідають положенням статей 13, 42 Конституції України щодо захисту державою прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки; забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
   Однак при розгляді вказаної справи Конституційний Суд України зазначив, що державне регулювання статтею 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» ціноутворення в бурякоцукровому комплексі через запровадження мінімальних цін на цукрові буряки та цукор не можна розглядати як незабезпечення державою захисту прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (у тому числі й тих, які займаються вирощуванням цукрових буряків та виробництвом цукру і є його власниками), соціальної спрямованості економіки (частина четверта статті 13 Конституції України). Необхідність такого регулювання зумовлена широкою сферою використання цукру, значним його впливом на рівень і динаміку цін кінцевої продукції важливого соціального значення і спрямована на забезпечення прибутковості виробництва й нарощування виробництва цукру, і, зрештою, на зменшення його ціни. Запровадження Законом державного регулювання виробництва і реалізації цукру не можна розглядати як обмеження права суб’єкта підприємницької діяльності щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Більше того, Суд пояснив, що положення статті 6 розглядуваного Закону щодо запровадження мінімальної ціни на цукор не передбачають неправомірного обмеження конкуренції. Вони поширюються на виробників цукру різних форм власності. При цьому виробники цукру не позбавлені можливості конкурувати між собою у процесі реалізації цукру, встановлюючи ціну, максимально наближену до мінімальної ціни на цукор, визначеної відповідно до Закону.
   За таких обставин Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення статті 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» відповідають положенням частини четвертої статті 13, частини сьомої статті 41 і не суперечать положенням частини третьої статті 42 Конституції України. Зважаючи на це, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» (справа про визначення мінімальної ціни на цукор) від 15 квітня 2004 р. № 10- рп/2004 (справа № 1-7/2004) [5] положення статті 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» стосовно запровадження мінімальної ціни на цукор визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).
   Цікавим для України є досвід державного регулювання цін на цукрові буряки та цукор у країнах ЄС, у яких діють цільові, інтервенційні та порогові ціни на цукор. Цільова ціна визначається як бажана оптова ціна на цукор для районів найбільшого дефіциту цієї продукції. На відміну від цього інтервенційна ціна є фактичною мінімальною гарантованою ціною на цукор, за якою закупівельні органи ЄС зобов’язані скуповувати будь-яку кількість цукру при падінні ринкових цін. А порогова ціна слугує для захисту внутрішніх виробників від напливу дешевого імпортного цукру. На підставі зазначених цін на цукор встановлюються єдині ціни на цукровий буряк (базисні та мінімальні гарантовані ціни) [6, с. 107-108].
   До сфери державно-правового регулювання ціноутворення в цукробуряківництві належить, як видається, і встановлення законодавством України відповідальності суб’єктів господарювання за порушення наведених вище приписів. Так, згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» у разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб’єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку. Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, винного в порушенні норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів приймаються судом за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням цього Закону.
   У частині ціноутворення в цукробуряківництві та дотримання мінімальної ціни на цукрові буряки та цукор повноваженнями щодо здійснення контролю наділена, зокрема, Державна інспекція з контролю за цінами та її територіальні органи. Зокрема, згідно з повноваженнями, наданими наказом Міністерства економіки України «Про надання повноважень щодо застосування штрафних санкцій» від 21 травня 2001 р. № 107 [7], Державна інспекція з контролю за цінами та її територіальні органи при встановленні фактів застосування цін на цукор, нижчих від мінімальних, зобов’язані застосовувати до суб’єктів господарювання (підприємств оптової та роздрібної торгівлі, підприємств-виробників та сільськогосподарських товаровиробників незалежно від форм власності та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності) штрафні санкції згідно з порядком та у розмірах, визначених ст. 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру».
   Звідси органи державного контролю за цінами, керуючись зазначеними законодавчими та нормативними документами, а також Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. № 298/519, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238 [8], при встановленні фактів порушення державної дисципліни цін застосовують до суб’єктів підприємницької діяльності штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку [9]. На необхідність недопущення реалізації цукру за демпінговими цінами, що призводить до зниження цін і дестабілізації внутрішнього ринку і негативно впливає на фінансовий стан вітчизняних цукровиробників, запобігання порушень торговельними підприємствами вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», недопущення реалізації на внутрішньому ринку цукру за цінами, нижчими від затвердженої мінімальної ціни, неодноразово звертало увагу й Міністерство економіки України [10].
   Проведений аналіз дозволяє дійти висновку про те, що державно-правове регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі є одним з основних напрямків державно-правового регулювання цукробуряківництва наряду з такими напрямками як державно-правове регулювання виробництва цукру та державно - правове регулювання реалізації цукру. Розглянувши правові приписи, що існують у сфері державного регулювання ціноутворення на цукрові буряки та цукор можна сказати, що гостро назріла необхідність удосконалення процесу ціноутворення в загалому та можливостей впливу на цей процес з боку держави. На сучасному етапі розвитку ринку господарювання при всіх заходах, що застосовуються державою щодо регулювання ціни на цукор, наприклад, вона й досі не може забезпечити реалізацію цукру за цінами, не нижчими від установлених, а тому вважаємо за потрібне вирішення цього питання законодавчо, шляхом узгодження існуючих нормативних актів щодо державного контролю за цінами в галузі цукробуряківництва, відповідальності за правопорушення у сфері ціноутворення, обсягу владних повноважень органів державного управління, а також шляхом запровадження досвіду країн ЄС з питання державного регулювання цін на цукрові буряки та цукор, у яких діють цільові, інтервенційні та порогові ціни на цукор.

Список літератури

   1. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 3 груд. 1990 p., № 507-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 52. - Ст. 650.
   2. Сафонов І. П. Правова регламентація державної підтримки аграрних товаровиробників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / І. П. Сазонов. - X., 2007. - 20 с.
   3. Михайлов Ю. Цукрові пристрасті / Ю. Михайлов // Пропозиція. — 2000. - № 6. - С. 16-17.
   4. Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру : Постанова Кабінету Міністрів України від 2 черв. 2000 p., № 868 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 23. - Ст. 937.
   5. Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру (справа про визначення мінімальної ціни на цукор): Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України від 15 квіт. 2004 p., № 10-рп/2004 (справа № 17/2004) // Офіційний вісник України. - 2004. - № 17. - Ст. 1199.
   6. Назаренко В. И. Аграрная политика Европейского Союза / Виктор Іванович Назаренко ; Ин-т Европы РАН. - М.: ООО «Маркет ДС Корпорейшн», 2004. - 359 с.
   7. Про надання повноважень щодо застосування штрафних санкцій : Наказ Міністерства економіки України від 21 трав. 2001 p., № 107 // Бухгалтер. - 2002. - № 34.
   8. Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами: затв. спільним наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 3 груд. 2001 p., № 298/519, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 18 груд. 2001 p., № 1047/6238 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 51. - Ст. 2324.
   9. Лист Державної інспекції з контролю за цінами від 16.05.2002 р. № 32/5-5/422 // Бухгалтер. - 2002. - № 34.
   10. Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 30.05.2002 p., № 55-29/166 // Баланс. - 2002. - № 27, 2 лип.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com